26 квітня 2006, 15:00
З виступу
Голови Верховної Ради України В.М.ЛИТВИНА
на парламентських слуханнях з нагоди 20-річчя
Чорнобильської катастрофи
26 квітня 2006 року
1. Сьогодні двадцята річниця однієї з найбільших повоєнних трагедій в житті українського народу катастрофи на Чорнобильській АЕС.
Не було такого виробничого колективу, такої соціальної верстви населення чи такої сім´ї в Україні, яких би не опалив вогонь Чорнобиля. Саме слово "Чорнобиль" стало міжнародним кодом, за яким пізнавали і пізнають Україну, визначали і визначають її місце в світі.
Багато хто з учасників Чорнобильської епопеї описував її в категоріях війни, бо й справді, тут, як на війні, був свій передній край, була нічийна земля, були болючі втрати і масові евакуації великих людських контингентів, були паніка, страх і непевність.
Чорнобильські громи прозвучали зловісними передвісниками майбутньої геополітичної катастрофи розпаду Радянського Союзу.
2. Двадцята річниця це слушна нагода для підбиття соціально-економічних, медичних, наукових підсумків Чорнобильської трагедії.
Якщо матеріальні збитки можна уявити у вигляді конкретних фінансових показників, то ніякими грошима не виміряти людське горе, пов´язане зі смертю чи втратою здоров´я ліквідаторів аварії, тих, хто був евакуйований з 30-кілометрової зони, а особливо з хворобами дітей, зі страхом мільйонів людей перед згубними наслідками Чорнобиля. Тільки уявімо собі, скільки ненароджених дітей втратив українській народ в результаті цієї планетарної катастрофи.
Ми повинні визнати, що останні 20 років українське суспільство існувало в умовах подвійного, потрійного перенапруження, гігантського депресивного стресу, викликаного як психологічною травмою Чорнобиля, так і перманентними соціально-економічними і політичними кризами.
Демони Чорнобиля весь час сиділи на наших плечах, тиснули на нас, впливали на наші рішення, обкрадали нас і наше майбутнє.
3. Обов´язок Верховної Ради України - захистити свій народ, своє суспільство від маніпуляцій, що їх здійснюють певні міжнародні структури під тиском глобального ядерного лобі. Тим, хто напередодні зростаючої енергетичної кризи збирається побудувати сотню нових ядерних реакторів, важливо позбутися пам´яті Чорнобиля, викликати своєрідну амнезію щодо найбільшої техногенної катастрофи двадцятого століття.
Але як і в ім´я чого ми повинні забути, що в Україні нараховується понад 2 мільйони громадян, які мають статус осіб, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, в тому числі 105 тисяч інвалідів і 643 тисячі дітей? Це було б вершиною безпам´ятства і аморальності.
4. Верховна Рада разом з науково-медичною громадськістю України повинні сказати своє компетентне слово щодо неприпустимості спекуляцій експертів МАГАТЕ і ВООЗ, які прозвучали в 2005 році на "Форумі Чорнобильської спадщини" ООН і викликали обурення в Україні. Так, експерти Форуму назвали значно завищеними цифри людських втрат і заявили, що внаслідок Чорнобильської катастрофи загинули чи можуть загинути біля 4000 людей.
Між тим, понад 17 тисяч сімей в Україні офіційно отримують пільги в результаті втрати годувальника, смерть якого пов´язана з катастрофою.
Кому вірити? Висококваліфікованим вітчизняним лікарям, які пізнали всю глибину народної біди, чи байдужим міжнародним чиновникам, представникам ядерно-медичного лобі, які бажають за всяку ціну применшити медичні і психологічні наслідки аварії?
Вважаю, що одним із конкретних результатів слухань має бути створення під егідою Комітету з питань охорони здоров´я, материнства і дитинства Верховної Ради України, за участю фахівців НАМН та МОЗ, підсумкового інтегрального документа, в якому було б представлено науково обґрунтовані дані щодо шкоди здоров´ю різних категорій населення України, завданої Чорнобильською катастрофою.
