23 лютого 2006, 14:35
Законом визначається спеціальний статус міста Севастополя та визначаються особливості здійснення у даному місті виконавчої влади та місцевого самоврядування.
У пропозиціях до закону, зокрема, Президент України вважає такими, що не відповідають Конституції України, положення статті 1 цього закону, відповідно до яких базування ВМС України і основної бази Чорноморського флоту РФ, що тимчасово перебуває на території міста Севастополя, є однією з підстав надання Севастополю особливого статусу, а "забезпечення створення належних умов" для базування зазначених сил є одним з обов´язків органів місцевого самоврядування і органів державної влади у місті Севастополі.
На думку Президента України, дислокація ЗСУ у відповідному місці не надає підстав адміністративно-територіальній одиниці для одержання спеціального статусу, оскільки обумовлюється виключно стратегічним розташуванням відповідного місця та завданнями оборони.
Ця пропозиція не підтримана, оскільки народні депутати вважають, що положення Конституції України, якими обумовлюється встановлення спеціального статусу міста Севастополя, взагалі не пов´язують цей статус з конкретними обставинами. З огляду на це, немає підстав для тверджень, що стратегічне розташування міста Севастополь не може бути однією з підстав для одержання ним спеціального статусу.
Президент України вважає, що передбачена у статті 2 закону система територіальної організації влади у місті, суперечить вимогам статей 132, 133 і 140 Конституції України і звертає увагу на те, що Основний Закон України не передбачає можливості запровадження особливого адміністративно-територіального устрою у місті Севастополі чи будь-якому іншому реґіоні держави. З огляду на це, оспорюється правомірність визначеного у проекті статусу Севастопольської міської ради як органу, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, які входять до складу міста Севастополя.
Із зазначеними твердженнями не можна погодитись, зазначили народні депутати, оскільки у ч.3 статті 133 Основного Закону України передбачено, що місто Севастополь має спеціальний статус, який визначається законами України. Зазначений конституційний припис міститься у розділі, який регулює питання територіального устрою України.
Рішення Верховної Ради України стосовно надання Севастопольській міській раді статусу органу, який представляє спільні інтереси територіальних громад, розташованих на території міста Севастополя, базувалось на наявній системі територіальної організації влади у місті і зберігає самостійність територіальних громад, розташованих на території міста, та обсяг їх повноважень.
Президентом України ставиться під сумнів конституційність нормативних приписів, що містяться у статті 9, яка визначає "особливості бюджету міста Севастополя" та особливості міжбюджетних відносин між Державним бюджетом України та бюджетом міста. Президент України звертає увагу на те, що названа стаття, зокрема, передбачає встановлення обов´язкової частки загальнодержавних податків, зборів та інших обов´язкових платежів, що мають зараховуватись до бюджетів міста Севастополя та його районів. Згідно із ч.6 цієї ж статті у Державному бюджеті України має передбачатися субвенція бюджету міста Севастополя на компенсацію витрат міського бюджету від розміщення Чорноморського флоту Російської Федерації на території міста в розмірі не менш як 50 відсотків суми, встановленої міждержавними угодами. На думку Президента України, наведені положення суперечать статті 95 Конституції України і, зокрема, ч.3 названої статті, у якій реґламентується, що будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, визначаються виключно законом про Державний бюджет України.
З цими пропозиціями загалом народні депутати погодилися. Крім цього, п.1 "Прикінцевих положень" закону передбачає, що цей закон набере чинності з дня його офіційного опублікування, що не враховує вимог ч.3 статті 27 Бюджетного кодексу України, згідно з якою закони України, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та/або видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, наступного за плановим.