24 липня 2006, 19:50
У ПОНЕДІЛОК, 24 ЛИПНЯ, ЗГІДНО З ВНЕСЕНИМИ ЗМІНАМИ ДО ПОСТАНОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ "ПРО ПОРЯДОК РОБОТИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ П'ЯТОГО СКЛИКАННЯ У ЛИПНІ 2006 РОКУ" ВІДБУЛОСЯ ВЕЧІРНЄ ПЛЕНАРНЕ ЗАСІДАННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ.
На початку засідання народні депутати включили до порядку денного проект постанови про проведення спеціального пленарного засідання Верховної Ради України.
Представляв проект один з авторів, народний депутат Петро Симоненко. Він мотивував внесення законодавчої ініціативи тим, що у випадках, коли треба терміново зібратися Верховній Раді, без відповідного рішення Голови Верховної Ради, а також за узгодженим порядком денним народні депутати не можуть зібратися для обговорення важливих питань.
Одним з таких випадків може бути коли немає деяких узгоджених питань, як зібратися терміново Верховній Раді, щоб одноосібно чи група депутатів не прийняли рішення щодо можливого розпуску Верховної Ради.
П.Симоненко пояснив далі: перед виданням указу щодо розпуску Верховної Ради Президент України проводить консультації з Головою Верховної Ради, заступниками і керівниками фракцій, а в даному випадку народні депутати не є учасниками цього процесу. Може так скластися ситуація, що, розпочавши консультації, треба буде терміново зібратися Верховній Раді і прийняти відповідне рішення і, може ті питання, які будуть з'являтися під час проведення консультацій, вони зразу ж можуть бути визначені рішенням Верховної Ради.
За словами доповідача, Конституція передбачає право Президента відносно розпуску Верховної Ради. Але в конкретних умовах про це сказано.
Також сказано про те, що немає ніяких підстав до розпуску Верховної Ради. Першим пунктом цієї постанови пропонується встановити, що в разі ініціювання Президентом України консультації щодо дострокового припинення повноважень Верховної Ради, Верховна Рада України збирається на пленарне засідання невідкладно без скликання.
Другим пунктом у випадку, передбаченого пунктом першим цієї постанови, Голові Верховної Ради України доручається невідкладно поінформувати народних депутатів України про час і місце проведення пленарного засідання.
Проект постанови базується на можливості використати процедури ad hoc.
Профільний комітет з питань правової політики, рішення якого доповів його голова Євген Кушнарьов, підтримав цей проект постанови, керуючись тим, що, оскільки Конституція чітко надає Президенту право в трьох випадках розпускати парламент, то ця норма за певних умов може діяти. Але водночас законодавство не врегульовує як саме це повинно відбуватись.
У ході обговорення народні депутати висловили свої зауваження і пропозиції до проекту. Зокрема, депутати, які підтримували прийняття такої постанови, аргументували свою позицію тим, що "вони повинні зробити це для того, щоб показати суспільству, що ми діємо, що ми на сторожі, що ми відстежуємо інтереси законодавчої влади, а у підсумку інтереси наших виборців".
Депутати вважали необхідним прийняття цієї постанови ще й тому, що політична ситуації в Україні, політична ситуація навколо Верховної Ради і навколо небажання частини політиків сприйняти ту більшість, яка створена у Верховній Раді, і той план дій антикризовий, яка ця більшість готова реалізувати.
Народні депутати, які не вбачали необхідності у прийнятті постанови, обгрунтували свою позицію тим, що у ній присутня політична мотивація і вона не зовсім в правовому вимірі грамотно розписана. Крім того, постанова не відповідає на питання, чи може додаткове засідання Верховної Ради мати виключно позастроковий характер. Не зрозуміло, чи це буде позачергова сесія, чи позачергове пленарне засідання?
