Захід, в якому взяли участь народні депутати, представники органів державної та судової гілок влади, міжнародного та вітчизняного експертного середовища, громадських об'єднань, Комітетом проведено за сприяння Координатора проектів ОБСЄ в Україні.
Член Комітету, народний депутат Руслан Сидорович, відкриваючи засідання, наголосив на важливості питань, запропонованих до обговорення, адже вони хвилюють суспільство, експертне середовище. За його словами, проблема досудового врегулювання спорів, альтернативних способів їх вирішення в Україна піднімалася вже неодноразово. На жаль ті механізми, які існують, поки що не дають достатнього ефекту у вирішенні спорів, як би це хотілося, тому потрібно впроваджувати нові, більш ефективні методи.
"Це вселяє надію на те, що в питанні реформи досудової системи врегулювання спорів, пошуку альтернативних способів їх вирішення спільними зусиллями можна буде досягнути прогресу", - наголосив Р.Сидорович.
Координатор проектів ОБСЄ в Україні Джефрі Ерліх зазначив, що ОБСЄ вважає розвиток медіації одним з важливих пріоритетів. "Нашим завданням є допомагати Україні виконувати свої зобов'язання, які вона взяла на себе в рамках нашої організації, і дотримання цих зобов'язань у сфері верховенства права. У судовій сфері медіація має великий потенціал, у тому числі і в тому, щоб допомагати уникати довготривалих складних судових процесів і, таким чином, знімати навантаження на судову систему.
Важливо також створити регуляторну базу для діяльності у цій сфері, оскільки судді вже почали займатися медіацією, але без певних зафіксованих правил.
ОБСЄ вважає медіацію дуже важливим елементом, який може допомогти досягти більшої безпеки як на міжнародній арені, так і на рівні країни в житті звичайних громадян. Професійно підготовлені медіатори дійсно можуть допомогти вирішувати багато конфліктів і, зрештою, ми сподіваємося, що якісний закон в цій сфері допоможе збільшити кількість професійних і навчених медіаторів", - відзначив Джефрі Ерліх.
Модератор заходу, голова підкомітету з питань діяльності органів юстиції та виконання рішень судів Ігор Алєексєєв, зазначив, що сьогодні важливо визначити - на якому етапі зараз в Україні знаходиться позасудові механізми врегулювання спорів, які є пріоритети для врегулювання, які вже є потенційно сильні сторони для впровадження додаткових ініціатив, зокрема, щодо впровадження інституту медіації спочатку у комерційних справах, а потім, можливо, і в кримінальному провадженні.
Міжнародний експерт Тетяна Кисельова у своєму виступі привернула увагу до питання конституційних засад альтернативного врегулювання спорів, до того, яким чином українське конституційне законодавство співвідноситься з міжнародними стандартами. Вона зазначила, що спори у світі врегульовуються механізмами медіації та третейським судочинством. За її словами, обидва механізми не є частиною правосуддя і не можуть бути правосуддям, яке є діяльністю державних органів. "Альтернативне врегулювання спорів ніяким чином не обмежує конституційних прав громадян, але сприяє досягненню мети правосуддя", - зазначила вона.
Т.Кисельова звернула увагу на рішення Конституційного Суду від 2002 року. Це рішення має значення для медіації, оскільки будь-яке досудове врегулювання спорів за волевиявленням суб'єктів є правомірним. "Це вмикає "зелене світло" для розвитку третейського судочинства і медіації", - наголосила вона.
Президент громадської організації "Національна асоціація медіаторів України" Діана Проценко зазначила, що ситуація, яка є в Україні з врегулюванням спорів, з їх ефективністю, з тим, скільки часу та ресурсів сторони змушені витрачати для врегулювання своїх спорів, з строками виконання, рівнем довіри до судової системи, всі ці аспекти змушують замислюватися над тим, чи є щось, що є більш ефективним і може допомагати всім громадянам України, юридичним особам врегульовувати свої спори у більш ефективний спосіб?
"Не тільки медіація є у світі, а є цілий набір різних за способами, за ефективністю методів, альтернативного, тобто, позасудового врегулювання спорів. Медіація - є серцем цієї системи. Але іншими методами такого врегулювання можна назвати послуги омбудсмена, різні види оцінки справи, третейське судочинство, приватне суддівство, а також гібридні процедури, які дозволяють взяти найкращі елементи з того чи іншого методу і поєднавши їх, запропонувати для розв'язання тих чи інших видів спорів, щоб отримати конкретне рішення, яке має бути на користь обом сторонам і державі загалом.
Д.Проценко зазначила, що всю цю систему впровадити в Україні повністю неможливо, цей процес тривалий і потребує часу на дослідження, але треба з чогось починати. "Власне, оскільки в України є міжнародні зобов'язання по впровадженню медіації. Крім того, є вже велика сформована спільнота медіаторів, є вже власний досвід. Тому на законодавчому рівні зараз потрібно врегульовувати медіацію в першу чергу", - наголосила вона.
Д.Проценко також нагадала, що Стратегією реформування судових органів до 2020 року передбачено, що для підвищення правосуддя потрібно розширювати способи альтернативного досудового врегулювання спорів, зокрема, шляхом практичного впровадження інституту медіації та посередництва.
"Для медіаторів зараз важливо прийняти закон. Яким має бути цей закон? Вибір, оскільки такі закони подавалися вже не вперше, має бути на користь рамкового закону, який легалізує медіацію, дозволить ввести її в правове поле, заспокоїти людей, що медіацію можна використовувати, дати захист медіатору і дати можливість державним службовцям без страху, що вони будуть звинувачені у корупції", - наголосила Д.Проценко.
Під час "круглого столу" обговорювалися також питання застосування примирних процедур у позасудовому врегулюванні спорів в Україні, переваги такого врегулювання, система його методів: перші результати, виклики і майбутнє, доцільності запровадження інститутів позасудового врегулювання спорів в Україні як процедур, альтернативних судовому розгляду, та відповідного законодавчого регулювання, позасудового врегулювання спорів державними органами: переваги та недоліки.
Учасники заходу також обговорили перспективні шляхи вдосконалення системи правосуддя шляхом запровадження альтернативних способів вирішення спорів.