28 квітня 2005, 14:40
Зокрема, йшлося про незалежність правосуддя, невиконання судових рішень, надання правової допомоги, створення єдиної бази даних судових рішень, порушення строків розгляду справ у суді тощо.
За словами Голови Комітету Василя Онопенка, перші дев’ять років практичної діяльності Конституційного Суду України показали деякі проблеми, які перешкоджають повноцінному функціонуванню конституційній юрисдикції в Україні та обмежують доступ громадян до неї.
Йшлося, зокрема, про відсутність у фізичних та юридичних осіб права звернення до Конституційного Суду України щодо конституційності правових актів законодавчої, виконавчої влади. Щодо неконституційності правових актів у громадян України існує можливість звернутися до Конституційного Суду України через інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Практика показує, що за дев’ять років таких звернень було чотири. Отже, громадяни України фактично позбавлені можливості оскаржити неконституційність правових актів Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, актів Президента України, Кабінету Міністрів України.
В.Онопенко вважає за необхідне акцентувати увагу на більш ефективному практичному використанні існуючий можливостей звернення юридичних та фізичних осіб до Конституційного Суду України стосовно питань неконституційності через Верховний Суд України та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Було звернуто увагу й на довготривалий розгляд конституційних подань та конституційних звернень Конституційним Судом України.
“Крім об’єктивних причин довготривалого розгляду юридично складних, суспільно значимих справ Конституційним Судом України, аналіз практики останнього дає підстави стверджувати про необґрунтовано довгий розгляд справ за конституційними поданнями, а в більшій мірі за конституційними зверненнями, у яких Суд в кінцевому рахунку відмовляє у порушення конституційного провадження. При цьому Судом не порушуються строки розгляду цих справ, оскільки Закон “Про Конституційний Суд України” не встановлює строків для попереднього розгляду матеріалів справ за конституційними поданнями та зверненнями”, - підкреслив В.Онопенко.
Тому запропоновано внести зміни до чинного законодавства щодо встановлення строків попереднього розгляду конституційних подань, звернень колегіями суддів Конституційного Суду України, а саме – 3 місяця. На переконання Голови Комітету, зазначеного терміну досить для детальної, глибокої експертизи питань, що порушуються у конституційних поданнях, зверненнях, направлення відповідних запитів суддею-доповідачем та отримання на них мотивованих відповідей.
Комітет пропонує також чітко визначити такі поняття як “неоднозначне застосування положень Конституції України або законів України” та “практична необхідність у з’ясуванні або роз’ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України” у Законі України “Про Конституційний Суд України”
Учасниками слухань порушено питання про незалежність суддів - фундаментальний принцип функціонування судової влади, зміст якого є універсальним і практично не змінюється під впливом тієї чи іншої національної правової системи. “Тільки за умов функціонування незалежного і неупередженого суду і здійсненні правосуддя незалежними суддями, як вимагає того Конвенція про захист прав людини і основних свобод можливий ефективний захист прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільстві та держави”, - наголосив В.Онопенко.
В цьому аспекті акцентувалась увага стосовно належного фінансуванням, матеріально-технічного та організаційного забезпечення судів. Аналіз законів України про Державний бюджет на відповідний рік дає можливість стверджувати про непропорційне фінансування потреб органів різних гілок влади: потреби судової влади фінансуються десь на 50 %, інших - майже стовідсотково.
Виходячи з фінансових можливостей держави, зазначив Голова Комітету, бюджетні кошти для органів державної влади повинні виділятися пропорційно, не порушуючи при цьому принципу рівності різних гілок влади, враховуючи їх реальні потреби. З огляду на існуючу законодавчу практику, доцільно вказаний принцип визначення видаткової частини бюджету закріпити на конституційному рівні або хоча б у законах України.