Комітет з питань правосуддя рекомендує парламенту направити на доопрацювання проект закону про внесення змін до Цивільно-процесуального кодексу України (щодо посилення вимог до зберігання речових доказів на всіх етапах судового провадження)
28 квітня 2012, 12:30
На засіданні Комітету зазначалося, що законопроект (реєстр. №9203) спрямований на забезпечення реалізації конституційного права учасників процесу у цивільних справах на об'єктивний судовий розгляд справ та об'єктивну експертизу, посилюючи вимоги щодо зберігання речових доказів на усіх етапах судового провадження та рівність сторін процесу (позивача та відповідача) на проведення об'єктивної експертизи.
Законопроектом пропонується внести доповнення до статей 139 та 147 Цивільно-процесуального Кодексу. Зокрема, статтю 139 доповнити новою частиною четвертою, передбачивши, що відмова позивача представити речові докази або приховування речових доказів від суду для проведення повторної чи додаткової експертизи або знищення речових доказів до винесення судом законного рішення є підставою для припинення судового слідства і закриття справи. А статтю 147 Цивільного процесуального кодексу доповнити новою частиною такого змісту: "Якщо одна із сторін категорично висловлює незгоду з висновками експертів з недержавних експертних установ, суд зобов'язаний прийняти ухвалу про проведення додаткової або повторної судової експертизи".
Під час обговорення члени Комітету вказували на те, що чинний процесуальний кодекс, що регулює порядок здійснення цивільного судочинства має назву "Цивільний процесуальний кодекс". Тому вжиття у заголовку законопроекту та по тексту назви "Цивільно-процесуальний кодекс України" не відповідає щонайменшим вимогам законодавчої техніки і є неприйнятним.
Так само, наголошували парламентарі, не узгоджується із чинною редакцію Цивільного процесуального кодексу, іншими нормативно-правовим актами та правилами нормопроектувальної і законотворчої техніки вживання у тексті законопроекту терміну "судове слідство". Зазначений термін вживається у науковій літературі при теоретичному висвітленні і дослідженні питань, пов'язаних із судовим розглядом кримінальної справи і розглядається науковцями як складова частина судового розгляду справи в суді першої інстанції у порядку кримінального судочинства. Так, чинне законодавство терміну "судове слідство" не містить.
Крім того, не відповідає вживаним вимогам законодавчої і нормопроектувальної техніки використання у тексті законопроекту таких словосполучень, як "категорично висловлює незгоду", "усі сторони", "товарознавчої експертизи", "будівельно-технічної експертизи", оскільки такі словосполучення не є вживаними у чинному законодавстві України, що регулює порядок здійснення цивільного судочинства та законодавчих актів про експертну діяльність.
Члени Комітету, проаналізувавши запропоновані проектом зміни, зазначили, що дійсно у процесі судового розгляду цивільних справ можуть виникати обставини суб'єктивного і об'єктивного характеру, які перешкоджають суду розглянути справу по суті і постановити рішення в першому судовому засіданні або роблять неможливим його постановлення взагалі у даній справі. Так, статтею 205 Цивільного процесуального кодексу встановлено перелік підстав закриття провадження у справі. Водночас, такої підстави закриття провадження у справі як "відмова позивача представити речові докази або приховування речових доказів від суду для проведення повторної чи додаткової експертизи або знищення речових доказів" чинне процесуальне законодавство не містить.
Всупереч вимогам частини першої статті 27 Бюджетного кодексу України та статті 91 Регламенту Верховної, автором законопроекту не надано фінансово-економічне обґрунтування, включаючи відповідні розрахунки. Реалізація законопроекту не впливає на доходну частину бюджету, але може вплинути на видаткову частину бюджету. Так, ухвала суду щодо проведення додаткової або повторної судової експертизи може потребувати додаткових видатків з державного бюджету, враховуючи, що відповідно до статті 86 Цивільного процесуального кодексу видатки щодо здійснення експертизи за ініціативою суду відшкодовуються за рахунок державного бюджету.