Цей документ, на наше переконання, має бути представлений як офіційна позиція України в різні міжнародні інституції. В даному випадку йдеться про наукову принциповість фахівців, які в Україні ллють крокодилячі сльози над медичними наслідками Чорнобиля, а у Відні чи в Женеві фактично заперечують їх.
Хочеться спитати: з ким ви, майстри обережних науковоподібних формул?
5. За 20 років, що минули з часу Чорнобильського вибуху, ми неодноразово мали змогу переконатися, що Чорнобильська катастрофа - це багатоаспектне, складне, довготривале явище, яке вимагає до себе постійної довготермінової державної уваги, сталих стратегічних підходів.
Між тим, структурно-інституційне забезпечення супроводу комплексу питань, пов´язаних з Чорнобилем, відзначається винятковою непослідовністю і змінністю форм і структур. Навколо Чорнобиля упродовж років розігрувалися бюрократичні ігри, в ході яких безвісти зникали великі суми грошей, призначених на святу справу подолання наслідків катастрофи.
Тому можна погодитись з пропозицією досвідчених ветеранів Чорнобиля, зокрема Миколи Васильовича Карпана ("Дзеркало тижня", 8 квітня 2006 р.), який вважає за потрібне відновлення профільного комітету у Верховній Раді та створення єдиного спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.
6. Сьогоднішнє відзначення двадцятої річниці катастрофи - це, на жаль, не прощання з Чорнобилем, який назавжди залишиться не з одним поколінням українського народу.
Але розуміння цього факту, зумовленого суто фізичними законами розпаду радіоактивних речовин та кількістю невирішених технічних проблем, не повинне деморалізовувати нас, примушувати відкладати на майбутнє те, що ми повинні зробити сьогодні.
Чорнобильська атомна станція не може вважатися виведеною із експлуатації, якщо не будуть вирішені питання зберігання і утилізації відпрацьованого ядерного палива та радіоактивних відходів.
Скандальне відставання з вирішенням цих та інших проблем, помилки при проведенні тендерів, розкрадання коштів - все це могло мати місце в умовах безконтрольності і безкарності, в атмосфері безсилля державних органів.
Гадаю, що за результатами слухань слід рекомендувати посилити державний і громадський контроль над ситуацією як у чорнобильській зоні, так і з соціально-медичним забезпеченням чорнобильців.
Верховна Рада України прийняла та ратифікувала десятки законів, постанов, резолюцій і угод, спрямованих на вирішення безпрецедентно складних завдань, спрямованих на мінімізацію наслідків катастрофи і на недопущення в майбутньому подібних аварій.
Україна приєдналася до міжнародної конвенції щодо недопущення ядерного тероризму і ми готові поглиблювати міжнародне співробітництво у цій сфері.
8. Відзначаємо двадцяту річницю Чорнобиля в нових геополітичних умовах, у глобалізованому світі, що подолав "холодну" війну, але не подолав глибинні конфлікти між цивілізаціями.
Пам´ятаючи про темні сторінки радянської політичної і наукової історії, ми ніколи не повинні забути героїзму пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, представників усіх народів колишнього Радянського Союзу, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Їхній подвиг назавжди записано до літопису людської мужності, він навічно залишиться у пам´яті українського народу.
Радіаційні промені смерті не змогли знищити дух героїзму, солідарності й самовідданості тих чоловіків і жінок, які боролися у Чорнобилі з ядерною стихією.
Ми схиляємо голови перед пам´яттю тих, хто загинув у цій боротьбі.
Ми не повинні допустити зневажливого применшення подвигу тих, кого вже немає з нами.
Ми закликаємо зберігати пам'ять Чорнобиля і шанувати мужність тих співвітчизників, хто живе сьогодні з нами.
Ми увійшли до нового століття, але не залишили Чорнобиль у минулому віці.
Пам'ятаймо про Чорнобиль. Робімо все, щоб більше в жодній частині світу не повторилася ядерна катастрофа.