Вказувалося також на те, що в Регламенті є визначена певна процедура чи порядок скликання таких позачергових засідань, а в Конституції чітко виписані три суб'єкти, які мають право ініціювати такі позачергові пленарні засідання - це Президент, Голова Верховної Ради і одна третина від конституційного складу Верховної Ради України.
Постанову про проведення спеціального пленарного засідання Верховної Ради України було прийнято спочатку за основу, а потім у цілому 244-ма голосами "за".
Далі народні депутати приймали рішення з обговореного питання. Розглядався проект Постанови про Основні напрями бюджетної політики на 2007 рік. Рішення з цього питання доповідав Голова Комітету з питань бюджету Микола Азаров. Він зазначив, що сьогодні йде повернення до грамотної, зрозумілої бюджетної політики у принципово нових умовах. Вперше парламент затверджуватиме Основи бюджетної політики для парламентсько-президентської республіки.
Головною метою документу М.Азаров назвав відновлення високих темпів економічного зростання і на їхній базі кардинальне підняття рівня життя в Україні, забезпечення прискореного руху у напряму економічних, громадянських і гуманітарних свобод.
Голова Бюджетного комітету розкритикував нинішній уряд "за провал виконання державного бюджету поточного року". За його словами, уряд, який здає справи, запропонував Бюджетну резолюцію, що передбачає у наступному році продовження стагнації, заморожування реальних доходів населення при непідконтрольній інфляції.
"Економіка абсолютно не підготовлена до росту цін на енергоносії. Валютні резерви казни день за днем спустошуються бездумною митною політикою", - наголосив М.Азаров.
Парламентський Бюджетний комітет, за словами його голови, пропонує стабілізаційний документ, який дає економіці позитивний сигнал прозорої передбачуваної бюджетної політики на 2007 рік і на наступні роки.
Найважливішими принципами цього документу є стабільність податкової бази, зниження фіскального навантаження, захист вітчизняного виробника, збереження і підвищення досягнутого рівня соціальних видатків, збільшення частки місцевих бюджетів у зведеному бюджеті.
Бюджетний комітет запропонував парламенту не схвалювати "суперечливий, неконкретний урядовий проект", а прийняти його до відома.
Комітет запропонував схвалити пропозиції Верховної Ради України Кабінету Міністрів щодо Основних напрямів бюджетної політики у 2007 році.
Співдоповідач виконуючий обов'язки міністра фінансів Віктор Пинзеник у своєму виступі відзначив кілька принципових речей. За його словами, норми проекту постанови щодо стабільності податкової бази та поступового зниження податку навантаження суперечить одна одній. Оскільки стабільність означає незмінність, а отже і неможливість зниження податку.
Уряд також заявляє про необхідність зниження податків, і в роботі над підготовкою бюджету 2007 року враховує зниження нарахувань на фонд заробітної плати та податку з купівлі-продажу валюти.
Уряд не може погодитися з пропозиціями щодо в включення в бюджет видатків, які не можуть бути забезпечені реальними податковими надходженнями від економіки і не можуть бути виконані. Надзвичайно серйозний ризик для майбутнього економіки та її громадян закладається в нормі щодо відновлення режимів звільнення від оподаткування, які діяли до 2005 року.
За словами В.Пинзеника, неможливо зрозуміти логіку податкових пільг, що передбачають дотування імпорту. Не може витримати конкуренції національний виробник, коли його продукція оподатковується ПДВ, а аналогічний імпортний товар звільнений від ПДВ. Такі дії не створюють сприятливе інвестиційне середовище, а руйнують його, оскільки збільшують ризики інвесторів внаслідок нерівних умов оподаткування, бо один сплачує податки, а інший в тих же самих умовах звільнений від них.
В.Пинзеник наголосив: "по суті йдеться про масштабне відновлення офшорних зон в середині країни, які функціонували в попередні роки, а будь-яка вільна економічна зона це офшорна зона. Про масштаби тіньових схем минулих років добре видно з даних останніх двох років".
