09 серпня 2005, 10:30
Глава держави погодився з тим, що необхідність прийняття нового Житлового кодексу України зумовлена соціально-економічними умовами розвитку суспільства, переходом до ринкової економіки та сучасних світових норм і стандартів суспільного життя, в тому числі у житловій сфері.
Однак прийнятий Верховною Радою України 7 липня 2005 року Житловий кодекс України Президент України не підписав, виходячи з того, що документ не забезпечує реалізацію конституційних положень щодо права кожного громадянина на житло. При цьому для забезпечення державою цього конституційного права громадян встановлено принципово новий підхід, згідно з яким держава створює умови, коли кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду; громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату. У Житловому кодексі значною мірою залишаються застарілі підходи до розв'язання сучасних проблем, він не є цілісним актом житлового законодавства, побудованим відповідно до конституційних положень.
Одним з основних недоліків Кодексу є невідповідність окремих його положень Конституції України та неузгодженість з Цивільним кодексом України.
Президент України не погодився із передбачуваною Кодексом можливістю передачі житла за договором найму іншим особам за відсутності наймачів, наприклад, на час перебування дітей у дитячих будинках, під час перебування осіб під вартою або відбуття ними покарання (пункти 3 та 7 частини другої статті 65 Кодексу), що є порушенням припису частини першої статті 30 Конституції України щодо гарантій недоторканності житла.
Таким, що за своєю суттю обмежує конституційне право на житло, є й встановлюване частиною другою статті 15 Кодексу правило щодо права громадянина лише один раз безоплатно одержати житло з державного або комунального житлових фондів. Це фактично позбавляє права на поліпшення житлових умов не тільки осіб, що вже одержували відповідне житло і знову потребують поліпшення житлових умов, але й у інших випадках, зокрема в разі вилучення житла з мотивів суспільної необхідності. Необґрунтованим є й положення цієї ж статті щодо права громадянина лише один раз одержати кредит на будівництво чи придбання житла.
Не відповідає Конституції України й запроваджувані Житловим кодексом положення про затвердження Кабінетом Міністрів України підстав для виселення з молодіжних житлових комплексів (частина третя статті 44), про можливість виселення з гуртожитку за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації (частина третя статті 80) у той час, як за частиною третьою статті 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною третьою статті 94 Житлового кодексу встановлюється, що власник приватного житла має право здійснити обмін житла з іншим власником приватного житла або з наймачем житла державного або комунального житлового фонду. У зв'язку з цим глава держави зазначає, що оскільки обмін приватного житла на державне або комунальне за своєю природою є приватно-правовим договором, пов'язаним із купівлею-продажем і зміною форми власності, до нього мають застосовуватись норми договору міни, передбачені Цивільним кодексом України (статті 715, 716).
У ряді випадків регулювання Житловим кодексом України питань власності щодо житла суттєво порушує конституційні норми стосовно прав власності.
Глава держави вніс пропозиції ще до низки статей Кодексу, які на його думку є неприйнятними.
У пропозиціях Президента України наведено найбільш принципові зауваження щодо концепції і змісту основних положень Житлового кодексу України, які дають підстави вважати, що Кодекс через численні вади, суперечність Конституції і законам України, суттєве обмеження конституційних прав громадян є неприйнятним.
Виходячи з наведеного Президент України пропонує прийнятий Верховній Раді України Житловий кодекс України відхилити і натомість забезпечити розроблення нового законопроекту, який би повною мірою відповідав Конституції України, сучасним потребам суспільства.