22 жовтня 2010, 15:47
Голова Верховної Ради України Володимир Литвин високо оцінює роль Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у розвитку європейського та світового права, і наголошує, що її положення не є новими для України в історичному вимірі.
Виступаючи у п`ятницю на спеціальному засіданні Верховної Ради України, присвяченому 60-річчю прийняття Конвенції, В.Литвин охарактеризував її як міжнародно-правовий акт, який за своїми масштабністю та авторитетністю співставний зі Статутом Організації Об´єднаних Націй, зазначивши, що цей документ є «своєрідною конституцією прав людини європейської спільноти».
«Його виконання розглядається як наріжний камінь і вимір цивілізованості будь-якого суспільства та демократизму державної влади. Це щоденний іспит на відданість демократичним цінностям, що слугують спільним орієнтиром для країн і народів континенту, правовим осердям їхнього життя та розвитку», - підкреслив він. Ряд положень Конвенції, зазначив В.Литвин, увійшов вагомою складовою до конституцій багатьох європейських держав, наклав свій відбиток на формування та удосконалення національних механізмів захисту прав людини.
Керівник парламенту зауважив, що проголошені в Конвенції принципи мали істотний вплив на формування регіональних стандартів прав людини в різних частинах світу, зокрема, Американської конвенції про права людини (1969 р.), Африканської хартії прав людини і народів (1981 р.), Конвенції Союзу Співдружності Незалежних Держав про права і основні свободи людини (1995 р.), Арабської хартії прав людини (2004 р.), інших документів регіонального та спеціального характеру.
Голова Верховної Ради нагадав, що в силу відомих історичних обставин, об´єктивних і суб´єктивних, Україна приєдналася до Конвенції порівняно недавно: через кілька днів, 9 листопада, минає 15-річчя цього етапного її кроку назустріч великій європейській сім´ї.
При цьому В.Литвин наголосив, що Україна «є країною не стільки нерозвиненої демократії, скільки демократії невитребуваної, невикористаної, причому такої, що не поступається тій, яку сповідує Рада Європи». «Ретроспективний екскурс переконує: важко, або й практично неможливо назвати статтю Конвенції і Протоколів до неї, положення якої були б відкриттям для українського права, правової думки українців чи народів, які проживали на території нашої держави до її утворення», - зазначив він, навівши на підтвердження своїх слів ряд історичних документів.
«Чогось принципово нового для української правової думки і українського права Європейська конвенція не містить. Є в ній, ясна річ, статті, де ряд положень формулюється інакше, але сутність від того не змінюється, - заявив В.Литвин. - В Україні ще справді потрібно чимало зробити для удосконалення механізмів захисту прав людини, але пояснювати нам, що це за права і як їх розуміти, не варто».