УРОЧИСТЕ ЗАСІДАННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З НАГОДИ 20-Ї РІЧНИЦІ ПРИЙНЯТТЯ ДЕКЛАРАЦІЇ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ

У П'ЯТНИЦЮ, 16 ЛИПНЯ, ВІДБУЛОСЯ УРОЧИСТЕ ЗАСІДАННЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З НАГОДИ 20-Ї РІЧНИЦІ ПРИЙНЯТТЯ ДЕКЛАРАЦІЇ ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ.

Голова Верховної Ради України Володимир Литвин на початку повідомив, що на урочистому засіданні присутні Прем'єр-міністр України Микола Азаров та члени Уряду, Голова Конституційного Суду України Анатолій Головін, Голова Верховного Суду України Василь Онопенко, Голова Вищого Адміністративного Суду України Олександр Пасенюк, Голова Національного банку України Володимир Стельмах, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова.

Головуючий також повідомив про участь в урочистому зібранні народних депутатів України першого та наступних скликань, Президента України у 1991-1994 рр. Леоніда Кравчука, Голів Верховної Ради України попередніх скликань, колишніх Прем'єр-міністрів України, представників духовенства, дипломатичного корпусу та інших посадових осіб.

Голова Верховної Ради України В.Литвин оголосив урочисте засідання Верховної Ради України, присвячене 20-ій річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України, відкритим.

У виконанні хору прозвучав Державний Гімн України.

Головуючий повідомив про те, що з нагоди 20-річчя прийняття Декларації про державний суверенітет України Президент України Віктор Янукович виступив зі зверненням до українського народу і запропонував його увазі учасників засідання.

Голова Верховної Ради України Володимир Литвин виступив перед учасниками засідання. Він назвав прийняття Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України подією виняткового значення. "Декларація стала першим і найбільш вагомим кроком на шляху розбудови суверенної, незалежної Української держави. І що особливо важливо, започаткувала становлення якісно нового етапу в розвитку та захисті прав і свобод людини в Україні", - наголосив В.Литвин.

Голова Верховної Ради України, оцінюючи документ, зазначив: "Він став першим політичним актом в Україні, який проголосив: ні - тоталітаризму, так - демократії, ні - байдужій до людини ідеології, так - правовій державі, в якій людина має бути творцем власної долі, ні - командній економіці, так - сучасній економіці та захисту всіх форм власності".

Голова Верховної Ради України відзначив велику заслугу Верховної Ради України у прийнятті Декларації, яка фактично заклала підвалини нового курсу розвитку українського законодавства. "Верховна Рада України чи не вперше прийняла акт, який втілив волевиявлення всього народу", - сказав він.

В.Литвин у виступі охарактеризував процес державотворення, зазначивши, що проголошена Декларацією ідея державного суверенітету України у своєму розвитку пройшла два основних етапи, що пов'язуються як з еволюцією державного владарювання, так і з певними суспільно-політичними змінами внутрішнього та зовнішньополітичного характеру, які обумовили цю еволюцію.

Голова Верховної Ради України назвав Декларацію політичним документом, порівнявши силу її впливу на зміни в суспільстві з конституційним актом. "Цьому сприяло не лише те, що за неї проголосувала конституційна більшість депутатів - 355 осіб. Практично кожне положення цього документа відповідало прагненням народу, а тому не потребувало запровадження додаткових гарантій його дотримання чи механізму застосування. Вважаю за необхідне наголосити, що практично всі положення Декларації суперечили чинній на той час Конституції УРСР. Але не Декларацію було змінено, а Конституцію приведено у відповідність до Декларації, оскільки саме таке рішення відповідало волевиявленню народу, що й було підтверджено Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року, за результатами якого понад 90 відсотків виборців підтримали суверенний статус України", - сказав В.Литвин.

Голова Верховної Ради України наголосив на тому, що Декларація справила величезний вплив на трансформацію українського суспільства завдяки таким її програмним принципам і положенням, як створення демократичного суспільства; вимоги всебічного забезпечення прав і свобод людини; повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України; необхідність розбудови правової держави; утвердження самоврядування народу і забезпечення його національно-культурного відродження; відмова в участі у військових блоках; утвердження переваги загальнолюдських цінностей над класовими тощо.

