Голова Верховної Ради України Володимир Литвин взяв участь у церемонії початку нового навчального року - посвяті у студенти НАУКМА (Києво-Могилянської Академії)
31 серпня 2004, 19:20
Привітання і напутні слова першокурсникам висловив президент Національного університету “Києво-Могилянська академія”, доктор філологічних наук професор В’ячеслав Брюховецький. Новачків також привітали представники професорсько-викладацького составу, а також декан Іллінойської школи охорони здоров’я Сюзан Скрімшоу.
Вітаючи студентів Києво-Могилянської академії, Голова Верховної Ради виступив з промовою (текст виступу надається).
Тези виступу Голови Верховної Ради України
В.М. ЛИТВИНА на церемонії початку нового навчального року – Посвяті в студенти Національного університету “Києво-Могилянська академія”
31 серпня 2004 р.
1. Поряд із Києво-Печерською лаврою, світло духовності й культури якої проникало не тільки до всіх куточків руських земель, а й до багатьох країн Європи, Києво-Могилянська академія стала другим – “золотим” – стовпом української державності. Третім, як відомо, виступило українське козацтво.
Непохитна віра, гострий розум і військова міць – такою бачили Україну-Русь не тільки гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний і київський митрополит Петро Могила, а й їхні великі попередники. Саме віра та інтелект кували впродовж століть військову, економічну й політичну потугу, яка уможливила культурно-політичне піднесення українсько-руських земель у XVI-XVII століттях і створення Держави Військо Запорозьке під проводом гетьмана Богдана Хмельницького.
2. Києво-Могилянська академія вирізьбила чіткий і самобутній національний профіль як великих військових, державних, релігійних і наукових діячів, так і вершинних літературно-мистецьких явищ, унікальних культурно-естетичних напрямів, течій і стилів своєї та наступних епох, зокрема, шкільної драми, полемічної літератури, музичної культури, а надто ж – сповненої неповторної величі й оригінальності доби бароко. Інтелектуальне лідерство цього справжнього європейського університету в суспільно-політичній і церковно-релігійній практиках вело не тільки до розширення світоглядно-ціннісних орієнтацій і горизонтів національної державності, а й до суттєвого збагачення скарбниці світової історії та культури.
3. Викладачі та випускники Академії, напоєні її вільнолюбним духом, осяяні іскрою Божого таланту та незгасної любові до рідної Вітчизни, повернули до життя нашу славну історію, героїчну минувшину. На повен голос вона обізвалася у Густинському, Львівському, Київському, Острозькому, Межигірському літописах; у “Хроніці” Феодосія Сафоновича; в козацьких літописах Самовидця, Григорія Грабянки, Самійла Величка та ін.
Самовидець, Грабянка, Величко – вихованці Академії – адресували свої літописи майбутнім поколінням з тим, “Щоб знаменні події не прийшли в крайнє забуття”. Талановиті випускники Академії, вивчені “у справжній побожності, в звичаях добрих і в науках вільних” (Петро Могила), стали, за словами Івана Франка, “забралом православ’я і південноруської національності, користуючись тією ж зброєю, якою вівся на них напад з боку ворога – наукою і просвітництвом”.
4. Києво-Могилянська академія наприкінці 80-х років минулого століття стала духовною предтечею і ровесницею новітньої державної незалежності України, символом відродження української освіти, науки, культури і духовності.
Академія довела, за словами Оксани Пахльовської, “якою наша культура вміє і може бути”, відтворивши, цим самим, “свій історичний континуум, перерваний не на роки, а на століття”. Відтак саме в цьому академічному середовищі, яке знову потужно генерує енергію культуротворення і націєтворення, бачу сприятливі умови для формування інтелектуальної еліти України з могутнім державотворчим потенціалом і спонукою до високого громадянського чину. Реалізовувати цей потенціал необхідно уже сьогодні і скрізь: як в Україні, так і поза рідними порогами, але з постійною думою про історичне майбутнє нашої Батьківщини.
5. Наше святе завдання – зберегти й посилити свою державність, посилити, передусім, енергією інтелекту, правди, моралі та людяності. Саме ці чесноти, властиві студентству та університетам у цілому, мають подолати настрої зневіри й апатії, невпевненості й страху перед завтрашнім днем. Якщо цілюща сила правди й духовності потече з університетських стін загальносуспільною рікою очищення й оновлення, то жодні економічні, а тим більше політичні, загати не зупинять нас на шляху остаточного торжества демократії, прав і свобод людини, європейських стандартів життя.
Отож, бажаю першокурсникам і всім студентам Академії усвідомлення особистої причетності до долі своєї Вітчизни, до справдження мрій багатьох поколінь українських інтелектуалів бачити рідну землю вільною політично і духовно.
По закінченні урочистої церемонії почесні гості мали нагоду качати справжній гречаний мед.