Комітет з питань правової політики визнав таким, що відповідає положенням Конституції України, проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо засад кадрової політики в органах законодавчої, виконавчої влади та правоохоронних органах України)
25 квітня 2013, 14:21
Законопроект (реєстр. №2004) спрямований на удосконалення норм чинного законодавства України в частині підвищення мінімальних вимог до віку, досвіду роботи та рівня професійної компетентності осіб, які претендують на зайняття посад в органах законодавчої, виконавчої влади та правоохоронних органах України, а також, при просуванні посадовців по службовій ієрархії, дотримання принципу послідовної службової вертикалі: міський, районний рівень - обласний рівень - центральний рівень.
На засіданні Комітету зазначалося, що згідно з частинами першою та другою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.
Йшлося також про те, що в мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду від 16 жовтня 2007 року (справа про граничний вік перебування на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування) (Рішення), конституційне право громадян на працю означає можливість кожного заробляти собі на життя працею, вільно вибирати професію чи спеціальність відповідно до своїх здібностей і бажань, реалізовувати свої бажання щодо зайняття працею за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності або самостійно забезпечувати себе роботою. При цьому, державна служба є одним з видів трудової діяльності громадян.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 92 Основного Закону України, виключно законами України визначаються основи державної служби. Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби (частина друга статті 38 Конституції України). Зміст закріпленого конституційною нормою права доступу до державної служби базується на конституційному принципі рівності громадян.
Цей принцип, наголошували народні депутати, визначає загальне правило неприпустимості встановлення за соціальними або особистими ознаками привілеїв чи обмежень і не є абсолютним. Так, органам державної влади у сфері проведення відповідної політики економічного або соціального характеру надається можливість на власний розсуд встановлювати обмеження з огляду на особливі вимоги, умови або правила для деяких видів роботи (абзац другий підпункту 3.3. пункту 3 мотивувальної частини Рішення).
Наведене підтверджується правовою позицією, викладеною Конституційним Судом в абзацах четвертому, п'ятому підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 7 липня 2004 року (справа про граничний вік кандидата на посаду керівника вищого навчального закладу), згідно з якою конституційний принцип рівності не виключає можливості законодавця при регулюванні трудових відносин встановлювати певні відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій.
Так, з урахуванням особливого (специфічного) характеру діяльності законодавством України встановлено певні відмінності, зокрема, граничні вікові обмеження на зайняття посад стосовно державних службовців (працівників правоохоронних органів), військовослужбовців, працівників, які перебувають на службі в органах місцевого самоврядування, тощо.
Конституційний Суд України у Рішенні від 18 квітня 2000 року (справа про віковий ценз) зазначив, що Конституція України встановлює відповідні кваліфікаційні вимоги до претендентів на певні державні посади; нерідко такі вимоги до окремих категорій державних службовців встановлюються відповідними законами України (пункт 2 мотивувальної частини).
Однак мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об'єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень на зайняття посади означало б дискримінацію.
Отже, вважають члени Комітету, встановлення кваліфікаційних вимог і вікових обмежень на зайняття деяких посад чи окремими видами трудової діяльності на законодавчому рівні, узгоджується з нормами Основного Закону України.