Які антикорупційні скандали стали поштовхом, аби заборонити АРМА продавати активи до рішення суду? Чому агентство продало землі «Ашану» за 5% від вартості? Що заважало українській Феміді врегулювати спір щодо SkyMall протягом 10 років? На ці та інші запитання «ЗіБ» відповіла голова Тимчасової спеціальної комісії з питань захисту прав інвесторів, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань антикорупційної політики Галина ЯНЧЕНКО.

 «Велика частина скарг надходить саме на діяльність АРМА»

— Галино, днями законопроект вашого авторства №5141 щодо внесення змін до закону «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами» нарешті пройшов парламентський Комітет з питань антикорупційної політики. Чому проект, під яким до того ж підписалися 70 народних обранців, чекав свого розгляду три місяці?

Почнемо з того, чому взагалі цей законопроект виник. Його ініціатива прийшла

в ході моєї діяльності як голови парламентської спеціальної комісії з питань захисту прав інвесторів. До ТСК постійно звертаються представники великого бізнесу, в яких виникають ті чи інші проблеми з державними органами. Ми звернули увагу на те, що велика частина таких скарг надходить саме на діяльність АРМА.

Однією з найгучніших справ, яка надійшла до нас, була справа мережі супермаркетів «Ашан». У 2019 році через певні махінації місцевого прокурора й АРМА у великого французького ритейлу фактично «віджали» 27 га землі в Одесі. Одеська прокуратура наклала арешт на ділянки, передала їх в управління агентству, і вони буквально протягом 5 днів були продані за 5% від вартості.

Коли ми почали розбиратися, зустрілися з АРМА, аби дізнатися, як узагалі таке могло статися, чому вони пішли на такі кроки й чи усвідомлюють, що створили величезну чорну пляму на репутації України, тимчасове керівництво не відповіло нам нічого іншого, крім: «Ну так, а «шо» таке?! Нам закон дозволяє. Тому ми взяли й продали цю ділянку. А те, що продали у 20 разів дешевше, ніж реальна вартість, ну, так «вийшло».

Тоді ми в ТСК зрозуміли, що до розв’язання цієї проблеми потрібно застосовувати відразу два підходи: змінювати керівництво, яке працює проти інтересів України, інвесторів і роботодавців, а також міняти законодавчі рамки. Тому ми з колегами розробили законопроект, одна з ключових норм якого полягає в забороні АРМА реалізовувати арештовані активи до вироку суду.

Сьогодні, за законодавством, агентство може продавати буквально відразу фактично

будь-який актив вартістю понад 1 млн грн. — будь то земельна ділянка, нерухомість, завод або виробництво, не розбираючись при цьому, кому він належить. Щонайменшої підстави для підозри правоохоронців достатньо, аби людина втратила свій актив.

Такий підхід суперечить не тільки Конституції, що захищає право власності, а й Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Україна не повинна й надалі стикатися з такими скандалами, коли в бізнесу з бездоганною репутацією просто відбирають активи, подекуди через сфабриковані справи й замовні арешти, та продають їх у чужих інтересах. Ця проблема за останні 1,5 року стала настільки актуальною, що, як бачимо, під моїм проектом підписався кожен 6-ий парламентар.

— Чому ж проект так довго очікував комітетського розгляду?

Оскільки я неодноразово підіймала це питання, але не було адекватної реакції голови комітету, не можу назвати інших причин, окрім позиції останньої. Чомусь вона подекуди забуває, що комітет — це колегіальний орган і рішення може приймати лише колегіально.

Більше того, оскільки голова комітету подала альтернативний проект, це ще раз підтверджує, що вона намагається завадити реформуванню АРМА та приведенню в порядок системи управління арештованими активами.

— Чи вважаєте ви, що, несучи витрати на збереження майна власника, держава прийде до більшої відповідальності перед підприємцями й це зменшить кількість кримінальних проваджень проти останніх?