В.Литвин сказав, що за своєю природою це був компромісний документ. У ньому виявився і певний романтизм законодавців, і їх максималізм, а нерідко - й відсутність досвіду законотворчої роботи. У цьому зв'язку він зазначив, що низка положень Декларації ще чекають на своє втілення в життя через "легковажне ставлення до них або й просте нехтування ними". Одним з таких положень В.Литвин назвав положення про необхідність побудови правової держави. "Загальновизнано, що така держава - це насамперед налагоджений механізм захисту прав і свобод людини, верховенство права і збалансована система поділу і взаємодії влад", - сказав він.

Голова Верховної Ради дав оцінку законотворчому процесу, початок якому поклало прийняття Декларації. Він визнав: "недосконалість законодавства та його подеколи декларативний характер, непідкріпленість закону реальним механізмом впровадження набули системного характеру".

До проблем українського законодавства Голова Верховної Ради відніс і внутрішні протиріччя: самих законодавчих актів та підзаконних актів чи різних правових актів між собою; перевищення меж повноважень при прийнятті нормативно-правових актів (йдеться про розмежування функцій Верховної Ради України, нормотворчість Президента України, Уряду й інших органів виконавчої влади). "Вихід один - законодавчо передбачити відповідальність суб'єкта за вторгнення на чуже правотворче поле", - наголосив В.Литвин.

Завершуючи виступ, В.Литвин наголосив на важливості реалізації положень Декларації. "Будь-який подібний документ буде ефективним лише за умови його правової захищеності, гарантованості. Якщо він не має належного правового захисту, то існує ризик нехтування його положеннями. На відміну від Конституції України, однією з юридичних властивостей якої є її спеціальний правовий захист, насамперед, органом конституційної юрисдикції, на Декларацію він не поширюється. Хоча, за українських умов навіть спеціальна правова захищеність Конституції не гарантує від спроб порушення її приписів", - зазначив він.

Голова Верховної Ради України, завершуючи, наголосив: "Декларація про державний суверенітет України зберігає і буде зберігати свій статус дороговказу у сьогоденні і на майбутнє".

Під час виступу учасники засідання за пропозицією Голови Верховної Ради України хвилиною мовчання вшанували пам'ять 85 народних депутатів першого скликання - творців Декларації про державний суверенітет, яких вже не має в живих.

Прем'єр-міністр України Микола Азаров у своєму виступі зазначив, що Декларація про суверенітет є документальним юридичним освідченням волі народу, його бачення, якою має бути рідна незалежна держава.

За його словами, і сьогодні залишаються актуальними такі положення Декларації як виключне право народу України розпоряджатися національним багатством, а парламенту - виступати від його імені, принципи розподілу влади, верховенства права, забезпечення прав і свобод людини, національна рівність, прагнення до безблоковості і без'ядерності.

Прем'єр-міністр України наголосив на тому, що старий потенціал, отриманий у спадок, вичерпався, світова криза прискорила розуміння того, що альтернативи кардинальному оновленню всіх сфер життєдіяльності держави немає.

М.Азаров зазначив: за десять років Україна має стабілізувати ситуацію, подолати кризу, здійснити структурні реформи, модернізувати економіку і суспільні відносини, які мають наблизитися до європейських стандартів життя. "Тобто на новому історичному витку ми повинні здійснити практично все те, що визначали для держави творці Декларації про державний суверенітет України", - сказав Прем'єр-міністр і висловив переконання, що "нам разом стане на це сили". Такого ж переконання і впевненості у своїх силах М.Азаров побажав кожному громадянинові України.

Президент України у 1991-1994 роках Леонід Кравчук відзначив особливе місце Декларація про державний суверенітет України у боротьбі за незалежність. "Це перший державно-політичний документ, у якому проголошено державний суверенітет України. За суверенітет постала сама держава, причому Радянська Республіка, що само по собі є подією без перебільшення безпрецедентною", сказав він. За словами промовця, Декларація визначила основні засадничі напрями державотворення, принципи внутрішньої та зовнішньої політики України, відносин України з іншими державами і з Радянським Союзом зокрема. Вона є справді орієнтиром для демократичної і загалом української еліти - як можна здобути незалежність України.

