ЗАСІДАННЯ ВІСІМДЕСЯТ П'ЯТЕ

 

С е с і й н и й  з а л  В е р х о в н о ї  Р а д и

У к р а ї н и .  14  с і ч н я  1998  р о к у .

10 г о д и н а .

 

Веде засідання Голова Верховної Ради України МОРОЗ О.О.

 

     ГОЛОВА. Доброго  ранку,  шановні   народні   депутати,   інші учасники засідання, шановні гості, шановні радіослухачі!

 

     Я прошу депутатів підготуватися до реєстрації.

 

     Проводиться поіменна реєстрація.

 

     Зареєструвалися 320  народних  депутатів.  Ранкове  засідання оголошується відкритим.

 

     У засіданні  Верховної  Ради  беруть  участь  члени  Кабінету Міністрів,  члени Центральної виборчої комісії,  інші запрошені на засідання посадові особи.

 

     Ви маєте проект порядку денного  на  сьогодні.  Я  просив  би внести  в  нього невелику зміну - розпочати засідання з приведення до присяги членів Центральної виборчої комісії,  потім  розглянути депутатські  запити  і  далі  працювати за порядком денним.  Немає заперечень?

 

     Ставлю на голосування цю пропозицію.

 

     "За" - 237. Прийнято.

 

     Шановні народні  депутати!  Відповідно  до  статті  8  Закону України  про  Центральну  виборчу  комісію члени комісії складають присягу на пленарному засіданні Верховної Ради.

 

     Члени Центральної  виборчої  комісії   присутні   на   нашому засіданні, я вже про це говорив.

 

     Для складання  присяги на трибуну Верховної Ради запрошується голова Центральної виборчої  комісії  Михайло  Михайлович  Рябець. Будь ласка.

 

     РЯБЕЦЬ М.М.,  голова  Центральної  виборчої комісії.  Шановні колеги!  Шановні народні депутати,  присутні! Ми з вами є свідками визначної історичної події в житті нашої молодої держави - Україна впевнено крок за кроком утверджує себе серед  цивілізованих  країн світу.

 

     На підставі   положень  Конституції  України  створено  новий незалежний  самостійний  державний  орган  -  Центральну   виборчу комісію,  яка  наділена  високими  повноваженнями  -  організувати вибори   глави   держави,   парламенту   держави   та    проводити всеукраїнські референдуми.

 

     Перш ніж  присягнути  народові  України,  дозвольте  мені від імені своїх колег висловити подяку  Президентові  України  Леоніду Даниловичу  Кучмі  за високу довіру,  вам,  шановні колеги народні депутати,  за підтримку і  призначення  нас  на  ці  відповідальні посади та запевнити, що ми будемо чесно і сумлінно виконувати свої визначені    законом    обов'язки,    об'єктивно,     неупереджено забезпечувати реалізацію і захист виборчих прав громадян України.

 

     Дозвольте виконати почесну і дуже хвилюючу для мене місію.

 

     Я, Рябець  Михайло  Михайлович,  присягаю українському народу при здійсненні своїх повноважень у  Центральній  виборчій  комісії додержуватися    Конституції    України    та   законів   України, позапартійної позиції,  бути об'єктивним у  вирішенні  питань,  що належать  до  відання  комісії,  забезпечувати реалізацію і захист виборчих прав громадян України.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Привітаємо Михайла Михайловича (Оплески).

 

     Дякую.

 

     Для складання присяги на трибуну Верховної Ради  запрошується Микола Іванович Дем'яненко.

 

     ДЕМ'ЯНЕНКО М.І.,   член   Центральної  виборчої  комісії.  Я, Дем'яненко  Микола  Іванович,  присягаю  українському  народу  при здійсненні   своїх  повноважень  у  Центральній  виборчій  комісії додержуватися   Конституції   України    та    законів    України, позапартійної  позиції,  бути  об'єктивним у вирішенні питань,  що належать до відання комісії,  забезпечувати  реалізацію  і  захист виборчих прав громадян України (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Дякую.

 

     На трибуну  Вехровної Ради для складання присяги запрошується Ярослав Васильович Давидович.

 

     ДАВИДОВИЧ Я.В.,  член  Центральної   виборчої   комісії.   Я, Давидович  Ярослав  Васильович,  присягаю  українському народу при здійсненні  своїх  повноважень  у  Центральній  виборчій   комісії додержуватися    Конституції    України    та   законів   України, позапартійної позиції,  бути об'єктивним у  вирішенні  питань,  що належать  до  відання  комісії,  забезпечувати реалізацію і захист виборчих прав громадян України (Оплески).

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Спасибі вам.

 

     Для складання  присяги  запрошується   Віктор   Володимирович Алсуф'єв.

 

     АЛСУФ'ЄВ В.В., член Центральної виборчої комісії. Я, Алсуф'єв Віктор Володимирович,  присягаю українському народу при здійсненні своїх  повноважень  у  Центральній  виборчій комісії додержуватися Конституції України та  законів  України,  позапартійної  позиції, бути  об'єктивним  у  вирішенні  питань,  що  належать  до відання комісії,  забезпечувати реалізацію і захист виборчих прав громадян України.

 

     ГОЛОВА. Привітаємо   члена   Центральної   виборчої   комісії (Оплески).

 

     Дякую.

 

     Запрошується на трибуну Верховної Ради для складання  присяги Олександр Васильович Гашицький.

 

     ГАШИЦЬКИЙ О.В.,   член   Центральної   виборчої  комісії.  Я, Гашицький Олександр Васильович,  присягаю українському народу  при здійсненні   своїх  повноважень  у  Центральній  виборчій  комісії додержуватися   Конституції   України    та    законів    України, позапартійної  позиції,  бути  об'єктивним у вирішенні питань,  що належать до відання комісії,  забезпечувати  реалізацію  і  захист виборчих прав громадян України.

 

     Дякую (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Дякую.

 

     Для складання  присяги на трибуну Верховної Ради запрошується Ренольд Костянтинович Давидов.

 

     ДАВИДОВ Р.К.,  член Центральної виборчої комісії.  Я, Давидов Ренольд Костянтинович, присягаю українському народу при здійсненні своїх повноважень у  Центральній  виборчій  комісії  додержуватися Конституції  України  та  законів України,  позапартійної позиції, бути об'єктивним  у  вирішенні  питань,  що  належать  до  відання комісії,  забезпечувати реалізацію і захист виборчих прав громадян України (Оплески).

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Спасибі вам.

 

     Для складання присяги на трибуну Верховної Ради  запрошується Валентин Анатолійович Данилюк.

 

     ДАНИЛЮК В.А.,  член Центральної виборчої комісії.  Я, Данилюк Валентин Анатолійович, присягаю українському народу при здійсненні своїх  повноважень  у  Центральній  виборчій комісії додержуватися Конституції України та  законів  України,  позапартійної  позиції, бути  об'єктивним  у  вирішенні  питань,  що  належать  до відання комісії,  забезпечувати реалізацію і захист виборчих прав громадян України (Оплески).

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Спасибі.

 

     На трибуну  Верховної Ради запрошується для складання присяги Микола Іванович Коваль.

 

     КОВАЛЬ М.І.,  член Центральної виборчої  комісії.  Я,  Коваль Микола Іванович, присягаю українському народу при здійсненні своїх повноважень   у   Центральній   виборчій   комісії   додержуватися Конституції  України  та  законів України,  позапартійної позиції, бути об'єктивним  у  вирішенні  питань,  що  належать  до  відання комісії,  забезпечувати реалізацію і захист виборчих прав громадян України (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Спасибі.

 

     Для складання присяги на трибуну Верховної Ради  запрошується Олександр Вячеславович Нельга.

 

     НЕЛЬГА О.В.,  член  Центральної виборчої комісії.  Я,  Нельга Олександр   Вячеславович,   присягаю   українському   народу   при здійсненні   своїх  повноважень  у  Центральній  виборчій  комісії додержуватися   Конституції   України    та    законів    України, позапартійної  позиції,  бути  об'єктивним у вирішенні питань,  що належать до відання комісії,  забезпечувати  реалізацію  і  захист виборчих прав громадян України (Оплески).

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Спасибі.

 

     Для складання  присяги на трибуну Верховної Ради запрошується Василь Іванович Співак.

 

     СПІВАК В.І.,  член Центральної виборчої  комісії.  Я,  Співак Василь Іванович, присягаю українському народу при здійсненні своїх повноважень   у   Центральній   виборчій   комісії   додержуватися Конституції  України  та  законів України,  позапартійної позиції, бути об'єктивним  у  вирішенні  питань,  що  належать  до  відання комісії,  забезпечувати реалізацію і захист виборчих прав громадян України. (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Спасибі.

 

     Для складання   присяги   запрошується   Галина    Максимівна Старовойтова.

 

     СТАРОВОЙТОВА Г.М.,  член  Центральної  виборчої  комісії.  Я, Старовойтова Галина Максимівна,  присягаю українському народу  при здійсненні   своїх  повноважень  у  Центральній  виборчій  комісії додержуватися   Конституції   України    та    законів    України, позапартійної  позиції,  бути  об'єктивною у вирішенні питань,  що належать до відання комісії,  забезпечувати  реалізацію  і  захист виборчих прав громадян України (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Спасибі.

 

     Для складання  присяги на трибуну Верховної Ради запрошується Людмила Архипівна Татарникова.

 

     ТАТАРНИКОВА Л.А.,  член  Центральної  виборчої  комісії.   Я, Татарникова  Людмила  Архипівна,  присягаю українському народу при здійсненні  своїх  повноважень  у  Центральній  виборчій   комісії додержуватися    Конституції    України    та   законів   України, позапартійної позиції,  бути об'єктивною у  вирішенні  питань,  що належать  до  відання  комісії,  забезпечувати реалізацію і захист виборчих прав громадян України (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Спасибі.

 

     Інформую вас,  шановні  депутати  про  те,  що  пізніше  буде приведений  до  присяги  Василь  Іванович  Кравченко,  який  зараз хворий.

 

     Членам Центральної виборчої комісії, які відповідно до Закону про Центральну виборчу комісію cклали присягу, я хочу побажати від імені Верховної Ради добра,  здоров'я і щоб слова  їхньої  присяги втілювалися  в  життя  щодня  у  позиції кожного члена Центральної виборчої комісії і всієї Центральної виборчої комісії  загалом.  Я сподіваюся,  що  ви тісно увійдете в політичне життя,  у політичні структури Української держави. Успіхів вам (Оплески).

 

     ----------------

 

     Про депутатські запити.

 

     Яблонський Валентин  Андрійович  звертається  до   Президента України  стосовно  заходів  для відзначення 11 квітня Міжнародного дня звільнення в'язнів  фашистських  концтаборів.  Він  аргументує свою пропозицію.

 

     Прошу визначитися щодо змісту цього запиту.  Я вважаю,  треба підтримати цю пропозицію.

 

     "За" - 184.

 

     Ставлю на голосування питання про  направлення  цього  запиту Президенту.  Підтримайте,  будь  ласка.  Йдеться про те,  що треба відзначити  Міжнародний  день   звільнення   в'язнів   фашистських концтаборів. Так пропонує депутат.

 

     "За" - 210.

 

     Масенко Олександр   Миколайович   звертається  до  Президента України у зв'язку з тим,  що  немає  реагування  на  звернення  до Прем'єр-міністра  України  щодо  вирішення  питання про ліквідацію заборгованості з виплати пенсій  у  Семенівському,  Оржицькому  та Гребінківському   районах   Полтавської   області.   Питання  всім зрозуміле і під цим зверненням  може  підписатися  кожен  депутат, тому незайве ще раз привернути увагу Президента до цієї проблеми.

 

     Ставлю на  голосування  питання  про  підтримку  змісту цього запиту.

 

     "За" - 206.

 

     Підтримується зміст.

 

     Ставлю на голосування питання про  направлення  цього  запиту Президенту.

 

     "За" - 200.

 

     Не набрали  голосів ні перший,  ні другий запити.  Я з вашого дозволу поставлю обидва запити разом  на  голосування.  У  першому йдеться   про  відзначення  Міжнародного  дня  звільнення  в'язнів фашистських концтаборів,  а в другому - звернення щодо  соціальної проблеми,  яка  надзвичайно  загострилася  в  Україні.  Ставлю  на голосування питання про направлення цих двох запитів Президенту.

 

     "За" - 192.

 

     Я просив би розповсюдити ці запити серед депутатів  і  завтра визначитися щодо їх направлення Президенту.

 

     Малєвський Олександр       Тихонович      звертається      до Прем'єр-міністра України стосовно  створення  комісії  для  вжиття заходів  щодо ліквідації наслідків стихійного лиха в Цюрупинському районі  Херсонської  області.  Гостре  питання,  ви  знаєте,   ним турбуються багато депутатів із того регіону;

 

     Степенко Василь   Іванович   -   до  Прем'єрміністра  України стосовно доцільності перегляду затвердженого  Кабінетом  Міністрів України   переліку   медикаментів   на  безкоштовне  отримання  та запровадження  грошової  компенсації  за   них   громадянам,   які потребують  постійного  лікування.  А  також  запит  у  зв'язку  з невдоволенням  відповіддю  на  запит   щодо   відміни   плати   за понаднормову  житлову  площу  при  оформленні субсидій у сільській місцевості;

 

     Діхтяренко Григорій Юхимович -  до  Прем'єр-міністра  України стосовно   витрат   на   утримання  Золотоніського  міського  суду Черкаської області;

 

     Павловський Михайло Антонович - до Прем'єр-міністра України у зв'язку  з  невдоволенням  відповіддю  на запит стосовно вирішення проблем,  пов'язаних із підтвердженням участі громадян  України  в бойових  діях  на  території  Чехословаччини та Угорщини,  а також запит  щодо  п'ятимісячної  затримки  виплати   заробітної   плати працівникам Хмельницького музичного училища;

 

     Шкрабак Павло   Ананійович   -   до  Прем'єрміністра  України стосовно стану фінансування органів самоврядування в Миколаївській області;

 

     Білоус Вячеслав Олександрович - до Прем'єр-міністра України у зв'язку із  затримкою  виплати  пенсій  пенсіонерам  Збройних  Сил України;

 

     Омельчук Роман  Юстинович - до міністра з питань надзвичайних ситуацій  та   у   справах   захисту   населення   від   наслідків Чорнобильської   катастрофи   стосовно  фінансування  заходів  для ліквідації підтоплення житлових будинків у місті Рівному;

 

     Таран (Терен) Віктор Васильович  -  до  міністра  закордонних справ  України  стосовно  вжиття заходів для вирішення питання про виплату  пожиттєвих  компенсацій   колишнім   малолітнім   в'язням фашизму;

 

     Євген Семенович  Тодоров  -  до  Прем'єрміністра України (він учора  оголосив  цей  запит  на  засіданні  Верховної  Ради)  щодо неправомірних  дій  місцевої влади,  зокрема мера міста до ректора педінституту професора Лизогуба, та інших порушень;

 

     Чернявський Олексій Пилипович - до Голови Верховної Ради щодо правомірності    дій   облдержадміністрації   стосовно   власності Сумського державного аграрного університету. Тут є підписи близько тисячі громадян України.  Звичайно,  я дам доручення відповідно до своїх  повноважень,  але  це,  безперечно,  питання  Адміністрації Президента.  Однак поки що,  я думаю, будемо вживати заходів, яких можливо вжити на рівні законодавчого органу.

 

     Ці запити оформлені відповідно до вимог Регламенту. Ставлю на голосування питання про направлення їх адресатам.

 

     "За" - 198. Прийнято.

 

     _________________________

 

     Відповідно до     протоколу     засідання     Міжрегіональної депутатської групи на захист вітчизняного товаровиробника  від  13 січня 1998 року я інформую вас про реорганізацію МДГ у депутатську фракцію Партії  регіонального  відродження  України.  Представляти фракцію   уповноважено   народних   депутатів  України  Самофалова Геннадія  Григоровича,  Степанова  Олександра  Петровича,  Азарова Миколу  Яновича,  Болдирєва  Юрія Олександровича,  Євтухова Василя Івановича, Іщенка Олега Івановича, Ричагова Григорія Васильовича.

 

     Оголошую також, що група "Селяни України", яку очолює Чулаков Євген Родіонович,  реформувалася у позафракційну групу і виступає, обстоюючи  свої  права  відповідно  до  Регламенту,  але   не   як депутатська група чи фракція.

 

     _________________________

 

     Шановні депутати,  тепер, як ми і проголосували, розпочинаємо розгляд питань порядку денного (Шум у залі).

 

     Ми проголосували такий порядок: приведення до присяги, депутатські запити і розгляд питань порядку денного (Шум у залі).

 

     Ще 15 хвилин залишилося.  Якщо  ви  наполягаєте,  проводиться запис на виступи. Будь ласка. П'ятнадцять хвилин.

 

     Будь ласка. Депутат Юрковський.

 

     ЮРКОВСЬКИЙ А.В.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань правової політики  і  судово-правової  реформи  (Ленінський виборчий округ,  м.  Севастополь).  Фракция коммунистов. Уважаемые народные депутаты!  Уважаемые избиратели Украины! С 7 по 11 января этого  года группа депутатов Верховного Совета Украины в составе 8 человек находилась в Брюсселе по приглашению НАТО.  Делегация была принята на высшем уровне,  в частности Генеральным секретарем НАТО Хавьером Соланой и председателем военного комитета четырехзвездным генералом Науманом.

 

     Мы были  в  штабе,  где  идет конкретная работа по реализации программы "Партнерство  ради  мира",  а  также  Хартии  об  особом партнерстве Украины и НАТО.

 

     Мы не  получили  четких  ответов  на  ряд  вопросов,  которые задавали  руководству  НАТО.  Что  такое  безопасность  сегодня  в представлении руководства НАТО? Почему идет расширение НАТО именно на Восток?  Правильно ли, что Хартия об особом партнерстве Украины и НАТО не ратифицирована, не рассмотрена парламентом?

 

     Мы работали  в  тесном сотрудничестве с посольством Украины в Бельгии.  Посол Борис  Иванович  Тарасюк  и  работники  посольства сделали все возможное, чтобы наша работа была плодотворной.

 

     На встрече  депутатов с работниками посольства Борис Иванович Тарасюк  заявил,  что  претворение  в  жизнь  Хартии   об   особом партнерстве  Украины и НАТО является важнейшим направлением работы дипломатов, в частности в Брюсселе, и, я так понимаю, Министерства иностранных  дел.  Он  также заявил,  что эта работа и сама хартия отвечают  национальным  интересам   Украины.   Позволю   себе   не согласиться с этим.  Я об этом сказал и в посольстве в Брюсселе, и сейчас  заявляю:  нельзя  утверждать,  что  этот  документ  и  его реализация отвечают национальным интересам Украины.

 

     Мы увидели,     что     повседневно    и    постоянно    идет целенаправленная,  масштабная,   организованная   с   американской деловитостью  работа  по  претворению  в  жизнь  Хартии  об особом партнерстве Украины и НАТО.  Мы узнали, что заключено Соглашение о совместной  обороне между Украиной и Соединенными Штатами Америки. Мы узнали,  что  ведется  работа  под  лозунгом,  что  обязательно Украина должна в обозримом будущем стать членом НАТО (Оплески).

 

     Я уже   имел  честь  выступать  по  этому  поводу  с  трибуны парламента и,  пользуясь  случаем,  еще  раз  заявляю,  что  такие судьбоносные  для  внешней  политики  и  для  жизни народа Украины проблемы не могут быть решены келейно,  они могут решаться  только через  рассмотрение  в  парламенте.  И я настаиваю на рассмотрении этого вопроса в парламенте и отчета правительства о проведенной  в этом направлении работе.

 

     ГОЛОВА. Депутат Кірімов.

 

     КІРІМОВ І.З.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з питань Чорнобильської катастрофи (Іванківський  виборчий округ,  Київська  область).  Шановний  Олександре  Олександровичу! Шановні колеги депутати!  Шановні журналісти!  Я  хочу  привернути вашу  увагу  до Чорнобильської атомної електростанції.  Як відомо, нині жоден із чотирьох блоків не працює і під загрозою  робота  на об'єкті  "Укриття".  З  листопада  1997 року й донині дослідницькі роботи по обстеженню стану об'єкта "Укриття"  припинено,  тому  що вичерпано встановлений ліміт фінансування на минулий рік. Зазначу, що на рахунок чорнобильського  фонду  "Укриття"  перераховано  169 мільйонів  доларів США,  але ці кошти можуть бути використані лише після  ратифікації  угоди  між  Україною  та  Європейським  банком реконструкції  і  розвитку  щодо  діяльності чорнобильського фонду "Укриття" в Україні,  котра донині Кабінетом Міністрів не передана Верховній   Раді   України.   Вважаю,  що  нам  слід  подбати  про перетворення цього об'єкта в екологічно безпечну систему.

 

     Скориставшись нагодою,    що    на    засіданні     присутній Прем'єр-міністр   України  Валерій  Павлович  Пустовойтенко,  хочу зазначити  й  таке.  На  превеликий  жаль,  250  працівників,  які обслуговують    770   кілометрів   водомереж   у   Поліському   та Іванківському  районах  Київської  області,  починаючи  з   лютого минулого  року  і  до  сьогодні,  не  одержували заробітної плати. Безперечно,  є загроза,  що люди припинять роботу, а продовжується зима, і вся водомережа може вийти з ладу. Тому я переконливо прошу виділити фінансування.  Це не так  багато  -  всього-навсього  250 тисяч гривень.

 

     Далі. Нині  не  тільки  в Іванківському та Поліському районах Київської області,  а й по всій Україні постійно  не  виплачується заробітна  плата працівникам бюджетної сфери,  зокрема працівникам освіти та  культури.  Я  переконаний,  що  цей  недолік  необхідно якнайшвидше виправити, адже працівники бюджетної сфери перебувають у вкрай нужденному становищі.

 

     Я звертаюся до вас,  Олександре Олександровичу. Ми вже не раз тут,   у   Верховній  Раді,  говорили  про  необхідність  розгляду законопроекту про диференціацію  пенсій  наших  людей.  Думаю,  що настав час,  коли треба цьому питанню приділити увагу і домогтися, щоб у нас у  країні  були  диференційовані  пенсії,  щоб  не  було зрівнялівки.

 

     І ще хочу звернути увагу моїх колег на те,  що люди,  які під час Великої Вітчизняної війни були вигнані в Німеччину на каторжні роботи,  до  цього часу не одержали компенсації,  вже визначеної і переведеної з Німеччини в Україну.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Депутат Вишнєвецький.

 

     ВИШНЄВЕЦЬКИЙ Г.В., секретар Комітету Верховної Ради України з питань  економічної  політики та управління народним господарством (Горлівський-Центральний виборчий округ,  Донецька область). Прошу передать слово Хмелевому, округ 140.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка.

 

     ХМЕЛЬОВИЙ А.П.,  секретар  Комітету  Верховної Ради України з питань  паливноенергетичного  комплексу,  транспорту   і   зв'язку (Слов'янський міський виборчий округ,  Донецька область).  Фракция коммунистов.  В конце декабря я собрал 156  подписей  депутатов  с требованием включить в повестку дня вопрос о выплате задолженности по  заработной   плате   работникам   профессионально-технического образования и по стипендиям учащимся. Я просмотрел ориентировочный перечень вопросов на январь и февраль,  но этого вопроса не нашел. Из  информации работников профтехобразования своего округа я знаю, что далеко не всем была  выплачена  заработная  плата  в  месячном размере. На сегодня задолженность составляет примерно полгода.

 

     Я хочу получить ответ от вас, Александр Александрович, почему нарушается Регламент и не включается этот вопрос в повестку дня, и от   представителя   Кабинета   Министров,  когда  все-таки  будет выплачена задолженность?

 

     ГОЛОВА. Я відразу вам відповім. Регламент не порушується. І я прошу  так питання не ставити.  У понеділок відбулася нарада голів комітетів та керівників депутатських груп і фракцій. Ви могли бути присутнім і наполягати на включенні цього питання.  Але це питання вирішується не постановою  Верховної  Ради,  а  рішенням  Кабінету Міністрів.  Верховна  Рада зробила все можливе.  Ми прийняли Закон про  професійно-технічну  освіту.  Ми  передбачили  в  Законі  про Державний  бюджет  на  1998  рік порядок фінансування викладачів і учнів  системи  профтехосвіти  і  навіть  передбачили   кошти   на погашення  заборгованості за минулий рік.  Треба,  щоб уряд це все виконував.  Якщо ви вважаєте, що уряд не справляється, тоді ставте питання по-іншому, а не так, як зараз.

 

     ХМЕЛЬОВИЙ А.П.   Надо   было   запланировать  хотя  бы  "День уряду"...

 

     ГОЛОВА. То треба такі пропозиції подавати,  порядок включення питань вам добре відомий.

 

     Депутат Попеску.

 

     ПОПЕСКУ І.В.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України   з   питань   прав   людини,   національних   меншин    і міжнаціональних  відносин (Глибоцький виборчий округ,  Чернівецька область). Дякую. Учора мені слово передав депутат Самофалов. Прошу передати йому слово.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка.