Співдоповідач нагадав деякі цифри: у 2004 році при зростанні ВВП на 12,1 відсотка приріст доходів загального фонду Державного бюджету складав 9,5 млрд. У 2005 році при зростанні ВВП на 2,6 відсотка, в чотири рази менше. Отримано збільшення надходжень на 32,6 млрд. гривень у 3,4 рази більше. За один минулий рік доходи про податку на додану вартість збільшено більше, ніж в два рази.
В.Пинзеник наголосив, що в 2005 році приріст ПДВ був в два рази вищий, ніж приріст ПДВ за попередні чотири роки.
Співдоповідач вважає, що "проектом над цими доходами занесена сокира". Таке зростання доходів отримано внаслідок закриття різноманітних тіньових схем, які панували в Україні раніше. Це дозволило минулого року не тільки усунути критичну розбалансованість бюджету, але і отримати значний фінансовий ресурс для здійснення серйозних кроків в подоланні бідності.
В.Пинзеник зазначив, що уряд наполягає на вилученні деяких норм проекту постанови.
Під час обговорення народні депутати висловили свої думки щодо прийняття чи неприйняття цієї постанови. Вони зазначали, що після опрацювання в Бюджетному комітеті матеріалів парламентських слухань з розгляду Основних напрямків, пропозицій до них з боку народних депутатів Верховна Рада отримала якісно новий документ. Бюджетним Комітетом враховані найбільш суттєві пропозиції.
Деякі критичні зауваження на адресу обговорюваного документу стосувалися того, що він не містить конкретних, чітких пропозицій щодо наповнення доходної частини для реалізації його положень, відсутнє прогнозування динаміки цін на 2007 рік. На думку промовців, уряд залишив поза увагою необхідність вирішення забезпечення соціального захисту населення в умовах стрімкого підвищення цін на енергоносії. Закладені параметри економічного і соціального розвитку на 2007 рік засвідчують про недостатню соціальну спрямованість бюджету.
Депутати також відзначали те, що уряд не встиг не розробити і внести всі необхідні законопроекти, а парламент розглянути і прийняти їх в цілому до розгляду.
Постанова про Основні напрями бюджетної політики на 2007 рік була прийнята за основу 271-им голосом "за".
Наприкінці вечірнього засідання народні депутати розглянули проект закону про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про реадмісію осіб.
Угода укладена з метою врегулювання механізму передачі та приймання нелегальних мігрантів, визначення компетентних органів. В Україні це Міністерство внутрішніх справ та Адміністрації державної прикордонної служби.
Реадмісія це передача та приймання іноземців та осіб без громадянства, які нелегально потрапили на територію держави однієї сторони, безпосередньо, з територією держави іншої сторони.
Стратегічним завданням для України є укладення угод про реадмісію з усіма державами-сусідами, однією з яких є Туреччина.
У 2005 році в Україні було виявлено 50 нелегальних мігрантів з Туреччини, з яких 47 повернуто на батьківщину.
В першому півріччі цього року, відповідно 34 та 33 особи.
Одним з пріоритетних напрямків протидії нелегальній міграції для України є укладення двосторонніх угод про реадмісію, в першу чергу, з країнами походження нелегальної міграції та країнами транзиту.
Реалізація зазначеної угоди сприятиме створенню правових умов, ефективного співробітництва між договірними сторонами, дозволить скоротити термін тримання в Україні нелегальних мігрантів, спростити процедури щодо підтвердження особи і депортації нелегальних мігрантів як громадян Туреччини, так і громадян інших країн, які незаконно прибули в Україну з території Турецької Республіки. Це дозволить зекономити бюджетні кошти, які виділяються на заходи, спрямовані на примусове витворення іноземців.
Верховна Рада ратифікувала Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про реадмісію осіб 287-ма голосами народних депутатів "за".
На цьому вечірнє пленарне засідання завершилося.
Наступне пленарне засідання Верховної Ради України відбудеться у вівторок, 25 липня 2006 року.