Пане Президенте, панове парламентарії та друзі! Дозвольте мені розпочати з особистого досвіду щодо мого останнього візиту в Україну. Я працював, я був у Бучі та зустрівся з тишею у цьому місті. Розруха, яка залишилася після російської агресії, була жахливою: зруйновані будівлі, порожні вулиці й ті люди, які залишилися, які постраждали. Але серед тієї розрухи й розпачу я побачив дещо дійсно неймовірне — непереможний дух українських людей. Попри ті жахіття, які вони пережили, вони відмовлялися бути зломленими, замість цього вони зібралися разом, щоби відбудувати свої розбиті життя цегла за цеглою, каміння за камінням. Я зустрівся з молодими сім'ями, родинами, які втратили все у цьому конфлікті: їхні домівки, їхні родини, їхнє відчуття безпеки. Однак, попри те, що вони пережили, вони залишилися сильними й залишили надію на їхнє майбутнє, їхня зібраність та їхня людська витривалість неймовірна. Бельгія підтримує всіх, хто постраждав від несправедливості й агресії. Разом ми відбудуємо та зробимо так, щоби справедливість перемогла.
Друзі, давайте залишатися об'єднаними, у солідарності продовжуватимемо підтримку, хоробрість жінок та дітей, які називають Україну своїм домом. Я впевнений, що ми можемо подолати ті темні часи, щоб Україна повернулася до мирних часів. І я переконую вас, що Бельгія не лише на словах залишається з вами, але й на ділі. Ми зібрали значні ресурси для військової та гуманітарної допомоги, для відбудови.
Сьогодні Україна стоїть на кордоні демократії, стоїть на межі правди й неправди. І ми стоїмо поруч з українцями, які стоять на передовій цього кордону та цієї боротьби. Я дуже вдячний за це українському народові.
У такий спосіб, якщо сьогодні вам потрібні снаряди, вам потрібні літаки, це означає, що ми маємо робити більше, що ми маємо працювати краще, тому що сьогодні можна досягнути перемоги. А перемога потрібна не лише українцям, а демократіям і всім людям, які борються за демократію в усьому світі.
Отже, дозвольте мені сказати: Слава Україні!
Любі друзі, цими днями саме той момент, коли Україна згадує. Десять років тому, майже у цей день, коли тривала Революція Гідності, яка завершилася тим, що ви рішуче обрали шлях до Європейського Союзу, який сміливий день цей був для України, він був сповнений гордості, він був сповнений надії. На жаль, цьому всьому ви кинули виклик і лягла на цей день тінь, тінь жалю за тими жертвами, відданими за той день. І зараз це знову момент пам'яті для України.
Десять років тому володимир путін із жахом спостерігав за Революцією Гідності, яка розгорталася в Україні. І сама ідея мати такого сусіда, де демократія, верховенство права, права людини будуть основами існування на цій землі, лякала лідера кремля. І тому він віддав команди — і російські війська окупували Крим, вони вдерлися у Донбас, вони розпочали військову боротьбу. І багато українців були вбиті, тисячі й тисячі українців у Криму та Донбасі тепер мають жити «під чоботом росії».
І саме цими днями ми пригадуємо цей факт. Два роки тому путін і його кремлівські прибічники почали демонструвати, ніби вони не мають жодного відношення до того, що відбувається в Україні. Потім вони говорили, що просто проводять військові навчання, потім вдавали, ніби вони надійні члени Ради Безпеки ООН, ніби вони є гарантами міжнародного миру, мирного співіснування, а 24 лютого путін показав своє обличчя, він зруйнував усі домовленості, усі традиції, зруйнував мир два роки тому під звуки російських ракет і російських танків, що вдерлися в Україну. Тим не менш, ви, Україна і Український Президент, встали до опору й ви досі стоїте опором на шляху у цих загарбників.