 

     САМОФАЛОВ Г.Г.,  голова  підкомітету  Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (Дзержинський  виборчий  округ,  Донецька область). Уважаемые избиратели! Уважаемый Александр Александрович! Уважаемый Валерий Павлович!  Уважаемые  коллеги!  Уважаемые  члены Кабинета  Министров!  6  ноября  1997  года  Министерство  юстиции Украины  зарегистрировало  новую  партию  -  Партию  регионального возрождения Украины.

 

     Основной своей  целью партия провозглашает:  в соответствии с Конституцией Украины и действующим  законодательством,  исходя  из принципов   Европейской   хартии  регионального  самоуправления  и Европейской хартии местного самоуправления проводить принципиально новую политику в нашем государстве,  основами которой должны стать усиление экономической и  финансовой  самостоятельности  регионов, формирование бюджета снизу, при котором значительная часть средств в виде налогов и сборов должна оставаться в  областях,  городах  и районах,   резкое   сокращение  органов  центрального  управления, сосредоточение их деятельности в первую очередь на  стимулировании и    защите    отечественного    товаропроизводителя,   расширение отечественного  экспорта  прежде   всего   в   Россию   и   другие традиционные рынки стран СНГ.

 

     Партия считает,  что  социальная  защита  регионов может быть осуществлена прежде всего через развитие инфраструктуры городов  и сел,  создание  новых  рабочих мест для трудоспособного населения, решение   жилищной   проблемы   и   через   экономический   под ем государства.

 

     Партия выступает   за  поддержание  межнационального  мира  и согласия в Украине, но против всех форм национализма.

 

     Партия регионального      возрождения      Украины      будет последовательно  отстаивать  гармонизацию государственно-церковных отношений,  придание  русскому  языку   статуса   официального   и определение   статуса   языков  национальных  меньшинств  в  новом законодательстве  при  сохранении  за  украинским  языком  статуса государственного,   будет   осуществлять   всестороннюю  поддержку традиционных канонических конфессий.

 

     Особое внимание партией  будет  уделено  социальному  статусу человека   в  военной  форме  -  защитнику  государства,  а  также недопущению втягивания Украины в военные  блоки,  прежде  всего  в НАТО.

 

     Партия регионального     возрождения     Украины     избирает цивилизованный  путь  парламентской  борьбы  за   интересы   наших избирателей,   за   решение   региональных  проблем,  за  создание человеческих условий жизни для каждого  гражданина  Украины  через законодательный процесс.

 

     Сегодня было   об явлено   о   реорганизации  Межрегиональной депутатской группы  в  депутатскую  фракцию  Партии  регионального возрождения  Украины.  Это  не отступление от принципов группы,  а логичная реализация основного принципа,  принятого ее членами  еще при  основании  группы  и  нашедшего  свое  отражение и развитие в программных принципах Партии регионального возрождения Украины.

 

     Депутатская фракция Партии регионального возрождения  Украины считает,  что  только  через  законодательный  процесс  могут быть решены  региональные   проблемы,   а   через   дальнейший   под ем отечественного  товаропроизводителя  - повышение жизненного уровня каждой семьи. Будем иметь сильные регионы - будет сильной Украина!

 

     Спасибо за внимание!

 

     ГОЛОВА. Спасибі!

 

     Шановні депутати!  Яке реагування повинно бути на  інформацію депутата Юрковського? (Шум у залі).

 

     Потім три   хвилини  я  додам,  наступним  виступить  депутат Чернявський.

 

     Він повністю правий у  тому  сенсі,  що  питання  про  засади зовнішньої   політики   відповідно   до   Конституції  вирішується винятково Верховною Радою. І тому будь-які представники виконавчої влади  не мають права здійснювати кроки в зовнішній політиці,  які суперечать концепції зовнішньої політики,  - все повинно збігатися тільки  з  концепцією,  яка  затверджується  Верховною  Радою.  Це визначено Конституцією.

 

     Пропозиція депутата Кірімова щодо пенсійного  забезпечення  і диференціації пенсій. Після того як Верховна Рада скасувала декрет Кабінету Міністрів стосовно статей 19 і  64  Закону  про  пенсійне забезпечення,  у  правовому відношенні всі ці питання вирішені,  і завдання  Кабінету  Міністрів   тепер   полягає   в   необхідності приведення  порядку  використання пенсійного фонду у відповідність із Законом про  пенсійне  забезпечення,  навіть  виходячи  із  тих мізерних обсягів пенсій, які видаються пенсіонерам.

 

     Крім того,  як  ви знаєте,  ми прийняли закон,  згідно з яким мінімальний розмір зарплати  і  пенсії  становить  45  карбованців починаючи із 1 січня.  Я сподіваюся, що цей закон буде підписаний, оприлюднений   і   буде   введений    визначений    розмір    межі малозабезпеченості - 73 гривні - до кінця нинішнього року.  Вже це одне дає можливість розпочати вирішення питання про  диференціацію розміру пенсій, не ущемлюючи існуючі права громадян, які одержують навіть мізерну пенсію.  Треба це зробити обов'язково,  тим паче що цифра  45 гривень називалася і в пропозиціях Президента.  Я думаю, що він не може заперечувати такого механізму.

 

     І стосовно питань профтехосвіти, виплати зарплати... Я про це вже сказав.

 

     Ще записаний  на  виступ  депутат  Чернявський.  Я надаю йому слово.

 

     ЧЕРНЯВСЬКИЙ О.П.,  член Комітету  Верховної  Ради  України  з питань фінансів і банківської діяльності (Сумський виборчий округ, Сумська область).  Дякую, Олександре Олександровичу. У мене самого є багато запитань, але я думаю, що буде доцільніше, якщо я передам слово керівнику фракції Соціалістичної і  Селянської  партій  Чижу Івану Сергійовичу.

 

     ГОЛОВА. Правильно подумали.  Надаю слово депутату Чижу.  Будь ласка.

 

     ЧИЖ І.С.,  заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань  соціальної політики та праці (Летичівський виборчий округ, Хмельницька  область).  Дякую.  Олексію  Пилиповичу,  я  вам  щиро вдячний  за  те,  що ви передали слово.  Шановні колеги!  Шановний Олександре   Олександровичу!   Я,   виконуючи   прохання   Олексія Пилиповича,  хочу нагадати , що є запит Олексія Пилиповича й інших народних  депутатів,  які  представляють  Сумську  область,   щодо незаконного  фактично  відібрання  в Аграрного університету одного корпусу під банківську академію.  Студенти правильно  зробили,  що повернули його, а депутати чекають конкретної відповіді.

 

     І я уповноважений від фракції зробити заяву.

 

     Наближається до  завершення  робота  Верховної  Ради  України тринадцятого   скликання.   Чотири    роки    для    представників Соціалістичної  і Селянської партій України у вищому законодавчому органі  держави  пройшли  під  знаком  боротьби   за   економічні, соціальні,  політичні  права  трудової людини.  Активно працюючи у всіх  комітетах  Верховної  Ради   України,   ми   пропонували   й відстоювали   законопроекти,  спрямовані  на  захист  вітчизняного виробництва,  недопущення  руйнування  галузей  освіти  й   науки, охорони   здоров'я   і  культури.  Фракція  соціалістів  та  селян категорично виступала  і  виступає  проти  гендлювання  найбільшим багатством  України  -  землею,  проти ліквідації законних пільг і компенсацій  ветеранам  війни  та  праці,   багатодітним   сім'ям, інвалідам - афганцям та чорнобильцям.

 

     Завдяки активній позиції депутатів - членів фракції, особисто Голови Верховної Ради Олекcандра Олександровича Мороза вдалося  не допустити  збільшення на п'ять років пенсійного віку для чоловіків та жінок.

 

     Соціальна дія,  права людини  -  особливий  акцент  у  роботі об'єднаної фракції соціалістів і селян.

 

     Беручи активну  участь  у  конституційному  процесі,  фракція домоглася підтримки Верховною Радою України цілого ряду пропозицій до  Основного  Закону,  спрямованих  на  посилення  прав  і свобод людини, забезпечення її соціального статусу.

 

     Соціалісти й    селяни    наполегливо    пропонували    шляхи кардинального  розв'язання  проблеми  невиплати  зарплат,  пенсій, стипендій, соціальних допомог під час проведення грошової реформи. На жаль,  і до цієї, і до інших пропозицій державної ваги влада не прислухалась.

 

     Об'єднана фракція Соціалістичної і Селянської партій заявляє, що  змінити ситуацію в державі на краще і потрібно,  і можна.  Для цього треба мати стійку більшість справжніх патріотів і  справжніх народних обранців у вищому законодавчому органі.  Більшість, яка б не підлабузнювалась,  не продавалась за  привілеї,  чини,  звання, нагороди,   благоденство   конкретного   удільного   володіння,  а відстоювала  ідею  соціально  справедливого  суспільства,   дійсно незалежної  держави,  у  якій  би заможно й щасливо жили всі чесні люди.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Спасибі.

 

     Я висловився стосовно попередніх пропозицій, які були вже тут оприлюднені,   а   стосовно   останніх,  то  я  сподіваюсь,  Iване Сергійовичу,  що сьогодні УТН передадуть повністю ваш  виступ,  як учора   передали   виступ   Чорновола,   оскільки  наші  УТН  дуже об'єктивні,  як ви розумієте,  і вони,  безперечно,  тільки так  і зроблять.  Будемо сподіватися на це.  Подивимося ввечері у випуску новин.

 

     _________________________

 

     Шановні депутати!  Продовжується засідання Верховної Ради.  У ньому бере участь майже у повному складі Кабінет Міністрів на чолі з Прем'єр-міністром Пустовойтенком Валерієм Павловичем.

 

     Розглядається проект Закону України про ратифікацію  Договору про   дружбу,   співробітництво   і  партнерство  між  Україною  і Російською Федерацією.  Доповідає Удовенко  Геннадій  Йосипович  - міністр закордонних справ України. Будь ласка.

 

     УДОВЕНКО Г.Й.,  міністр  закордонних справ України.  Шановний пане Голово!  Шановні народні депутати!  Сьогодні на  ваш  розгляд представлено договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією.  Договір  підписано  31  травня 1997  року президентами України і Російської Федерації у Києві.  З урахуванням  важливого  політичного  значення   цього   документа, взаємної  домовленості  сторін  і  згідно  з  пунктом 32 статті 85 Конституції України договір  вноситься  на  ратифікацію  Верховної Ради.

 

     Підписання договору  стало дійсно історичною подією не тільки у двосторонніх відносинах між Україною і Росією,  але й у широкому світовому  контексті.  Вперше  за  нових умов цей документ не лише засвідчив тверде міжнародне зобов'язання поважати  незалежність  і суверенітет   України,   а   й  став  правовою  основою  подальших двосторонніх відносин  у  різних  галузях.  Зокрема,  у  статті  3 договору  написано:  "Високі  Договірні  Сторони будують відносини одна з одною  на  основі  принципів  взаємної  поваги,  суверенної рівності,   територіальної   цілісності,   непорушності  кордонів, мирного  врегулювання  спорів,  незастосування  сили  або  загрози силою, включаючи економічні та інші способи тиску".

 

     Тож ратифікація  договору  є логічним і природним завершенням цілої епохи у становленні і розвитку сучасних українськоросійських відносин, у становленні двох суверенних держав і водночас початком якісно нового етапу в їхніх взаєминах і розвитку.

 

     Хочу нагадати,  що   на   сьогодні   Україною   підписані   і ратифіковані  аналогічні  договори  з  усіма  країнами  СНД,  крім Таджикистану. Більше того, з Узбекистаном готується підписання вже нового   договору,   який  відповідатиме  новим  реаліям  сучасних двосторонніх відносин.

 

     Шановні депутати! Мабуть, ні в кого не викличе сумніву те, що саме  нинішній  Верховній  Раді випало стати творцем найважливіших для  незалежної  Української  держави  документів.   Договір,   що вноситься   сьогодні   на  ратифікацію,  належить  саме  до  таких документів.  I,  як і в усіх попередніх випадках,  коли йшлося про ухвалення   життєво  важливих,  доленосних  державних  документів, кожному  з  вас  доведеться  прийняти  надзвичайно   відповідальне рішення.

 

     Підписанню договору,  як  ви  добре  знаєте,  передувала дуже складна і тривала робота,  у ході якої більш  чітко  окреслювалися позиції   і   наміри   двох  країн,  виписувалися  формулювання  і визначення,  які дійсно відповідають сучасним політичним реаліям і спрямовані у майбутнє, відкривають широку перспективу для розвитку всебічних  відносин  на  загальноприйнятих  у  світовій   практиці засадах.

 

     Як і  будь-яка  інша  угода,  цей  договір  став  результатом взаємного пошуку і компромісів. Проте хочу, повертаючись у минуле, нагадати,   що  у  принципових  для  нас  питаннях  ми  послідовно проводили свій курс, базуючись і на рішеннях Верховної Ради.

 

     Цим документом Україна і Російська Федерація проголосили,  що зміцнення   дружніх   відносин,   добросусідство  і  взаємовигідне співробітництво відповідають докорінним інтересам  наших  народів, служать справі миру та міжнародної безпеки.

 

     Підтверджено, що  Україна  і  Росія як дружні,  рівноправні й суверенні держави засновують свої відносини на взаємній повазі  та довірі,  стратегічному  партнерстві  та  співробітництві,  про  що йдеться у статті 1 договору.

 

     Договір, і це я хочу окремо підкреслити,  фіксує зобов'язання Російської Федерації поважати територіальну цілісність України,  а також  підтверджує  непорушність  існуючих  між  обома   державами кордонів.  Це  положення  створює  правові  основи та підстави для делімітації кордонів з найбільшою сусідньою країною, і така робота вже   ведеться,   хоча,   на  жаль,  досить  повільно.  Думаю,  що ратифікація договору прискорить процес  делімітації  кордонів  між Україною і Росією.

 

     Одним із    найважливіших   положень   договору   є   взаємне зобов'язання будувати двосторонні відносини,  виходячи з принципів міжнародного права,  зокрема, на основі принципів взаємної поваги, суверенної    рівності,    мирного     врегулювання     суперечок, незастосування сили та економічного тиску,  дотримання прав людини та основних свобод.

 

     Договір створює правову основу для  співпраці  у  розв'язанні найважливіших  проблем  міжнародної  безпеки,  розвитку відносин у сфері військово-технічного співробітництва, гарантування державної безпеки,  розвитку  митної  справи,  експортного та імміграційного контролю тощо.

 

     Непересічним є й те,  що Сторони беруть на себе  зобов'язання по   забезпеченню   захисту   етнічної,   культурної   та   мовної самобутності  національних  меншин.  Закріплено  домовленість  про створення рівних можливостей для вивчання української мови в Росії та російської - в Україні.

 

     Крім того, в документі сформульовано принципи рівноправного і взаємовигідного   співробітництва   в  економіці,  в  гуманітарних галузях.  Визначено шляхи ліквідації спільними зусиллями наслідків аварії   на   Чорнобильській  атомній  електростанції  та  захисту навколишнього середовища.

 

     Очевидно, не варто викладати й пояснювати всі  статті  (а  їх 41)  та  положення  договору,  оскільки я переконаний,  що всі ви, шановні народні депутати,  глибоко вивчили цей важливий  документ. Хочу  тільки  ще раз наголосити,  що цей договір є основоположним, тобто таким,  який  закріплює  головні  засади  взаємних  відносин України  і  Російської  Федерації  і  відкриває  на майбутнє шляхи розвитку співробітництва в усіх сферах міжнародних зв'язків -  від економіки  до  гуманітарного  співробітництва та боротьби з новими викликами міжнародній безпеці,  такими,  як  нелегальна  міграція, незаконний обіг наркотиків, організована злочинність тощо.

 

     Наша послідовна і наполеглива позиція, принципова націленість на те,  що цей договір є необхідним для  обох  держав,  створювали умови  для  зближення  позицій,  відходу  від  старих стереотипів, пошуку  нових  рішень  заради  майбутнього   українсько-російських відносин, заради майбутнього народів наших країн. Наслідком усього цього й стало підписання договору, який сьогодні представлено вам, шановні народні депутати, для розгляду й ратифікації.

 

     Не можу  не  зупинитися  ще на одному аспекті,  пов'язаному з підписанням Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією. Це сфера міжнародних відносин і міжнародної  безпеки.  Налагодження  рівноправних  добросусідських відносин  між  Україною  і Росією і підписання договору є важливою умовою підвищення безпеки  і  стабільності  в  Європі.  Саме  тому підписання    договору    віталося   в   усьому   світі.   Світове співтовариство сприйняло цю подію  як  одну  з  головних  протягом минулого  року.  Під  час  численних  зустрічей Президента України Леоніда Даниловича Кучми з президентами,  прем'єр-міністрами, моїх зустрічей і переговорів з міністрами закордонних справ інших країн відзначався цей факт і високо оцінювалася конструктивна позиція  і наполегливість  нашої  держави у проведенні й успішному завершенні українсько-російських переговорів.

 

     Як голова нинішньої сесії  Генеральної  Асамблеї  Організації Об'єднаних  Націй  протягом  останніх місяців я також мав понад 80 зустрічей   з   керівниками   багатьох   країн   -   президентами, прем'єр-міністрами, міністрами закордонних справ, і майже всі вони високо оцінювали підписання цього договору  й  підкреслювали  його значення, яке виходить далеко за рамки суто двосторонніх відносин. Упевнений,  що і ви, шановні народні депутати, мали такі зустрічі, бесіди і чули такі самі високі оцінки та висновки.

 

     Отже, не     буде     перебільшенням    оцінити    підписання українсько-російського договору як подію світового значення. Проте зрозуміло,  що  ця  подія  важлива  передусім  для нас самих,  для майбутнього нашої держави.  Якщо облишити патетику  й  підійти  до справи  суто  прагматично,  то  й  тоді  очевидно,  що  без такого договору жити й розвивати відносини далі було б не дуже  природним явищем.  Адже Російська Федерація - наш найбільший сусід. На Росію припидає 47 відсотків зовнішньоторговельного  обороту  України.  В обох  державах  найбільшими  національними  меншинами є відповідно українська в  Росії  та  російська  в  Україні.  Найдовший  кордон Україна  має  з  Росією.  Я  вже  не кажу про глибокі історичні та культурні зв'язки,  а також про сімейні,  родинні, дружні стосунки між  громадянами  України  й Росії.  Ігнорувати ці факти значило б відійти від реального життя, уникати вирішення реальних проблем.

 

     Тому, закликаючи   вас,    шановні    депутати,    одностайно ратифікувати  договір,  хочу  ще  раз  наголосити,  що  підписання Договору про дружбу,  співробітництво і партнерство між Україною і Російською  Федерацією  було  дуже важливим кроком,  завдяки якому вдалося закріпити принципи взаємовідносин двох держав і  визначити перспективу  їх  розвитку.  Ратифікація  ж  цього договору відкриє можливості для повноцінного використання його положень та розвитку взаємовигідного  співробітництва в інтересах народів і України,  і Росії.

 

     Особливо важливо,  що  з  підписанням  договору  було   знято політичну  напругу  та  вдалося  перевести  двосторонній  діалог у площину конкретних  дій.  Зокрема,  останні  вигідні  для  України домовленості  в економічній галузі підтвердили висновок Президента України про те,  що нарешті нам  вдалося  зупинити  торговельне  й політичне  протистояння  в цій справі.  Черговим важливим кроком у цьому напрямі  стане  перший  державний  візит  глави  Української держави    в    Росію    та   підписання   програми   економічного співробітництва на десятилітній період.

 

     Отже, договір уже приносить конкретні  результати.  Ось  лише один  приклад.  Як  вам  уже  відомо,  днями  Президент Російської Федерації Єльцин підписав указ про скасування з 1 лютого 1998 року податку на додану вартість на товари з України.

 

     Мабуть, не помилюся,  коли скажу, що жодна з міжнародних угод не викликала такої підвищеної уваги серед  народів  двох  країн  у ході її опрацювання, оскільки і в Україні, і в Росії усвідомлюють, що це потреба часу й запорука нашого спільного  майбутнього.  Саме тому  підписання широкомасштабного договору в обох країнах і за їх межами розглядалося  як  значний  успіх.  Тому  у  вашій,  шановні депутати,   волі   сьогодні  закріпити  цей  успіх  і  підтвердити серйозність наших намірів  щодо  подальшого  розвитку  відносин  з Російською Федерацією.

 

     На завершення  ще  раз хочу наголосити,  що цей дуже важливий документ  відповідає  стратегічним  інтересам  нашої  держави   та гарантує   її   національну  безпеку,  не  суперечить  Конституції України.

 

     Прошу підтримати проект Закону про ратифікацію  Договору  про дружбу,  співробітництво  і партнерство між Україною та Російською Федерацією. Цей договір потрібен народам України і Росії.

 

     Дякую за увагу.

 

     Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

 

     України ТКАЧЕНКО О.М.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Дякую, Геннадію Йосиповичу.

 

     Запитання є до міністра? Будь ласка, запишіться. Є пропозиція відвести 10 хвилин на запитання. Достатньо 10 хвилин?

 

     Депутат Білоус.

 

     БІЛОУС В.О.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань оборони і державної безпеки (Київський виборчий округ,  Полтавська область).  Спілка  офіцерів  України,  виборче об'єднання "Вперед, Україно!" Шановний Геннадію Йосиповичу,  скажіть, будь ласка, а як усе-таки виконувався договір України з Росією 1990 року,  який був підписаний на 10 років і в  результаті  якого,  як  стало  відомо, Росія  відторгла  від  України в Сумській області в 1993 році 1027 гектарів землі, тобто територію України?

 

     І ще одне запитання.  Скажіть,  будь ласка,  як вписується  в контекст  цього  договору  питання  про  активи  і пасиви?  І щодо Чорноморського флоту я не почув чіткої позиції,  адже угоди окремо були   підписані.   Чому   ви   не   говорите,   що  вони  повинні ратифікуватись українським парламентом?

 

     Дякую.

 

     Веде засідання Голова Верховної Ради України

 

     МОРОЗ О.О.

 

     ГОЛОВА. Дякую. Будь ласка, відповідайте.

 

     УДОВЕНКО Г.Й.  Почну  з  останнього  запитання.  Угоди   щодо Чорноморського флоту - це окреме питання.  Ми сьогодні розглядаємо питання про широкомасштабний Договір про дружбу, співробітництво і партнерство  між  Україною  та  Російською  Федерацією,  а не інші договори  чи  угоди,  які  були  підписані  або  будуть  підписані Україною  з  Російською  Федерацією.  Це предмет окремого розгляду Верховної Ради.

 

     Але хочу сказати,  що підписано три угоди щодо Чорноморського флоту.  Створено  спеціальну  робочу  групу  на чолі з мером міста Севастополя Семеновим Віктором Михайловичем. Група активно працює. Відповідно  до  трьох  чорноморських  угод  потрібно  розробити ще додатково шість угод.  І от коли  ці  угоди  будуть  напрацьовані, безумовно, вони будуть внесені на ратифікацію у Верховну Раду. Але сьогодні,  повторюю,  ми  розглядаємо  питання  конкретне  -   про широкомасштабний договір між двома державами.

 

     Договір про дружбу і співробітництво 1990 року був підписаний за часів існування Радянського Союзу. Безумовно, він вичерпав свої можливості.

 

     Про передачу  1027 гектарів землі Сумської області Росії мені невідомо, я цей факт не можу коментувати.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутат Черепков.

 

     ЧЕРЕПКОВ В.Ф.,  заступник  голови  Комітету  Верховної   Ради України  з  питань молоді,  спорту і туризму (Артемівський міський виборчий округ,  Донецька  область).  Фракция  Социалистической  и Селянской  партий  Украины.  Уважаемый  Геннадий  Иосифович!  Я  с удовольствием прослушал ваше выступление и  полностью  согласен  с вами в том,  что договор, вопрос о ратификации которого мы сегодня рассматриваем, это событие мирового значения.

 

     Я думаю,  ни для кого не секрет,  что если бы в  предвыборной программе  нынешнего  Президента  не  стоял вопрос сближения наших народов, то ему не видать бы президентства как своих ушей.

 

     У меня к вам такой вопрос. Каждый год только по НДС мы теряли от  миллиарда  до  полутора миллиардов долларов.  Если бы подобный договор был заключен два-три  года  назад,  как  вы  считаете  как профессионал,  были  бы  у нас такие невыплаты зарплаты,  пенсий и стипендий, которые являют собой на сегодня национальную угрозу?

 

     Спасибо.

 

     УДОВЕНКО Г.Й.  Дякую  за  таку  підтримку   цього   договору, шановний   народний   депутате  Черепков.  Повірте  мені,  шановні депутати,  в Організації Об'єднаних  Націй  ми  знайшли  консенсус стосовно   дуже   важливого  питання  -  реформування  Організації Об'єднаних Націй.  Вона не реформувалася  з  1945  року,  тобто  з моменту  створення.  185  держав,  185 різних,  навіть протилежних позицій, але нам вдалося ці позиції об'єднати і прийняти резолюцію без  голосування.  То  я  закликаю  вас  усіх  - будьте вище своїх політичних уподобань,  подумайте про  майбутнє  нашої  держави!  Я кожною  нагодою буду користуватися сьогодні,  відповідаючи на ваші запитання, щоб закликати вас стати вище своїх політичних міркувань і підтримати цей договір.

