Комітет з питань правової рекомендує парламенту направити на доопрацювання проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення права деяких категорій осіб на судовий захист)
16 січня 2014, 13:47
Законопроект (реєстр. №3155) спрямований на: приведення у відповідність з Конституцією України положень Цивільного та Цивільного процесуального кодексів у частині забезпечення прав та законних інтересів фізичних осіб, щодо яких розглядаються судові справи про визнання їх недієздатними та фізичних осіб, визнаних недієздатними, щодо поновлення їх цивільної дієздатності; надання можливості особам, над якими встановлено опіку, звертатися до суду із заявою про звільнення опікуна від його повноважень; зняття перешкод для звернення недієздатної особи до суду з клопотанням про припинення застосування до неї примусових заходів медичного характеру.
Законопроектом передбачається внести зміни до Цивільного та Цивільного процесуального кодексів, передбачивши право особи, визнаної недієздатною, самостійно звернутися до суду із заявою про скасування рішення про визнання її недієздатною та поновлення цивільної дієздатності.
На засіданні Комітету зазначалося, що Конституційний Суд у Рішенні від 25 грудня 1997 року № 9-зп у справі за зверненнями жителів міста Жовті Води виклав правову позицію, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини).
Водночас, стаття 42 Цивільного кодексу надає суду право поновити цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, лише за заявою опікуна або органу опіки та піклування. При цьому, у разі подання заяви недієздатною особою, суд повертає таку заяву на підставі пункту 2 частини третьої статті 121 Цивільного процесуального кодексу.
Члени Комітету наголошували, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не містить обмежень відносно дієздатності особи, яка звертається до Європейського суду з прав людини, тому звертатися до нього в порядку статті 34 Конвенції можуть і недієздатні особи.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні "Наталія Михайленко проти України" (справа № 49069/11) від 30 травня 2013 року визнав порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відсутність доступу в Україні до процедури поновлення дієздатності недієздатної особи. Суд зазначив, що право звертатися з позовом про перегляд справи про дієздатність є одним із найважливіших прав людини і стосується процедур, важливих при реалізації всіх прав і свобод.
Отже, на думку членів Комітету, положення законопроекту, якими передбачається надати право особі, визнаній недієздатною, самостійно звернутися до суду із заявою про скасування рішення про визнання її недієздатною та поновлення цивільної дієздатності заслуговують на увагу і можуть бути підтримані, оскільки спрямовані на утвердження конституційного права на судовий захист.
Водночас, зазначили народні депутати, зміст проекту закону викликає суттєві зауваження. Так, чинна редакція частини четвертої статті 241 Цивільного процесуального кодексу передбачає, що скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, органу опіки та піклування.
Отже, наголосили парламентарії, обов’язковою умовою для розгляду в судовому порядку питання про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, є її видужання або значне поліпшення її психічного стану, що має бути підтверджено відповідним висновком судово-психіатричної експертизи. Прийняття законопроекту в запропонованій редакції фактично призведе до можливості звернення до суду особи, яка не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Щодо нової частини п’ятої статті 41 Цивільного кодексу, якою, зокрема, пропонується врегулювати питання про поновлення або продовження пропущених процесуальних строків у справі про визнання цієї особи недієздатною; про припинення застосування до неї примусових заходів медичного характеру, Комітет зауважує, що ці питання є предметом регулювання процесуального законодавства та не можуть бути врегульовані матеріальним законом.
Зокрема, питання щодо примусових заходів медичного характеру регулюються нормами глави 39 "Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру" розділу VІ Кримінального процесуального кодексу України, змін до якого не пропонується.
Крім того, у разі внесення запропонованих змін до Цивільного процесуального кодексу виникає правова колізія, адже суб’єкт законодавчої ініціативи не пропонує змін до пункту 2 частини третьої статті 121 цього Кодексу, за яким суд повертає заяву подану недієздатною особою.