11 червня 2010, 13:30
Законопроектом (реєстр. №4744) пропонується встановити порядок залучення додаткових коштів на фінансування охорони здоров´я разом з його розмежуванням на основі запровадження двох організаційно-фінансових програм. А саме:
- державного медичного забезпечення за рахунок коштів консолідованого бюджету, що має забезпечити мінімально гарантований рівень медичного обслуговування в державних та комунальних закладах охорони здоров´я для всіх громадян на рівні життєзабезпечення та обслуговування у повному обсязі для окремих їх категорій;
- обов´язкового соціального медичного страхування за рахунок обов´язкових страхових внесків, що мають сплачуватись роботодавцями - за найманих працівників; органами місцевого самоврядування - за осіб, які обрали особливий порядок оподаткування та самозайнятих осіб; Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання - за осіб, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; працюючими громадянами, - за осіб, які перебувають на їх утриманні.
Проектом також передбачається визначення основних засад розвитку добровільного медичного страхування та надання платних медичних послуг як додаткового джерела фінансування охорони здоров´я, а також здійснення певних організаційних змін у цій системі.
На засіданні зазначалося, що законопроект, який за предметом правового регулювання належить до сфери охорони здоров´я та життя людей, тварин і рослин, фінансових послуг та охорони праці, у Європейському Союзі регулюється Хартією основних прав Європейського Союзу, Європейською соціальною хартією від 3 травня 1996 року, Конвенцією про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини.
Члени Комітету підкреслили, що положення статті 5 розділу 1 законопроекту щодо забезпечення прав пацієнта на безоплатну та своєчасну медичну допомогу, медичні послуги із дотриманням стандартів якості, особисту недоторканність, інформовану згоду чи відмову від медичного втручання, доступність до якісних медичних послуг, медичну інформацію та нерозголошення інформації про стан його здоров´я та конфіденційність його особистого та сімейного життя не суперечать зазначеним міжнародним актам. Зокрема, статті 13 Європейської соціальної хартії щодо права кожної малозабезпеченої людини на соціальну і медичну допомогу; статті 35 розділу 4 Хартії щодо права кожної людини на профілактичне лікування та належне медичне обслуговування на умовах, передбачених національним законодавством та практикою.
Також положення законопроекту не суперечать статті 5 розділу 1 Конвенції щодо можливості здійснення медичного втручання лише після того, як зацікавлена особа, будучи поінформованою, дасть на це свою добровільну згоду. Така особа отримує заздалегідь належну інформацію про мету і характер втручання, його наслідки та ризик, і може у будь-який момент відмовитися від своєї згоди.
Окрім того, законопроект не суперечить: статті 3 розділу 1 Конвенції щодо вжиття сторонами, враховуючи наявні потреби та ресурси, належних заходів для забезпечення в рамках їх юрисдикції рівного для всіх членів суспільства доступу до медичної допомоги належної якості; статті 10 розділу 3 Конвенції щодо права кожної особи на повагу до її особистого життя, коли йдеться про інформацію щодо здоров´я цієї особи, та статті 7 розділу 2 Хартії щодо права кожної людини на повагу і конфіденційність щодо його особистого та сімейного життя.
Комітет також зауважив, що положення законопроекту у ЄС регулюються на рівні національного законодавства держав-членів.