 

     Якби цей  договір був підписаний раніше,  то багато проблем в українсько-російських відносинах не виникало  б.  Президент  Росії Єльцин видав указ про скасування ПДВ на товари,  які експортуються з України.  Це  -  результат  насамперед  величезної  роботи,  яку проводять  президенти  двох  держав,  результат  роботи нинішнього уряду  України,  численних  поїздок  віце-прем'єр-міністра  Сергія Леонідовича  Тігіпка,  переговорів,  які  він проводить,  щоденних переговорів міністра зовнішніх  економічних  зв'язків  і  торгівлі Сергія  Осики.  А  якби  цей  договір був підписаний раніше,  якби договір щодо Чорноморського флоту ми уклали п'ять років тому, то в нас би багато проблем уже зникло.

 

     ГОЛОВА. Дякую. Будь ласка, коротше відповідайте і при тому не принижуйте своїх заслуг. Так же?

 

     УДОВЕНКО Г.Й.  Я свої заслуги  не  можу  оцінювати,  їх  інші оцінюють.

 

     ГОЛОВА. Депутат Товт. Будь ласка.

 

     ТОВТ М.М., голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з  питань  прав  людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних відносин  (Берегівський  виборчий  округ,  Закарпатська  область). Дякую.  Геннадію Йосиповичу,  тоді дозвольте мені оцінити достойно ваші заслуги, якщо вже така пішла розмова в нашому залі. Дозвольте подякувати від імені своїх виборців,  керівництва нашої держави за проявлену  політичну  волю вам особисто,  фахівцям наших державних відомств за високе фахове виконання цього дуже важливого для нашої держави  і  для народу України документа.  Як голова підкомітету з питань національних меншин я хочу підкреслити дуже високий фаховий рівень виконання тих частин договору,  які торкаються забезпечення прав національних меншин як у нашій  державі,  так  і  в  Росії  - українців, наших співвітчизників. І на завершення я закликаю своїх колег підтримати цей документ і ратифікувати договір з Росією.

 

     Дякую вам.

 

     ГОЛОВА. Депутате Парасунько, прошу.

 

     ПАРАСУНЬКО М.В.,  голова підкомітету Комітету Верховної  Ради України з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та соціального розвитку  села  (Могилів-Подільський  виборчий  округ, Вінницька  область).  Дякую,  Олександре Олександровичу.  Шановний Геннадію Йосиповичу,  ви у своїй надзвичайно змістовній і важливій доповіді  відзначили,  що всі президенти,  прем'єри,  міністри,  з якими ви  зустрічалися,  високо  оцінили  підписання  договору  як історичний   документ,  який  має  бездоганно  виконуватися  обома сторонами на користь українського та російського народів. Ви щойно сказали,  щоб ми були вищі від своїх політичних амбіцій. На щастя, наші виборці вищі від політичних амбіцій.  І я від  їхнього  імені запевняю,  що  вони абсолютною більшістю підтримують поглиблення і економічних,  і культурних зв'язків насамперед із Росією,  а також із усіма країнами СНД і сусідніми державами...

 

     ГОЛОВА. Дякую.   Треба  відразу  ставити  запитання.  Ви  вже півтори хвилини говорите.

 

     ПАРАСУНЬКО М.В.  Чи надходила від  простих  людей  на  адресу Міністерства  закордонних справ підтримка щодо підписання договору з Росією?

 

     ГОЛОВА. Спасибі. Відповідайте, будь ласка.

 

     УДОВЕНКО Г.Й.  Дякую.  Протягом цих  років,  коли  відбувався переговорний процес,  коли був парафований договір,  ми одержували численні листи, переважно з підтримкою даного договору.

 

     І зараз одержуємо,  але не так багато,  як було за радянських часів,  коли  організовувалися різні кампанії стосовно направлення листів.  Надходять листи, де високо оцінюється політика України та Росії щодо нормалізації і поглиблення відносин.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутате Ткаченко, будь ласка.

 

     ТКАЧЕНКО В.А.,  член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики і судово-правової реформи  (Охтирський  виборчий округ,  Сумська  область).  Шановний Геннадію Йосиповичу,  мені як представнику прикордонного регіону (Сумщини)  хочеться  привернути вашу  увагу  до  статті  14  договору,  де  зазначається:  "Високі Договірні  Сторони  забезпечать  сприятливі   умови   для   прямих торговельних  та  інших  економічних відносин і співробітництва на рівні адміністративнотериторіальних одиниць".

 

     Сьогодні існують  особисті  зв'язки,   скажімо,   губернатора Курської    області    Руцького   і   голови   Сумської   обласної держадміністрації Єпіфанова.  Важко  визначити  результати  їхньої особистої  участі  у  відносинах.  Чи  вони вимірюються мільйонами гривень унаслідок збільшення товарообігу,  чи,  можливо, кількістю проголошених  тостів.  Але  якщо  переведемо  ці зв'язки на рівень підприємств і організацій, то зможемо вимірювати іншими цифрами.

 

     Що конкретно відкриває прийняття статті 14 і  договору  загалом  підприємствам,  організаціям прикордонних регіонів  і  чим  такі  зв'язки  відрізнятимуться,  скажімо,   від зв'язків регіонів, які не є прикордонними?

 

     Дякую за відповідь.

 

     УДОВЕНКО Г.Й.   Насамперед,   процитую   статтю  14:  "Високі Договірні  Сторони  забезпечать  сприятливі   умови   для   прямих торговельних  та  інших  економічних відносин і співробітництва на рівні адміністративнотериторіальних одиниць відповідно  до  діючих національних  законодавств,  приділяючи  особливу  увагу  розвитку економічних зв'язків прикордонних регіонів".

 

     Не чекаючи на цей договір, ми багато робимо для прикордонного співробітництва.  Діє  рада,  яка  охоплює всі прикордонні області України.   Вона    досить    активно    працює    над    розвитком торговельно-економічного     та     культурного    співробітництва прикордонних областей.  Це винятково  важливий  напрям  майбутньої діяльності  України,  і  даний договір відкриває чималі можливості для розширення такого співробітництва,  безумовно,  в межах нашого законодавства  та  законодавства  Російської  Федерації.  Це  дуже перспективний   напрям,   і   ми   всіляко   сприятимемо    такому співробітництву.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутате Соболєв, прошу.

 

     СОБОЛЄВ С.В.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань правової політики і судово-правової реформи  (Хортицький  виборчий округ, Запорізька область). Шановний Геннадію Йосиповичу, скажіть, будь ласка (оскільки йдеться про  двосторонній  договір),  хоча  б загальними  тезами,  про  стан розгляду цього договору в Державній Думі, особливо в комітеті у закордонних справах.

 

     І друге: чи не вважаєте ви, що так чи інакше даний договір не може  бути  без інших договорів,  зокрема щодо нульового варіанту? Хотілося б почути вашу чітку думку як міністра закордонних  справ. Ви знаєте, що Верховна Рада не ратифікувала це рішення, а воно, на мій погляд,  підлягає ратифікації. Але чомусь позиція Міністерства закордонних   справ   інша.   Або  стосовно  угод  щодо  розподілу Чорноморського флоту.  На мій погляд, всі ці рішення якраз і могли б  ми  назвати  великим  договором  із  Росією.  Яка  ваша позиція стосовно цього?

 

     УДОВЕНКО Г.Й.  Щодо  ситуації  з  ратифікацією  договору,  то Президент  Російської Федерації Єльцин 7 листопада вніс пропозицію про його ратифікацію.  Зокрема,  в листі йдеться (цитую): "Договор создает   правовую   основу   и   благоприятные   предпосылки  для всестороннего развития российско-украинских отношений и  дружеских связей между народами двух стран".

 

     Учора Державна   Дума  мала  ухвалити  порядок  денний  своєї роботи.  Я не знаю наслідків  його  розгляду,  але  відповідно  до процедур,  чинних  у  Думі,  договір  розглядатимуть  усі галузеві комітети. Потім Комітет у справах відносин із СНД, головою якого є Тихонов,  внесе вже пропозиції щодо ратифікації.  Тобто розпочався активний процес розгляду договору в парламенті Росії.

 

     За інформацією,  яку ми маємо,  представники всіх фракцій  та більшості депутатських груп,  зокрема фракція Компартії Російської Федерації,  "Наш дом - Россия",  "Яблоко",  "Российские  регионы", аграрна  фракція  вже  заявили про намір голосувати за ратифікацію договору.  Сподіваємося,  що  цей  договір  буде  також  позитивно розглянутий і в парламенті Російської Федерації.

 

     Щодо угод стосовно Чорноморського флоту, то я вже говорив, що готується ще шість угод,  які випливають з трьох підписаних.  Коли буде  завершено  підписання,  ми  внесемо  їх на розгляд Верховної Ради.  Сьогодні внести на розгляд Верховної Ради пакет  документів щодо  Чорноморського  флоту  ми  не можемо,  оскільки не завершено процес підготовки.

 

     Стосовно нульового  варіанта.  Верховна  Рада  не  підтримала пропозицію   Президента  про  ратифікацію  так  званого  нульового варіанта.  Нам було  доручено  зібрати  додаткову  інформацію.  Ми постійно    ведемо    переговори    з    Російською    Федерацією. Віцепрем'єр-міністр  Сергій   Леонідович   Тігіпко,   Міністерство закордонних  справ  тримають дане питання під постійним контролем. Коли ми матимемо всю потрібну інформацію,  то згідно з  дорученням Верховної Ради внесемо ці угоди на ваш розгляд.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутат Кармазін.

 

     КАРМАЗІН Ю.А.,  член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики і судово-правової реформи (Приморський  виборчий округ,   Одеська   область).   Дякую,  Олександре  Олександровичу. Шановний Геннадію Йосиповичу!  Я  із  задоволенням  заслухав  вашу доповідь  і  в  мене  немає  заперечень  щодо  потреби термінового поліпшення стосунків з Російською Федерацією  на  умовах,  звісно, взаємності. Але в мене такі запитання. Верховній Раді представлено остаточний текст договору чи потім ще  будуть  якісь  додатки?  Це перше запитання.

 

     І друге  запитання.  Як  стало  можливим  виконання договорів стосовно  Чорноморського  флоту,  коли  в  пункті  14  "Перехідних положень"   Конституції  України  чітко  записано,  що  міжнародні договори вступають у силу  лише  після  їх  ратифікації  Верховною Радою  України?  І  чому  ці договори не подавалися на ратифікацію Верховній  Раді  України?  Я  в  цьому  вбачаю   пряме   порушення Конституції і,  вибачте мені, ошукування парламенту. Скажіть мені, будь ласка, як ви до цього ставитеся?

 

     УДОВЕНКО Г.Й.  До ошукування  парламенту  дуже  негативно,  і Міністерство  закордонних  справ  ніколи  навіть  у думках не мало намірів когось ошукувати.

 

     Стосовно додатків до широкомасштабного договору, то я з усією відповідальністю  як  міністр  закордонних справ запевняю шановних депутатів, що ніяких додатків немає, не було і не може бути.

 

     Чому ми не подаємо угоди щодо Чорноморського  флоту?  Ще  раз пояснюю:  ми хочемо подати документи стосовно Чорноморського флоту в повному обсязі - три плюс ще шість.

 

     Сподіваюся, ми не затримаємося з поданням на  ратифікацію  і, безумовно,   Верховна   Рада   розглядатиме   дані   документи  та визначатиметься щодо їхнього майбутнього.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Усе, час вичерпано.

 

     Сідайте, Будь ласка.

 

     Слово має Борис Ілліч Олійник - голова Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД.

 

     ОЛІЙНИК Б.І.,   голова  Комітету  Верховної  Ради  України  у закордонних справах і зв'язках з СНД (Запорізький виборчий  округ, Запорізька область).  Шановний Голово!  Шановні колеги! Передовсім здоровлю з новоліттям вас,  з усіма святами,  що минули, і тричі з тими, які ще грядуть.

 

     До історії питання. 31 травня 1997 року президенти України та Росії підписали Договір про дружбу,  співробітництво і партнерство між двома державами.

 

     Згідно зі  статтею  93  Конституції  та  статтею 7 Закону про міжнародні договори 11 липня 1997 року Президент вніс  на  розгляд Верховної  Ради проект Закону про ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво  і   партнерство   між   Україною   і   Російською Федерацією.

 

     Комітет у   закордонних  справах  і  зв'язках  з  СНД,  як  і належить,  звернувся до всіх комітетів Верховної Ради з  проханням подати висновки стосовно ратифікації згаданого договору, що й було зроблено. Висновки позитивні.

 

     Сконсолідувавши всі документи,  наш комітет під  час  кількох засідань  розглянув це питання,  залучивши представників структур, які завізували проект  закону,  насамперед  чільних  представників МЗС,  зокрема  Геннадія Йосиповича Удовенка.  Отже,  всіх належних процедур було дотримано.

 

     Я зобов'язаний так скрупульозно викласти вам, шановні колеги, весь перебіг подій не лише тому, що цей договір настільки типовий, як і нетиповий,  а й тому, що в комітеті неоднозначне ставлення до нього.  Розбіжність  думок  була доволі значна,  аж до пропозицій, зокрема,  депутатів Ярошинського,  Стецько,  Шандрюка, Лук'яненка, Хмари та інших відхилити проект закону. Усі думки були вислухані з увагою та повагою,  і, нарешті, у переддень старого новоліття - 13 січня  цього року,  ще раз,  цебто вп'яте,  вислухавши роз'яснення міністра закордонних справ, зваживши всі "про" і "контра", комітет ухвалив  рішення  внести проект Закону про ратифікацію договору на розгляд  Верховної   Ради.   Водночас   рекомендовано   розглядати пропозицію про відхилення.

 

     Геннадій Йосипович   Удовенко   щойно   виклав  суть  і  сенс обговорюваного проекту.  Зрозуміло, що в багатьох, як зліва, так і справа,  є  свої  зауваження і застереження,  адже вдосконаленню і самовдосконаленню немає меж. Одначе живемо не лише днем сущим, а й грядущим.  Ні  Росія,  ні  Україна не в змозі зібрати свою землю в мішок,  а народ у корзину і розійтися в різні боки.  Богом і долею нам  суджено  рости та діяти пліч-опліч,  а отже,  будувати власні взаємини на цивілізованих міжнародно-правових нормах,  пам'ятаючи, що наші діти й онуки житимуть і діятимуть там, де ми нині.

 

     У практиці     міжнародних     і     міждержавних     взаємин найнебезпечнішою є політична необачність. Лише зважений компроміс, який,  зрозуміло,  не  суперечить  національній безпеці,  дозволяє узгоджувати інтереси.

 

     Уперше за всю історію Україна і  Росія  однозначно  свідчать: "Високі  Договірні  Сторони  відповідно  до положень Статуту ООН і зобов'язань по Заключному акту наради з безпеки і  співробітництва в   Європі   поважають   територіальну  цілісність  одна  одної  і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів".

 

     Я не раз говорив,  що проголосити  незалежність  легше,  аніж подолати   комплекс  вічно  першого  і  вічно  другого  номера  на історичній дистанції,  який напрацьовувався віками.  Думається, що цей   документ   знаменує   собою  кардинальний  злам  не  лише  в політичному,  а й психологічному сенсі, засвідчивши в статті 3, що "Високі Договірні Сторони будують відносини одна з одною на основі принципів взаємної  поваги,  суверенної  рівності,  територіальної цілісності,..  права  народів  вільно  розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод..."

 

     Цебто на історичній дистанції немає ні других,  ні третіх,  є тільки  перші,  серед  яких  і  наша  суверенна  соборна   правова демократична позаблокова Україна.

 

     Що ж  до  вузлів,  які  треба спільно розв'язувати,  то ми їх виклали  у  зверненні  Верховної  Ради   до   Федеральних   Зборів Російської  Федерації,  яке я можу зацитувати після голосування чи перед голосуванням... Перед.

 

     "Звернення Верховної  Ради  України  до  Федеральних   Зборів Російської Федерації.

 

     Верховна Рада  України  14  січня  1998  року (тут пишеться в імперативі) прийняла Закон України про  ратифікацію  Договору  про дружбу,  співробітництво  і партнерство між Україною та Російською Федерацією.

 

     Прийняття цього закону законодавча влада України розглядає як важливу   подію   в  розвитку  двосторонніх  українсько-російських відносин.  Договір  про  дружбу,  співробітництво  і   партнерство розвиває  і  зміцнює  основи та затверджує правові засади взаємних відносин між двома дружніми сусідніми країнами і створює потенціал для   розвитку   справді   нового  етапу  стосунків  незалежних  і суверенних держав.

 

     Україна і Російська Федерація подолали перший,  дуже важливий і  відповідальний  період  усвідомлення  та  правового закріплення нових політичних реалій,  які  склалися  в  Європі  наприкінці  ХХ століття.  Договір  відкриває  широкі  перспективи співробітництва України і Російської Федерації  у  всіх  сферах  діяльності,  тому введення  його  в  дію  вже найближчим часом слугуватиме інтересам наших країн і народів.

 

     З огляду на це Верховна Рада України, усвідомлюючи важливість договору,   демонструючи  добру  волю  і  бажання  конструктивного партнерського діалогу,  прийняла  рішення  про  його  ратифікацію. Верховна  Рада  України висловлює впевненість у тому,  що інтереси майбутнього наших країн і  народів  розглядаються  і  в  Державній Думі,   і  в  Раді  Федерації  як  корінні  та  пріоритетні.  Тому Український парламент  сподівається,  що,  керуючись  саме  такими підходами  і  враховуючи  важливість  та значення договору,  вищий законодавчий орган Російської Федерації найближчим часом  розгляне та ратифікує Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною та Російською Федерацією в першочерговому порядку.  Таким кроком   Федеральні   Збори  Російської  Федерації  підтвердили  б задекларований  принцип  справді   рівноправного   партнерства   з Україною і відкрили б шлях до нового рівня наших відносин.

 

     Водночас, дивлячись  у  майбутнє  і прагнучи до справедливого розв'язання спільних проблем  у  конструктивному  і  партнерському дусі,  Верховна  Рада України закликає Федеральні Збори Російської Федерації застосувати свій вплив для розв'язання низки питань, які потребують невідкладного розгляду. Це стосується:

 

     - прискорення   процесу  делімітації,  демаркації  державного кордону  між  Україною   та   Російською   Федерацією   згідно   з міжнародно-правовими  нормами,  який  має  стати кордоном дружби і співробітництва, а не роз'єднання народів двох країн;

 

     - остаточного справедливого розв'язання  проблем,  пов'язаних із  правонаступництвом колишнього СРСР,  зокрема розподілу активів та закордонної власності колишнього СРСР та прискорення повернення валютних  коштів  українських  юридичних  та  фізичних  осіб,  які залишилися на рахунках Зовнішекономбанку колишнього СРСР;

 

     - створення таких умов  для  національнокультурного  розвитку української  національної меншини на теренах Російської Федерації, які існують в Україні для російської національної меншини, зокрема забезпечення  можливості освіти рідною мовою,  широкого доступу до українських     джерел     масової     інформації     згідно     з міжнародно-правовими нормами, які регулюють це питання;

 

     - спільного розв'язання проблем,  пов'язаних із поверненням і облаштуванням депортованих народів;

 

     - повернення   культурних   цінностей   згідно   з    чинними міжнародними нормами, а також угодами, підписаними в рамках СНД;

 

     - забезпечення   Російською   Федерацією   пенсіями  громадян України,  які працювали на Крайній Півночі Росії згідно  з  чинною угодою між Україною та Російською Федерацією.

 

     Верховна Рада   висловлює   сподівання,   що   законодавча  і виконавча  влади  Російської  Федерації  усвідомлюють   важливість зазначених   проблем   і   вживатимуть   необхідних   заходів  для якнайшвидшого    усунення    цих    перешкод    до    повноцінного співробітництва  в  дусі  дружби,  партнерства,  взаємної поваги і рівноправності".

 

     Отакий проект звернення.

 

     ГОЛОВА. Доповідь завершено. Є потреба щось уточнювати? Немає. Сідайте,  будь ласка, Борисе Іллічу. Спасибі (Шум у залі). Пояснюю радіослухачам, що це лунають вигуки схвалення виступу.

 

     Записалися на виступи з  обговорюваного  питання  близько  40 депутатів.  Одну  хвилинку!  Нагадаю  присутнім,  що  всі комітети Верховної Ради розглянули це питання і всі дали  позитивну  оцінку ратифікації   договору.   Отже,   позиція   комітетів   висловлена протоколами. А позиції фракцій і груп можна висловити окремо. Тому прошу в порядку, передбаченому Регламентом, надати змогу виступити представникам фракцій і груп,  а також Прем'єр- міністру і  Голові Верховної Ради. Відвести на обговорення півгодини.

 

     Ставлю на голосування таку пропозицію. Будь ласка.

 

     "За" - 236. Прийнято.

 

     Від комітету,   як   сказав  Борис  Ілліч,  пропонується  два варіанти документа: один, який вам роздано від Кабінету Міністрів, а  другий - від групи депутатів з особливою думкою.  Слово з цього приводу надається Олександрові Шандрюку.  Будь ласка, вкладіться в час, як і Борис Ілліч. До 5 хвилин. Прошу.

 

     ШАНДРЮК О.І.,   член   Комітету   Верховної  Ради  України  у закордонних справах і  зв'язках  з  СНД  (Шевченківський  виборчий округ, Львівська область). Я прошу 10 хвилин.

 

     ГОЛОВА. Я ще раз прошу: постарайтеся за 5 хвилин. Борис Ілліч продемонстрував: 5 хвилин доповіді.

 

     ШАНДРЮК О.І.  Шановний пане Голово!  Шановні колеги депутати! Дуже добре,  що це питання розглядається в повному обсязі, а не за скороченою процедурою, як це нам пропонували в грудні.

 

     Щодо предмету обговорення. Із пояснювальної записки до тексту альтернативного  проекту  рішення з цього питання,  представленого групою  народних  депутатів  від  партій  "Національного  фронту". Зрозуміло,  що  ми  виступаємо  принципово проти окремого розгляду питання  ратифікації  Договору  про  дружбу,   співробітництво   і партнерство  між  Україною  і  Російською Федерацією у відриві від угод щодо Чорноморського флоту.

 

     Одначе почну    все-таки    з    аналізу    тексту     самого повномасштабного   договору,   аби  стало  зрозумілим,  що  він  є неприйнятним сам по собі, оскільки знаменує цілковите фіаско нашої дипломатії  у багаторічному переговорному процесі.  Такий висновок випливає із порівняння тих завдань,  які стояли перед  українською делегацією на початку переговорів,  і остаточного тексту договору, парафованого ще на початку 1996 року головами урядів обох держав і поданого нам сьогодні на ратифікацію.

 

     Із первинного тексту вилучено,  по суті,  усі ключові для нас статті:  зобов'язання сторін щодо повернення культурних  цінностей (російська сторона, як відомо, категорично відмовляється повернути численні об'єкти культурної спадщини  українського  народу,  якими забиті музеї сусідньої держави,  натомість у аналогічному договорі із Польщею подібна  проблема  адекватно  відображена);  визначення термінів  розв'язання  проблеми делімітації та демаркації кордонів між двома державами.  Особливо  наголошую  на  тому,  що  проблема кордонів   для  України  на  сьогодні  -  це  не  тільки  проблема завершення  процесу  формального  утвердження  її  як   незалежної суверенної  держави,  хоча  і  це  є  конче важливим.  Стратегічне значення має для нас розгортання повномасштабного видобутку  нафти і газу на шельфі Чорного моря,  що ми не можемо зробити,  оскільки Росія  практично  саботує  навіть  початок  переговорів   стосовно кордонів,  у  тому  числі  щодо  кордонів  на Азовському і Чорному морях.  Звичайно,  як монопольному  постачальнику  енергоносіїв  в Україні (причому за цінами,  що значно перевищують світові), Росії невигідно зменшувати залежність України  з  цієї  позиції  і  вона успішно домагається свого протягом уже майже шести років.

 

     Задля ілюстрації того,  що подібне питання є цілком природним для такого типу міждержавних  угод,  наведу  відповідний  фрагмент аналогічного договору з Румунією.

 

     "Договірні сторони укладуть окремий Договір про режим кордону між   двома   державами   та    вирішать    питання    делімітації континентального  шельфу  та  виключних морських економічних зон у Чорному морі на основі принципів  і  процедур,  погоджених  шляхом обміну листами між міністрами закордонних справ,  який відбудеться одночасно  з   підписанням   цього   договору.   Домовленість   та узгодженість   шляхом  такого  обміну  листами  набудуть  чинності одночасно з набуттям чинності цим договором" (стаття 2 договору  з Румунією).

 

     Нічого подібного  у  договорі  з Росією немає,  хоча проблема набагато актуальніша для нас, аніж у наших взаєминах із Румунією.

 

     Немає в остаточному тексті договору й статті щодо розв'язання спільними  зусиллями  проблеми  відновлення  прав,  у тому числі й майнових, депортованих народів, які повертаються на свою історичну батьківщину.  Нині  дана  проблема  лягла важким тягарем на бюджет лише України,  хоча Російська Федерація, згідно з зобов'язаннями в рамках СНД, мала взяти на себе частку належних витрат.

