03 листопада 2010, 16:27
На засіданні зазначалося, що Конвенція передбачає створення сучасної та ефективної системи міжнародного співробітництва з метою проведення спільної кримінальної політики, спрямованої на захист суспільства від тяжких злочинів.
Члени
Комітету підкреслили, що законопроектом (реєстр
.№0186) пропонується ратифікувати Конвенцію з певними заявами і
застереженнями, внесеними, відповідно до статті 53 Конвенції, до статей 3, 9,
17, 24, 31, 33, 35, 42, 46 та 47. Внесення заяв і застережень зумовлене
особливостями чинного законодавства України.
Зокрема, зауважувалося, що заява про відмову застосування пункту 4 статті 3 Конвенції ґрунтується на принципі презумпції невинуватості, оскільки відповідно до законодавства України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Застереження про відмову застосувати пункт 6 статті 9 Конвенції щодо можливості засудження за відмивання грошей без необхідності точного встановлення конкретного предикатного злочину висловлене з урахуванням конституційних засад України.
Відповідно до заяви, висловленої до пункту 2 статті 24 Конвенції, висновки стосовно фактів, викладених в обвинувальному вироку чи судовому рішенні запитуючої Сторони або на яких імпліцитно ґрунтується такий обвинувальний вирок чи судове рішення, будуть обов´язковими для України лише за умови дотримання конституційних принципів і фундаментальних засад правової системи України.
Заява до статті 42 Конвенції містить обмеження щодо використання інформації, отриманої внаслідок проведення розслідувань або судових розглядів інших, ніж зазначені у запиті.
Відповідно до заяви внесеної до статті 47 Конвенції виконання доручень підрозділів фінансової розвідки Договірних Сторін здійснюватиметься в Україні у тій мірі наскільки це дозволяє національне законодавство.
Згідно із законопроектом, міжнародне співробітництво між компетентними органами Договірних Сторін щодо розслідування й судового розгляду справ, що стосуються конфіскації засобів і знарядь та доходів, здійснюється через центральні органи. Центральними органами в Україні визначено: Міністерство юстиції (щодо судових рішень про конфіскацію) і Генеральна прокуратура (щодо процесуальних дій під час розслідування кримінальних справ).
Органом, уповноваженим в Україні на виконання функцій підрозділу фінансової розвідки у розумінні статті 46 Конвенції, визначається центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу.