Правила ООН стосовно поводження з ув‘язненими жінками і засобів покарання для жінок-правопорушниць без позбавлення їх свободи було обговорено під час "круглого столу" у Комітеті з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин
22 листопада 2012, 16:19
Відкриваючі захід, голова підкомітету з міжнародно-правових питань та гендерної політики Олена Бондаренко наголосила, зокрема, що очолюваний нею підкомітет приділяє багато уваги проблемі вдосконалення системи виконання покарань в Україні та становищу ув’язнених жінок, ув’язнених матерів з дітьми.
Вона наголосила також, що "основні проблеми перебування жінок і матерів з дітьми в ув‘язненні полягають у наступному:
пенітенціарна система виникла і будувалася переважно для чоловіків, тому і донині відображає чоловічий погляд на чоловічі проблеми в ув’язненні. В Україні, як і в цілому в світі, жіночі колонії перебудовувалися з чоловічих, а не проектувалися заново для жінок;
жіночі спеціальні потреби, базовані на фізіологічних і соціальних (ґендерних) відмінностях, не знайшли відображення в архітектурі і організаційній структурі установ. І сьогодні є жіночі колонії, опалення яких здійснюється дровами і ніяк не забезпечує відповідного рівня санітарних норм;
якщо жінки в ув‘язненні навіть і розглядаються як специфічна група, яка потребує особливого захисту і особливого ставлення, цей розгляд не відображає ґендерної рівності".
За словами народного депутата, важливим питанням залишається і проблема служби жінок в пенітенціарній системі, "починаючи від оплати плати та умов роботи тощо".
О.Бондаренко повідомила також, що схвалена указом Президента України Концепція державної політики у сфері реформування Державної кримінально-виконавчої служби України та передбачені цим документом заходи "стрімкими кроками наближають українську пенітенціарну систему до європейських стандартів: медицина на найвищому рівні - від обладнання до автомобілів,- навчання ув'язнених у вишах, формування кадрової політики відповідно до Європейських пенітенціарних правил і багато іншого, не менш важливого",- підкреслила народний депутат.
Водночас, за її словами, проблеми ув’язнених жінок та шляхи їх можливого вирішення згадуються у цьому документі "лише один раз - у контексті потреби вирішення питання стаціонарного лікування засуджених жінок у закладах охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України". О.Бондаренко наголосила, що у Концепції зовсім не прописані механізми забезпечення потреб такої групи, як ув’язнені матері з дітьми, взагалі особливі потреби жінок в ув’язненні.
На її думку, це свідчить про важливість обговорення перспектив практичного впровадження в Україні Правил ООН стосовно поводження з ув’язненими жінками і засобів покарання для жінок-правопорушниць без позбавлення їх свободи (Бангкокські правила). "Ці правила містять чіткі рекомендації, виконання яких може реально підвищити рівень гуманізації системи виконання покарань, до чого Україну неодноразово закликали у своїх доповідях Комітет ООН проти катувань, Комітет ООН з прав людини, Європейський комітет з питань запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню",- зазначила народний депутат.
Заступник начальника управління соціально-виховної та психологічної роботи Державного департаменту України з питань виконання покарань Віталій Хведчук, зокрема, повідомив, що сьогодні в Україні існує 15 установ виконання покарань для жінок, в яких, разом зі слідчими ізоляторами тимчасового утримання, перебувають близько 9 тис. жінок. За його словами, 30% жінок, які відбувають покарання, не отримують посилок або передач, 58% з них не мали тривалих побачень.
Водночас, наголосив В.Хведчук, сьогодні зареєстровано 17 тис. жінок, які отримали покарання без позбавлення волі.
Характеризуючи стан справ відносно перебування у закладах позбавлення волі жінок з дітьми, він сказав, що сьогодні в Одеській колонії діє будинок матері і дитини, в якому живуть діти тих жінок, які відбувають у цьому закладі покарання, в Чернігівській - центр матері і дитини, де засуджені перебувають разом із дітьми 1-3 років.
За підсумками обговорення учасники заходу наголосили, зокрема, на необхідності негайного покращення умов відбування покарань для жінок, підвищення рівня медичного обслуговування, що надається ув’язненим жінкам, інтенсифікації процесів підготовки жінок до звільнення шляхом проведення заходів з ресоціалізації.