 

     Зникла стаття  щодо  повернення  юридичним  і фізичним особам України   валютних    коштів,    заморожених    свого    часу    у "Внешэкономбанке" СРСР. Те, що нині Російська Федерація погодилася на поетапне повернення цих коштів,  не є принциповим  розв'язанням проблеми.   По-перше,   терміни   повернення  розтягнуто  у  часі, по-друге,  навіть мови немає про нарахування, згідно з міжнародною практикою,  належних  відсотків  за  багаторічне  використання цих коштів суб'єктами Російської Федерації.

 

     Навіть згадки  немає  у  тексті   договору   про   повернення Російською    Федерацією    Україні   еквіваленту   84   мільярдів карбованців,  вилучених Ощадбанком колишнього Союзу в 1991 році  з банківських  установ на території України.  Наші люди мають знати, що справжньою причиною  проблеми  джерел  і  термінів  компенсації коштів вкладників є елементарна неспроможність Президента та уряду принципово порушити дане  питання  перед  керівництвом  Російської Федерації,  яка,  фактично,  намагається  привласнити кошти,  а це приблизно 40 мільярдів американських доларів.

 

     Отже, це мала бути не проблема величезного внутрішнього боргу нашої  держави,  навколо  якої ми ламали списи під час обговорення проету бюджету на 1998 рік, а проблема боргу нам з боку Російської Федерації. Але, звичайно, щоб поставити названу проблему нарешті з голови на ноги, в Україні мала би бути справді українська влада.

 

     Немає у тексті договору і згадки про нашу  законну  частку  в активах   колишнього   Радянського   Союзу,   одним   із  законних правонаступників яких ми є  згідно  з  Віденською  конвенцією  про правонаступництво   держав  і  багатосторонніх  домовленостей  між іншими державамиправонаступницями. Нагадаю, що за оцінками наших і закордонних  експертів,  позитивне  сальдо  України визначається у розмірі щонайменше 40-50 мільярдів доларів.

 

     Отже, тільки   шляхом   застосування   власного   епохального винаходу в галузі міждержавних відносин,  який полягає у винесенні за рамки переговорного процесу всіх життєво важливих  для  України проблем,  нашому Міністерству закордонних справ вдалося довести до підписання цей документ.

 

     Але і це ще не все. Використання у статті 3 договору  типової формули сучасного міжнародного права,  а саме: "Високі Договірні Сторони будують відносини одна з одною на основі принципів...  територіальної цілісності, непорушності кордонів", у договорі  саме  з  Російською   Федерацією,   яка   має   відкриту територіальну суперечку з Японією та безліч прикордонних проблем з іншими сусідами, означає фактичне втягування України в міждержавні суперечки  Російської  Федерації  з  цілою  низкою  дружніх до нас країн.

 

     Слід спеціально наголосити на тому,  що Договір  про  дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією ні в якому разі не можна розглядати як звичайну рамкову  політичну угоду,   яка   закладає  основи  двосторонніх  взаємин  між  двома державами.  Беручи до  уваги  часом  просто  трагікомічну  історію підготовки  його тексту,  а також ті передумови,  які ультимативно висувала  друга  сторона  щодо  підписання  на   найвищому   рівні парафованого ще на початку 1996 року документа,  слід визнати,  що подія  31  травня  1997  року  стала  можливою  лише  як  наслідок стратегічних  поступок  з  нашого  боку  у  питанні Чорноморського флоту,  Севастополя і ширше -  перебування  російських  військ  на нашій території.

 

     Як відомо,  перший  візит  Президента Російської Федерації до Києва,  апофеозом якого мало стати підписання договору про дружбу, багаторазово   відкладався   саме   тому,   що  російська  сторона наполягала  на  попередньому  остаточному  врегулюванні  (на  свою користь,   звичайно)   проблем   розподілу   Чорноморського  флоту колишнього СРСР і умов та термінів базування Чорноморського  флоту Російської Федерації на нашій території.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка, завершуйте.

 

     ШАНДРЮК О.І.  Без  з'ясування  того,  яку  ціну  і за що саме довелося сплатити Україні задля  того,  щоб  Росія  погодилася  на підписання договору про дружбу, не можна в принципі з'ясувати його відповідність національним інтересам України.

 

     Вищезазначене є  цілком  достатньою  підставою  вважати   так званий  широкомасштабний  договір  і угоди з Чорноморського флоту, які і в часі,  і за логікою переговорного процесу йому передували, як єдиний, нерозривний пакет документів.

 

     Отже, наша позиція полягає в тому,  щоб розглядати на предмет ратифікації  чи  нератифікації  саме  цілісний  пакет  документів, підписаних  у  Києві  в  період  з  28  по  31  травня  1997  року президентами і прем'єр-міністрами двох держав.  На користь  такого підходу   свідчить   також   факт,   що   угоди,   підписані  тоді Прем'єр-міністром  України,  за  своєю  суттю  згідно  із  Законом України  про  міжнародні договори є саме міжнародними договорами і як такі згідно з Конституцією України можуть  бути  підписані  від імені України тільки Президентом України.  Причому за Конституцією України  Президент  не  має  права  делегувати  свої  повноваження будьякій іншій посадовій особі.

 

     Отож з   метою  уникнення  звинувачень  у  прямому  порушенні Конституції її гарант,  тобто Президент України,  має  представити угоди  з  Чорноморського флоту як додатки до договору та подати їх на ратифікацію разом, у пакеті.

 

     Нас переконують   у   тому,   що    Договір    про    дружбу, співробітництво  і  партнерство  з Російською Федерацією є життєво необхідним  нашій  державі,  бо  буцімто  нарешті   надає   повної легітимності незалежності України, її суверенності, територіальній цілісності в теперішніх кордонах і є черговою блискучою  перемогою нашої  дипломатії.  Але  насправді  все  це є лише доброю міною за поганої гри,  а ще точніше - прямим введенням в оману українського суспільства з боку виконавчої влади.

 

     Як рівноправний  член  світового  співтовариства,  як  член і навіть  один  із  засновників  Організації  Об'єднаних  Націй,  як держава,  яка  має дипломатичні взаємини із понад ста п'ятдесятьма (чи близько  того)  іншими  державами  світу,  Україна  з  погляду міжнародного  права  абсолютно  не  потребує  підтвердження  свого статусу   повноправного   суб'єкта   міжнародного   права,   своєї територіальної  цілісності  у  межах  нинішніх  кордонів будь-якою іншою державою світу.

 

     Тим більше це є "повторенням багато разів повтореного",  коли йдеться  саме про Російську Федерацію,  з якою ми маємо відповідні двосторонні угоди від 19 листопада 1990 року і від 23 червня  1992 року,  а також угоди, підписані в рамках СНД, коли Україна ще була країною-учасницею цією співдружності.

 

     ГОЛОВА. Сідайте, будь ласка. Спасибі вам.

 

     Від фракцій виступає першим записаний депутат Чиж.  За ним  - депутат Оробець. Прошу (Оплески).

 

     ЧИЖ І.С.  Ви  виступали 10 хвилин замість п'яти,  товаришу чи пане  Шандрюк.  Об'єднана  фракція  Соціалістичної  та  Селянської партій України. Шановний Олександре Олександровичу! Шановні колеги народні депутати!  Я глибоко переконаний, що Верховна Рада України однозначно   ратифікує   цей  величезної  ваги  політично-правовий договір.  Передусім пропоную голосування  з  ратифікації  договору провести в поіменному режимі.

 

     Сьогодні бути   патріотом   України   означає   працювати  на інтеграцію з Росією.  Назву кілька  факторів,  що  зумовлюють  цей висновок.

 

     Фактор економічний.   Росія   -  наш  найбільший  економічний партнер.  18 мільярдів доларів товарообороту і в 6 разів  менше  - країна, яка йде другою за Росією, свідчать про це. Енергоносії. 80 відсотків  залежності  -  саме  залежність  від  ринку  російських енергоносіїв.  Втрата  ринку.  Ми це відчули із втратою щодо збуту цукру. Як тільки Україна зменшила виробництво, квота була передана Франції,  і  1,5  мільйона тонн уже неукраїнського цукру працює на російському ринку.

 

     Конкретний приклад  з  наукомісткого   виробництва.   Сумське науково-виробниче  об'єднання  "Селмі"  виробляє  спектрометри для ядерної енергетики  на  рівні  фантастики.  Американці  зі  своїми технологіями  і в підметки не годяться.  Головний ринок - у Росії. Візьмемо те,  що стосується атомних електростанцій, зокрема твели. Енергетика  у  нас  просто  загине,  якщо  ми призупинимо серйозні економічні    контакти.    Космос,    кораблебудування,    транзит енергоносіїв.  Адже  ж відомо,  що нині Росія намагається будувати свої  нові  транзитні  транспортні  коридори  енергоносіїв   через Білорусь.

 

     Фактор соціальний.   Взаємний   захист   ветеранів,   проїзд, пенсійна синхронізація,  права учасників воєнних  дій.  Люди,  які живуть  на Півночі Росії,  наші громадяни або які були громадянами України, хочуть повернутися. Виконання спільних програм, розпочате ще  за часів Радянського Союзу.  Чорнобиль,  зокрема.  Переселення кримських татар. Біженці, мігранти. Заощадження.

 

     Фактор культурно-національний, етнічний. 5 мільйонів етнічних українців мешкають у Росії,  12 мільйонів (за іншими оцінками - 16) росіян  -  в  Україні.  Школи,  телебачення, радіо,   взаємний   обмін   інформацією,   надання   того   самого телевізійного  радіосигналу  туди,  де  мешкають  наші   люди,   і відповідно  сприяння,  щоб  росіяни  могли  отримувати це на нашій території.  Родинні зв'язки.  Я  за  дужки  виношу  свої  особисті переживання,  оскільки  дві рідні мені могили - на території Росії (в Іркутській області - сестра,  в Находці - брат).  Маса звертань людей. Якщо заплющити на це очі, то це просто не розуміти, що ми є депутатами Української держави і наших громадян.

 

     Фактор історичний.  Як  би  хто  не  намагався  оцінити,  але спільна, важка і славна історія. Об'єднання земель України, власне соборність,  відбулося в 50-х роках, за часів Радянського Союзу, і цей   фактор  не  можна  скидати,  якщо  ми  хоч  трохи  історично відповідальні.  Перемога у Великій  Вітчизняній  війні.  Створення потужної економіки, індустрії.

 

     Фактор політичний.   Реальність   стратегічного  партнерства. Оскільки наші економічні стратегічні інтереси - в Росії,  то тут і політичні  інтереси.  Тільки  недалекий  (не  хочу вживати різкіше слово) відбігає звідти,  де є інтерес.  Навпаки,  він повинен бути присутній там.

 

     Ми сьогодні   відчуваємо,  що  нас  із  російського  ринку  і російського  геополітичного   театру   намагаються   витиснути   і відкинути.  Працювати  на  таке  намагання означає працювати проти України.

 

     Нарешті, останнє.  Категорично проти цієї угоди в  Російській Думі  виступає  тільки фракція Жириновського.  Я розумію,  що вона захищає свої політичні інтереси,  свої політичні амбіції з погляду "крутих"  російських  націоналістів.  Той  же,  хто  стає  на таку позицію в українському парламенті, не може бути патріотом України.

 

     Ще раз пропоную  голосувати  тільки  в  поіменному  режимі  і закликаю ратифікувати договір.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутат Оробець.

 

     ОРОБЕЦЬ Ю.М.,  член  Комітету Верховної Ради України з питань паливноенергетичного комплексу,  транспорту і зв'язку (Промисловий виборчий округ,  м.Київ).  Шановні колеги!  Я також підтримую ідею про поіменне голосування,  оскільки буде видно,  як  ордени  імені Ярослава Мудрого впливають на результати голосування (Оплески).

 

     Україна відрізняється  від  інших  держав  тим,  що в ній усе таємне  стає  явним.  Пакет,  а  не  лише  угода,   готувався   до президентських виборів у Росії.  Підписання передбачалося 2 липня, а 3 липня в Росії мали відбутися вибори Президента.

 

     І тільки те,  що ми прийняли Конституцію і  в  статті  17  та "Перехідних  положеннях"  записали,  що  на  території  України не допускається  розташування  іноземних  військових   баз,   зірвало підписання даної угоди.

 

     Чи усвідомлював  уряд,  що пакет є антиконституційним?  Я маю підтвердження того, що усвідомлював.

 

     До вашої  уваги  пропоную  стенограму   закритого   засідання Кабінету Міністрів, яке відбулося перед підписанням.

 

     "Лазаренко: Які будуть наслідки?

 

     Удовенко: Я   можу   передбачити  наслідки,  але  наслідки  - політична відповідальність.

 

     Лазаренко: Що потрібно змінити  для  того,  щоб  усе  було  у відповідності?

 

     Удовенко: Міноборони  та МЗС мали відпрацювати все відповідно до Конституції України.  Ви знаєте, як вона приймалася. Саме з цих положень.  Чому  виникли  ці  ситуації?  Невипадково.  Стаття  17, частина сьома,  і пункт 14 "Перехідних положень"  були  найважчими питаннями  у  Верховній  Раді під час прийняття Конституції.  Коли йтиметься про ратифікацію,  то знову виникнуть серйозні  претензії до  тих,  хто...  Тому нехай воно...  Я не виключаю того,  що й ця угода стане предметом розгляду Конституційного Суду,  аби визнати, що   малося  на  увазі  в  пункті  14  про  використання  існуючих військових  баз.  А  існуючі  військові  бази  -  це,   зрозуміло, українські бази.  Але вони юридично не зафіксовані,  бо росіяни не можуть  орендувати.  Коротше,  якщо   говорити   про   статтю   17 Конституції,  то  в  статті 2 договору мало б йтися не про основну базу,  а про формування Чорноморського флоту,  що розташовується у місті Севастополі. Це відповідало б Конституції.

 

     Лазаренко: Ви  вважаєте,  що  треба  замінити  слова "основна база"?

 

     Удовенко: Так, але кажуть, що політично це неможливо. Інакше, звичайно, будуть різночитання.

 

     Лазаренко: "Договор   вступает   в  силу  с  даты  подписания уведомления  с  оформлением  сторонами  государственных  процедур, необходимых  для  вступления  в  силу".  Це  також  не  відповідає Конституції.

 

     Тобто відразу зрозуміло,  що готувався пакет, і в пакеті було три  угоди,  які  порушували  Конституцію  України.  Хоча  була  й угода-ширма,  але навіть у такій угоді є стаття 6. Читаю: "Кожна з Високих  Договірних  Сторін утримується від участі або підтримання яких би то не було дій, спрямованих проти іншої Високої Договірної Сторони, і зобов'язується не укладати з третіми країнами будь-яких договорів,  спрямованих  проти  іншої  Сторони".  Отже,  по  суті, створюється  військовий  союз  і  блок,  на нашій території наші ж об'єкти узаконюються як російські,  і пропонується  голосувати  за договір-ширму!

 

     Шановні колеги! Національна безпека - це насамперед повага до Конституції  України  та  дотримання  її  Президентом  України   й активними   учасниками   переговорного   процесу   -   Горбуліним, Удовенком,  Дурдинцем.  Я бачу,  що тут діється інше.  І саме тому дозвольте   зачитати  статтю  56  Кримінального  кодексу  України: "Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на    шкоду    суверенітету,    територіальній    недоторканності, обороноздатності або державній безпеці...  карається  позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років".

 

     Що нам   сьогодні   пропонується?  Пропонується  почекати  до укладання ще кількох угод, які розшматують тіло Конституції.

 

     У зв'язку з цим пропоную постанову з двох пунктів.

 

     Звернутися до виконуючого  обов'язки  Генерального  прокурора Литвака   про   притягнення   до   кримінальної   відповідальності безпосередніх  учасників   переговорного   процесу   з   розподілу Чорноморського  флоту  і  статусу Севастополя - Геннадія Удовенка, Володимира Горбуліна, Василя Дурдинця.

 

     Порушити питання  про   імпічмент   Президенту   України   як негаранта Конституції!

 

     Дякую за увагу (Оплески).

 

     ГОЛОВА. Дякую.

 

     Слово має  Вячеслав  Максимович  Чорновіл.  За  ним - депутат Болдирєв.

 

     ЧОРНОВІЛ В.М.,  голова підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  культури  і  духовності  (Подільський виборчий округ,  Тернопільська  область).  Шановні  колеги!  Шановні   наші громадяни! Діяльність Руху в ділянці зовнішньої політики полягає в тому,  щоб створити зону миру і стабільності по  всьому  периметру кордонів   України.  Вважаю  серйозним  успіхом  нашої  зовнішньої політики   встановлення   добросусідських   відносин   з    нашими найближчими  сусідами:  Польщею,  Румунією  та  іншими.  Навіть  з Білорусією,  правлячий режим якої ми ніяк  не  можемо  схвалювати, Україні вдалося встановити відносини,  які забезпечили делімітацію наших північних кордонів і певні економічні пріоритети.

 

     Складніше формуються стосунки  з  нашим  найбільшим  сусідом. Iсторично  це  поясняється  тим,  що недавно обидві держави були в складі радянської імперії,  де Росія була метрополією.  Це наклало відбиток на стосунки,  бо нашим сусідам непросто позбутися почуття зверхності,  а нам  непросто  забути  кількаразову  з  боку  Росії ліквідацію нашої державності,  репресії, голодомори і втрату за 70 років половини населення України.  І все-таки  ми  сусіди  навіки, економічно  ми  взаємозалежні,  бо  вийшли  з  єдиної  економічної системи,  якою б вона не була.  Не можемо ми забути й  про  кілька мільйонів  українців,  які історично розкидані на просторах Росії, але які не забули,  що їхньою історичною батьківщиною  є  Україна. Вони потребують нашої допомоги.

 

     З усіх  цих  названих  і  неназваних  причин  Рух виступає за розвиток взаємин  з  Росією.  Але  ми  вимагаємо  зміни  характеру нинішніх  відносин - із відносин підпорядкованості і залежності на відносини повної рівноправності і взаємної вигоди. На жаль, зовсім не всі договори, дотепер підписані, грунтувалися на таких засадах. Це і нульовий  варіант,  підписаний  Прем'єр-міністром  наприкінці 1994 року, це і угоди щодо Чорноморського флоту, які в остаточному підсумку  були  наслідком  наших  дуже  суттєвих   прорахунків   у зовнішній, а головне - у внутрішній політиці в перші місяці й роки нашої незалежності.  Тим  важливіше  мати  загальну  правову  базу взаємин  двох держав,  які певною мірою убезпечили б нас від таких похибок у майбутньому.

 

     Договір, який нам  подали  на  ратифікацію,  не  бездоганний. Незрозуміло,  що  то  таке  "стратегічне партнерство",  яке ми вже оголосили і з Америкою,  і з Польщею,  і ще,  здається,  з якимись державами.  Як  на  мене,  то це поняття розмите,  не має правової основи (може й добре,  що  не  має).  Можливо,  деякі  з  положень звернення,  яке  зачитував  щойно  Борис  Ілліч,  потрібно  було б перенести  до  договору,  зокрема   щодо   повернення   культурних цінностей.

 

     Але ми  розуміємо  також,  що  всякий  договір  є результатом взаємних компромісів і важливих переговорів.  Якщо згадати, що нам пропонувала  спочатку  Росія (а там було і подвійне громадянство і економічна залежність, і багато чого іншого), то тоді іншими очима можемо подивитися на цей договір.

 

     Я абсолютно погоджуюся з претензіями,  які заявляв щодо Росії депутат Шандрюк.  Та річ у тім,  що багато з них не  вводяться  до такого    типу   договорів.   Це   вже   на   основі   підписаного загальномасштабного договору розв'язуються подібні проблеми.  Якщо ж   немає   загальномасштабного   договору,  то  немає  можливості розглядати проблеми: і проблеми вкрадених у нас "Сбербанком" Росії заощаджень громадян, і культурних цінностей тощо.

 

     То що  ж  пропонує  депутат  Шандрюк,  якщо  ми  не підпишемо загальномасштабного  договору?  Може,  оголосити  війну   сусідній державі, щоб розв'язати всі ці справді наявні між нами проблеми?

 

     Я знаю, що є критика даного договору, не тільки справа, але й зліва.  І те,  що зараз ліві проголосують одностайно (ми ж знаємо, спілкуємось),  не  означає,  що  частина з них принаймні дуже хоче його. Є в нашому залі прихильники повернення до імперії. Згадайте, хто  не  голосував  за  Конституцію України (Шум у залі).  В інших умовах, якби не було майбутніх виборів, вони б проголосували проти цього договору. Як і крайні праві, які будь-яку згадку про Росію і договір з Росією не сприймають і  не  розуміють,  що  ми  ніде  не дінемося від сусідства з Росією.

 

     І ще  одне.  Я  дуже  не  хочу,  щоб слова про орден Ярослава Мудрого  адресувались  мені,  бо  я  відмовився  від  ордена   "За заслуги".   А   цей  орден  мені  даний  за  заслуги  у  створенні Української держави.  І хто б мені його  не  давав,  я  від  нього ніколи не відмовлюся.

 

     Повторюю: я  не  знаю,  де  був пан Оробець,  коли я 15 років сидів на території тієї Росії,  загальномасштабний договір з  якою закликаю ратифікувати.  Я маю власні претензії до Росії,  і ми всі маємо.  Але договір потрібний нам для  того,  щоб  усунти  всі  ці проблеми (Шум у залі).

 

     І нарешті,  я  вважаю,  що  договір  близький  до міжнародних стандартів, і все залежить від того, яка буде влада. За нормальної влади   в   державі   цей   договір   може  забезпечити  нормальні добросусідські  стосунки,  якщо  наша  влада  не  забуватиме   про пріоритети  зовнішньої політики.  Нам визначати в цій залі,  що ми інтегруємо в Європу.  А там є місце і для України,  і для Росії, і для всіх інших європейських держав (Шум у залі).

 

     ГОЛОВА. Дякую.

 

     ЧОРНОВІЛ В.М.  Дякую. І я не знаю, до речі, що було б з нами, що називати національною зрадою - чи підписання  такого  договору, чи  створення  провокаційної  ситуації  -  загострення  взаємин із сусідньою державою,  котра може призвести до загибелі  української держави.

 

     Дякую (Шум у залі).

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Я  прошу  уваги,  будь  ласка!  Для  довідки: стенограма - абстрактний і формальний,  але безсторонній документ. Вона  свідчить,  що проти Конституції,  Вячеславе Максимовичу,  ви голосували,  коли відбувалося остаточне голосування.  Будь  ласка, візьміть стенограму і подивіться (Шум у залі).

 

     Будь ласка, візьміть слово для репліки.

 

     ЧОРНОВІЛ В.М.  Ви  негідник,  Олександре  Олександровичу!  Ви знаєте,  що під час голосування мені одне голосування помилково не було зараховано. Вибачтеся, будь ласка!

 

     ГОЛОВА. Прошу вибачити.  Одну хвилинку! Відверніться, я скажу далі.

 

     Він мене звинувачує в тому,  що я неправильно інформую.  Одну хвилинку!  Можливо,  він  десь  у  проміжних результатах голосував інакше, але в остаточному голосуванні не тільки він, а й ще кілька членів фракції голосували проти (Шум у залі).

 

     Будь ласка,  візьміть  стенограму,  роздрукуйте  і  одержите. Говоріть, прошу.

 

     ЧОРНОРВІЛ В.М.  Шановні  колеги,  як  ви  знаєте,   під   час голосування  ми справді стримували голосування за деякі речі,  щоб пройшла українська символіка і українська державність. Але під час остаточного голосування я голосував за Конституцію.  Про це смішно навіть говорити.  Я багато років працював над  цією  Конституцією. Але  те,  що  під час одного голосування не тільки в мене,  а ще в кількох нерухівських  депутатів  неправильно  було  зафіксовано  в одному  з  голосувань,  я  подав  заяву  через  п'ять хвилин після голосування.  То що я - за п'ять хвилин свої переконання поміняв?! Вважаю,  що  в  даному випадку Олександр Олександрович виступає як лідер Соцпартії,  яка бореться з Рухом на виборах, а не як спікер. Його треба змінити в цьому кріслі (Шум у залі).

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Я  в даному випадку висловлююся за обов'язком головуючого на засіданні.

 

     Шановні депутати,  прошу  порадитися  ще  під   час   перерви півгодини, далі продовжимо обговорення.

 

     О 12 годині 30 хвилин продовжиться засідання.

 

     ( П і с л я п е р е р в и )

 

     Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

 

     України ТКАЧЕНКО О.М.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Продовжуємо роботу. Прошу зайняти місця.

 

     Слово для  виступу  надається  депутату Болдирєву від фракції Партії регіонального відродження України.

 

     БОЛДИРЄВ Ю.О.,  голова підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань бюджету (Кіровський-Шахтарський виборчий округ, Донецька  область).  Уважаемый   председательствующий!   Уважаемые коллеги депутаты, гости, журналисты, избиратели! Уважаемый Кабинет Министров!  От  имени  депутатской  фракции  Партии  регионального возрождения Украины хочу довести до вас следующее.

