Лесь Танюк, видатний український митець, політичний і громадський діяч, правозахисник, заслужений діяч мистецтв України, народний артист України, голова Національної спілки театральних діячів України, професор Київського державного університету театру, кіно та телебачення імені І. Карпенка-Карого, народний депутат України першого - п'ятого скликань пішов з життя 18 березня 2016 року, на сімдесят восьмому році.
Народився Леонід Степанович (Лесь) Танюк 8 липня 1938 р. в Києві в родині вчителів. Під час війни родина Танюків поневірялася в нацистських концтаборах, тож їм було заборонено жити в Києві, і вони переїхали на Волинь. Школу Л.Танюк закінчив в Луцьку, вищу освіту здобув у Київському театральному інституті ім. Карпенка-Карого.
У Києві, у 1959 р., ним був заснований й очолений "Клуб творчої молоді", який вплинув на формування нового покоління інтелігенції, зокрема, шістдесятників. У Львівському українському драматичному театрі, Одеському театрі ім. Революції, Харківському театрі ім. Т.Шевченка Л.Танюк ставив вистави.
Через тиск репресивних органів Л.Танюка усунули від керівництва клубом, і він переїхав до Москви. Там він ставив спектаклі у МХАТі, ЦДТ, театрах ім. Моссовєта, ім. Маяковського, ім. Станіславського, ім. Пушкіна; знімав фільми, створював телепрограми і радіопередачі. Його вистави відзначали дипломами, висували на Державну премію СРСР, вивозили за кордон, але сам митець залишався невиїзним.
За підпис листа на захист А. Гінзбурга і Ю. Галанскова у 1968 р. Л.Танюка звільнили з ЦДТ, а вистави заборонили. Він зосередився на дисидентстві: перекладав і передавав за кордон самвидав, писав протестні листи. У 1986 р., відразу після Чорнобильської аварії, повернувся до Києва й очолив Молодіжний театр. Однак, за ініціативи міськкому КПУ, після низки яскравих вистав і протестних "Київських театральних вечорів" був звільнений без права роботи в театрах.
1988 р. став членом Робочої колегії всесоюзного меморіалу, організованого А. Сахаровим. Наступного року був обраний головою Всеукраїнського меморіалу ім. Стуса.
Обирався до Верховної Ради з 1990 по 2007 рр., автор і співавтор понад 60 законів, зокрема, "Про культуру", "Про видавничу діяльність", "Про Державний герб України" та інших. Двічі кавалер Ордена князя Ярослава Мудрого.
Серед творчого доробку Л.Танюка - переклади творів Шекспіра, Сервантеса, Гете, Гейне, Брехта, Рільке, Тагора, Аполлінера.
Поставив понад 50 вистав, режисер фільму "Десята симфонія", автор серії телефільмів про Розстріляне Відродження. Л.Танюк випустив понад 600 публікацій на теми культури, політики, мистецтва, а також збірку віршів "Сповідь" (1968).
Як зазначив під час церемонії прощання Перший заступник Голови Верховної Ради України Андрій Парубій, «все життя його було прикладом для нас. Лесь Танюк і для мене особисто є символом відродження сучасної Української держави».