07 листопада 2003, 11:43
Комітет з питань Європейської інтеграції рекомендував парламенту ратифікувати Кіотський протокол до рамкової Конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату.
Його ратифікація, зазначили члени Комітету, дозволить Україні, нарівні з іншими європейськими країнами, брати активну участь у вирішенні проблем охорони довкілля як на національному, так на міжнародному рівні, а також залучити в Україну іноземні та внутрішні фінансові інвестиції для екомодернізації вітчизняної промисловості, сталого ведення сільського й лісового господарств, програм з ефективного використання енергії тощо.
Як наслідок, це сприятиме вирішенню внутрішніх екологічних проблем України, вирішенню соціальних проблем, екологізації бізнесу, впровадженню досягнень науково-технічного прогресу тощо.
Положення цього Протоколу передбачають застосування у міжнародному співробітництві ринкових механізмів (так звані "гнучкі механізми") вирішення глобальних екологічних проблем та ґрунтуються на визнанні того, що прояви і наслідки зміни клімату не залежать від місця викидів парникових газів, а загальні витрати на скорочення цих викидів можуть бути мінімізовані в глобальному контексті. Протоколом визначено три "гнучкі механізми": спільне впровадження відповідних механізмів, механізм чистого розвитку та торгівля квотами на парникові гази. Відповідно до Протоколу участь України у таких механізмах є добровільною.
Суть спільних проектів полягає в тому, що, розміщуючи інвестиції, країна-інвестор досягає зменшення викидів парникових газів за рахунок своїх зобов'язань за протоколом. Тобто інвестиції можуть бути залучені в будь-яку галузь, де є такі викиди, і, таким чином, цей принцип впроваджується в загальну систему збереження довкілля.
Народні депутати зазначили, що приєднання до Кіотського протоколу вимагатиме від України виконання певних зобов'язань на національному рівні, що потребуватиме певних фінансових ресурсів:
для створення національної системи щодо оцінки антропогенних викидів із джерел та абсорбції поглиначами всіх парникових газів, які не регулюються Монреальським протоколом;
для створення й супроводження національних реєстрів врахування встановленої кількості викидів парникових газів;
для створення інфраструктури щодо забезпечення реалізації проектів у рамках механізму спільного провадження;
забезпечення участі громадськості у прийнятті рішень щодо питань зміни клімату.