18 січня 2005, 09:23
Законопроектом пропонується доповнити чинні законодавчі акти щодо розвитку загальної середньої освіти і регламентувати спеціальну (серед науковців – корекційну) освіту. Як зазначають автори проекту у пояснювальній записці, в Україні немає закону, який би створював законодавчу базу для задоволення потреб осіб з обмеженими можливостями здоров’я в здобутті освіти та створення сприятливих умов для адаптації та інтеграції таких людей у суспільство. Лише у статті 37 Закону “Про освіту” зазначається, що для дітей, які потребують тривалого лікування, створюються і утримуються за рахунок держави дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні санаторні школи-інтернати, дитячі будинки тощо. Але наявність цих норм не створює правових засад для комплексного вирішення проблем здобуття освіти особами з обмеженими можливостями здоров’я.
У законопроекті чітко окреслено терміни та принципи державної політики у сфері спеціальної освіти. Передбачено, що особи з обмеженими можливостями здоров’я зможуть здобувати знання у спеціальних і з інтегрованим навчанням закладах, класах при загальноосвітніх школах, за необхідності – вдома. Окремі розділи законопроекту присвячені управлінню системою спеціальної освіти, правам осіб з обмеженими можливостями здоров’я та їхніх батьків. Також пропонується врегулювати питання фінансування, науково-методичного забезпечення, підготовки фахівців у сфері спеціальної освіти, соціальних гарантій і пільг працівникам, що працюють з такими дітьми.
Заступник міністра освіти і науки Віктор Огнев’юк в актуальності й необхідності такого закону переконував статистикою. Сьогодні в Україні є 397 спеціальних загальноосвітніх шкіл або шкіл-інтернатів, де навчається і виховується понад 57 тисяч дітей з проблемами фізичного та/або розумового розвитку. З них – 337 спеціальні школи-інтернати, де діти перебувають й цілодобово на повному державному забезпеченні, та 60 спеціальних загальноосвітніх шкіл з подовженим днем. Розрізняють такі установи й за видами: є 230 шкіл-інтернатів для дітей зі зниженим інтелектом, де навчається майже 34 тисячі учнів, шість – для сліпих (здобуває освіту 800 вихованців), 29 – для дітей зі зниженим зором (4,5 тисячі), 31 – для глухих (3,3 тисячі), 26 – для осіб зі зниженим слухом (понад три тисячі), 20 – для дітей з церебральним паралічем і наслідками поліомієліту (2,3 тисячі), 16 – для осіб з важкими порушеннями мови (понад три тисячі), 33 – педагогічної корекції для дітей з затримкою психічного розвитку. Крім того, поширеним стає навчання дітей з різними вадами розвитку в загальноосвітніх школах.
До речі, в 2001 році вже виносився на розгляд Верховної Ради схожий законопроект (автори О.Волков та О.Марченко), але так і не був розглянутий депутатами на пленарних засіданнях парламенту. Члени Комітету сподіваються, що така доля не спіткає новий законопроект.
На засіданні Комітету прийнято рішення ще щодо двох законопроектів.
Комітет рекомендує Верховній Раді України прийняти за основу проект закону про наукову і науково-технічну діяльність (щодо перерахунку пенсій), після чого розглянути його в комплексі з п’ятьма схожими документами для відпрацювання єдиного законопроекту для розгляду в другому читанні.
Члени Комітету рекомендують відхилити законопроект про внесення змін до Закону України “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (щодо Українського науково-дослідного інституту зв‘язку). Як зазначив Голова Комітету Станіслав Ніколаєнко, є загроза втратити НДІ стратегічно важливої для держави галузі. Адже надання інституту статусу акціонерної державної установи може закінчитися його приватизацією. Запобігти такому сценарію подій вважають за доцільне також міністерства транспорту і зв’язку, освіти і науки, Фонд держмайна.