24 червня 2010, 11:15
Голова Верховної Ради України Володимир Литвин переконаний, що шукати розв`язання проблем оптимізації територіальної структури України потрібно в комплексі, на високому науковому рівні та з урахуванням думки громадськості.
Про це йдеться у статті В.Литвина «Федералізм: ідея, політична практика, застосовність в Україні», яка опублікована у газеті «Голос України» у четвер.
На думку Голови Верховної Ради України, дискусія щодо форми державного устрою повинна відбуватися «без зайвого ажіотажу й у контексті тих адміністративно-територіальних реформ, які, хочемо ми цього чи ні, все ж доведеться проводити».
За словами В.Литвина, очевидні переваги щодо децентралізації систем управління та врахування інтересів регіонів, які спостерігаються в розвинутих федераціях, «є результатом тривалого еволюційного розвитку, причому тривкість федерацій забезпечувалася, як правило, на шляхах об´єднавчих (а не роз´єднувальних) процесів». Водночас, зазначає він, світовий досвід переконує, що оскільки федералізм передбачає кілька центрів сили і рівнів влади, він тією чи іншою мірою стимулює відцентрові тенденції, створює нові вісі конфліктності. «Отже, немає ніяких підстав бачити у федерації, тим більше в непростих українських умовах, незаперечний позитив, здатний автоматично забезпечувати гарантії плюралізму й демократії, скорочувати відстані від центру до місць. Можна навіть із великою дозою вірогідності припустити, що в разі виведення проблеми федералізму на рівень політичних дискусій маховик «принципових незгод» дістане новий прискорювальний імпульс, а сама ідея перетвориться у черговий раз на інструмент зведення політичних рахунків», - застерігає керівник парламенту.
Перерозподіл внутрішніх «центрів впливу», вважає Голова Верховної Ради України, може серйозно ускладнювати систему «горизонтальних» зв´язків і створювати нові вогнища напруженості. «В Україні з її виразно поляризованими регіональними інтересами й нестабільними локальними ідентичностями ці загрози можуть проявитися особливо рельєфно, - зазначає В.Литвин. - Україна поки що не готова не тільки до кардинальної ломки форми державного устрою, але й до неупередженого сприйняття аргументів «за» і «проти» відходу від закріпленого Конституцією унітаризму. Але розбіжності в регіональному світосприйнятті (які відбивають і латентний конфлікт інтересів) у нас настільки великі, що будь-яка стресова ситуація може спровокувати нові «лінії розламу».
У зв`язку із викладеним вище керівник парламенту висловлює переконання, що саме тепер, в умовах вироблення нових стратегічних орієнтирів України та коригування засад її зовнішньої та внутрішньої, у тому числі регіональної, політики, «варто розпочати в суспільстві серйозну розмову про рівні влади, їхнє співвідношення та взаємодію, про механізми оптимізації параметрів територіального устрою».
На думку В.Литвина, необхідно осмислити світовий досвід федералізації на високому науковому рівні з урахуванням специфічних українських умов, традицій, ментальностей. У відповідному міждисциплінарному науковому проекті, вважає він, «можна було б сконцентрувати зусилля правників, філософів, істориків, соціологів, культурологів, управлінців - насамперед для того, щоб почути голоси і традиціоналістів-скептиків, і новаторів-раціоналістів, і водночас уважно вивчити суспільні настрої щодо напрямів і меж реформування системи управління і територіального устрою з тим, щоб не повторити помилок, які зумовили провал непідготовленої, «авральної» адміністративно-територіальної реформи 2005 року».
«Очевидно, що шукати вирішення проблем оптимізації територіальної структури варто в комплексі, реформуючи одночасно і відносини по лінії гілок влади, і систему місцевого самоврядування, і параметри адміністративного устрою. Це надзвичайно складне завдання, і йти до його розв´язання треба поетапно, створюючи наукові центри, агентства регіонального розвитку, підтримуючи територіальні осередки громадянського суспільства. Необхідно насамперед продумати систему змін, які потребуватимуть реагування на законодавчому рівні, і сконцентрувати зусилля депутатського корпусу на підготовці відповідних законопроектів. Можлива реалізація пілотних проектів на окремих територіях, приміром, у Криму, де на рівні автономії легше створювати відповідні структури й контролювати їх роботу. Важливо лише, щоб на всіх рівнях у цій підготовчій роботі брала активну участь громадськість», - зазначає В.Литвин.
Прогнозувати й наближати своє майбутнє Україна повинна у всеозброєнні власного бачення конкурентних переваг тієї чи іншої форми державного устрою, як, до речі, й тих ризиків, які зазвичай виникають на шляхах кардинальних політичних реформ, підсумував керівник парламенту.