 

     Первое. Наша  фракция весьма и весьма довольна большей частью договора.  Нам нравится,  что статья 10 договора гарантирует права наших граждан на территории Российской Федерации.  И,  возможно, у нас появятся,  в случае ратификации,  правовые основания для того, чтобы  московские милиционеры не хамили нашим бабушкам на Киевском вокзале.

 

     Нам нравится,  что  статья  13   обещает   нам   гармонизацию хозяйственного законодательства. И, несмотря на то, что наши новые друзья  из  Руха,  которые  сегодня  выступают   за   ратификацию, заблокировали  в  свое  время  наше  вступление в Межпарламентскую ассамблею СНГ,  у  нас  все-таки  появится  механизм  согласования хозяйственного законодательства.

 

     Нам приятно,   что   договор   обеспечит   нам   согласование налоговой, торговой, таможенной политики. Нам нравится, что статья 14   договора  обеспечит  нам  развитие  приграничной  торговли  и межрегионального приграничного сотрудничества.  Статья 17 договора поможет  нам на нормальной основе решать вопросы транзита по нашей территории грузов, а также энергоносителей, которые идут из России в Европу.

 

     Очень хорошо,  что статья 23 договора,  наконец-то,  закрепит эквивалентность документов об образовании и наши новые  дипломы  с трезубцем будут признаваться в России.

 

     Статья 24   позволит   некоторым   из   присутствующих  здесь бесноватых, наконец, установить прямые отношения с Жириновским. Я, правда,  удивлен  сегодняшними  событиями:  у  нас появились новые кандидаты на сотрудничество с  господином  Жириновским  -  господа Шандрюк, Лукьяненко, а совсем не те, кого я предполагал.

 

     Я рад,  что статья 27, наконец, урегулирует пенсионный вопрос и люди,  которые работали на российском  Севере  в  28-м  суб екте Украинской   державы   -  в  Тюменской  области,  Ханты-Мансийском национальном округе  (это  шутка,  разумеется),  смогут,  наконец, получать   здесь,   у  нас,  пенсию,  которую  они  заработали  на российском Севере.

 

     Мы рады,  что статья 33 договора урегулирует вопросы борьбы с организованной преступностью,  которая интернациональна, в отличие от наших и российских шовинистов.

 

     Особенно нам  нравится  статья  11,   которая   обещает   нам предотвращение   и   пресечение   подстрекательства   к   насилию, основанному на религиозной нетерпимости.  И мы надеемся,  что наша исполнительная  власть  в  лице Кабинета Министров и президентской администрации наконец-то разорвет отношения с  главой  сатанинской секты  Филаретом  и  наконец-то мы четко определимся,  что в нашей стране есть единственная каноническая православная церковь (Шум  у залі).

 

     И второе.  Но  договор,  конечно  же,  не идеален.  В нем,  к сожалению, есть слабые места.

 

     Так, пункт 4 статьи 12 говорит о том,  что Украина  и  Россия должны  предоставить  равные  возможности  и условия и равноценную государственную поддержку русскому языку на территории  Украины  и украинскому   -   на   территории   Российской   Федерации.  Здесь содержится, на наш взгляд, существенный из ян.

 

     Что касается равных возможностей и условий,  то,  безусловно, да.  Вне  всякого сомнения,  и возможности,  и условия должны быть равны.  Но что касается государственной поддержки, то, вне всякого сомнения,  нет.  Потому что в Украине более 50 процентов населения говорят и думают на русском языке и хотят,  чтобы их дети  изучали русский  язык.  И  более  20  процентов  населения  -  это  просто этнические русские,  которые не могут обойтись без образования  на русском языке.

 

     Поэтому, вне  всякого  сомнения,  кощунственный проект нового закона о языках,  так называемый  проект  Мовчана  -  Дурдинца,  и антирусское  постановление Кабинета Министров N 988,  получат,  по всей  видимости,  в   связи   с   ратификацией   этого   договора, дополнительную поддержку, что нам очень не нравится.

 

     Кроме того...

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі, ваш час закінчився.

 

     БОЛДИРЄВ Ю.О.  Разрешите  мне  еще полминуты,  я закончу свое выступление.

 

     Самое главное,  о чем мы сегодня узнали, это то, что мы будем отдельно  ратифицировать соглашение по флоту.  Хочу вам напомнить, что соглашение по флоту  снимает  полмиллиарда  долларов  с  наших долгов  в  три  миллиарда,  которые зафиксированы.  И потом по 100 миллионов будет снимать ежегодно,  начиная с 1997 года.  И если мы не   ратифицируем   сегодняшний  договор,  то  вполне  естественно ставится под сомнение ратификация соглашения.  И тогда сегодняшнее отклонение  договора  будет  означать вполне конкретные деньги.  Я хочу вам всем об этом напомнить.

 

     И в  связи  с  этим  сказать  вам,  уважаемые  коллеги,   что результаты сегодняшнего голосования...

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Вимкніть  мікрофон.  Все!  Сідайте,  будь  ласка, сідайте.

 

     Депутат Горинь. За ним - депутат Яценко.

 

     ГОРИНЬ Б.М.,  член Комітету Верховної Ради України  з  питань прав   людини,  національних  меншин  і  міжнаціональних  відносин (Галицький  виборчий  округ,  Тернопільська   область).   Шановний головуючий,  шановні  колеги  депутати!  Перед  тим як український парламент прийме відповідальне рішення,  необхідно дати  відповідь на  запитання:  чи  задовольняють нас сучасні реалії стосунків між двома суверенними державами - Україною і Російською Федерацією?

 

     Мусимо визнати,  що  після  розпаду  СРСР   і   від   початку проголошення України незалежною державою проти неї офіційна Росія, її  виконавча  і  законодавча   влада   розпочали   багатосторонню кампанію, яку можна назвати тільки одним терміном - холодна війна. Про це я не раз писав у своїх численних статтях  і  говорив  своїм колегам парламентаріям у Державній Думі, і вони не заперечували.

 

     Можна перераховувати всі способи і засоби,  за допомогою яких Росія  намагалась  поставити  на  коліна  молоде  і   недосвідчене державне новоутворення.

 

     Тут і таємні інструкції,  і економічні санкції,  і політичний шантаж.  Я не говорю вже про той антиукраїнський шквал  нападок  і провокаційних  заяв,  який  ішов  мало  не  від усього політичного спектру Росії: від численних політичних партій, груп та об'єднань.

 

     Мої неодноразові поїздки  до  Москви  у  складі  депутатської групи з міжпарламентських зв'язків переконували,  що холодна війна між Росією і Україною поки що продовжується,  що тиск на Україну - економічний,  політичний і військовий не припинився,  хоч робиться це часто у "білих рукавичках".  Маю на увазі не  тільки  підручник Олександра  Дугіна  "Основы  геополитики,  геополитическое будущее России", а й документ "Стратегічний курс Росії відносно країн СНД" і цілий ряд інших документів.

 

     Враховуючи драматичні  сторінки минулого,  агресивну закваску намірів ряду політичних сил Росії нинішнього  часу,  ставимо  собі запитання:  як бути далі, який варіант у відносинах між Україною і Росією  був  би  найбільш  цивілізованим,  відповідав  міжнародним нормам,  забезпечував  спокій і стабільність у цьому важливому для долі Європи і світу регіоні?

 

     Шукаючи відповідь  на  це  запитання,  неодмінно  дійдемо  до висновку,  що  іншого  варіанта,  крім укладання широкомасштабного договору і виконання його статей,  цивілізований світ не придумав. Лише  неухильне  обопільне  виконанння договору може покласти край довготриваючій холодній війні  між  Україною  і  Росією,  що  була розпочата не з української ініціативи.

 

     Очевидно, що  текст  договору,  окремі його статті далекі від ідеалу.  Остаточний варіант договору народжувався тяжко і в муках. Я  був  свідком першого варіанта цього договору,  він друкувався в нашій пресі. Це результат компромісу. Про це добре сказав у Москві під   час   зустрічі  парламентських  груп  України  і  Російської Федерації Євген Марчук,  який має до цього  договору  безпосереднє відношення, оскільки парафував його перед підписанням президентами разом з віце-прем'єром російського уряду Сосковцем.

 

     У результаті взаємних компромісів  маємо  текст,  який  тепер усім   добре   відомий.  Договір  не  є  таємним  документом,  він опублікований у  пресі,  його  знають  широкі  кола  громадськості України.

 

     Нема сумніву,  що  та  сторона,  яка скаже своє слово першою, ратифікує договір,  матиме моральну перевагу,  заявивши тим  самим світові,  що  не  носить  каменя за пазухою супроти своїх сусідів. Група "Конституційний  центр"  одноголосно  підтримує  ратифікацію договору.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі.  Слово надається депутату Яценку,  група по зв'язках з парламентом Російської Федерації.  За ним -  депутат Чечетов від фракції "Соціальноринковий вибір".

 

     ЯЦЕНКО В.М.,  голова Комітету Верховної Ради України з питань Чорнобильської   катастрофи   (Коростенський    виборчий    округ, Житомирська   область).   Шановні  колеги!  За  рішенням  Президії Верховної Ради України я  очолював  групу  народних  депутатів  по зв'язках  з парламентом Російської Федерації.  Тому певною мірою я можу висловити не власну думку щодо документа, який розглядається, а переважно позицію групи,  яку я очолював протягом майже чотирьох років.

 

     При цьому  хочу  підкреслити,  що  до  складу  групи  входили представники  всіх  депутатських  груп  і  фракцій  Верховної Ради України.  І коли формувалися робочі групи для співпраці з колегами з  російського парламенту,  я погоджував кандидатури з керівниками всіх фракцій.  Цього,  я думаю,  ніхто  з  керівників  фракцій  не заперечуватиме.

 

     Хочу відзначити  активну  працю  народних  депутатів  України Дорошевського    і    Гмирі    (фракція    комуністів),     Гориня ("Конституційний   центр"),   Коропенка   ("Єдність"),   Ягоферова ("Реформи"),  Чупахіна  (соціалісти),  Карпачової   ("Незалежні"), Марчука ("Соціальноринковий вибір"),  Миколи Горбатюка (аграрники) і багатьох інших народних депутатів.

 

     Я підкреслюю:  різні  народні  депутати  доклали  зусиль  для встановлення  нормальних  відносин,  подолання атмосфери недовіри, напруги, підозрюваності, що панувала на перших наших зустрічах і в сесійних  залах  Верховної  Ради  України  і Державної Думи,  коли шматували державні прапори і робили недружні заяви.

 

     Ми разом  пройшли  непростий  шлях  від  такої  атмосфери  до взаєморозуміння,  до нормального діалогу.  Наша робота спонукала і виконавчу владу,  і  президентів  обох  держав  до  інтенсифікації співпраці.  Укладено ряд міждержавних договорів, і основний із них

- договір, який ми сьогодні розглядаємо.

 

     Останнім часом було проведено серію консультацій і  зустрічей з  керівниками  обох  палат  і всіх фракцій російського парламенту щодо окремих статей договору.  За  винятком  фракції  ЛДПР,  решта висловилися на підтримку договору. Так що і російською стороною, я думаю, цей документ буде ратифіковано.

 

     Щодо самого договору.  Особисто мене  багато  положень  цього документа не влаштовують. Я хотів би мати сьогодні кращий договір. І наші народи,  які мають спільну багатовікову  історію  і  багато спільних  перемог,  мають  право на кращий документ,  бо вони того варті.

 

     Але будемо реалістами і  на  запитання:  чи  здатна  сьогодні виконавча   влада   підготувати   кращий   документ,   ми  повинні відповісти:  не здатна. А отже, і з огляду на Конституцію України, ми можемо одержати новий документ не раніше двотисячного року.  То що,  почекаємо,  чи  все-таки  прокладемо  місточок  між  братніми народами  України  і  Росії,  брак якого так шкодить і Україні,  і Росії? Очевидно, треба обрати друге, тобто ми повинні сьогодні цей договір ратифікувати.  Краще зробити невеликі кроки назустріч, ніж стояти на місці або  розбігатися  в  різні  боки.  Занадто  дорого коштувала народам і України, і Росії діяльність тих політиків, які доклали зусиль для  того,  щоб  пересварити  два  великих  братніх народи.

 

     І, нарешті,  щодо розгляду всіх угод в комплексі.  Таку думку висловлювали і російські колеги,  зокрема з комісії з питань  СНД. Можна йти і таким шляхом,  але цей шлях надто довгий,  тернистий і небезпечний.  Небезпечний  тим,  що  необережним  рішенням   можна зруйнувати всю велику багаторічну роботу,  яку проводили експерти, фахівці, урядовці двох країн.

 

     Тому наша група вирішила іти від загального до  часткового  - почати  з  ратифікації великого договору.  Російські колеги з нами погодилися.  Тож я це пропоную сьогодні зробити - ратифікувати цей договір.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВУЮЧИЙ. Спасибі.      Чечетов     Михайло     Васильович, "Соціально-ринковий вибір".

 

     ЧЕЧЕТОВ М.В.,  заступник  голови  Комітету   Верховної   Ради України  з  питань  економічної  політики  та  управління народним господарством   (Юнокомунарівський   виборчий   округ,    Донецька область).   Уважаемый   Александр  Николаевич!  Уважаемый  Валерий Павлович!  Уважаемые  коллеги!  Уважаемые   члены   правительства! Сегодня,  к сожалению, наше общество расколото. Причем расколото в нескольких плоскостях. С одной стороны - те, кто видит перспективу Украины в завтрашнем дне,  в движении вперед.  С другой - те,  кто хочет вернуться назад,  во вчерашний день.  Но даже те,  кто видит будущее  Украины  в  построении  общества со смешанной экономикой, тоже  разделены  в  видении  путей  реализации  этой  долгосрочной стратегии.

 

     Одна группа  политиков-экономистов крайне негативно относится к  СНГ,  вхождению  в  него  Украины,   восстановлению   теснейших интеграционных связей с Россией. Они являются сторонниками быстрой переориентации экономики Украины  в  сторону  Запада  в  ущерб  не только интеграции со странами СНГ,  но и собственным экономическим интересам.

 

     Другая часть  реформаторов,  более  прагматично  настроенных, считает,  что  успешно  реализовать экономические преобразования в Украине без мощнейших интеграционных связей с  Россией  и  другими государствами на территории бывшего СССР просто невозможно.

 

     Не переходя   на   эмоциональную   волну,  а  пытаясь  трезво анализировать сложившуюся ситуацию и, главное, просчеты, приведшие к ней, идя вразрез с политической кон юнктурой, об ективности ради надо отметить следующее.

 

     Не отрицая стратегию интегрирования в перспективе  Украины  в мировую  систему  хозяйствования,  вхождения  ее в общеевропейский рынок, думаю, что сегодня радикальное реформирование экономики без мощнейших  интеграционных  связей со странами СНГ и прежде всего с Россией бесперспективно,  более того,  просто обречено. Независимо от  нашего  с  вами  желания  сама  жизнь сделала такую сложнейшую вязку, и не считаться с этими об ективными реалиями - значит вновь строить воздушные замки, вновь строить политику на песке.

 

     Предпринимаемые под  флагом защиты национальных интересов как в России,  так и в Украине  со  стороны  отдельных  экстремистских политических   групп   попытки   накалить   страсти,   прибегая  к низкопробным спекуляциям по поводу  раздела  Черноморского  флота, статуса  города  Севастополя,  ничего хорошего ни российскому,  ни украинскому народу  не  принесут.  Помнить  сегодня  надо  одно  - разумной   альтернативы  переговорному  процессу  нет,  за  спиной договаривающихся   сторон    200    миллионов    человек    разных национальностей,  желающих  жить  в  мире  и дружбе,  в отличие от некоторых экстремистских политиканов как с одной,  так и с  другой стороны.

 

     Сегодня мы  стоим перед необходимостью принятия продуманного, взвешенного решения,  которое способствовало бы,  с одной стороны, максимальному  использованию  мощнейшего потенциала интеграционных связей с СНГ и  прежде  всего  с  Россией  в  рамках  незыблемости украинской  государственности,  а с другой,  - по мере наращивания экономического  потенциала  Украины  не   потерять   наш   главный стратегический   ориентир   -   интеграцию   в   мировую   систему хозяйствования.

 

     Конечно, это не простое  решение,  не  простая  арифметика  в политике,  а  ее  высшая  математика.  Но  других  простых решений сегодня быть не может.

 

     Я хочу закончить выступление словами министра иностранных дел Удовенко  Геннадия  Иосифовича,  которые концентрированно выражают суть происходящего сегодня процесса  и  его  перспективу:  "Данный договор  соответствует  стратегическим интересам народов Украины и России".  Дальше добавлю от себя: это - максимальная экономическая интеграция,   дружба   и  сотрудничество  между  нашими  братскими народами, между Россией и Украиной.

 

     Я, выражая  позицию   фракции   "Социально-рыночный   выбор", предлагаю проголосовать за Договор о дружбе и сотрудничестве между нашими братскими странами, братскими народами.

 

     Спасибо.

 

     Веде засідання Голова Верховної Ради України

 

     МОРОЗ О.О.

 

     ГОЛОВА. Одну хвилиночку!  Та не хвилюйтеся так. Проголосуємо. Все буде нормально.  Будь ласка,  виступає...  Ми,  Верховна Рада, зобов'язані зважати на всі позиції і знати всі обставини  розгляду того чи іншого питання.

 

     Залучений був  до  цієї  справи  і брав безпосередню участь у підготовці  цього  документа  виконуючий  у  той   час   обов'язки Прем'єр-міністра України Євген Кирилович Марчук.  Він хоче зробити коротку  інформацію,  дати  пояснення  щодо   тих   претензій   чи зауважень, які звучали раніше. За ним виступить депутат Ващук.

 

     Будь ласка.

 

     МАРЧУК Є.К.,  член  Комітету  Верховної Ради України з питань оборони  і  державної  безпеки  (Миргородський   виборчий   округ, Полтавська область).  Шановний Олександре Олександровичу,  шановні колеги!  Я дійсно брав участь з самого початку в  роботі  над  цим договором  аж  до  її  завершення  і  як  рядовий член української делегації,  і  як  керівник  нашої  делегації  на  переговорах   з російською делегацією, яку очолював присутній тут посол Російської Федерації Юрій Володимирович Дубінін.  І я міг би на  експертному, на лабораторному рівні (ясна річ, що не тут) дати відповідь на всі ті побоювання,  зауваження,  страхи,  які сьогодні звучали тут,  у цьому  залі.  Тому  що  не  тільки  ті питання,  які сьогодні були виставлені проти цього договору,  а разів  у  десять  більше  і  з одного,   і   з   другого  боку  було  обговорено,  проаналізовано експертними групами, спеціалістами з обох сторін.

 

     І я дійсно, цілком усвідомлюючи відповідальність за остаточне рішення,  яке  приймала  тоді  українська  делегація,  поставив на кожній сторінці свої ініціали, парафуючи з російською стороною цей договір.

 

     Я готовий   (ще  раз  кажу,  за  межами  парламенту,  щоб  не перетворювати  його   на   дискусійний   клуб)   дати   відповіді, прокоментувати   і  довести,  що  в  даному  разі,  у  завершеному варіанті,  який внесено на ратифікацію  і  підписано  президентами України та Росії,  немає ні на міліметр якоїсь, навіть прихованої, загрози суверенітетові чи інтересам України.

 

     Більше того,  якщо хоч якоюсь мірою ми  кинемо  тінь  на  цей договір,  то будемо мати вигляд і на європейському, і на світовому рівні держави,  яка в особі Верховної Ради заглядає стратегічно не дуже далеко вперед.

 

     На засіданні Комітету з питань оборони і державної безпеки це питання обговорювалося також,  причому при кворумі.  І одноголосно Комітет  з  питань  оборони  і  державної  безпеки  висловився  за ратифікацію цього договору.

 

     Я хочу на завершення сказати таке.  Шановні  колеги,  шановні народні депутати, шановні виборці! Цей договір за своєю значимістю для України,  для її безпеки,  для  її  суверенітету  йде  в  ряду документів  конституційного  рівня,  тому що він створює фундамент неможливості у майбутньому  будь-яких  серйозних  суперечностей  і навіть серйозних конфліктів між Україною і Росією.  Цей договір їх повністю заблоковує.

 

     І я хотів би ще звернутися  до  всіх  тих,  хто  ставить  під сумнів цей договір, нібито керуючись інтересами України. Абсолютно точно  можу  сказати,  що  нератифікація  завдасть  більше   шкоди інтересам і безпеці України,  ніж ратифікація. Якраз ратифікувавши цей договір,  ми створимо фундамент для  майбутніх  політиків,  ми створимо  фундамент  для того,  щоб українсько-російські відносини розвивалися динамічніше.

 

     Давайте покінчимо з парадоксами,  які мали місце  в  минулому році,  коли  між  Україною  і  Росією  було  підписано договір,  а економічні     українсько-російські     відносини     погіршилися, товарооборот між Україною і Росією зменшився.  "Торгова війна", на жаль,  тривала  досить  довго.  Давайте  хоч  тепер,  коли  не  ми виявилися першими,  а Президент Росії Єльцин своїм указом скасував ПДВ на український імпорт і вирішив,  як ви  знаєте,  питання  про квоту українського цукру,  давайте хоч тепер будемо на рівні наших партнерів.

 

     Тому я закликаю вас усіх ратифікувати цей договір.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Слово має Ващук Катерина Тимофіївна від своєї фракції.  За  нею  виступить  від позафракційних депутат Ратушний. Пояснюю... (Шум у залі).

 

     Одну хвилину,  Катерино Тимофіївно.  Я  поясню  тим,  хто  не розуміє.

 

     Позафракційні депутати   склали   і   підписали   список.   І запропонували йому виступити.  І,  крім того,  він стоїть першим у загальному списку тих, які записалися на виступи.

 

     Будь ласка.

 

     ВАЩУК К.Т.,   член   Комітету   Верховної   Ради   України  у закордонних справах і зв'язках з СНД (Горохівський виборчий округ, Волинська   область).  Аграрна  партія  України.  Шановні  колеги! Напевно,  не можна не погодитися зі словами попередніх виступаючих про  те,  що  сьогодні  у  цьому  залі ми маємо прийняти доленосне рішення для нашого народу,  для нашої Української  держави  і  для відносин між двома державами - Україною і Росією.  І хочеться, щоб сьогоднішнє  обговорення  договору  не  перетворилося  просто   на політичне шоу. Це велика, дуже важлива і відповідальна робота, яка зобов'язує кожного з нас багато разів подумати,  зважити всі за  і проти  і  подивитися  на питання з точки зору державотворців,  тих людей,  яких сюди послав  народ.  Ми  несемо  відповідальність  за прийняте сьогодні рішення.

 

     Від імені  фракції  я хочу сказати,  що наша фракція вирішила одноголосно підтримати ратифікацію цього  договору,  оскільки  він дуже  важливий для поглиблення відносин між Україною і Росією.  Ми можемо сьогодні сперечатися,  що так, договір не ідеальний, він не дає  відповідей  на  багато  поставлених  запитань.  І я знаю,  що опоненти говоритимуть сьогодні про нульовий варіант,  про  те,  як важко  українській державі погашати ті борги по вкладах населення, які якоюсь  мірою  залишились  у  другої  сторони.  Можемо  багато говорити про розподіл Чорноморського флоту.

 

     Але те,  що  закладено цим договором,  якраз і дає можливість поглиблювати і економічні,  і політичні,  і гуманітарні,  і просто людські  відносини і згодом вирішити всі ті питання,  які сьогодні нагромадилися і на які ми без договору просто не дамо відповіді.

 

     Усі, хто працює в конкретній економіці,  розуміють, наскільки важливим  є  сьогодні поглиблення економічних відносин.  Тут Євген Кирилович говорив про те, що ми вийшли на російський ринок з нашою сільськогосподарською  продукцією.  Ми  вже  й  забули про те,  що Україна  була   країною   "білого   золота",   що   вона   щорічно реалізовувала  понад  3 мільйони тонн цукру.  Сьогодні ми не маємо такої можливості,  і це звужує  поле  діяльності  наших  сільських товаровиробників,  вони  не  в  змозі заробляти ті кошти,  які так необхідні для розвитку агропромислового комплексу України.

 

     Таке становище  не  лише  в  рослинницькій  галузі,  а  й   у виробництві  молока  і  м'яса,  інших  продуктів тваринництва.  Це стосується і нашого  сільськогосподарського  машинобудування,  яке настільки  тісно пов'язане з машинобудуванням Росії,  що їх просто не можна  розділити.  І  цей  договір  дає  можливість  уже  через укладення  конкретних  договорів  в  економічній  сфері виробничим колективам,  товаровиробникам  і  російським,  і   українським   у нормальних  цивілізованих  умовах  поглиблювати  взаємовідносини і вирішувати ті питання,  які  стоять  і  перед  Україною,  і  перед Росією.

 

     Я закінчую,  знаю,  що  всі  вже  стомилися.  У кожного з нас склалася власна думка.  Я звертаюся до тих,  хто категорично проти ратифікації   договору.   Що   доброго  ми  сьогодні  зробимо,  не ратифікувавши  договір,  окрім  того,  що  ще  раз  покажемо,   як неглибоко ми мислимо і недалекоглядно чинимо, вирішуючи це питання нібито від імені народу? Не така сьогодні воля народу!