Насправді є різні активи. Не всі потрібно охороняти, приставляти до них конвой і т.д. Наприклад, це стосується земельних ділянок, обнесених парканом. Там неможливо ні щось украсти, ні заподіяти якусь шкоду. Є й інші активи, які не потребують охорони. Але, на мій погляд, ключове, що привносить заборона продажу активів до вироку суду, це зменшення кількості сфабрикованих справ і арештів. Якщо АРМА не зможе до рішення суду продавати майно, у тому числі в інтересах замовників, які накинули оком на чужий актив, то й замовних кримінальних справ та арештів, думаю, буде в рази менше.

«Сьогоднішньому керівництву АРМА важко довіряти навіть функцію комори»

— Заступник голови АРМА Володимир Павленко вже встиг десь віднайти фото комори, ущерть набитої мотлохом, підписавши світлину на своїй сторінці у «Фейсбуку», що, мовляв…

— …АРМА перетвориться на велику комору. Звичайно, я хотіла відреагувати на допис, але стрималася — вирішила, що, напевне, маю проявляти більшу мудрість і дипломатичність. Так, в агентстві вважають: якщо мій проект приймуть, вони перетворяться на велику й дуже дорогу комору. Тому що не зможуть продавати чуже майно.

З моєї точки зору, сьогоднішньому керівництву АРМА важко довірити навіть функцію комори. Варто просто згадати, як на мене, страшний корупційний скандал, який стався в грудні минулого року, коли АРМА за підробним рішенням суду віддала шахраям понад $400 тис., передані їм на зберігання. Цей випадок підтверджує, що агентство толком не може

навіть зберігати майно без того, аби не вляпатися в черговий корупційний скандал. Тому я б на місці керівництва органу робила дещо менше саркастичних заяв і трошки більше уваги приділяла функціям, які вони повинні виконувати згідно із законом.

Разом з тим АРМА дійсно є дуже дорогою для держави установою, тому що на її утримання щороку виділяється близько 200 млн грн. На фоні того, що дії цього органу протягом останніх двох років серйозно підривають довіру до України, псують інвестиційний клімат країни, цікаво порівняти бюджет АРМА та іншої державної установи, такої як Урядове агентство Ukraineinvest, функція якого полягає в залученні та супроводі інвестицій та на яке виділяється трохи більше ніж 30 млн грн.

— Як уважаєте, чи досягатиме мети ваш проект у тому вигляді, в якому його, можливо, ухвалять? Адже Міністерство юстиції наполягає, так би мовити, на золотій середині між вашим проектом і альтернативним.

Я обговорювала свою законодавчу ініціативу з міністром юстиції Денисом Малюською, ми також обговорювали виняткові ситуації, коли активом узагалі жодним чином неможливо управляти. У таких випадках ми можемо як компроміс дозволити його продаж, якщо буде прийняте відповідне судове рішення. Нагадаю, що сьогодні АРМА одноосібно вирішує, що робити з тим чи іншим активом.

«Антикорупційна політика — поняття значно ширше, ніж просто діяльність антикорупційних органів»

— Які ключові питання, законопроекти плануються до розгляду у вашому комітеті?

Сумніваюся, що антикорупційний комітет буде активно працювати до літніх канікул. Ключові законодавчі ініціативи вже пройшли через нас. Це вже згаданий проект щодо АРМА, зміни щодо електронного декларування стосовно відновлення відповідальності. Поки що комітет розглядає законопроекти, в яких головними є інші комітети, і дає оцінку стосовно наявності в них корупційних ризиків.

Також, думаю, може бути певна діяльність у рамках парламентського контролю. Тут потрібно відзначити проактивну діяльність моїх колег — Олександра Ткаченка зі «Слуги народу» й Володимира Кабаченка з фракції «Батьківщина», які час від часу піднімають питання, які стосуються корупційних ризиків і змушують комітет працювати в рамках парламентського контролю.

Як ви в принципі оцінюєте роботу комітету? І чому ви такий рідкісний гість на засіданнях? Це пов’язано із завантаженістю як голови ТСК чи з розбіжностями в поглядах із керівництвом комітету?