Л.Кравчук також зазначив, що Декларація збудила політичні фігури України, національні почуття українського народу. "Вона несла в собі дух незалежності, вселяла у людей віру, можливість її здобуття. То був час віри в те, що ми робили. Її писали разом комуністи, націонал-патріоти, тому не було гострого протистояння між політичними силами і я думаю, що цей приклад міг би бути і сьогодні застосований в Україні, принаймні в парламенті", - наголосив перший Президент України.

Л.Кравчук висловив тривогу з приводу того, що Верховна Рада втратила силу, перетворилася: або хоче, або може, з позиції, з подачі деяких депутатів перетворитися в філіал Адміністрації Президента.

Л.Кравчук висловив переконання, що у відповідності до духу Декларації, Верховна Рада має зависокий обов'язок, зависоку відповідальність перед виборцями - повернути їй втрачений через безпринципність частини депутатів авторитет, оголосити боротьбу з порушеннями Конституції, цинізмом, фальшуванням, пристосовництвом посадових осіб всіх органів.

Голова Верховної Ради України другого та п'ятого скликань Олександр Мороз наголосив на тому, що Декларація - це форма суверенітету. "Ми над нею серйозно працювали у цьому залі. І у той час ми були творцями історії, можливо, не усвідомлюючи значення зробленого", - сказав він.

О.Мороз нагадав, що головні положення Декларації покладені в основу однієї з найкращих в Європі Конституцій і закликав присутніх "берегти Конституцію від будь-яких зазіхань". "Є лише один шлях її вдосконалення, це європейська модель управління, сильне самоврядування. В цьому напрямку можна рухатися, можна робити. Не зробимо цього, не буде європейської України і люди не стануть громадянами, народом", - наголосив О.Мороз.

Народний депутат України Іван Заєць у своєму виступі наголосив на тому, що Декларація про державний суверенітет України є історичним документом особливої української державотворчої сили. За його словами, вона є виявом споконвічних прагнень українців до святої волі, до свободи. "Декларація стала не тільки заявкою українців на власну самостійну державу, а й на повноцінну європейську державу, державу демократичну. Декларація зафіксувала прагнення українців повернутися з вікової неволі назад додому, у Європу", - сказав народний депутат.

За словами І.Зайця, значення Декларації як історичного документу полягає у тому, що вона на досить тривалий час стала основним джерелом права в Україні.

Народний депутат висловив тривогу щодо намагання перетворити Україну в так звану позаблокову державу. "Будь-які посилання на декларацію тут, м'яко кажучи, є недоречними. В Декларації проголошено намір, лише намір не брати участь у військових блоках, який ніколи не реалізовувався ні в законодавстві, ні на практиці", - сказав І.Заєць і продовжив: "Нам ще належить усвідомити справжню роль і місце України у змінах, які відбулися на терені колишнього СРСР у світі і Європі. Саме українська державність ліквідувала СРСР як імперію зла, зруйнувала світову комуністичну систему. Саме українська державність створила умови для побудови нової більш безпечної Європи".

Президент Асоціації народних депутатів України Олександр Барабаш відзначив: Декларація по суті стала розгорнутою програмою розбудови України, її шляху до незалежності. Акт логічної, природної, історично невідворотної реалізації дороговказу Декларації. Після її прийняття, проголошення незалежності України було вже неминучим, лише питанням часу.

О.Барабаш висловив занепокоєння з приводу дотримання деяких цілей, принципів і цінностей декларації, двічі підтриманих українським народом на референдумах 91-го року. Зокрема, він висловив стурбованість щодо стану наукового осмислення глибини і значення Декларації, ідей її цінності, а також фактів переслідування деяких творців Декларації за активну громадянську позицію і діяльність.

Голова Верховної Ради України В.Литвин на завершення висловив переконання у необхідності консолідації. "Водночас, закликаючи до консолідації, нам не потрібно в той же час працювати на розбрат, а треба нашу енергію слів перевести в енергію справ в інтересах України, а не того чи іншого політичного діяча", - сказав він.

В.Литвин наголосив: "Верховна Рада України є, була і буде служити українському народу. І я переконаний, що український народ на виборах буде робити свідомий завжди вибір".

Голова Верховної Ради України побажав учасникам засідання добра, здоров'я, політичних і життєвих успіхів, спокою і процвітання українському народу і оголосив урочисте засідання Верховної Ради закритим.

У сесійному залі у виконанні хору прозвучав Державний Гімн України.