19 жовтня 2006, 14:39
Законопроект (реєстр. №2145) розроблено з метою прискорення розвитку Чернівецької області через залучення іноземних інвестицій, впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, поліпшення використання природних і трудових ресурсів.
В ході обговорення члени Комітету зазначили, що Чернівецька область займає вигідне транспортно-географічне положення, має досить щільну мережу залізниць, автомобільних шляхів, трубопроводів та ліній електропередач. Провідною галуззю господарського комплексу Чернівецької області є промисловість, регіон має сприятливі природні умови для розвитку сільськогосподарського виробництва.
Разом з тим, найгострішими проблемами промисловості залишаються технічне переоснащення, необхідність в значних обсягах інвестицій в докорінне оновлення основних засобів виробництва. До того ж, має місце значне збільшення кількості програм, які реалізуються із використанням бюджетних коштів, що призводить до неефективного використання та розпорошення коштів.
Парламентарі звернули увагу на регіональний дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили, відмітили, зокрема, що розвиток туристичної галузі в регіоні помітно відстає від Закарпатської, Львівської та Івано-Франківської областей.
При обговоренні цього питання, депутати зазначили, що цей законопроект необхідно узгодити з основними положеннями базового Закону "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон", за змістом якого спеціальні (вільні) економічні зони створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих Рад України та місцевої державної адміністрації (стаття 5).
Також зазначалося, що в матеріалах до законопроекту відсутня відповідна інформація щодо ініціаторів створення СЕЗ та рішення відповідних місцевих Рад та місцевої державної адміністрації про надання згоди на створення СЕЗ. Відсутній також пакет документів, необхідних для створення спеціальної економічної зони і техніко-економічне обґрунтування доцільності її створення, яке має, зокрема, включати обсяги, джерела та форми фінансування на кожному етапі її створення і розвитку; обґрунтування режиму ціноутворення, оподаткування, митного регулювання, валютно-фінансового та кредитного механізму тощо.