21 червня 2011, 15:21
20 років незалежності Української держави і 15-та річниця її Конституції - це серйозний привід для осмислення, якою повинна бути українська держава, якою ми її уявляли і якою вона є на сьогодні, що треба робити насамперед представникам вітчизняної юридичної науки.
На цьому наголосив у вівторок Голова Верховної Ради України Володимир Литвин, виступаючи перед учасниками наукової конференції з нагоди 15-ї річниці Конституції України в Інституті держави і права ім. Корецького Національної Академії наук України.
За його словами, «у нас сьогодні сотні інститутів, політологічних експертних центрів, коледжів, юридичних університетів і навчальних закладів, але сказати, що досягнуто особливих успіхів у розвитку юридичної науки - мабуть, це твердження на перспективу». Керівник парламенту вважає негативною практику, коли у разі, якщо закон не працює, приймається новий закон, і створюється ілюзія вирішення проблеми.
В.Литвин підкреслив, що тут своє слово мають сказати вчені, які повинні дисциплінувати владу і говорити про необхідність виконання законів, допоки вони чинні, незалежно від того, подобаються ці закони чи ні. Він зазначив, що вже є «чудовий науково-практичний коментар до Конституції, але доцільно було б підготувати аналітичний матеріал - як працює Основний закон».
Водночас, сказав В.Литвин, певні досягнення є, але вони, як правило, стосуються тих тем, на які раніше або накладалися ідеологічні штампи, або вони не вважалися актуальними для колишньої радянської держави: сфера прав людини, міжнародне судочинство, меншою мірою - цивільне, банківське, господарське, екологічне право. Досягнення в цих сферах, вважає він, можна пояснити, адже відкрився необмежений доступ до напрацювань зарубіжних вчених, а відтак - нам легше було подолати своє відставання. «Як тільки ж це питання зачіпає нагальні для української держави та її правової системи питання в таких сферах як конституційне право, історія української держави і українського права, державне управління, кримінальне право і, навіть, теорія держави і права - тут локомотив юридичної науки не демонструє впевненого руху», - зазначив він.
Голова Верховної Ради також зауважив, що вітчизняні вчені у галузі теорії держави і права не демонструють видатних якісних досягнень, так само як і зарубіжні, і ця царина права перебуває у стагнації. Зокрема, В.Литвин пошкодував, що «здебільшого описуються події двадцятирічної давності, ніж вони аналізуються». «При цьому, такі дослідники конституційного права сьогодні можуть стверджувати, що Конституція України є найдемократичнішою в Європі, завтра - що цей документ є гальмом для розвитку українського суспільства, а післязавтра знову заявляти, що наш Основний закон чи не найбільше досягнення, здобуте за роки незалежності», - сказав він.
На думку В.Литвина, головна причина такої ситуації в тому, що «ми свідомо позбулися одних методів дослідження й не напрацювали інших», та відсутність єдиного методологічного підходу до дослідження права, держави.
В.Литвин проаналізував сучасний рівень розвитку методів пізнання права і держави як в Україні, так і в пострадянських республіках, зазначивши, що тут є повна або часткова відмова від марксистської методології пізнання державно-правових явищ. Натомість, він нагадав, що західноєвропейські дослідники висловлюють протилежні погляди на роль марксизму в сучасних суспільних науках. На думку В.Литвина, «ми зупинилися у розвитку методів пізнання держави і права на рівні 80-х років». «У цьому твердженні мається на увазі й метод історичного пізнання сутності держави і права, який і досі не можемо з´ясувати, як назвати й застосувати», сказав він і наголосив, що «невміння застосувати метод історичного пізнання природи української держави і права періоду незалежності вже сьогодні відбивається на появі деяких проблем, яких могли б уникнути: з´явилася тенденція розглядати українську державність і право останніх двадцять років у відриві або без наступництва з радянською державністю України».
Керівник парламенту у цьому контексті також звернув увагу на проблеми законотворчої діяльності, зазначивши, зокрема, що недооцінка історичного методу дослідження держави і права призводить до ухвалення численних змін до законодавчих актів. «За двадцять років незалежності ми майже не підійшли до дослідження факторів еволюції і наступництва в нашому праві і державності», - наголосив він.
Двадцятиріччя незалежності України, зазначив Голова Верховної Ради, висвітлило перед юридичною наукою і ряд інших проблем, для розв´язання яких замало тільки історичного методу дослідження: природа еволюції права в часі; право, як продукт історії; історико-соціальна детермінованість права; фактор запозичення іноземного законодавства і його відповідність історичному розвитку національної правової системи; фактор часу в правотворчості і правозастосуванні; випадки зворотної сили закону; питання відсутності строку давності в застосуванні закону та ін.
Поза всяким сумнівом, сказав В.Литвин, строк замалий для вирішення не лише сутнісних, а й методологічних проблем пізнання природи держави і права. «Проте і відкладати такі питання на потім неможна. Занадто непередбачуваними можуть бути мутації права і держави завтрашнього дня», - вважає керівник парламенту.