Я вважаю, що комітет не працює настільки активно, як хотілося б, і не виконує своєї функції до кінця. Думаю, значно більше користі він міг би принести, працюючи в рамках парламентського контролю.

По-друге, як на мене, антикорупційна політика — це значно ширше поняття, ніж просто діяльність антикорупційних органів, якими опікується комітет. Тобто для того, щоб люди й бізнес дійсно могли відчути, що в країні щось змінюється, потрібна скрупульозна й рутинна робота стосовно зміни всього законодавства. Це і дебюрократизація (менше держави в житті людей та бізнесу), і диджиталізація, коли

бізнес менше контактує з чиновниками, а може значно більше взаємодіяти через комп’ютер. Як казав естонський президент, «комп’ютер ніколи не попросить у вас хабара». Результат принесло б системне перетворення всіх сфер законодавства.

Антикорупційний комітет не виконує цієї функції, тому, власне, я велику частину своєї уваги й зусиль приділяю роботі в парламентській спецкомісії. Вона працює у двох напрямах. Один з них — розгляд скарг від бізнесу на конкретні дії або бездіяльність держави, що шкодить роботі.

Ми намагаємося не тільки допомогти підприємцеві в конкретній ситуації, а використовуємо скарги як таку собі справу study аpproach. Тобто підходимо до вивчення проблем на основі конкретних випадків. Ми розбираємо такі випадки до молекул і намагаємося зрозуміти, чому взагалі це сталося, що призвело до цього та що потрібно змінити, аби в майбутньому інвестори не стикалися з подібними проблемами. Чи це недосконале законодавство, чи законодавство виписано нормально, а є певні прогалини в підзаконних актах Кабінету Міністрів... Іноді причиною може бути винятково людський фактор, і в таких випадках потрібно використовувати інструмент парламентського контролю, просто вимагати звільнення корумпованих або недбалих чиновників.

Наприклад, у ситуації з АРМА ініціатива і кадрових, і законодавчих змін виходила не з антикорупційного комітету, а з парламентської спецкомісії. Адже саме до нас надходили скарги на агентство, і тому ми запропонували законодавчі зміни. Зараз також намагаємося активно просувати проведення відкритого конкурсу та зміни кадрів у АРМА.

«Ми вирішили, що будемо займатися резонансними справами, які не розв’язуються в країні по 5—10 років»

— Недавно на форумі ААУ ваш колега Денис Маслов замість вас репрезентував досягнення за рік роботи ТСК. Проте здобутки спецкомісії не надто вразили адвокатів. Мовляв, ви займаєтеся тільки великим бізнесом. Дійсно, допомогти всім неможливо, але як діяльність комісії впливає на малий бізнес, що також потребує уваги?

Зрозуміло, що всіх проблем, на жаль, не охопити. Якщо почати займатися ще й малим бізнесом, одразу прилетить: «А чому ви не займаєтеся медициною?» Візьмешся за медицину, наступний закид буде: «А як же освітяни? Ви про них зовсім забули». Тому ми вирішили, що будемо займатися резонансними справами, які не розв’язуються в країні по 5—10 і більше років. Це справи, які стосуються великого бізнесу та які не можуть або чомусь не хочуть вирішити ті чи інші представники державної влади — правоохоронні органи, місцева влада, податківці. Так, однією зі справ, яку ми вирішили, була історія ТОВ «Еконії», більш відомої під торговою маркою «Малятко». Це виробники дитячого харчування й дитячої води.

— Дійсно, історія з рейдерством щодо цієї торгової марки набула великого розголосу навіть у ЗМІ, коли керівництво било на сполох.

Це, напевно, одна з найгучніших справ. Та й саме підприємство я вважаю прекрасним, адже його виробництво — турбота про дітей, наше майбутнє. Воно піддавалося постійним атакам

протягом 12 років. Кожні кілька років на підприємстві відбувалися «маски-шоу» — то бандити, то незрозумілі люди, то тітушки. Занурившись дуже глибоко в проблему, ми вивчили передісторію, з чого все починалося, хто стояв за цими атаками. І буквально протягом 2 місяців ТСК разом з Генеральним прокурором Іриною Венедіктовою змогли знайти рішення.

