05 березня 2005, 14:50
Віце-прем'єр-міністр з гуманітарних питань Микола Томенко, відкриваючи обговорення, зазначив, що уряд, піднімаючи це питання із залученням громадськості, прагне подивитися на стан речей у національному медіапросторі з тим, щоб вирішити стратегічну мету: створити в Україні сучасне теле- і радіомовлення, яке служитиме суспільству і відповідатиме його потребам. Для цього треба розв‘язати цілий комплекс проблем, пов‘язаних з тим, з чого почитати, на якій основі створювати, яку управлінську модель застосувати, як впливати на інформаційну політику тощо.
М.Томенко зазначив, що на цьому етапі необхідно насамперед обрати вірний шлях, законодавчо забезпечивши процес створення суспільного мовлення.
Президент Національної телерадіокомпанії Тарас Стецьків зазначив, що існує суспільний запит на створення суспільного мовлення і необхідно дати відповідь на цей запит. За його словами, для створення суспільного мовлення у керівництва держави має бути політична воля. Він також висловив думку щодо того, на якій базі створювати суспільне мовлення - на базі 1-го національного каналу чи шукати інший підхід.
Т.Стецьків вважає, що спочатку необхідно знайти інтегруючу серцевину суспільного мовлення.
Перший заступник Голови парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Сергій Правденко висловив думку, що суспільне мовлення має складатися з кількох каналів, які задовольнили б різноманітні суспільні інтереси. Він також висловився за створення Наглядової ради суспільного мовлення, до якої увійшли б відомі в Україні люди і які впливали б на його політику.
Учасники “круглого столу” обговорили різні аспекти створення суспільного телебачення і висловили свої пропозиції.
Відомий телевізійний фахівець Олександр Ткаченко зауважив, що дискусія щодо того, яким повинно бути суспільне мовлення в Україні має проводитись у професійному руслі, адже громадськості важко зорієнтуватися про що йде мова. О.Ткаченко назвав написання загальних медіа-концепцій ілюзорною та дуже дискусійною темою.
Правильною концепцією, на його думку, є такий підхід, аби “відпустити у вільне плавання медіа-простір”, зробити умови для його існування. Він підтримав ідею щодо того, аби Держкомітет з телебачення і радіомовлення мав якомога менше повноважень в регулюванні медіа-простору, і назвав Національну Раду єдиним конституційним позавідомчим органом, який має контролювати діяльність засобів масової інформації.
Колишній член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Тетяна Лебедєва висловила думку що державне і громадське телебачення у європейських країнах розділені і їхнє поєднання суперечить демократичному суспільству.
Учасники "круглого столу" також наголошували на тому, що суспільне мовлення – це форма мовлення, а не форма права власності. Суспільне телебачення повинно бути поза політикою і не обслуговувати інтереси держави, одночасно це не повинен бути комерційно-привабливий проект. Окрім того громадське мовлення має слугувати не тільки більшості, а й меншості, робити суспільні освітні проекти.
Підбиваючи підсумки, учасники круглого столу висловили низку рекомендацій щодо змісту та принципів діяльності суспільного телебачення.
Зокрема вони наголошували на необхідності прийняття нового закону про суспільне телерадіомовлення, на розширенні повноважень Наглядової Ради, розділенні менеджменту громадського телебачення на адміністративний та творчий (змістовий); неприпустимості реклами міцних та слабоалкогольних напоїв, нетрадиційних ліків та методів лікування на громадському телебаченні тощо.
Напрацьовані учасниками "круглого столу" рекомендації будуть використанні під час обговорення питання створення суспільного мовлення на парламентських слуханнях, які відбудуться 13 квітня 2005 року.