 

     Від імені виборців,  а я представляю західний регіон,  я можу сказати   спокійно   і   впевнено,   що   народ   хоче  нормальних добросусідських відносин з Росією тепер і в майбутньому.

 

     Тому звертаюся до всіх, хто сумнівається: давайте проголосуємо   сьогодні   за,  виявивши  високу  політичну зрілість українського парламенту і нас як народних депутатів.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Слово має Ратушний Михайло Ярославович. Він записаний у  списку  першим і виступає від позафракційних.  За ним - депутат Мозер від "Незалежних".

 

     РАТУШНИЙ М.Я.,  член Комітету Верховної Ради України з питань боротьби  з  організованою  злочинністю  і  корупцією  (Збаразький виборчий округ,  Тернопільська область).  Шановні виборці, шановні народні  депутати!  Це  вже  було  в  історії України:  полковники Хмельницького сподівалися торгувати українським цукром і  пшеницею в Росії.  Це вже було на початку нинішнього століття:  демократи і соціалісти  Винниченка  сподівалися,  що  запропонований   Леніним договір  про  дружбу і добросусідство буде виконуватися.  Чим воно закінчилося  для  полковників  і  для  України,  для  українського народу, з історії відомо.

 

     Цей парламент  є  парламентом,  який  прийняв  Конституційний договір, що дав надзвичайні повноваження виконавчій владі. Але цей парламент додумався і прийняв Основний Закон України,  де сказано, що ми несемо відповідальність перед Богом,  попередніми,  нинішнім та прийдешніми поколіннями.  Ми свого часу ратифікували угоду,  що призвело до ядерного роззброєння України.  І тоді також позиція  і рухівців,  і  соціалістів,  і  комуністів  була  консолідованою  і єдиною:  це буде велике благо для України.  І саме внаслідок такої консолідованої  позиції  в  Миколаївській,  Хмельницькій  областях підриваються шахти, розкрадаються дорогоцінні метали.

 

     Нам говорили:  ми дамо вам західні кредити, ми допоможемо вам закрити   Чорнобиль,   тільки   ядерно  роззбройтеся.  Після  цієї консолідованої позиції Україна  ядерно  роззброїлася  і  зникла  з радарів  світової  політики як стратегічний центр на карті не лише світу, а й Європи. Це вже було в нашій історії.

 

     Ми йдемо звідси,  через якихось 70  днів  буде  обрано  новий парламент.  Ми розійдемося, і люди будуть оцінювати цей парламент. Як саме?  Як парламент Основного  Закону  чи  як  парламент  зради національних інтересів України? Люди не будуть розбиратися, хто як голосував ті чи інші  економічні  закони.  Люди  говоритимуть,  як голосували ці депутати, відстоюючи національні інтереси.

 

     Кажуть, що ми прийняли рішення про демілітаризацію кордону. А чому Росія досі його не  виконує?  Кажуть,  що  ми  цим  договором захищаємо  етнічні  інтереси  України.  Ми  бачимо,  як їх захищає російська влада.  І Дубінін, напевне, знає, що в Ногінську чоботом російського   "ОМОНу"   викидають   українських   православних   з української церкви.  Чому про це ніхто не говорить,  у той час  як інтереси російської церкви в Україні абсолютно захищені?

 

     Невже ви,    українські   підприємці,   думаєте,   що   після ратифікації цього договору вам дозволять легко і вільно  торгувати українським  спиртом чи українським цукром на території Росії?  На відміну від  нас,  від  України,  Росія  навчилася  захищати  свої економічні інтереси. І вона знає інтереси українського підприємця. Невже ви думаєте,  що випадково за два місяці до виборів  ціна  за тисячу  кубометрів  російського газу раптом знизилася від 80 до 60 доларів?  Та вона завжди була  такою.  Просто  ту  "гірку"  ділили російські   і   українські   мафіозі.  І  треба  було  напередодні українських виборів показати,  що ми раптом досягли того,  що було дефакто.

 

     Гадаю, ви   прекрасно  розумієте,  для  чого  був  придуманий Жириновський,  цей відповідний  агент,  витвір  спецслужб,  Євгене Кириловичу,   який  спеціально  існує  для  того,  щоб  залякувати російським  шовінізмом,  щоб  складалося  враження,  що   шовінізм Єльцина,   шовінізм  Зюганова  є  менш  небезпечний  для  України. Повірте,  що  цей  договір  вигідний  для  Російської   Федерації. Вигідний  уже  тому,  що російський Чорноморський флот знаходиться всупереч Конституції на нашій території.  І страшно стає сьогодні, в  цей святий день старого Нового року,  коли ми,  закінчуючи свою каденцію,  ратифікуємо цей  страшний  договір  зради  національних інтересів.  Коли  знову,  як  на  початку  сесії  Верховної  Ради, консолідована позиція працівника спецслужб Марчука  і  політв'язня Чорновола,  соціаліста  Чижа  і україноненависника Болдирєва стане єдиною для того, щоб зрадити національні інтереси України.

 

     Я звертаюся до всіх вас...  (Шум у залі). Я звертаюся до всіх вас.   Скоро   вибори.  Сюди  прийде  новий  парламент.  Якщо  вже виявляється  такий  великий  інтерес,   щоб   цей   договір   було ратифіковано,  нехай кожна політична партія,  кожен депутат іде до виборців і каже:  "Я саме за цей (або інший) договір або я проти". І тоді прийматимуть рішення, ратифіковувати його чи ні.

 

     А насамкінець я хочу нагадати, що свого часу Шевченко в творі "І мертвим,  і живим, і ненарожденним землякам моїм в Україні і не в Україні сущим моє дружнє посланіє" писав: "Раби, підніжки, грязь Москви,  варшавське сміття - ваші пани,  ясновельможнії  гетьмани, чого ж ви чванитеся, ви! Сини сердешної Украйни. Що добре ходите в ярмі,  ще лучче,  як батьки ходили.  Не чваньтесь,  з  вас  деруть ремінь,  а з їх, бувало, й лій топили..." Давайте дослухаємося цих слів нашого Кобзаря.

 

     ГОЛОВА. Спасибі,  Михайло Ярославовичу.  Розумієте,  я не міг припинити ваш виступ на цитуванні геніального Шевченка.  Але треба було з нього розпочинати, тоді б ви зекономили час.

 

     Виступає Георгій Едуардович Мозер від групи  "Незалежні".  За ним виступатиме депутат Симоненко від комуністів.

 

     МОЗЕР Г.Е.,   голова   підкомітету  Комітету  Верховної  Ради України з  питань  економічної  політики  та  управління  народним господарством  (Богунський  виборчий округ,  Житомирська область). Уважаемые коллеги!  Я выступаю от группы "Незалежні"  и  хотел  бы высказать   следующие   соображения.   Действительно,  всем  ясно, насколько важный вопрос  обсуждается  сегодня  в  парламенте.  Мне думается,  что после Конституции,  которую мы приняли в 1996 году, это второй по важности документ.  Я как производственник, да и все производственники,   которые   нас   сегодня   слушают,  наверное, прочувствовали каждый на своем участке,  во сколько  нам  обошлось перетягивание  каната  и  выяснение  отношений  с  нашим соседом - Российской Федерацией.

 

     Сегодня нет возможности сделать глубокий анализ того,  почему такие  убытки  понесла наша экономика,  находящаяся сейчас в очень плачевном состоянии. Но даже приблизительный анализ говорит о том, что это произошло по той причине, что мы почему-то посчитали после об явления своей независимости,  что нас на Западе будут  ждать  с распростертыми об ятиями.

 

     Я считаю,  что  наша  экономика  может  развиваться  только в рамках сотрудничества со странами СНГ.  И  еще  я  сюда  причисляю страны бывшего Совета экономической взаимопомощи.  Только здесь мы можем найти понимание и поддержку.

 

     И нельзя ни в коем случае,  уважаемые коллеги,  забывать наши древние славянские связи. Разве можно два самых больших славянских народа - русский и украинский сегодня делить?  Это одно и  то  же. Как  сказал  в  одном из выступлений академик Толочко,  до сих пор выясняют, чей же все-таки город Киев - русский или украинский.

 

     Давайте не будем вдаваться в эти выяснения,  а  ратифицировав этот  договор,  положим конец той холодной войне,  о которой здесь уже говорилось, между Украиной и Россией (Шум у залі).

 

     И следующее. Я полностью согласен с предыдущими выступавшими, что этот договор не является идеальным. Екатерина Тимофеевна Ващук сказала, что оппоненты будут говорить о нулевом варианте. Так вот, я  не  могу сегодня не коснуться этого вопроса.  Я считаю,  что на дальнейших переговорах нулевой вариант должен обсуждаться и должно быть принято решение.  Мы должны наши взаимоотношения с Российской Федерацией начинать с чистого листа,  все между нами  должно  быть ясно.  Мы должны до конца решить вопрос о распределении ценностей, которые создавались и украинским народом,  в том числе  в  составе СССР,  и  которые  оказались сегодня за границей.  Все эти вопросы должны быть решены.

 

     Мой коллега Ратушный закончил выступление словами Шевченко. А я  недавно прочитал воспоминания Скоропадского.  Он пишет:  "Какая разница и что общего между мной и Винниченко и Грушевским? Общее у нас то,  что я так же,  как они, люблю Россию. Разница наша в том, что они имеют злость к России, а я ее не имею".

 

     Так давайте же мы забудем об этой злости,  которой не  должно быть  между  двумя  братскими,  исторически  братскими  народами и ратифицируем этот договор.

 

     Прошу вас всех поддержать это предложение.

 

     Спасибо за внимание.

 

     ГОЛОВА. Дякую.  Слово має  Симоненко  Петро  Миколайович  від фракції  комуністів.  За ним виступатиме глава уряду Пустовойтенко Валерій Павлович.

 

     СИМОНЕНКО П.М., член Комітету Верховної Ради України з питань культури  і духовності (Красноармійський виборчий округ,  Донецька область).   Фракция   коммунистов.   Уважаемые   коллеги!   Многие здравомыслящие   политики   с   нетерпением  ожидали  рассмотрения Верховным Советом и ратификации договора между Украиной и Россией. Мы,  коммунисты,  последовательно  отстаивали именно эту позицию и неоднократно   обращались   к   Верховному   Совету   с   просьбой пересмотреть векторы внешней политики и изменить их.

 

     Я думаю,  не вызывает сомнения то,  что двусторонние договоры могут быть реализованы в полном  об еме  лишь  на  равноправной  и взаимовыгодной основе.  Но при этом только сильная в экономическом плане Украина будет равноправным партнером и не только для  России и других государств СНГ, но и для стран Европы.

 

     Все разговоры  о  холодной  войне  между Россией и Украиной и попытки обвинить в этом народы Украины и России являются  лживыми. С их помощью,  естественно, пытаются оправдать то, что находящиеся у власти ставленники  мафиозных  кланов,  ставленники  зарубежного капитала никогда не пойдут на реализацию этой стратегически важной для жизнеобеспечения наших народов задачи.

 

     Главное, на мой взгляд,  не только и не столько  ратификация, сколько  обеспечение  максимальной  реализации  условий договора в интересах народов,  в  интересах  рабочих  и  крестьян,  тех,  кто создавал  и создает материальные ценности.  Их коренные интересы в полной мере,  безусловно,  не удовлетворяются,  ибо наша Рада пока еще   не   является   Переяславской  Радой  и  памятники  нынешним предводителям  народа  нынешний  народ,  безусловно,  ставить   не намерен, не собирается.

 

     Максимальная реализация  условий  этого  договора должна быть направлена   прежде   всего   на   защиту    наших    пенсионеров, военнослужащих,  тех,  кто  работал  в  условиях  Крайнего Севера, прокладывал  железнодорожные  магистрали,  газо-  и  нефтепроводы, создавал   крупнейшие   технологические   региональные  комплексы, которые работали в интересах всего народнохозяйственного комплекса СССР и, безусловно, народа Украины.

 

     Многие жилищные проблемы встали перед теми, кто, к сожалению, разорван,  так сказать,  в экономическом и в политическом плане  и находится  сегодня  на  территории  или  России,  или Украины.  И, безусловно,  удовлетворение духовных  и  культурных  потребностей. Этому как раз и должна быть подчинена реализация этого договора.

 

     Я думаю,   что   этот   договор  в  геополитическом  плане  и стратегически должен обеспечить разрешение некоторых  проблем  для Украины  в  ХХІ веке.  Ибо мы при неразумности до сегодняшнего дня нашей внешней политики можем быть отстранены от главного источника стратегического  сырья,  ведь  30 процентов мировых запасов такого сырья находится на территории России.  Я уже не говорю о том,  что мы можем окончательно утратить основные рынки для Украины.

 

     Мы также можем оказаться в положении, что разработка проектов обеспечения нефтью и газом тех или  иных  рынков  минует  Украину, поставит ее перед угрозой оказаться без энергоносителей.

 

     Не исключается   также   вероятность  техногенных  катастроф, разобщенность наших энергосистем может привести к этому.

 

     Что, на мой взгляд,  угрожает,  именно  угрожает,  реализации этого договора после ратификации?

 

     Первое. Надо  обратить  внимание  на  то,  что  на территории Украины набирают мощь финансово-промышленные группировки,  которые становятся  все  более  агрессивными  и  неуступчивыми.  Отсюда  - устойчивая  тенденция   постоянного   лавирования   власти   между коррумпированными  кланами  как единственный способ сохранить свою власть.

 

     Второе. Война между кланами является доминирующей  тенденцией внутренней политики Украины,  а погоня за сверхсобственностью и за сверхприбылью неизбежно порождает криминальность всей  политики  и отстраняет  государство  от борьбы за источники крупных доходов во имя экономической стабильности государства.

 

     Третье. Форсированная либерализация  экономических  отношений сопровождается  намеренным  ослаблением  роли  государства,  диким грабежом,  неизбежно ведущим к крупным социальным  катаклизмам.  И если  будет реализована программа приватизации земли,  то тысячи и десятки тысяч безземельных крестьян также окажутся  на  территории наших городов.

 

     Четвертое. Жесткая  конкурентная  борьба кардинально поставит вопрос выживания нашего государства с полуразрушенной  экономикой, с полунищим населением,  голодной и раз яренной армией (а я думаю, что ее в Украине как таковой нет, а есть потешные полки для учений НАТО, проводимых на территории Украины).

 

     Думается, что,   ставя   сегодня   вопрос   о   необходимости ратификации,   мы   должны   определить   для    себя    следующую стратегическую задачу - присоединение к Межпарламентской Ассамблее и полнокровное участие в деятельности органов СНГ в качестве члена СНГ.  В развитие проблемы - рассмотреть,  а перед тем, может быть, создать специальную группу для изучения вопроса о присоединении  к договору России с Белоруссией. Обратиться к парламентам государств на территории бывшего СССР с предложением  о  создании  совместных комиссий  по  разработке мер выхода из кризиса наших народов.  Это действительно ключевые моменты.

 

     Эти и  многие  другие   проблемы   дают   основание   фракции коммунистов  предложить  всем  народным депутатам принять активное участие в ратификации данного договора.

 

     ГОЛОВА. Виступає     Валерій     Павлович      Пустовойтенко, Прем'єр-міністр України (Шум у залі). Запитують, від якої фракції. Він від уряду виступає. Будь ласка.

 

     ПУСТОВОЙТЕНКО В.П.,  Прем'єр-міністр України. Від уряду. Я ще ні разу ніде як Прем'єр-міністр від НДП не виступав.

 

     Шановний Олександре Олександровичу! Шановні народні депутати! На ваш  розгляд  внесено  питання,  яке  без  перебільшення  можна назвати  стратегічно  важливим для нашої держави - про ратифікацію Договору про дружбу, співробітництво та партнерство між Україною і Російською Федерацією.

 

     Шість років тривав нелегкий процес переговорів між Україною і Росією,  наші відносини витримали за цей час чимало випробувань, а політики зламали чимало списів.  І нині ще є немало скептиків, які не вірять,  що нам вдасться прийняти виважені рішення,  які дадуть змогу   обійти   рифи  і  суперечності,  цивілізовано  врегулювати відносини.  Але життя показує,  що,  маючи добру волю та  бажання, можна   навіть   найскладніші   проблеми   вирішувати   за  столом переговорів шляхом взаємовигідних компромісів.

 

     Думаю, що немає особливої потреби доводити вам,  яку  важливу роль  відіграє  цей  договір  у  подальшому  розвитку  України  як суверенної  держави.  Тому  я  хочу  зупинитися  лише  на   деяких загальних аспектах.

 

     Передусім договір  визначає  чітку  правооснову  двосторонніх українськоросійських  відносин.  Завдяки  його   підписанню   було підведено   риску  під  проблемою  договірно-правового  оформлення державного кордону  двох  країн.  А  це,  в  свою  чергу,  означає юридичне визнання Україною та Російською Федерацією територіальної цілісності одна одної та непорушності існуючих між нами кордонів.

 

     Одним з найважливіших  наслідків  такого  визнання  є  зняття політичного  напруження  навколо  питання  приналежності  Криму та Севастополя.  Можна без вагань стверджувати, що з червня 1997 року всі можливі територіальні питання між Україною та Росією знято.

 

     Слід окремо  виділити  такий стратегічно важливий аспект,  як забезпечення регіональної безпеки.  Україна та Російська Федерація

-  дві  великі  європейські  країни,  і  від  того,  як складуться відносини  між  ними,  великою  мірою  залежить  загальнополітична ситуація на континенті.  Тому договір про дружбу,  співробітництво та партнерство між цими країнами є важливим  внеском  у  зміцнення стабільності безпеки у Європі.

 

     Другий аспект  цієї  проблеми  полягає  в  тому,  що  правове врегулювання відносин між двома країнами виводить на якісно  новий рівень   і   розвиток   Співдружності   незалежних   держав,   які заінтересовані у розвитку тісних екномічних  відносин.  Саме  тому наявність  укладеного договору дає змогу стверджувати,  що Україна добре усвідомлює своє місце в розвитку економічної  та  політичної безпеки на континенті і вже стала вагомим чинником стабільності як у Європі, так і на пострадянському просторі. У цьому плані договір з  Росією  є  свідченням  того,  що  Україна  на міжнародній арені послідовно втілює в життя принципи взаємного врахування інтересів. Договір  ще  раз підтвердив,  що Україна активно сприяє реалізації ідей формування нової неконфронтаційної Європи.

 

     Договором про  дружбу,  співробітництво  та  партнерство  між Україною  та  Російською  Федерацією  створено  умови для розвитку рівноправного співробітництва сторін.  Нині для  України  Росія  - головний економічний партнер, на якого припадає майже 47 відсотків торговельного обороту.  До того ж,  у структурі поставок  з  Росії продукція критичного імпорту перевищує 95 відсотків.

 

     Тому приємно  відзначити,  що  саме після підписання договору протягом 6 місяців практично вдалося врегулювати майже всі  спірні питання, пов'язані з двостороннім економічним співробітництвом.

 

     Хочу вам повідомити, що проблеми в цій сфері раніше негативно впливали на економічне співробітництво наших країн.  Так,  якщо  з березня  1995  року по вересень 1996 року середньомісячний експорт товарів України до Росії становив близько 500  мільйонів  доларів, то  починаючи  з  жовтня  1996  року  по  вересень  1997  року він зменшився майже на 200  мільйонів  доларів  на  місяць.  Тепер  ці проблеми буде знято.

 

     Зокрема, йдеться  про скасування з 1 лютого 1998 року податку на додану вартість на українські  та  російські  товари  в  рамках двосторонньої торгівлі.  Вирішено питання щодо квот на поставки до Російської  Федерації  українського  цукру,  ряд  інших   важливих питань.

 

     Велика заслуга  в  цьому Президента Росії Бориса Миколайовича Єльцина  і  Президента  України  Леоніда  Даниловича  Кучми.  Слід відзначити  також  конструктивну  позицію щодо уряду України,  яку завжди  займав   Прем'єр-міністр   Російської   Федерації   Віктор Степанович  Черномирдін.  Усе це свідчить про те,  що тільки тепер економічні відносини між нашими  двома  країнами  після  тривалого періоду невизначеності виходять на якісно новий рівень.

 

     За нашими   підрахунками,   саме  завдяки  останнім  рішенням середньомісячні  поставки  з  України  до   Російської   Федерації досягнуть   у  1998  році  приблизно  500  мільйонів  доларів,  що відповідатиме  рівню  1996  року.  У  цілому  створено  умови  для стабільного зростання двостороннього товарообігу.

 

     Логічним продовженням   в   економічній   сфері   має   стати підписання довгострокової  програми  економічного  співробітництва між  Україною  та Російською Федерацією,  яка найближчим часом має бути схвалена  президентами  обох  держав.  Поява  такої  програми означатиме,  що  Україна  та  Росія  не  на  словах,  а  на ділі є стратегічними  партнерами.  Саме  в   цьому   контексті   доцільно розглядати сьогоднішнє питання.

 

     Як ви   розумієте,   доля   цієї   програми   і  доля  самого стратегічного партнерства повною мірою  залежить  від  ратифікації травневого (1997 року) договору про дружбу та співробітництво.

 

     На закінчення хочу сказати,  що договір з Росією - це потреба не лише держави, а передусім громадян обох країн, які бажають жити в  мирі,  злагоді та тісно співпрацювати.  Тим більше що для наших людей  збереження  тісних  і  дружніх  відносин  з  Росією  сприяє вирішенню    своїх    власних   питань   -   родинних   стосунків, інформаційного та культурного обміну,  свободи  пересування.  Саме тому   багатьма   нашими   співвітчизниками  Договір  про  дружбу, співробітництво та партнерство з Росією сприймається не стільки як питання  політичне,  скільки  як питання особисте.  Не враховувати цього ми не маємо права.

 

     Я хочу відзначити,  що тільки підписання угоди по Севастополю дало  нам  зменшення боргів Росії на 1 мільярд гривень.  Це цифра, яка обрахована.  У 1998 році ми повинні зменшити борги  за  минулі роки.

 

     Не можу  не  відзначити  того,  що  договір сприяє розширенню ринку праці,  а також спрощує отримання пенсій та інших соціальних платежів,   якими   користується  насамперед  найбільш  незахищені верстви населення.

 

     Шановні народні депутати!  Підписання договору з Росією -  це успіх  української  дипломатії,  оскільки в рамках цього документа збережено  національні  інтереси  та  відображено  практично   всі потреби,  які  є  у  держави,  у  її  громадян.  Зволікання з його ратифікацією зашкодить авторитетові держави,  викличе недовіру  до неї  з  боку  простих  людей,  які  чекають  від нас конкретних та плідних рішень.

 

     Президенти України і Росії зробили  свою  справу,  підписавши цей  історичний  договір.  Уряди наповнили його положення реальним економічним змістом.  Тепер справа за  парламентами  обох  держав. Думаю,  що  ми  маємо  подати приклад конструктивізму і політичної відповідальності.

 

     Ратифікація договору    відкриває    шлях    до    реалізації широкомасштабної  програми  економічного співробітництва України з Росією на 1998-2007 роки.  Розробка та погодження  такої  програми вже завершені на рівні урядових робочих груп.  Реалізація програми дасть змогу задіяти потужні високоінтегровані виробничі комплекси, успадковані  від колишнього Радянського Союзу,  сприятиме глибшому розкриттю  потенціалу  української   економіки,   прискоренню   її структурної перебудови, підвищенню рівня життя населення.

 

     Від імені  Кабінету  Міністрів  звертаюся  до вас з проханням ратифікувати Договір про дружбу,  співробітництво та партнерство з Російською Федерацією.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Спасибі.

 

     Прошу також  кілька  хвилин  для  виступу  з цього питання на основі рішення парламенту.

 

     Шановні депутати!  Шановні члени Кабінету Міністрів,  Валерію Павловичу!  Ми  сьогодні  розглядаємо справді надзвичайно важливий документ.  Хочу сказати ще раз, що комітети в основному підтримали пропозицію  Президента про ратифікацію цього великого договору.  І хочу  також  поінформувати,  що  на  зустрічах,  які   проводилися делегацією  Верховної Ради України з депутатами Державної Думи,  з представниками усіх  її  фракцій,  вдалося  знайти  порозуміння  і переконати  наших  колег з Державної Думи і Ради федерацій у тому, що  треба  окремо  розглядати  питання  про  ратифікацію  великого договору  і  окремо  розглядати  інші документи.  У цьому полягала принципова позиція нашої делегації, оскільки було багато бажаючих, у тому числі з переважної більшості фракцій Думи,  розглянути це в пакеті,  маючи  на  увазі  можливість   провести   дискусію   щодо неприйнятності  окремих  пунктів  тих угод,  які супроводжують цей великий договір.

 

     У результаті  наших  договорів  удалося,  в  усякому  разі  з переважною більшістю депутатів Державної Думи Росії, досягти згоди щодо цього.

