Комітет з питань правової політики визнав таким, що не відповідає Конституції України проект закону про місцеве та регіональне самоврядування в Україні

Законопроектом (реєстр. №10025) пропонується визначити систему і гарантії місцевого та регіонального самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність його органів та посадових осіб.

Зокрема, передбачається надати районним і обласним радам статус представницьких органів жителів відповідного району, області, а не територіальних громад, наділити їх правом володіння, користування і розпорядження комунальною власністю від імені відповідних територіальних спільнот. Передбачається створення районними та обласними радами власних виконавчих органів, визначено їх повноваження. Встановлюються процедура та умови делегування повноважень органам виконавчої влади і органам місцевого та регіонального самоврядування. Пропонуються приписи, що посилюють антикорупційні вимоги до депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів.

Під час розгляду законопроекту, члени Комітет зауважили, що не всі запропоновані суб’єктами права законодавчої ініціативи нововведення відповідають Конституції України.

Передусім, викликає заперечення положення законопроекту щодо запровадження регіонального самоврядування, що міститься в його назві, преамбулі та низці статей (зокрема, 3, 6, 9, 10, 12, 13, 20 та ін.). Згідно зі статтею 3 проекту, регіональне самоврядування визначається як гарантоване державою право громадян України, які проживають у районі, області, безпосередньо або через обрані ними органи регіонального самоврядування вирішувати питання районного, обласного значення в межах Конституції і законів України. Органами регіонального самоврядування за законопроектом (частина третя статті 20) є районні і обласні ради, що представляють інтереси жителів району, області та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження регіонального самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Однак, зазначали народні депутати, Конституція України (стаття 7, розділ XI "Місцеве самоврядування") не передбачає інституту самоврядування на регіональному рівні. Відповідно до Основного Закону (частини третя, четверта статті 140) місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Районні та обласні ради є органами місцевого (а не регіонального) самоврядування, що представляють  спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Не повною мірою відповідають Конституції України, вважають парламентарії, визначення понять "місцеве самоврядування" та "територіальна громада", запропоновані у статтях 2 і 7 проекту. Вони, зокрема, не передбачають можливість добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста задля реалізації свого права самостійно вирішувати питання місцевого значення, як це гарантовано частиною першою статті 140 Основного Закону.

Неконституційним є положення законопроекту (частина третя статті 21), згідно з яким сільським, селищним, міським головою може бути особа з вищою освітою, яка пропрацювала не менше року депутатом сільської, селищної, міської ради або ж у органах державної влади або органах місцевого самоврядування, та постійно проживала на території відповідної територіальної громади протягом останніх п’яти років.

Зазначеним приписом, наголошували члени Комітету, обмежується гарантоване статтею 38 Конституції України вільне право громадян бути обраним до органів місцевого самоврядування, а також рівне право доступу до служби в зазначених органах. Законодавча пропозиція також суперечить частині другій статті 24 Конституції України, яка забороняє будь-які обмеження за ознаками місця проживання та іншими ознаками. Основний Закон України (частина друга статті 76, частина друга статті 103, частина третя статті 127) містить норми, що встановлюють певний термін місця проживання лише щодо народних депутатів, Президента України та осіб, які можуть бути рекомендовані на посаду судді.

За наведених підстав також має бути приведено у відповідність до Конституції України припис, передбачений пунктом 4 частини першої статті 92 проекту, за яким проживання за межами територіальної громади протягом більше трьох місяців є підставою для дострокового припинення повноважень сільського,

Проектом закону (пункти 2, 3, 6, 8, 12 частини першої статті 40, статті 52, 72) передбачено утворення виконавчого комітету районної, обласної ради, на який покладається забезпечення здійснення відповідною радою повноважень, наданих їй Конституцією, цим та іншими законами. Наведене положення не узгоджується із частиною третьою статті 140 та частиною четвертою статті 141 Основного Закону, які передбачають утворення виконавчих органів лише на рівні сільських, селищних та міських рад, апарати районних і обласних рад.

На засіданні Комітету йшлося й про те, що не відповідає Конституції України, положення частини четвертої статті 85 проекту, згідно з яким органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до Конституційного Суду з конституційним поданням щодо конституційності законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

За Конституцією України (частина друга статті 150) правом звернення до Конституційного Суду з поданням щодо вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) зазначених правових актів наділені лише Президент України, не менш як сорок п’ять народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.