06 жовтня 2004, 15:33
Учасники спільного засідання зазначили, що у Стандартних правилах забезпечення рівних можливостей для інвалідів (Резолюція Генеральної Асамблеї ООН) в розділі "Основні поняття у політиці щодо інвалідів" загальновживане поняття реабілітації ґрунтується на ідеях Світової програми дій стосовно інвалідів і відображає досягнення, що відбулися протягом Десятиліття інвалідів ООН (1983-1992 р. р.).
Як наголосив голова Комітету Петро Цибенко, "Термін "реабілітація" стосується процесу, що має на меті допомогти інвалідам досягти їхнього оптимального фізичного, інтелектуального, психічного і /або соціального рівня діяльності та підтримувати його, надавши їм тим самим засоби для зміни життя і розширення рамок їхньої незалежності".
За його словами, із цього міжнародновизнаного терміну "реабілітація" випливає певна аналітична схема комплексної реабілітації, що містить такі складові частини:
соціальна реабілітація - забезпечує реабілітацію людини з інвалідністю як соціального суб'єкта;
психологічна реабілітація - забезпечує реабілітацію на рівні особистості;
педагогічна реабілітація - забезпечує реабілітацію людини як суб'єкта діяльності;медична реабілітація забезпечує реабілітацію на рівні біологічного організму людини.
Всі наведені компоненти складають ідеальну універсальну модель реабілітаційного процесу.
Національне законодавство, зокрема, базовий Закон "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" спрямовує державну соціальну політику щодо розв'язання проблем інвалідів на створення правових, економічних, політичних, побутових, соціально-психологічних умов тощо для відновлення (збереження) здоров'я, матеріального забезпечення, посильної трудової та громадської діяльності осіб з обмеженими фізичними і розумовими можливостями.
Головну роль в цьому процесі, вважають народні депутати, відіграє реабілітація. Для організації реабілітаційного процесу створюються центри раннього втручання і соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центри професійної, медичної та соціальної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями. Відповідно до Національної програми професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001-2005 роки, зазначені реабілітаційні заклади мають бути у всіх містах з чисельністю населення понад 50 тисяч осіб.
Загалом нині налічується 470 реабілітаційних установ різного профілю, підпорядкованості і форми господарювання.
Наголошувалося, що створена реабілітаційна інфраструктура сприяє усуненню обмежень життєдіяльності інвалідів або найбільш повній їх компенсації. Однак, вона потребує подальшого розвитку.
Останнім часом у вітчизняній реабілітології переважає тенденція до множинності моделей і підходів у побудові реабілітаційного процесу, причиною якої є багатовекторність напрямів діяльності центрів і установ соціальної реабілітації, їх різна відомча підпорядкованість.
Державне замовлення на комплексну та безперервну реабілітацію, вважають учасники спільного засідання, сприяло б стимулюванню організаторів соціальної реабілітації, керівників центрів до впровадження нових реабілітаційних технологій, перепідготовки кадрів і розробки методичного забезпечення у принципово нових галузях соціально-психологічної, педагогічної та фізичної реабілітації.
Проект закону про реабілітацію інвалідів в Україні, поданий в порядку законодавчої ініціативи народними депутатами України В.М.Сушкевичем та М.П.Нощенком, наголошувалося на засіданні, є цілком на часі і тож зрозуміла активна участь у його підготовці урядової сторони.
В основу проекту закону покладено принципи:
створення цілісної державної реабілітаційної системи, що впливатиме як на інвалідів, так і на їхнє соціальне оточення, і діятиме на підставі наукових досліджень відхилень в соціально-економічному статусі осіб з обмеженими фізичними та розумовими можливостями, об'єктивних закономірностей розвитку процесів відновлення їх порушених психо-фізіологічних функцій;
забезпечення рівності умов для здійснення реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів реабілітаційними установами незалежно від відомчого підпорядкування, типу і форми власності.
Отже, підкреслили члени Комітету, остаточне прийняття законопроекту та його подальша реалізація сприятимуть здійсненню комплексної реабілітації осіб, які втратили певні функції, їх самореалізації, а зрештою - повноцінній адаптації в суспільстві.