Комітет з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики рекомендує парламенту відхилити проект закону "Про ліквідацію приватних монополій"
18 червня 2013, 17:59
Законопроектом (реєстр. №1250) пропонується визначити правові, економічні та організаційні засади ліквідації приватних монополій та врегулювати відносини, пов’язані з її проведенням.
Зокрема, встановлюється, що ліквідація приватних монополій - це комплекс заходів добровільно-примусового характеру, які здійснюються державою з метою недопущення і ліквідації монопольного становища фізичної та/або юридичної особи на загальнодержавному та/або регіональному ринку товарів (робіт, послуг). При цьому, монопольним становищем вважається становище фізичної та/або юридичної особи, частка якої на загальнодержавному та/або регіональному ринку товарів (робіт, послуг) перевищує 25 відсотків. Законопроект передбачає також, що приватні монополії можуть у добровільному порядку позбутися частини своїх об'єктів, у яких перевищено межу монополізації. У разі відмови від добровільної ліквідації до приватних монополій застосовується примусова ліквідація шляхом реалізації Фондом державного майна України усього майна приватної монополії.
Під час обговорення члени Комітету акцентували увагу на висновку Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради.
Експерти, зокрема, вважають, що законопроект не має самостійного предмету регулювання, оскільки відносини, яких він стосується вже врегульовані законодавством України про економічну конкуренцію. Крім того, забороняючи приватні монополії, проект не торкається державних чи комунальних монополій, що не узгоджується з конституційним принципом рівності всіх суб’єктів права власності перед законом. Крім того, у проекті не визначено поняття "приватна монополія", тому з його змісту важко встановити, які саме приватні монополії підлягають ліквідації.
У висновку також зазначається, що відповідно до проекту, монополія - це фізична або юридична особа, в якої майно знаходиться на праві приватної власності, і частка якої на загальнодержавному чи регіональному ринку товарів (робіт, послуг) перевищує 25 відсотків цього ринку (статті 1-5). У законодавстві ж України монополія визначена як монопольне становище суб’єктів господарювання на ринку певних товарів, безвідносно до форми власності і організаційних форм цих суб’єктів господарювання. Так, згідно із статтею 12 Закону "Про захист економічної конкуренції"
"1. Суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
2. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
3. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема, внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.
4. Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.
5. Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків; сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків - і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті".
При цьому, вважають експерти, саме по собі монопольне становище не є підставою для застосування відповідних заходів примусової ліквідації до суб’єктів господарювання. Закон передбачає відповідальність лише за зловживання цим становищем чи антиконкурентні узгоджені дії, вчинення яких ним заборонено.