На щастя, сьогодні підприємство може видихнути з полегшенням і працювати, а не думати, як відбиватися від бандитів. Тобто ми побачили, що можемо бути корисними якраз у резонансних справах, які складно вирішити без серйозних підходів.

Та ця історія — не поодинока. Інша цікава справа — про сукупність ризику рейдерства та втручання АРМА. Стосується вона Миколаївського суднобудівного заводу «Океан», який у 2019 році викупив новий власник. Розпочалося виробництво на замовлення, залучили багато коштів з-за кордону. Тобто в Україні почали ремонтувати й виробляти кораблі, які ми можемо експортувати.

Проте через утручання людей, яких власники називали рейдерами, ризик того, що підприємство могло бути передане АРМА, та через накладення арешту вони втратили всі свої закордонні замовлення на суму 280 млн грн. Ми втрутилися, допомогли, завдяки чому, з одного боку, змогли розв’язати проблему, а з другого — уже восени 2020 року «Океан» зміг підписати великий контракт на будівництво військових кораблів з Туреччиною.

Тобто ми займаємося такими великими підприємствами з двох причин. По-перше, вони створюють велику кількість робочих

місць, а по-друге, такі серйозні резонансні справи не під силу вирішити іншим державним органам.

«У справі щодо SkyMall мало місце безпосереднє втручання найближчого оточення Петра Порошенка»

— Ще одна гучна історія — справа щодо SkyMall, яка нині перебуває на розгляді у Вашингтонському арбітражі. Кажуть, що Україну можуть змусити виплатити компенсацію в розмірі $750 млн. Що заважало українській Феміді врегулювати спір протягом 10 років?

Це ще одна резонансна справа, яка перебуває на контролі ТСК. Думаю, тут немає ніяких інших пояснень, окрім як великої політичної корупції. З матеріалів, наданих інвестором, нам стало відомо, що там мало місце втручання в усі судові процеси та виконання рішень судів найближчого оточення П.Порошенка. Більше того, естонський інвестор навіть виграв суд у Великій Британії.

Лондонський суд постановив, що інвестор повинен отримати свій актив назад. Але в Україні це рішення не виконувалося через велику політичну корупцію в оточенні п’ятого Президента. Тож тепер, коли змінилася влада, в інвестора з’явився шанс віднайти справедливість в Україні.

— Днями на форумі «Україна-2030» ви моделювали дискусію про деолігархізацію. Як відрізнити багатих інвесторів і великий бізнес від олігархів?

Тут усе дуже просто. Потрібно лише відділити політику та бізнес. Адже олігархи — це не просто великий бізнес. Це бізнес, який

намагається використати (у негативному значенні цього слова) свої медіаресурси та вплив на політиків, аби отримати для себе якісь неринкові умови або додаткові переваги.

Не втомлююся повторювати, що для України дуже важливо підтримувати бізнес: і малий, і середній, і великий. Ми готові створювати сприятливі умови для всіх. Але говоримо про бізнес, а не про олігархів. Тобто сприяння й захист потрібні тим, хто створює робочі місця та чесно сплачує податки, а не людям, які намагаються через вплив на медіа й політиків здобути неконкурентні умови. Усі мають грати за єдиними правилами.

Нині парламентарі перебувають в очікуванні літніх відпусток. Вочевидь, в усіх на думці, куди поїхати на відпочинок. Ви вже визначилися з місцем?

По-перше, є велика ймовірність, що ВР цього року не піде на канікули 15 липня, як заплановано. Тому я поки що відпустку особливо не планую. Але якщо говорити про серпень, то поки що запланували долучитися до річкового сплаву. Це буде в Україні, швидше за все, або по Дніпру, або по Південному Бугу. Я вже перевірила, що намет і спальник на місці. Отже, ключове спорядження є, я підготовлена, тому щодо відпустки можу не хвилюватись і ще попрацювати