Комітет з питань соціальної політики та праці проаналізував практику застосування норм Закону "Про соціальний діалог в Україні" під час слухань у місті Запоріжжі

Заслухавши інформацію представників міністерств, інших органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Херсонської обласних державних адміністрацій, сторін соціального діалогу та розглянувши інформаційно-аналітичні матеріали, які надійшли до Комітету, учасники слухань відзначили, що з прийняттям Закону "Про соціальний діалог в Україні" 23 грудня 2010р. фактично завершено формування нормативно-правової бази у питаннях розбудови цілісної системи діалогу між сторонами соціального діалогу у рамках дво- та тристороннього співробітництва, визначено принципи і органи соціального діалогу, умови і порядок їх формування.

Зокрема, створено галузеві (міжгалузеві) ради, конкретизовано і розширено повноваження Національної тристоронньої соціально-економічної ради, наділивши її повноваженнями вносити пропозиції і рекомендації Президентові України, Верховній Раді та Кабінету Міністрів з питань формування і реалізації державної економічної та соціальної політики, які є обов'язковими для розгляду органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Крім цього, визначено суб'єкти сторін соціального діалогу та його рівні, запроваджено принципи репрезентативності профспілок і організацій роботодавців.

Промовці позитивно відзначили утворення Національної тристоронньої соціально-економічної ради, як постійно діючого органу та постійно діючих тристоронніх дорадчих органів при НКРЕ Мінінфраструктури.

Учасники слухань також зазначили, що на практиці широко застосовується така форма соціального діалогу як ведення колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод. На національному рівні укладена і діє Генеральна угода про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки; на галузевому рівні укладено і діють 93 галузеві угоди; на територіальному - 29 регіональних угод; на локальному рівні станом на 31 березня 2011 року укладено 98,6 тис. колективних договорів, якими охоплено майже 9 млн. працівників, що складає 81,2% від облікової кількості штатних працівників.

Про практичне застосування таких форм соціального діалогу як обмін інформацією та проведення консультацій свідчать домовленості сторін визначені Генеральною угодою. Так, проведені урядом консультації з профспілками бюджетної сфери з питання підвищення рівня оплати праці, та прийнята за їх результатами відповідна постанова Кабінету Міністрів "Про підвищення рівня оплати праці працівників бюджетної сфери" сприяли досягненню компромісу між сторонами соціального діалогу та відмові профспілок від проведення всеукраїнської акції протесту.

Ще однією формою соціального діалогу, відзначалося у виступах, є узгоджувальні процедури, які здійснюються з метою врахування позицій сторін, вироблення узгоджених рішень під час розроблення проектів нормативно-правових актів. За інформацією Міністерства соціальної політики, з початку поточного року на погодження соціальним партнерам надіслано понад 40 проектів нормативно-правових актів, проведено 14 узгоджувальних нарад. В рамках Генеральної угоди Сторони домовились здійснювати соціальний діалог у формі узгоджувальних нарад з питань соціальної та економічної політики, у тому числі стосовно проектів законів, конвенцій Міжнародної організації праці, які подаються на ратифікацію Верховній Раді, проектів інших нормативно-правових актів.

Водночас, відзначали промовці, спостерігаються непоодинокі випадки, коли центральні органи виконавчої влади нехтують нормами Закону "Про соціальний діалог в Україні" та положеннями Генеральної угоди і не завжди направляють соціальним партнерам на погодження проекти нормативно-правових актів або встановлюють неприйнятні для якісного їх опрацювання строки. Наголошувалося також, що сьогодні фактично створені та діють інституційні органи соціального діалогу на національному та територіальному рівнях. Однак, учасники слухань вважають за необхідне продовжити роботу з розбудови інституцій соціального діалогу на дво- та тристоронній основі включно до районного (міського) рівнів. Зокрема, потребує вдосконалення якість роботи представників сторін в органах соціального діалогу та підвищення ефективності їх діяльності у сфері захисту трудових та соціально-економічних інтересів працівників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Під час слухань зверталася увага на те, що з певного кола питань урядова сторона та деякі всеукраїнські профспілкові об'єднання не знаходять спільної думки щодо практики застосування норм закону. Про це свідчать запити від Міжнародної організації праці із скаргами Конфедерації Вільних профспілок України, Федерації професійних спілок працівників малого та середнього підприємництва України, в яких зазначається, що критерії репрезентативності, визначені законом, не є незалежними та об'єктивними.

Учасники слухань за результатами обговорення рекомендують Кабінету Міністрів розробити та внести на розгляд Верховної Ради законопроект про внесення змін до Закону "Про соціальний діалог в Україні" щодо створення тристоронніх соціально-економічних рад на рівні міст та районів, підготувати та подати на розгляд Верховної Ради пропозиції про приведення чинного законодавства у відповідність із цим законом, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього закону.

Учасники слухань рекомендують профспілкам та їх об'єднанням, організаціям роботодавців прискорити роботу щодо підготовки і подання документів для підтвердження репрезентативності до Національної служби посередництва і примирення, відповідно до її відділень, та провести зібрання повноважних представників репрезентативних профспілок та їх об'єднань, репрезентативних організацій роботодавців та їх об'єднань на всіх рівнях для вирішення питань делегування представників до відповідних органів соціального діалогу.

Сторонам соціального діалогу рекомендовано спільно із Національною службою посередництва і примирення та Секретаріатом Національної тристоронньої соціально-економічної ради проводити навчальну та роз'яснювальну роботу серед представників сторін соціального діалогу на національному, галузевому та територіальному рівнях, а також в правліннях та наглядових радах фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування з питань тощо.