Комітет з питань правосуддя рекомендує парламенту направити на доопрацювання проект закону про внесення змін до Закону "Про судоустрій та статус суддів" (щодо прав та обов'язків судді)
15 грудня 2011, 16:25
Проект (реєстр. №8710) спрямований на попередження стягнень з держави Україна сум моральної шкоди за порушення прав людини міжнародними судовими інстанціями, в тому числі, Європейським Судом з прав людини.
Проектом пропонується внести зміни до статті 54 Закону "Про судоустрій і статус суддів", передбачивши обов’язок судді своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до Конституції України та правових позицій Конституційного Суду, ратифікованих Україною міжнародних договорів та практики Європейського Суду з прав людини, міжнародних судових установ, юрисдикція яких визнана Україною, чинного законодавства з дотриманням засад і правил судочинства.
Під час обговорення члени Комітету висловили низку принципових зауважень до проекту.
Зокрема, парламентарії наголошували на тому, що чинна редакція закону передбачає обов’язок судді своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Відповідно до статті 8 Основного Закону в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (стаття 9 Конституції України).
Частина перша статті 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).
Народні депутати акцентували увагу на тому, що приймаючи Закон "Про судоустрій і статус суддів" законодавець вже керувався принципом верховенства права, що передбачає панування прав в суспільстві, зокрема при здійсненні правосуддя в Україні. Так, згідно преамбули закону, він визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.
Крім того, відповідно до статті 4 судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України, цим законом та іншими законами України.
Тобто, вважають народні депутати, загальний принцип верховенства права вже закріплений у статті 4 закону, що поширюється на всі його норми і положення.
Відтак, на думку членів Комітету, законопроект не містить новели, а тільки дублює чинні правові норми.
Крім того, наголошувалося на засіданні, законодавством не визначено поняття "правові позиції Конституційного Суду України", оскільки відповідно до частини другої статті 150 Конституції України Конституційний Суд ухвалює рішення. Главою 8 Закону "Про Конституційний Суд України" також передбачається, що за результатами розгляду справ КС приймає рішення і надає висновки.
Народні депутати зазначали також: статтями 150 та 152-Конституції України встановлено, що ухвалені Конституційним Судом рішення є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, а закони та інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КС рішення про їх неконституційність. Про зазначені юридичні наслідки прийнятого Конституційним Судом рішення чи висновку вказується і у резолютивній частині кожного рішення чи висновку КС. Тому, у будь-якому випадку судді при прийнятті рішення по конкретній справі користуються текстом відповідного законодавчого акту з урахуванням відповідних рішень Конституційного Суду.
Крім того, законопроектом передбачається тільки один з видів надання згоди України на обов'язковість для неї міжнародного договору, як "ратифікація". Однак, відповідно до статті 8 Закону "Про міжнародні договори України" згода України на обов'язковість для неї міжнародного договору може надаватися шляхом підписання, ратифікації, затвердження, прийняття договору, приєднання до договору. Згода України на обов'язковість для неї міжнародного договору може надаватися й іншим шляхом, про який домовилися сторони.
За підсумками обговорення, Комітет констатував, що положення законопроекту є суперечливими та такими, які потребують подальшого доопрацювання.