Законопроектом (реєстр. №1364) пропонується встановити єдиний підхід до виплати одноразової грошової допомоги правоохоронцям у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), встановлення інвалідності. А саме: у разі загибелі (смерті) працівника міліції - в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб; у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), а також інвалідності - у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб - у разі встановлення працівнику міліції інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб - у разі встановлення працівнику міліції інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб - у разі встановлення працівнику міліції інвалідності III групи.
В разі отримання працівником міліції поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, одноразову грошову допомогу пропонується призначати і виплачувати у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, але не менше за 20-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб, та не більше за 100-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.
Проектом також пропонується виключити із закону норму щодо поширення вказаних умов на осіб, залучених до заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю, а також на пенсіонерів міліції.
Члени Комітету під час обговорення акцентували на важливості законопроекту та наголошували на тому, що "сьогодні особливо гостро стоїть питання ціни життя і здоров'я працівника міліції. Особливо це актуально під час проведення бойових дій в зоні антитерористичної операції".
Народні депутати підтримали законопроект, прийняття якого сприятиме полегшенню становища потерпілих працівників міліції, зокрема й від проведення антитерористичної операції та зменшення тягаря їх утримання та лікування, який сьогодні здебільшого несуть їх рідні, близькі та волонтерські організації.