Реалізацію в Україні конвенцій МОП №100 "Про рівну винагороду" та №111 "Про дискримінацію в галузі праці та занять" обговорено під час круглого столу у Верховній Раді

У заході, організованому Комітетом з питань соціальної політики та праці спільно з проектом Європейського Союзу та Міжнародного бюро праці "Рівність жінок і чоловіків у світі праці", взяли участь народні депутати, представники міністерств та відомств, об'єднань профспілок і роботодавців, міжнародних та неурядових організацій, наукових установ.

Перший заступник голови Комітету Олег Шевчук, відкриваючи "круглий стіл", зазначив: обговорення реалізації Конвенцій Міжнародної організації праці в українському законодавстві для законодавців важливе з точки зору його удосконалення у відповідності із стандартами МОП.

Представник Міжнародного бюро праці Катерін Ландюіт представила коментарі з реалізації Конвенції МОП №111 "Про дискримінацію у сфері праці та занять" (1958р.) та Конвенції №100 "Про рівну винагороду" (1951р.).

Експерт МОП звернула увагу на те, що питання усунення нерівноправності в оплаті праці між чоловіками і жінками та забезпечення соціальної справедливості лежать в основі мандату МОП. За даними МОП, які навела К.Ландюіт, в Україні заробітна плата жінок, в середньому, на 30% нижча від заробітної плати чоловіків. Чинне в Україні законодавство встановлює принцип рівної оплати для чоловіків і жінок за працю з однаковими навичками та в однакових робочих умовах. Проте, з точки зору Комітету експертів МОП, такий принцип є "більш обмежуючим, аніж принцип рівної оплати за визначенням Конвенції МОП №100" і "роботи, виконувані чоловіком і жінкою, можуть передбачати різну кваліфікацію та різні умови праці, але можуть бути рівноцінними роботами й, отже, винагородження за них мало б бути на однаковому рівні".

За словами К.Ландюіт, Закон "Про забезпечення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків" є важливим кроком на шляху до досягнення цілей конвенцій МОП. "Цей закон надає чоловікам та жінкам в Україні рівні права і можливості в усіх сферах суспільного життя, включно зі сферою зайнятості, шляхом надання рівних прав, усунення ґендерної дискримінації, а також позитивної дії для викорінення нерівноправності між чоловіками та жінками. Закон також встановлює національний механізм для просування ґендерної рівності", - наголосила вона.

Інші учасники "круглого столу" відзначали, що в Україні запроваджені найважливіші законодавчі та інституційні засади для сприяння рівності жінок і чоловіків і розв'язання проблем ґендерної дискримінації. У виступах наголошувалося на тому, що Україна ратифікувала Конвенцію ООН "Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок" та її Протокол, а також усі основні конвенції МОП, зокрема, Конвенцію №100 "Про рівну винагороду", Конвенцію № 111 "Про дискримінацію в галузі праці та занять" і Конвенцію № 156 "Про працівників із сімейними обов'язками".

Значний прогрес, за словами промовців, досягнутий і у розробленні законодавства, зокрема, рівність прав гарантується Конституцією України. У 2005 році був прийнятий Закон "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків", а у 2006 році - Державна програма з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року. Згодом були розроблені та знаходяться в процесі реалізації регіональні програми.

Водночас, учасники "круглого столу" відзначали, що в Україні все ще продовжують діяти законодавчі положення, які звужують принципи, викладені у Конвенції №100 "Про рівну винагороду", зокрема, не визначають концепцію "роботи рівної цінності", що перешкоджає прогресу у подоланні дискримінації в оплаті праці жінок, яка ґрунтується на ґендерному принципі. Окрім того, на їхню думку, законодавчі положення повинні не лише забезпечувати рівну винагороду за рівну, таку ж саму або однакову роботу, але й забороняти дискримінацію в оплаті праці, яка має місце в тих випадках, коли чоловіки та жінки виконують різну роботу, але яка є роботою рівної цінності.

Промовці також зазначили, що хоча Законом "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" передбачається обов'язок роботодавця вживати заходів щодо унеможливлення випадків сексуальних домагань (стаття 17), визначення поняття "сексуальне домагання" не охоплює ситуацій, де відсутні відносини підпорядкування між особою, що вчинила домагання, та жертвою, а також ситуацій, де поведінка сексуального характеру створює вороже виробниче середовище незалежно від того, чи існують відносини підпорядкування між особою, яка здійснює домагання, й жертвою.

Учасники заходу особливо наголошували на тому, що наявна в Україні офіційна статистика не дозволяє чітко диференціювати різноманітні категорії даних за статтю. Зокрема, відсутні статистичні дані про участь чоловіків і жінок у різних роботах, родах занять і секторах економіки, наприклад, дані про зайнятість жінок на управлінських і керівних посадах (у приватному та державному секторах), що унеможливлює отримання інформації про ґендерний розрив в оплаті праці за цими категоріями.

У виступах наголошувалося на важливості тристороннього підходу до розв'язання проблем рівної оплати за рівноцінну працю та дискримінації у галузі праці та занять, у сприянні, розробленні та застосовуванні практичних підходів та методів об'єктивної оцінки видів робіт з огляду на ефективне застосування принципу рівної винагороди для жінок і чоловіків за роботу рівної цінності у держаному та приватному секторах. Такі заходи повинні охоплювати як рівень підприємства, так і галузевий і національний для об'єктивного оцінювання видів робіт, у контексті ведення колективних переговорів, а також шляхом національних механізмів встановлення рівня заробітної плати.

Учасники "круглого столу" звертали увагу на низький рівень обізнаності з цих питань в експертному середовищі в Україні, пропонували проводити навчання з порушених питань для державних службовців, представників профспілок та організацій роботодавців у рамках міжнародної технічної допомоги, що надається міжнародними організаціями.

За результатами обговорення учасники "круглого столу" ухвалили рекомендації Кабінету Міністрів щодо забезпечення здійснення аналізу стану впровадження та дотримання положень Закону "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків". Зокрема, уряду рекомендується оцінити вжиті роботодавцями та профспілками заходи щодо дій державних органів і установ, на які законодавством покладені обов'язки стосовно сприяння ґендерній рівності та протидії дискримінації у галузі занятості, а також проаналізувати кількість та характер скарг, розглянутих судами й іншими органами, наданих засобів правового захисту тощо.

Уряду також рекомендується забезпечити в установленому порядку за участю сторін соціального діалогу перегляд та вдосконалення норм Закону "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" з метою посилення його дієвості у сприянні ґендерній рівності та усуненні ґендерної дискримінації у галузі праці та занять, більш чіткого визначення поняття "ґендерна дискримінація", яке має охопити як пряму, так і непряму дискримінацію; повного відображення принципу рівного винагородження чоловіків і жінок за рівноцінну працю, встановленого у Конвенції МОП № 100 тощо.