 

     Після повернення нашої делегації  було  проведено  ще  кілька телефонних  переговорів  з  Геннадієм Миколайовичем Селезньовим на предмет синхронізації  прийняття  законів  про  ратифікацію.  Слід сказати,   що   розгляд   цього   питання   в  Державній  Думі  не зволікається.  Справа в тому,  що на розгляд  Державної  Думи  цей документ надійшов на кілька місяців пізніше, ніж в Україні, і тому вони,  природно,  не встигають розглянути це питання в січні (так, як  ми  домовлялися),  а  попередньо передбачається його розгляд 6 лютого.

 

     На мій погляд,  делегація Верховної Ради України  продуктивно попрацювала в Росії, відстоюючи саме державні інтереси і виражаючи волю різних фракцій Верховної Ради України.  Я не розумію,  чому у виступах  Президента звучить теза про те,  що незрозуміло,  з якою місією їздила делегація,  і що Голова Верховної Ради виступав  там не  як  представник  держави,  а  як  голова Соціалістичної партії України.

 

     Я хочу ще раз сказати, що всі ми виступали там як державники. А  що стосується того,  що мене приймали,  крім того,  що я Голова Верховної Ради,  і як голову Соцпартії,  то це теж  природно.  Але сприймали  як представника державної Соціалістичної партії.  А яку партію представляє в даному випадку Президент,  буде  з'ясовано  з часом.  Я  вважаю,  що  тут  треба  ставити  крапки  над  "і" і не вдаватися до таких звинувачень.

 

     Вважаю, що ратифікація договору, попри всі його недоліки, про які тут згадували виступаючі, зокрема те, що угоди, наприклад щодо Чорноморського флоту,  укладено з  певним  відхиленням  від  вимог Конституції,   украй   необхідна.  Я  гадаю,  що  і  наш  уряд,  і Міністерство закордонних справ,  і відповідні  комітети  Верховної Ради зуміють дати щодо цього правові оцінки, щоб привести все це у відповідність із Конституцією. Іншого способу просто не існує.

 

     І, можливо,  саме через це нам потрібно розглядати  документи не в пакеті, а кожен окремо, так, як це і передбачено сьогоднішнім порядком денним. Тобто треба розглядати цей договір окремо.

 

     Я розумію,  що претензії,  які висловлювалися,  слушні  і  їх можна   обговорювати,  їх  треба  розглядати.  Але  попри  всі  ці негаразди я вважаю,  що підписання і ратифікація цього договору  - це один з небагатьох,  мабуть,  здобутків у внутрішній і зовнішній політиці,  на які нам усім треба зважати.  Повинна  бути  користь. Навіть  заради  самих  лише другої і третьої статей цього договору треба його ратифікувати,  оскільки в них ідеться про  непорушність кордонів  наших  держав  і зобов'язання,  які ставлять перед собою держави на рівні міжнародного співтовариства, поважаючи міжнародні документи.

 

     Я сподіваюся  на  те,  що Верховна Рада ратифікує договір.  І хотів  би,  щоб  це  було   початком   справді   широкомасштабного співробітництва,  щоб припинилася наруга над громадянами України і Росії,  особливо під час перетинання кордонів, зокрема митних, щоб відстоювалися  інтереси  і  наших  громадян,  і  громадян сусідніх суверенних держав.

 

     Нарешті, треба  безумовно   виконувати   вимогу   Конституції України  про  реалізацію  засад зовнішньої і внутрішньої політики, які розробляються і приймаються виключно  Верховною  Радою,  а  не Президентом,  не Кабінетом Міністрів, не Міністерством закордонних справ.  В усіх напрямах наших інтересів - і східних,  і західних - виходити  тільки  з  концепції,  затвердженої  Верховною Радою.  Я гадаю,  що парламент наступного скликання у перші дні своєї роботи повернеться  до  питання  про  уточнення  концепції  зовнішньої  і внутрішньої політики України.

 

     Я також пропонував би  не  вдаватися  до  претензій  один  до одного  з  приводу  висловлювань  щодо того,  хто патріот,  хто як голосував за які документи,  - це окрема дискусія.  Вона нижча від значення документа, який ми зараз розглядаємо.

 

     Я пропоную  підтримати  пропозицію  Президента  України  щодо Закону про ратифікацію договору між Україною і Росією.

 

     Вносилася пропозиція  голосувати  поіменно.  Ставлю   її   на голосування (Шум у залі).  Якщо хтось не хоче поіменно голосувати, голосуйте проти.

 

     Є пропозиція спочатку  проголосувати  непоіменно.  Ставлю  на голосування проект закону про ратифікацію в першому читанні.

 

     "За" - 309.

 

     Шановні депутати, "за" подано 309 голосів (Оплески).

 

     Остаточно можна голосувати?

 

     Ставлю на  голосування проект закону в цілому.  А тоді будемо голосувати доповнення...  (Шум у залі).  Одну  хвилинку!  Зніміть, будь ласка, голосування.

 

     Слово для доповнення від фракції просить депутат Осташ.  Будь ласка,  на  трибуну  (Шум  у  залі).  Це  ми  в  першому   читанні проголосували!

 

     ГОЛОСУ ІЗ ЗАЛУ. За основу!

 

     ГОЛОВА. Законопроект  голосується в першому читанні,  а не за основу, Іване Олександровичу.

 

     ОСТАШ І.І.,  секретар  Комітету  Верховної  Ради  України   у закордонних  справах  і зв'язках з СНД (Стрийський виборчий округ, Львівська область).  Депутатське  об'єднання  "Вперед,  Україно!". Шановні депутати! Шановні члени Кабінету Міністрів! 28 червня ми у цій залі  прийняли  Конституцію  України,  яка  окреслила  основні правила   гри  щодо  підписання,  набрання  чинності  міжнародними договорами. Є чинним і Закон про міжнародні договори.

 

     Особливість угод щодо розподілу Чорноморського флоту  полягає в  тому,  що  вони,  за  текстом  угоди,  на  відміну  від  нашого широкомасштабного  договору,  набирають  чинності  з  моменту   їх підписання.  І тому цей парламент,  який уже,  очевидно,  не зможе розглянути угоди  щодо  розподілу  Чорноморського  флоту,  повинен висловити  своє  ставлення  до  того,  чинні  вони  чи  нечинні на сьогодні. Цього вимагає Конституція України.

 

     Тому ми пропонуємо доповнення до цього проекту закону  такого змісту:  "Вважати  такими,  що  не  набрали  чинності,  Угоду  між Україною і Російською Федерацією про статус та  умови  перебування Чорноморського  флоту  Російської  Федерації на території України, угоду   про   взаємні   розрахунки,   пов'язані    з    розподілом Чорноморського  флоту та Угоду про параметри поділу Чорноморського флоту,  а також протоколи і додатки до них  до  прийняття  рішення Верховною Радою України щодо їх ратифікації".

 

     Оскільки сьогодні  прозвучало  дуже  багато звернень щодо так званого нульового варіанта,  наша депутатська група пропонує після прийняття  цього  закону  прийняти  ще  постанову Верховної Ради з одного пункту такого змісту:  у  зв'язку  з  ненаданням  Кабінетом Міністрів   інформації   щодо   закордонної  власності  колишнього Радянського Союзу провести парламентські слухання з цього питання, тобто  з  питання  статусу  і  правонаступництва  майна колишнього Радянського Союзу.

 

     Прошу поставити  нашу  пропозицію   щодо   законопроекту   на голосування.

 

     ГОЛОВА. Я  поставлю  на  голосування цю пропозицію,  але хочу підкреслити,  що ми розглядаємо документи в пакеті і якщо приймемо таке  доповнення,  то  будемо  суперечити  самі собі.  Тому є така пропозиція:  або дати доручення Кабінету Міністрів щодо підготовки цих  документів  для розгляду Верховною Радою - окремо і терміново (Валерій  Павлович  зараз  з  цього  приводу   висловиться),   або відобразити ці вимоги в заяві. Я вважаю, що це було б корисним.

 

     Пустовойтенко Валерій Павлович. Будь ласка.

 

     ПУСТОВОЙТЕНКО В.П.    Шановний   Олександре   Олександровичу! Шановні  народні  депутати!  Свого  часу  Прем'єр-міністр  України Віталій Андрійович Масол підписав нульовий варіант,  який сьогодні нас  не  задовольняє.  Я  мав  розмову  з  Віктором   Степановичем Черномирдіним  у  Москві  як головою спільної комісії,  потім були проведені переговори  в  Кабінеті  Міністрів.  Варіант,  який  нам запропонувала російська сторона,  не задовольняє нас. Тому я хотів би,  щоб ви дали нам доручення ще раз разом із російською стороною опрацювати ці питання, а потім повідомити про результати.

 

     ГОЛОВА. Зрозуміла    пропозиція.    Ставлю   на   голосування доповнення до проекту закону,  прийнятого в першому читанні, зміст якого виклав депутат Осташ. Будь ласка.

 

     "За" - 111. Не підтримується.

 

     Ставлю на голосування проект закону про ратифікацію в цілому.

 

     "За" - 305. Прийнято (Оплески).

 

     Була пропозиція це ж саме проголосувати поіменно.  Хто за те, щоб голосувати поіменно! Ставлю на голосування цю пропозицію.

 

     "За" - 182. Прийнято.

 

     Закон голосується в поіменному режимі.  Не  хвилюйтеся,  його вже прийнято.  Це не результативне голосування,  а голосування для історіі. Будь ласка, голосуймо.

 

     "За" - 317.

 

     Дякую (Оплески).

 

     Прошу опублікувати    результати    по     фракціях.     "За" проголосували:  комуністи - 77 із 77; "Центр" - 38 із 41; селяни і СПУ - 36 із 36;  "Реформи" - 21 із  29;  "Єдність"  -  25  із  28; "Вперед,  Україно!"  -  14  із  26;  Аграрна  партія  -  23  з 23; "Незалежні" - 19 з 20; Рух - 12 з 21; "Соціально-ринковий вибір" - 17 з 19; позафракційні - 27 із 41.

 

     Вітаю всіх вас із прийняттям відповідального рішення.

 

     Ставлю на голосування за основу проект звернення до Державної Думи Росії, який зачитав Борис Ілліч. Будь ласка.

 

     "За" - 286. Прийнято.

 

     Можна в цілому проголосувати? Ставлю на голосування в цілому.

 

     "За" - 301. Прийнято.

 

     Спасибі. Питання розглянуте.

 

     Ставлю на  голосування  пропозицію  дати  доручення  Кабінету Міністрів  України  щодо  підготовки для розгляду у Верховній Раді матеріалів про нульовий варіант і про процедуру ратифікації  угоди про  розподіл  Чорноморського  флоту,  приведення  всього  цього у відповідність до вимог Конституції.

 

     "За" - 282. Прийнято.

 

     Щодо пропозиції депутата Соболєва,  яка обговорювалась  і  не підтримана. Будь ласка, депутате Соболєв.

 

     СОБОЛЄВ С.В.   Шановні  колеги!  Прийнявши  цілком  правильне рішення  розглядати  окремо  ці  два  питання   -   про   розподіл Чорноморського  флоту  і  про  ратифікацію  договору  з Російською Федерацією  -  ми   фактично   визнаємо,   що   всі   угоди   щодо Чорноморського  флоту діють з моменту підписання.  У мене прохання не просто проголосувати доручення уряду (це дуже добре, що ми його проголосували),   а  записати  так,  як  пропонує  група  народних депутатів,  а саме:  до моменту внесення на ратифікацію  угод  (їх три)  щодо  розподілу  Чорноморського флоту ці угоди є недійсними. Прошу це проголосувати (Шум у залі).

 

     ГОЛОВА. Сергію Владиславовичу, я розумію вашу стурбованість з цього приводу,  але щоб питання поставити на голосування саме так, його треба готувати.  Визнати нечинною угоду,  яка  вже  практично реалізована, - це некоректно з багатьох причин.

 

     Ми дали  доручення  Кабінету Міністрів,  але я не проти того, щоб поставити на голосування вашу пропозицію.  Тільки її,  ще  раз повторюю,  треба було б підготувати нашим юристам, бо вона виникла під час розгляду основного  документа.  Я  прошу,  підготуйте  її, обгрунтуйте всебічно,  і ми її розглянемо окремо.  Таку пропозицію не можна ставити на голосування з голосу.  Я прошу,  зважте на  цю обставину (Шум у залі).

 

     Гаразд. Є   пропозиція   депутата   Соболєва,  ставлю  її  на голосування. Будь ласка.

 

     "За" - 111.

 

     Природно, що треба підготувати документ.  Депутати не  можуть це голосувати без аргументації, без всебічного розгляду.

 

     _________________________

 

     Розглядаємо питання  про  Закон  України про вибори депутатів місцевих рад та сільських,  селищних,  міських голів в  Україні  з пропозиціями Президента. Доповідає Стешенко Олександр Миколайович.

 

     СТЕШЕНКО О.М.,  голова  Комітету  Верховної  Ради  України  з питань державного будівництва,  діяльності  рад  і  самоврядування (Сватівський виборчий округ,  Луганська область). Шановний Голово! Шановні колеги народні депутати!  Я розумію  настрій,  який  зараз опанував нами, але просив би дуже уважно поставитися до пропозицій нашого комітету.

 

     Дещо з історії цього питання.  9 січня  1998  року  Президент України  підготував  подання до Верховної Ради,  в якому зазначив: "Оскільки питання порядку підготовки і проведення виборів є  вкрай актуальним  і потребує якнайшвидшого вирішення з огляду на початок виборчої  кампанії,  прошу   розглянути   пропозиції   до   закону позачергово".  Ідеться про Закон про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів.

 

     Цей документ  був  предметом  обговорення  на   нараді,   яка відбулася  12  січня  цього  року,  і  12 січня надійшов до нашого комітету.  13 січня (згідно з домовленістю,  досягнутою на нараді) члени  комітету  переважною  більшістю голосів ухвалили відповідні рішення.

 

     Президентом подані   зауваження    до    одинадцяти    статей законопроекту, а саме до статей 2, 3, 4, 5, 6, 13, 15, 21, 25, 41, 47, та до розділу XV "Перехідні положення".

 

     Комітет визначився щодо кожної з цих пропозицій.  Порівняльну таблицю  вам  роздано.  На  превеликий жаль,  тут є деякі технічні помилки,  але коли  ми  розглядатимемо  пропозиції  Президента,  я поінформую вас про ці помилки і зроблю деякі уточнення. Це (ще раз наголошую) суто технічні помилки.

 

     Прошу перейти до розгляду й голосування  пропозицій,  поданих Президентом України.

 

     ГОЛОВА. Шановні    депутати!    Розглядається   питання   про пропозиції Президента.  За поданням Президента  їх  захищає  Роман Петрович Безсмертний. Сідайте біля мікрофона, щоб вас було видно.

 

     У вас є якісь міркування загального порядку з цього приводу?

 

     Говорить депутат Безсмертний. Прошу.

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П.,  постійний представник Президента України у Верховній Раді  України  (Макарівський  виборчий  округ,  Київська область). Шановні колеги! Я дуже просив би вас заспокоїтися, бо це питання для нас із вами,  для нашої держави є набагато важливішим, ніж навіть попереднє,  яке ми щойно слухали.  Зустрічі з виборцями показують,  що найважливішою сьогодні є проблема будівництва нашої держави, а не її стосунків з іншими державами.

 

     У принципі,  будівництво  політичної системи починається не з парламенту.  Будівництво  політичної  системи,   на   мою   думку, починається з розвитку представницьких органів влади.  Саме вони є основою основ будь-якої  держави.  Заради  того  щоб  почався  цей процес,  прошу вас максимально врахувати пропозиції Президента, що дасть змогу ввести закон у дію.  Прошу також взяти  до  уваги,  що окремі   ради  вже  прийняли  рішення  про  кількість  округів  та кількість депутатів,  що будуть обиратися  на  наступних  виборах. Слід враховувати й те, що відповідно до чинного на сьогодні закону виборча кампанія вже почалася,  і,  можливо,  треба буде  приймати рішення  про перенесення дати проведення цих виборів відповідно до моменту підписання цього закону.

 

     І останнє. Я просив би вас взяти активну участь у роз'ясненні й   пропагуванні  цього  закону  на  місцях,  бо  ним  передбачено технологічно дуже складний механізм виборів.

 

     Дякую за увагу.

 

     ГОЛОВА. Пропозиція   представника    Президента    зрозуміла. Переходимо до розгляду пропозицій Президента.

 

     У першій частині статті 2 Президент пропонує вилучити текст у дужках:  "крім  випадків,  передбачених  у  частині  другій   цієї статті". У другій частині дається роз'яснення з цього приводу. Та, очевидно,  треба розглядати спочатку частину другу,  щоб вирішити, чи є потреба робити на неї посилання.

 

     Президент пропонує   вилучити  другу  частину  статті  2,  де йдеться  про  змішану  виборчу   систему   в   обласних   центрах, адмінцентрі   Автономної  Республіки  Крим,  місті  Севастополі  і столиці України. На нараді голів комітетів і керівників фракцій ми обговорювали  питання  про  те,  щоб  принцип змішаної системи для забезпечення адекватності виборчої системи залишити принаймні  для столиці України і щоб це не стосувалося обласних центрів, оскільки є міста, більші від обласних центрів.

 

     Проте Президент вносить  пропозицію  (комітет  її  підтримує) вилучити другу частину статті 2. Ставлю на голосування.

 

     "За" - 148. Не підтримується.

 

     Що скаже Роман Петрович Безсмертний з цього приводу?

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П.  Шановні  колеги!  Стан  справ у місті Києві дуже складний, і в разі прийняття такого рішення є велика загроза, що  представницький  орган  у  Києві  не  буде  сформований.  Коли розглядався законопроект про вибори народних депутатів  Російської Федерації,  то використовувалася така ж мотивація, і ви знаєте, що вони  прийняли  рішення  повернутися  до  проведення  виборів   за мажоритарною системою.

 

     Хочу звернути вашу увагу на те,  що органи самоврядування, як уже багато разів підкреслювалося в цьому залі,  формуються не  для реалізації   політичних   інтересів   громадян,   а  виключно  для реалізації соціальних і економічних інтересів. Це перше.

 

     Друге. Ні  в  якому   разі   неприпустимо   виділяти   органи самоврядування в місті Києві чи в обласних центрах,  тому що таким чином ми руйнуємо принцип рівності прав громадян і  територіальних громад.   Можливе   було   б   застосування  або  тої  схеми,  яка пропонувалася до першого читання,  коли рада сама вибирала систему виборів,  або загальної єдиної системи для всіх органів.  З огляду на те що в  нас  немає  закону  про  столицю,  запроваджувати  той варіант тільки для міста Києва не можна.

 

     Щоб була  можливість сформувати в Києві представницький орган (а повірте,  що в Києві вплив партій  на  формування  й  висунення кандидатів по мажоритарних округах дуже великий, та він у принципі не має ніякого значення для обрання цих кандидатів),  я прошу  вас підтримати пропозицію Президента - запровадити мажоритарну систему для формування всіх органів самоврядування.

 

     Повірте, мені непросто  пристати  на  це,  адже  я  з  самого початку  був  прихильником  того,  щоб  органи самоврядування самі вибирали модель виборів.  Та якщо  вже  ми  затягнули  з  початком виборів, нам потрібно дати старт.

 

     Прошу вас, Олександре Олександровичу, як виняток (я ніколи за це не ратував),  поставити на  голосування  ще  раз  і  підтримати пропозицію Президента.

 

     Дякую.

 

     СТЕШЕНКО О.М.  Шановні колеги!  Як ви пам'ятаєте,  ця частина друга з'явилася вже  під  час  обговорення  проекту  закону  і  не випливала   з   будь-яких  пропозицій.  Сенс  у  цьому  був,  коли багатоманітність  закладалася   для   всього   ланцюга.   Але   ми відмовилися від того.

 

     Якщо тепер зробимо виняток для Києва, тоді постане запитання: чи діє Закон про місцеве самоврядування в Україні?  Адже Київ - це таке ж місто,  як і будь-яке інше.  Особливість полягає в тому, що Київ - столиця держави,  і йому повинні надаватися можливості  для реалізації саме цих функцій.

 

     Ми в  комітеті  з  розумінням  поставилися до цієї пропозиції Президента,  і щоб рухатися вперед,  ми  просто  мусимо  зараз  її підтримати.

 

     Дякую і прошу повторно поставити на голосування.

 

     ГОЛОВА. Я  поставлю  на  голосування,  але  хочу сказати,  що особливості організації та здійснення влади в Києві  визначені  не лише  статусом  його  як столиці,  хоч і це важливо.  Конституцією визначено особливий статус і Севастополя,  хоча він - не  столиця. Мова  йшла про здійснення самоврядних функцій на території Києва і Севастополя, звичайно, враховуючи і статус столиці.

 

     СТЕШЕНКО О.М.  Олександре Олександровичу,  йдеться насамперед про місто, а потім уже про столицю. Це дуже принципово.

 

     ГОЛОВА. Я кажу про Конституцію, а не про те, про що ми ведемо розмову.  Є пропозиція коротко обговорити це питання:  один -  за, один  -  проти.  Депутати Лавринович і Пейгалайнен.  Думаю,  у вас різні позиції. Будь ласка.

 

     ЛАВРИНОВИЧ О.В.,  заступник голови  Комітету  Верховної  Ради України  з  питань  правової  політики  і  судово-правової реформи (Дрогобицький виборчий округ,  Львівська  область).  Народний  рух України.  Шановний  пане  Голово!  Шановні  колеги!  29  березня в Україні  обов'язково  мають  відбутися  вибори.  Наше  сьогоднішнє рішення  суттєво  вплине  на  те,  чи  зможемо ми провести виборчу кампанію  і  відповідно   до   конституційних   вимог   сформувати представницькі органи місцевого самоврядування.

 

     Мені багато  чого  не  подобається  з  того,  що запропонував Президент,  зокрема й ця пропозиція.  Ви пам'ятаєте,  у мене  була діаметрально протилежна точка зору.  Але я чудово розумію, що коли ми не підтримаємо ці пропозиції і  після  того  Президент  ще  раз внесе зауваження, то вибори в Україні вже не відбудуться, оскільки відповідно до чинного закону жодні технологічні дії не  здійснені, а деякі терміни взагалі прострочені.

 

     Тому я   пропоную   проголосувати  зараз  за  всі  пропозиції Президента України і терміново направити йому на підпис цей закон, щоб у нього не було ніяких мотивів для непідписання.

 

     Я хочу,  щоб  29 березня вибори в Україні відбулися і ми мали представницькі органи місцевого  самоврядування  так  само,  як  і Верховну Раду України.

 

     ГОЛОВА. Депутат Пейгалайнен.

 

     ПЕЙГАЛАЙНЕН А.В.,  член  Комітету  Верховної  Ради  України з питань державного будівництва,  діяльності  рад  і  самоврядування (Харцизький виборчий округ, Донецька область). Фракция "Коммунисты Украины".  Уважаемые  коллеги!  Мы   рассматриваем   действительно серьезный  вопрос,  но  не  имеем  права забывать,  что этот закон регламентирует не только выборы  29  марта  сего  года.  По  этому закону нам придется жить еще долго и долго.

 

     Когда Президент  много  раз  заявлял,  что он за политическую структуризацию общества, мы соглашались. Когда он говорил, что нам нужен порядок, а не хаос, мы тоже соглашались.

 

     А что   сегодня  предлагает  Президент?  Он  самым  настоящим образом предлагает нам политический хаос.  Он  не  предлагает  нам пересмотреть  статью  4,  где  речь  идет  о выборах в областные и районные советы по  многомандатной  системе,  которая  еще  больше запутывает  избирателя.  Он предлагает всего лишь заменить норму в статье 2, которая касается выборов в областных центрах и некоторых других городах.

 

     Думаю, мы   не   можем  сегодня  согласиться  с  предложением Президента.  Мы должны оставить прежнюю формулировку этой  статьи, предусматривающей  проведение  выборов в областных центрах и Киеве на основе смешанной избирательной системы.

 

     Я вообще предлагал бы  внести  изменения  в  статью  4.  И  в областные,   и  в  районные  советы  депутатов  надо  избирать  по мажоритарно-пропорциональной системе.

 

     ГОЛОВА. Це все було б правильно,  якби ми ще не проголосували закон,  не  підписали  і  не  направили  його  Президенту.  Як  ви пам'ятаєте, я підтримував саме цю пропозицію.

 

     Власне кажучи,  в обласних центрах  не  так  важливо  обирати депутатів на змішаній основі, важливо обирати на змішаній основі в обласні ради. Та оскільки це буде вже новий закон і виникнуть нові правовідносини  між законодавчою владою і Президентом,  то це буде просто підстава сказати,  що  в  законі  про  вибори  є  порушення Конституції. У тому й небезпека!

 

     Вносилася пропозиція  підтримати  Президента,  але  в  другій частині статті 1  залишити  слова  "місто  Київ".  Я  поставлю  на голосування  цю  пропозицію,  а  потім  ще повернемося до розгляду цього варіанта.

 

     Ставлю на голосування пропозицію про те, щоб у другій частині статті  1  залишити  слова  "місто  Київ",  оскільки  йдеться  про специфічну територіальну громаду,  де має застосовуватись  змішана виборча система, і погодитися з Президентом, що в обласних центрах вибори  слід  проводити  на   мажоритарній   основі.   Була   така пропозиція, і я ставлю її на голосування.

