22 вересня 2006, 14:21
На конференції розглядалися питання екологічного законодавства в нашій державі, його дієвість та можливості впливу на довкілля, економіку і здоров’я населення. в Маріуполі проходила
Заступник голови Комітету О.Ковтуненко, у своєму виступі зазначив, що ХХІ століття Україна, разом з більшістю країн світу, увійшла з комплексом глобальних, регіональних і національних проблем, серед яких найбільш загрозливими для людства вважаються порушення безпеки навколишнього природного середовища, виснаження і погіршення якості природних ресурсів. За техногенним навантаженням Україна у 4-5 разів перевищує аналогічний показник у розвинутих країнах.
За словами народного депутата, використання застарілих технологій та обладнання, висока концентрація потенційно небезпечних об’єктів, значна зношеність основних фондів несуть реальну загрозу виникнення техногенних аварій і катастроф з тяжкими наслідками для довкілля та безпеки життя. Реалії такі, що доводиться вибирати між великою кількістю життєво необхідних речей: чиста вода, повітря, ліси, ландшафти, біологічне розмаїття з одного боку, та необхідністю збільшення виробництва, і, як наслідок, зростання навантаження на довкілля. І цей вибір, на жаль, не завжди на користь природи.
Світовий досвід свідчить, якщо виділяти на охорону природного середовища менше 3% ВНП, то коштів вистачить лише на утримання персоналу і здійснення термінових заходів. При витратах 5% ВНП можна стабілізувати екологічну ситуацію і поступово її поліпшувати. Для вирішення проблем нормалізації ситуації в зонах екологічного лиха потрібно 7-10 % ВНП. А в Україні на всі природоохоронні заходи за останні роки виділялося лише біля 0,3-0,4% ВНП.
Але головна причина загрозливої екологічної ситуації в Україні у тому, підкреслив О.Ковтуненко, що природоохоронне законодавство порушується практично в усіх сферах суспільної діяльності. Низька плата за природні ресурси не сприяє їх збереженню та раціональному використанню. Мізерні штрафи, передбачені Адміністративним кодексом, не спонукають суб’єктів господарювання і громадян поважати закон. Недосконалість системи управління дозволяє одним і тим же центральним органам виконавчої влади управляти природним ресурсом, охороняти його, та використовувати й здійснювати за цими процесами контроль. Це призводить до монополізму і є прямою дорогою до зловживань та корупції. Тому слід відокремити функції державного управління та контролю від господарської діяльності.
Також, вважає народний депутат, необхідно забезпечити розробку й затвердження регіональних (обласних) програм охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів; забезпечити залучення коштів місцевих бюджетів, коштів підприємств на такі заходи. Має бути налагоджений суворий контроль і використані всі можливості місцевої влади для реалізації державних екологічних програм на місцях. Бо тільки завдяки спільним зусиллям та партнерству всіх гілок влади, бізнесу, громадянського суспільства можна буде забезпечити реалізацію конституційного права наших громадян на чисте довкілля.