31 липня 2012, 18:10
5 червня 2012 року Верховною Радою України був схвалений за основу проект Закону України про засади державної мовної політики. 3 липня 2012 року відбулося голосування за нього як за Закон.
«Регламентні порушення та атмосфера, що супроводжували це голосування, власне як і саме голосування за закон, спричинили значний резонанс, викликали неоднозначну, здебільшого негативну, реакцію у суспільстві. Разом з тим, Верховна Рада України на позачерговій сесії 30 липня 2012 року не підтримала жодного із чотирьох проектів постанов (стаття 48 Регламенту) щодо скасування рішення Верховної Ради про прийняття цього закону. Верховна Рада також відхилила всі внесені Головою Верховної Ради пропозиції про усунення в тексті закону неточностей та явних неузгодженостей між його положеннями (стаття 131 Регламенту), хоча їх врахування дозволило б вилучити з нього більшість проблемних моментів і значною мірою врегулювати проблему», - зазначає керівник парламенту.
За таких обставин Голова Верховної Ради зобов’язаний підписати поданий йому для підпису текст закону (п.9 статті 131 Регламенту). «Тому вважаю за обов’язок висловити у розвиток нашої розмови мою незмінну позицію щодо очевидних правових вад закону та можливих суспільно-політичних наслідків у разі набуття ним чинності», - йдеться у листі.
Серед можливих негативних наслідків В.Литвин назвав такі:
1. Закон може стати джерелом безперервного протистояння, викликом політичній та суспільній стабільності. Особливо з урахуванням того, що його використовуватимуть як збуджуючий чинник у передвиборчих кампаніях.
2. Закон несе загрозу розмивання у правовому та практичному вимірах статусу української мови як єдиної державної мови. Без чітких правових та практичних гарантій конституційного статусу державної мови, ретельно визначених державних механізмів, що гарантують її всебічний розвиток та застосування, українська мова може опинитися у ролі псевдо державної на фоні законодавчо закріпленої багатомовності в Україні.
3. У законі зроблена спроба замаскувати фактичне вивищення російської мови за начебто розширенням мовних прав національних меншин. Така серйозна вада закону і його неприхована декларативність щодо прав мільйонів їх представників можуть обернутися розчаруваннями і відчуттям нерівноправності значної частини населення України.
4. Закон не побудований на жодних прогнозних, не кажучи вже про реальні, розрахунках щодо державних фінансово-економічних витрат на його реалізацію. Такий декларативний характер законом визначених зобов’язань держави може обернутися зневірою людей і мати деструктивні наслідки.
5. Закон вимагає детального вивчення на предмет його відповідності вимогам Європейської хартії регіональних мов або мов меншин та змісту Пояснювальної доповіді Ради Європи до неї. Юридично точне узгодження його тексту та змісту із міжнародно-правовими зобов’язаннями України гарантуватиме легітимність закону не лише в очах мільйонів українських громадян, але й європейських правових та політичних інституцій.
«Знаючи Вашу занепокоєність ситуацією, що склалася у зв’язку з прийняттям цього далеко не бездоганного закону, та Вашу налаштованість на її розумне врегулювання, прошу Вас, у разі його підписання, одночасно, а краще на випередження дати доручення Кабінету Міністрів України:
- невідкладно розробити та внести до Верховної Ради України проект загальнодержавної програми розвитку української мови як державної з насиченим бюджетним фінансуванням її ще у 2012 році та в наступний період;
- розробити цілісний проект закону щодо розвитку та порядку застосування мов в Україні.
Опрацювання таких документів протягом серпня та внесення їх до Верховної Ради для розгляду у перший пленарний тиждень вересня 2012 року мало б стабілізуюче суспільно-політичне значення, дозволило б нейтралізувати спроби використовувати мовну тематику у внутрішньополітичній боротьбі, яка є неминучою у передвиборчий період», - зазначає В.Литвин.
До листа Президенту України додані підготовлені Головою Верховної Ради України проект закону «Про порядок застосування мов в Україні», юридична довідка «Щодо питання ратифікації Україною Європейської хартії», пропозиції щодо усунення неузгодженостей та неточностей у прийнятому мовному законі відповідно до статті 131 Регламенту Верховної Ради України.
Довідково: відповідно до п. 9 ст. 131 Регламенту, у разі відхилення Верховною Радою всіх пропозицій Голови Верховної Ради України він зобов'язаний у той же день підписати раніше поданий йому для підпису текст закону.