Метою законопроекту №2535 є законодавче врегулювання реалізації необмеженого права українського народу, як носія суверенітету і єдиного джерела влади самостійно ініціювати проведення всенародних чи місцевих референдумів для вільного волевиявлення і реалізації невідчужуваних та непорушних прав по забезпеченню гарантій визначеності змісту і спрямованості діяльності держави, головним обов'язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Проектом пропонується визначити основні засади, ініціювання, організацію та порядок проведення всеукраїнських і місцевих референдумів за народною ініціативою, правові наслідки рішень, що приймаються на таких референдумах.
Члени Комітету, під час розгляду законопроекту, звернули увагу на те, що, виходячи з назви та змісту законопроекту, предметом його регулювання є виключно референдум за народною ініціативою, в той час як Конституція України передбачає можливість проведення всеукраїнського референдуму з питань про зміну території України, який призначається Верховною Радою України, всеукраїнського референдуму щодо затвердження прийнятого Верховною Радою України законопроекту про внесення змін до розділу І, ІІІ та XIII Конституції України, який призначається Президентом України. При цьому, пунктом 1 розділу ІX "Перехідні положення" законопроекту пропонується визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про всеукраїнський референдум" від 6 листопада 2012 року, який в цілому визначає правові засади, організацію та порядок проведення всеукраїнського референдуму, незалежно від підстав його проведення. Народні депутати зауважили, що умисне створення законодавчої прогалини є неприйнятним та таким, що не відповідає принципу системного та комплексного підходу до законодавчого врегулювання суспільних відносин.
Члени Комітету також наголосили, що у законопроекті відсутнє чітке визначення предмета референдуму за народною ініціативою. Так, відповідно до частини другої статті 16 законопроекту предметом всеукраїнського референдуму за народною ініціативою є будь-яке питання, віднесене до компетенції органів державної влади, за винятком розгляду законопроектів з питань податків, бюджету та амністії. Встановлення додаткових обмежень щодо предмета всеукраїнського (як і республіканського в Автономній Республіці Крим та місцевого) референдуму за народною ініціативою не допускається, крім обмежень, встановлених Конституцією України. При цьому, лише щодо місцевого референдуму встановлено, що його предметом не може бути питання спрямоване на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України.
На думку народних депутатів, фактичний обсяг питань, які можуть бути предметом, зокрема, всеукраїнського референдуму, що випливає з положень Конституції є значно вужчим за передбачений законопроектом. Так, зі змісту Законопроекту логічно випливає, що на всеукраїнський референдум за народною ініціативою можуть бути винесені кадрові питання, зокрема, обрання чи призначення осіб на посади в органах державної влади, звільнення їх з посад, продовження строку повноважень представницьких органів влади та місцевого самоврядування, призначення виборів, питання, які належать до компетенції правоохоронних органів, питання щодо здійснення правосуддя, яке здійснюється виключно судами, або питання місцевого значення, вирішення яких віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування тощо.
Члени Комітету зауважили, що Конституція України у розділі ІІІ не містить вичерпного переліку прямо сформульованих обмежень щодо проведення всеукраїнського референдуму, а їх повний обсяг можна з'ясувати лише за наслідками системного тлумачення положень основного Закону України.
Народні депутати зазначили, що у відповідності до європейських стандартів в галузі референдумів "використання референдумів повинно бути підпорядковане правовій системі в цілому, і особливо процедурним нормам. Зокрема, референдум не може проводитися, якщо Конституція чи закон у відповідності до Конституції не допускає його, наприклад, якщо текст, що виноситься на референдум, є предметом виключної юрисдикції парламенту".
Члени Комітету окремо зупинилися на окремих видах всеукраїнських референдумів, та звернули увагу на визначення предмету місцевого референдуму за народною ініціативою, увагу на невідповідність положенням Конституції України деяких інших норм проекту.
Народні депутати також вважають, що доопрацювання потребують деякі положення проекту організаційно-технічного та процедурного характеру, окремі положення викликають сумніви щодо доцільності їх прийняття, зокрема, неможливість одночасного проведення референдумів за народною ініціативою та виборів, залучення до процесу референдуму осіб, яким не виповнилося вісімнадцять років і які не є учасниками референдуму, утворення постійно діючих територіальних комісій з референдуму, утворення округів та дільниць без урахування практики територіальної організації проведення виборів в Україні та існування мережі постійних виборчих дільниць тощо.
Комітет також вказав на невдалість поєднання в окремих положеннях законопроекту питань правового регулювання як всеукраїнського, так і місцевих референдумів.