16 вересня 2004, 16:29
Відкриваючи семінар, голова Комітету Геннадій Руденко відмітив високий рівень співпраці України й Німеччини в екологічній галузі та перспективи, що відкриваються на майбутнє.
"Політика в сфері охорони довкілля і природокористування є вкрай важливою складовою загальнонаціональної стратегії розвитку. Від проекту чекали багато і він виправдав сподівання. Зокрема, підготовлено конкретні рекомендації щодо механізмів взаємодії органів влади при розробці екологічної політики, що базуються на кращому європейському досвіді та відображають українські реалії. Важливими були консультативні послуги закордонних експертів проекту щодо європейської системи управління охороною довкілля та природними ресурсами, а також стажування українських експертів у Федеративній Республіці Німеччини. Виконання проекту розширило сфери співробітництва в окремих конкретних напрямках. Зокрема, покладаються надії на взаємодію у галузі використання відновлюваних екологічно безпечних джерел енергії, розв’язання проблем впровадження екологічно безпечних і більш чистих технологій, реалізацію основних засад сталого розвитку тощо", - зазначив він.
Як підкреслювалось у виступах учасників заходу, стратегія екологічних реформ в Україні відстає від динаміки розвитку екологічної політики в рамках процесу “Навколишнє середовище для Європи”. На сьогодні відсутні чіткі напрямки стратегії розвитку національного законодавства в екологічній сфері та інституційного реформування державної системи управління у сфері охорони природи й використання природних ресурсів. Взаємодія Парламенту й Уряду в контексті виконання взаємних домовленостей носить фраґментарний характер. Непослідовність реформування природоохоронної політики виявляється також і в невиконанні рекомендацій Європейської економічної комісії ООН. Відсутня чітка взаємодія між міністерствами й комітетами Верховної Ради. Такі підходи, на думку учасників семінару, треба міняти. А для вирішення всіх питань слід створити ефективну систему інституційного забезпечення реалізації сучасної екологічної політики на основі принципу інтегрованого управління всіма природними ресурсами як єдиним цілим.