Шановні друзі, сьогодні вранці я був в аеропорту й зустрівся там із Президентом України Володимиром Зеленським, з Урсулою Фон дер Ляєн, разом із канадським Прем'єр-міністром Джастіном Трюдо та пані Джорджею Мелоні, італійським Прем'єр-міністром, ми пригадали бій у Гостомелі, де українські війська просто знищили росіян, які намагалися зробити там потужний плацдарм, і не дали окупувати Україну росіянам. Україна навчилася завдавати удари у відповідь і через кілька тижнів російські танки змушені були забратися з території України. І тисячі, і тисячі, тим не менш, українців були вбиті вже на цій російсько-українській війні, мільйони були переміщені та їх прихистили у госпіталях, у шпиталях та у школах. Багато, тим не менш, лікарень і шкіл було зруйновано, поля забруднені залишками снарядів і отруєні. Тим не менш, ми дивимося на вас сьогодні та сміливо дивимося у майбутнє.
Я звертаюся не лише як Прем'єр-міністр Бельгії, але і як Голова Ради Європи від імені Бельгії зараз. Рішення Європейської Ради розпочати переговори про членство України. Це означає, що ми дуже серйозно дивимося на майбутнє України у спільній Європі. І насамперед Україна продемонструвала, як вона серйозно дивиться на своє майбутнє у складі Європи. І ви готові зробити необхідні величезні зусилля та пройти шлях реформ у вашій країні у цих надзвичайно важливих обставинах. І ми поважаємо вас за ту величезну роботу, яку ви і ваш Парламент робите у цій країні під час війни на шляху реформ.
Як ви знаєте, Євросоюз також створив Спеціальний фонд для України і готується надати військову допомогу, пов'язану з відновленням нашого військового сектору. Ми вважаємо, що вона буде розвиватися, і Єврокомісія також розробляє промислову стратегію для оборони, спільної оборони Європи. І це означає, що ми будемо рухатися цим шляхом разом. І я хочу додати ще трошки про роботу Бельгії в Україні. Ми надали 1,7 мільярда євро на закупівлю військового обладнання на гуманітарну допомогу та на допомогу у відбудові України. Дозвольте запевнити вас, що від імені нашого Міністерства зі співпраці сказати, що ми розраховуємо на довготривалу співпрацю та допомогу Україні. Бельгія колись стала однією з перших країн, що надіслала летальну зброю на допомогу Україні. Сьогодні ми допомагаємо тренувати українських військовослужбовців у дуже рідкісних військових спеціальностях щодо воєнних дронів тощо. І ми готові продовжувати таку військову допомогу.
Надаючи військову допомогу, ми ,тим не менш, стоїмо на вашому ж боці у Гаазі, щоби притягнути росію до відповідальності за всі-всі злочини, які вони скоїли на українській землі. І пане Голово Парламенту, як правильно ви сказали, пане Президенте, як ви сказали, ми тут на передовій тих зусиль, де треба дати відсіч росії, тому що ця країна, росія, має заплатити за те, що вона скоїла. І ця країна має заплатити за всю ту руйнацію, яку вона спричинила сьогодні.
Шановні друзі, як я сказав, сьогодні Україна дійсно на кордоні, на межі між демократією і диктатурою. Сьогодні Україна на межі між верховенством права й правом убивати. Сьогодні Україна на фронтирі між правами людини й системними катуваннями. І саме ви, наші українські друзі, стоїте на обороні того кордону, ви обороняєте цей кордон за всіх нас і ви заслуговуєте на нашу підтримку, ви заслуговуєте на підтримку кожного із нас.
Сьогодні ваші солдати змушені відступати, але це не тому, що їм бракує мужності, але тому що їм не вистачає снарядів. Сьогодні, на жаль, ваші пілоти не домінують в українському небі не тому, що їм бракує навичок пілотів, а тому що у них немає достатньо бойових літаків.
І якби ми постачали вам те, що вам треба, було б інакше. І нам треба зізнатися собі, що ми маємо робити більше. І є єдина мета — перемогти. Разом до перемоги! До перемоги разом!
Друзі, на завершення, хочу завершити у такий спосіб, ми маємо підтримувати людські права, щоби не допускати катувань і щоби демократія перемогла.
Слава Україні! І дякую всім вам.