 

     "За" - 158.

 

     Не вистачає голосів.

 

     Оскільки закон  усе-таки  треба ввести в дію,  бо запровадити чинний закон складніше (у мене є довідка  з  цього  приводу),  ніж підготувати   зміни  до  цього  закону,  я  просив  би  підтримати пропозицію Президента, хоча це й обмежує права політичних партій і громадян  за  політичними  мотивами.  Це  збігається  не  тільки з зауваженнями Президента,  а й з позицією його служби,  яка ще днів за десять до вето Президента зробила висновок, що варіант, який ми запропонували,  не буде вигідний для  провладних  політичних  сил. Тому  і  вносилася  пропозиція  накласти на закон вето.  Очевидно, якраз провладні політичні сили й далі докладатимуть зусиль, щоб не дати  змоги  сформувати  представницькі  органи.  Тому  ми повинні все-таки дати такий закон,  розуміючи,  що це вноситиме колосальні корективи в роботу політичних організацій на території і Києва,  і не тільки Києва.

 

     Це відступ у процесі політичного структурування  суспільства, але за браком часу в нас просто немає вибору.  Саме в такий спосіб нас змушують прийняти це рішення.  Я відверто про це все кажу і ще раз  прошу підтримати пропозицію Президента щодо вилучення частини другої, оскільки голосів не вистачає, а вибори проводити треба.

 

     СТЕШЕНКО О.М.  Комітет підтримав цю пропозицію і просить  вас підтримати її.

 

     ГОЛОВА. Прошу, голосуйте.

 

     "За" - 244. Прийнято.

 

     Таким чином,    перша   частина   цієї   статті   автоматично приводиться у відповідність  до  рішення.  Але  для  того  щоб  це підтвердити,  я  ще  раз  ставлю  на  голосування  уточнення.  Йде голосування по першому пункту зауважень Президента.

 

     СТЕШЕНКО О.М. Комітет підтримує.

 

     ГОЛОВА. Голосується перший пункт зауважень.

 

     "За" - 240.

 

     Що ви скажете стосовно пропозицій 3 і 4  в  середній  колонці таблиці?

 

     СТЕШЕНКО О.М.  Олександре  Олександровичу,  я хочу привернути увагу до пропозицій 3,  4,  6 і 8.  Але там  є  помилки  в  тексті статей:  пропущено слова "Сільського, селищного, міського округу". Вони були в дужках.

 

     Про що йдеться?  Президентом  накладено  вето  на  Закон  про адміністративнотериторіальний  устрій  в  Україні.  Я  далекий від думки, що коли ми зараз не вилучимо ці слова, то дамо Президентові підстави повторно накласти вето.  Тим паче що, мабуть, ми все-таки не будемо повертатися до Закону про  адміністративнотериторіальний устрій,  бо  назва  округу - це була суть цього закону.  І поки ми порозуміємося (хоча мені незрозуміло,  хто готував  такі  абсурдні висновки),  зараз  доведеться заради чистоти цього закону вилучити слова в дужках: "сільського, селищного, міського округу".

 

     ГОЛОВА. А  як  це  відіб'ється  на  виборах?   Ви   розкажіть простіше, щоб громадяни розуміли.

 

     СТЕШЕНКО О.М.  Олександре Олександровичу,  зараз мова йде про те,  що частина перша статті 140 Конституції  консервує  ситуацію, коли     межа     сільської     ради     збігається     з    межею адміністративнотериторіальної   одиниці,   тобто,   територіальної громади. А до її складу може входити кілька населених пунктів.

 

     Що стосується   міст  і  їх  супутників,  а  ми  зараз  маємо прецедент Луганська,  Донецька,  Дніпропетровська, Севастополя, де можна було б створювати єдиний спільний представницький орган,  то цю  проблему  ми  й   сподівалися   вирішити   через   Закон   про адміністративно-територіальний устрій.

 

     У Конституції чітко визначено, що межі територіальної громади збігаються з межами адміністративно-територіальної одиниці,  тобто села,  селища,  міста.  Може статися так, що під час цієї виборчої кампанії  кількість  представницьких  органів   у   кілька   разів збільшиться.

 

     ГОЛОВА. А   якщо   подолати  вето  Президента  на  Закон  про адміністративнотериторіальний устрій і зберегти ці норми  в  цьому законі?

 

     СТЕШЕНКО О.М. Ті, хто готували ці пропозиції (вибачте, з цієї високої трибуни ніби недоречно  про  це  говорити,  але,  відверто кажучи,  їхні  дії  були  не досить коректні),  не знають реальної ситуації  з  адміністративно-територіальним  устроєм  в   Україні. Гадаю, представник Президента мене підтримає.

 

     Якби це сталося,  це було б ідеально. Та ми повинні вирішити: або   подолати   зараз   300   голосами   вето   на   Закон    про адміністративнотериторіальний устрій в Україні, а потім розглядати пропозиції Президента,  або вилучити текст у дужках:  "сільського, селищного, міського округу".

 

     ГОЛОВА. Романе Петровичу, будь ласка.

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П. Шановні колеги! Я весь час працював над цими двома проектами законів і досить непогано знаю проблему, пов'язану з  адміністративнотериторіальними  одиницями.  Сьогодні  в Україні приблизно 12 тисяч  органів  самоврядування.  Якщо  реалізувати  в повному   обсязі  статті  133  і  140,  відповідно  до  яких  межі територіальної    громади    фактично    збігаються    з    межами адміністративнотериторіальної одиниці, то їх буде 15 тисяч.

 

     Щодо необхідності   прийняття   такого   рішення  проводилися дискусії,  консультації.  На превеликий жаль,  ті,  хто відстоюють таку  позицію,  не  погоджуються  з  цим.  І  зауваженнями справа, очевидно, не буде завершена. Надалі, якщо буде подолано вето, буде звернення  до  Конституційного  Суду,  тому  що  такі терміни,  як "адміністративнотериторіальна одиниця",  "територіальна  громада", "орган  самоврядування"  і так далі,  в Україні досі теоретично не розроблені.

 

     Тому я схиляюся до  того,  щоб  вилучити  текст  у  дужках  і провести  вибори так,  як вони проводилися завжди.  Я маю довідку: така ситуація була в попередні роки, ніхто на це уваги не звертав. І  тільки  тепер,  коли прийняли Конституцію,  спохватилися,  що є проблема населених пунктів і є проблема органів самоврядування.  І вони не збігаються.

 

     Конкретний приклад.  До складу Ялти як територіальної одиниці входить 21 населений пункт,  до складу Севастополя - більше 30.  У середньому по Україні один орган місцевого самоврядування припадає на чотири адміністративно-територіальні  одиниці.  Тобто  це  дуже гостра проблема,  і розв'язувати її потрібно і з теоретичної точки зору,  і з точки зору норм права.  Я схиляюся до думки, що ми, щоб уникнути  колізій,  повинні ввести в дію цей закон,  а над Законом про адміністративно-територіальний устрій працювати  далі,  шукати якісь компромісні варіанти.

 

     ГОЛОВА. Можливо,  пізніше,  коли  буде  прийнятий  Закон  про адміністративнотериторіальний   устрій,   можна   буде   об'єднати представницькі    органи    для   здійснення   їхніх   самоврядних повноважень.

 

     Ставлю на голосування позиції 3, 4, 6 і 8.

 

     "За" - 259. Прийнято.

 

     Зауваження до статті 5.

 

     СТЕШЕНКО О.М. Комітет одностайно прийняв рішення відхилити цю пропозицію Президента, оскільки вона має суб'єктивний характер. Ми не раз обговорювали в сесійному залі питання про кількісний  склад рад  і  знайшли  оптимальне  рішення.  Та,  безперечно,  слово  за представником Президента і за Президентом.

 

     ГОЛОВА. Будь ласка.

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П.   Шановні   колеги!   Шановний    Олександре Олександровичу!  Що стосується частин третьої,  четвертої і п'ятої статті 5,то після довгих дискусій ми домовилися,  що вони не  такі важливі,  щоб  зауваження  до  них  обов'язково  враховувати.  Усе залежатиме від сьогоднішнього розгляду й голосування в парламенті.

 

     Щодо частини шостої,  де йдеться про кількісний склад рад, то нам   потрібно   встановити  мінімальні  й  максимальні  межі,  бо відповідно до частини третьої виходить, що і в селі ми можемо мати раду із 120 чоловік.

 

     Тому я  пропоную  зробити  таким  чином.  Є  мінімальна межа. Давайте встановимо й максимальну межу,  обмежимо,  так би  мовити, дії  органів  самоврядування  щодо  визначення кількості депутатів ради.

 

     Чим це зумовлено?  Справа в тому,  що  коли  депутат  їде  на засідання  представницького  органу  місцевого самоврядування,  то його фінансові витрати компенсуються  йому  з  місцевого  бюджету. Відповідно  до нового Закону про самоврядування засідання рад,  як сільських,  селищних,   міських,   так   і   районних,   обласних, скликатимуться набагато частіше. Це призведе до додаткових витрат. З  огляду  на  це  давайте  обмежимо  склад  ради  мінімальним   і максимальним числом, і все буде зрозуміло.

 

     Справа в  тому,  що  вже  є  декілька рад,  які відповідно до чинного  закону  прийняли  рішення  щодо  кількості  депутатів   і нарізають так округи. Ось у чому проблема.

 

     ГОЛОВА. Це   елементарно  вирішується  в  такий  спосіб.  Тут сказано:  "При цьому загальний  склад  місцевої  ради  не  повинен перевищувати 120 депутатів".  Давайте напишемо:  "не повинен в 1,5 раза  перевищувати  визначену  чисельність"  -  і  все.  Тоді   це стосуватиметься кожної категорії.

 

     СТЕШЕНКО О.М.  Олександре Олександровичу, я б усе-таки просив (члени комітету одностайно прийняли це рішення) поставити зараз на голосування  пропозицію  відхилити  пропозицію  Президента  в  цій частині і залишити цю норму в редакції прийнятого нами  закону,  а потім обговорювати...

 

     ГОЛОВА. Я   не   можу   так  робити.  Ставлю  на  голосування пропозицію Президента.

 

     СТЕШЕНКО О.М. Комітет її не підтримує!

 

     "За" - 104.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Залишається  попередня  редакція.  Пропозицію  6   ми проголосували, так?

 

     СТЕШЕНКО О.М. Так, Олександре Олександровичу.

 

     ГОЛОВА. Пропозиція у порівняльній таблиці (Шум у залі).

 

     Ми керуємося  і  міркуваннями  представника Президента.  Я не сумніваюся в тому,  що він не від себе висловлював  думку,  що  це несуттєві   зауваження.  У  нас  є  ради  на  місцях,  і  ті,  хто займатимуться виборами,  повірте,  такі ж мудрі люди, які і ті, що сидять тут.

 

     СТЕШЕНКО О.М.   Шановні   колеги,  я  прошу  не  загострювати ситуацію.  Є верхня межа - ми її визначили,  а  ради  прийматимуть відповідні рішення.  Повірте,  це не є зараз принциповим питанням. Воно принципове в іншому плані.  Я розумію, про що йде мова. Дехто хотів  би мати сьогодні районну раду,  до складу якої входило б 20 керівників - і все.  То,  вибачте,  що це за представницький орган буде і як він зможе відстоювати спільні інтереси?.. (Шум у залі).

 

     ГОЛОВА. Одну хвилинку!  Як мені й належить за Регламентом,  я поставив на голосування пропозицію Президента. Вона не підтримана.

 

     Хто хоче висловитися, запишіться, будь ласка. Один - за, один

- проти.

 

     Слово має депутат Коліушко.

 

     КОЛІУШКО І.Б.,  секретар  Комітету  Верховної  Ради України з питань  правової  політики  і  судово-правової  реформи   (Буський виборчий округ, Львівська область). Шановні депутати! Я виступав з цього приводу,  ще коли приймався цей закон,  і говорив, що в разі збереження старої бюджетної системи, коли всі доходи формуються на обласному  рівні  і   потім   перерозподіляються   між   районами, передбачати  в  законі  норму  про рівне представництво в обласній раді  всіх  районів,  міст  обласного  значення  та   закріплювати аналогічний  принцип  формування  районних рад просто небезпечно з огляду на ті  конфлікти,  які  мають  місце  сьогодні  в  багатьох областях.  Згадайте  конфлікт  в  Одеській  області  між міською і обласною владами,  згадайте ситуацію у Вінницькій області. Подібні конфлікти  можуть  виникнути  в  інших областях.  Не можна ставити міста в ситуацію,  коли  вони  будуть  фактично  позбавлені  свого голосу в обласних радах.

 

     Тому я  пропоную  все-таки врахувати пропозиції Президента до частин четвертої і п'ятої цієї статті.  Що  стосується  чисельного складу ради,  то це не так принципово,  хоча і я вважаю,  що немає підстав збільшувати його.  Але при формуванні районних і  обласних рад  мусить  обов'язково  враховуватися чисельність населення,  що проживає на території тих адміністративнотериторіальних одиниць.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Депутат Мовчан. Прошу.

 

     МОВЧАН П.М.,  голова  підкомітету  Комітету  Верховної   Ради України  у  закордонних  справах  і  зв'язках  з СНД (Коломийський виборчий округ,  Івано-Франківська область).  Прошу передати слово депутатові Зайцю.

 

     ГОЛОВА. Іване Олександровичу, прошу.

 

     ЗАЄЦЬ І.О.,  заступник голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах і зв'язках  з  СНД  (Святошинський  виборчий округ,  м.  Київ).  Шановний Голово!  Шановні депутати! Ми повинні підтримати  в  цьому  Президента,  і  я  звертаюся  до  Олександра Миколайовича, щоб він зрозумів суть цієї поправки.

 

     Кількість виборців  сьогодні  є  суттєвим  фактором,  бо з їх кількістю  пов'язана  і  кількість  округів,  і   багато   іншого. Фактично, це перетасування влади до певної межі.

 

     І тому  треба зупинитися на тих нормативах,  які сьогодні є в законодавстві і за якими відбувалися вибори. Вища межа чисельності рад  має  бути  75  депутатів.  Зважте  й  на  те,  що чисельність Верховної Ради Автономної Республіки Крим - 100 депутатів  -  може виявитися меншою, ніж у якомусь місті.

 

     Аргумент Олександра  Миколайовича  про те,  що в раді з малою чисельністю  депутатів  домінуватиме  начальство,  що,  збільшуючи чисельний склад рад, ми розширюємо можливості обрання до рад людей не від крісел,  є непереконливим, побудованим на піску. Збільшуючи чисельний  склад  рад,  ми лише розширимо можливість проникнення в ради бізнесменів тощо.

 

     Нам просто треба змінити саму систему,  саме ставлення  наших виборців до цієї проблеми.

 

     Отже, щоб  знову  не  наразитися  на  зауваження Президента і провести вибори у  визначений  термін,  пропоную,  колеги  народні депутати,  відразу прийняти всі поправки Президента,  і нехай тоді виконавча влада бере на себе  відповідальність  за  можливий  зрив виборів.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Обговорення  відбулося.  Якщо не помиляюся,  у правій колонці  запропонований   той   принцип   формування   рад,   який застосовувався  раніше,  так же?  Та ж кількість і так далі (Шум у залі).  То це ж нормально.  Аргументація  Олександра  Миколайовича переконлива.

 

     СТЕШЕНКО О.М.   Шановні   колеги!   Якщо   я  й  говорив  про дієздатність нинішніх органів, то казав (і зараз у цьому абсолютно переконаний),   що   після  введення  в  дію  Закону  про  місцеве самоврядування в Україні нам  треба  провести  вибори,  сформувати нові   представницькі   органи,   і  тільки  тоді  можна  на  щось розраховувати. Це перше.

 

     Друге. Найпринциповішим  є  питання  про   кількісний   склад районних  та  обласних  рад,  про що зараз іде мова.  У статті 140 Конституції записано,  що органами  місцевого  самоврядування,  що представляють спільні інтереси територіальних громад,  є ради. Ось із  чого  треба  виходити.  Якщо  ми  погодимося   з   пропозицією Президента,  то  поставимо  територіальні  громади в нерівні умови щодо  можливості  реалізації  своїх  прав  залежно  від  кількості населення.

 

     Я прошу  поставити на голосування ще раз,  закликаю депутатів не підтримувати цю пропозицію й залишити попередню редакцію.

 

     Дякую.

 

     ГОЛОВА. Прошу, Романе Петровичу.

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П.  Шановні колеги!  Треба зважати ще на те, що додаткові виборчі округи - це додаткові виборчі комісії, додаткове фінансування.

 

     Тому я прошу вас підтримати цю пропозицію Президента.

 

     ГОЛОВА. Ці  комісії  будуть  створені,  навіть  якби  ми   не приймали цей закон. Все одно треба створювати дільничні комісії по виборах до Верховної Ради,  повноваження яких будуть охоплювати  й це. Окружні комісії по виборах до обласної, районної, міської ради тощо,  звичайно,  будуть дещо іншими,  я згоден з  вами.  Але  тут накладання великого не буде.

 

     Депутате Лавринович,   будь   ласка,   ваші   міркування.  Ви працювали над цим законом.

 

     ЛАВРИНОВИЧ О.В.  Народний  рух   України.   Шановні   колеги! Зверніть  увагу,  решта  зауважень  має  суто  технічний характер. Найпринциповіші ми вже  проголосували.  Якщо  ми  не  врахуємо  ці пропозиції,  то  нариваємось  на  суперечність  із конституційними нормами  щодо  рівності  прав  громадян,   прямих   виборів.   Оця суперечність   між   представництвом   територіальної   громади  і пропорційним представництвом населення була предметом дискусії при накладанні вето (Роман Петрович киває головою) і тепер призведе до того,  що через  два  тижні  ми  знову  розглядатимемо  зауваження Президента.

 

     Я дуже вас прошу,  давайте підтримаємо пропозиції Президента. Зробімо так,  щоб вибори відбулися.  Не  треба  в  такий  важливий момент  висувати  різні  теоретичні  моделі,  щоб  потім проводити теоретичну дискусію на рівні конституційного права.

 

     ГОЛОВА. У  мене  є  пропозиція,   проти   якої,   думаю,   не заперечуватиме й представник Президента.

 

     Тут ведеться  дискусія з приводу двох питань - щодо принципів і щодо кількості депутатів. Давайте врахуємо пропозицію Президента щодо частини шостої. Нехай це буде нова норма. Запишемо нижню межу чисельності,  яка пропонується нашим  комітетом,  а  верхню  -  по кожній  категорії  беремо  в півтора раза більшу й визначаємо це в цифрах. Скажімо, від 75 до 100 депутатів, від 60 до 80 і так далі. Тоді враховуватимуться пропозиції і Президента, і депутатів.

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П.  Шановний Олександре Олександровичу! Шановні колеги! Я думаю, з таким підходом можна погодитися.

 

     ГОЛОВА. Зрозуміло?  Підтримайте,  будь  ласка.  Це  правильна пропозиція. Ставлю на голосування.

 

     СТЕШЕНКО О.М. Можна підтримати це як компромісне рішення.

 

     ГОЛОВА. Іде голосування.

 

     "За" - 253. Прийнято.

 

     Якщо так,  то  треба привести у відповідність із цією вимогою інші норми, щоб не було відхилень.

 

     СТЕШЕНКО О.М. Треба проголосувати відповідне доручення.

 

     ГОЛОВА. Ставлю  на  голосування  пропозицію  дати   доручення комітету  і юридичному управлінню привести у відповідність із цією статтею інші норми цього закону. Будь ласка.

 

     "За" - 245. Прийнято.

 

     Пропозицію 9,  записану в порівняльній таблиці, враховано. А, ще треба проголосувати пропозицію 7.

 

     СТЕШЕНКО О.М.  Я поясню, Олександре Олександровичу. Президент пропонує із частини четвертої статті 6  вилучити  слова  "проживає або працює на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці".  Я  не  згоден  із  цим,  адже  йдеться  про   створення представницького  органу  територіальної  громади.  Але  більшість членів комітету була за підтримку пропозиції Президента, тому я не наполягатиму.  Хоча  мені  особисто  незрозуміло,  звідки  взагалі взялася ця пропозиція Президента.

 

     ГОЛОВА. Вам не може  бути  незрозуміло,  оскільки  ви  голова комітету. Вам усе повинно бути зрозуміло.

 

     Ставлю на   голосування   пропозицію   7   Президента.  Це  в порівняльній таблиці.

 

     "За" - 206.

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П.  Олександре Олександровичу,  можна я  наведу аргументацію?

 

     ГОЛОВА. Будь ласка.

 

     БЕЗСМЕРТНИЙ Р.П.    Шановні   колеги!   Шановний   Олександре Олександровичу!  У  статті  24  Конституції  (якщо  говорити   про претензії  громадянина  займати  посади в органах самоврядування і органах державної влади) проголошено,  що не  може  бути  обмежень прав людини залежно від місця її проживання.  Ось у чому проблема. Ми мусимо врахувати цю пропозицію Президента.

 

     СТЕШЕНКО О.М.  Я розумію,  ми зобов'язані це  врахувати.  Але треба  зважити  на те,  що одна і та ж особа може реалізувати свої права члена  територіальної  громади  в  декількох  територіальних громадах. Ось, у чому річ (Шум у залі).

 

     ГОЛОВА. Законом  про  вибори  це заборонено.  Це питання менш дискусійне,  ніж усі інші,  що ми вже розглянули. А оскільки решта пропозицій  підтримуються  комітетом,  пропоную  проголосувати всі пропозиції Президента, підтримавши їх.

 

     Ставлю на голосування.  Підтримайте,  будь ласка. Включаючи й пропозицію 7.

 

     "За" - 241. Прийнято.

 

     Ставлю на голосування закон у цілому з поправками Президента, які проголосовані.

 

     "За" - 242. Прийнято.

 

     Наступне засідання відбудеться о 16 годині.

 

     ТЕКСТ НЕВИГОЛОШЕНОГО ВИСТУПУ

 

     ЛУК'ЯНЕНКО Л.Г.,  член  Комітету   Верховної   Ради   України законодавчого   забезпечення  свободи  слова  та  засобів  масової інформації (Нововолинський виборчий округ,  Волинська область).  Я звертаюся  до  вас колеги депутати з приводу вашої поведінки в час обговорення Закону про ратифікацію договору з  Росією.  Мені  дуже сумно,  що  у  вас  немає почуття національної гордості.  Учора ви яскраво показали,  що за шість років незалежності ви  не  подолали комплекс  неповноцінності  і  готові  плазувати перед Москвою,  як плазували все ваше життя.

 

     Договір ви назвали договором про  дружбу.  Це  при  тому,  що Росія проголосила своєю концепцією зовнішньої політики відновлення свого домінування на постсовітському просторі і в Чечні  показала, що означає ця концепція на практиці.

 

     Росія привласнила   українську   частину   золота,   алмазів, закордонних активів;

 

     Росія привласнила заощадження громадян України  в  сумі  84,3 мільярда рублів.

 

     Росія не заплатила нам за ракетно-атомну зброю.

 

     Росія завдала  три  потужних  економічних удари Україні,  від яких ми й досі ніяк не очухаємося.

 

     У Росії немає українських шкіл, газет, театрів.

 

     Чого шапка Мономаха в Москві, а не в Києві?

 

     Чого шабля Богдана Хмельницького й досі в Москві?

 

     Найсвіжішим доказом "дружнього" ставлення росіян до України є грубий розгром російською поліцією церкви Київського патріархату.

 

     Шановні колеги,  таке  ставлення  Росії до України ви назвали дружнім ставленням.  Вам плюють в  обличчя,  а  ви  обтираєтеся  й посміхаєтеся. Ви купили договір ціною рабського приниження.

 

     Замість того  щоб  відкласти  ратифікацію до того часу,  коли Росія зробить бодай один маленький дружній крок до України і потім ратифікувати, ви ратифікували його за умов зверхнього, імперського ставлення Москви до України.

 

     Верхом рабського холуйства  було  те,  що  більшість  із  вас встали і спрямували свої погляди з улесливими посмішками на балкон до посла Росії Добриніна,  щоб показати йому,  що ви любите  Росію більше, ніж Україну.

 

     Встали і кандидати в президенти - ті люди, що мали б залізною рукою підняти в небо гетьманську булаву і ректи Москві: скінчилося колоніальне   приниження   України!   Відтепер   між   Україною  і Московщиною взаємини будуть тільки справедливі.  Несправедливих не буде!

 

     Якого ж  захисту честі і слави України можна чекати від таких претендентів на президентство?!

 

     Навіть якщо договір і  потрібно  було  ратифікувати,  тож  не конституційною   більшістю.   Безоглядне   схвалення   парламентом договору   звужує   нашому   урядові   простір   для   маневру   в перетрактаціях з Москвою.

 

     Отже, шановні  обранці  народу,  ви не набули ще національної гордості,  без   якої   немає   послідовного   захисту   інтересів батьківщини,  ви  не  проявили  політичної  хитрості,  що  мала  б створити сприятливий грунт для діяльності нашого уряду.

 

     Сором за вас!!!