21 вересня 2004, 12:13
Шановний Борисе Євгеновичу!
Високоповажне зібрання!
Щиро вітаю вас із славним 70-річним ювілеєм установи, яка є головним генератором академічної енергії і науковою гордістю Української держави.
Втім, не вік, а вершинні злети наукової думки, матеріалізовані у грандіозних технічних звершеннях, визначають сучасний – до того ж, підкреслю, постійно оновлюваний, а відтак – молодий профіль Інституту електрозварювання.
Сім десятиріч переконливо засвідчили правоту народної мудрості: “Сім раз відмір – один раз відріж”. Вчені світового масштабу і видатні організатори вітчизняної науки – батько й син Патони – щедро відміряли грані неозорого академічного поля – аж за горизонт людських знань. Поруч з прокладеною ними борозною лягають плодючі скиби допитливої вченості й духовності, на яких, без перебільшення, зростає душа людини.
Маємо всі підстави стверджувати, що 70-річна діяльність Інституту електрозварювання – це знакові етапи розвитку світової науки й техніки. Якщо хочете, це – унікальна історія становлення і розвитку особливої наукової галузі – матеріалознавства.
Вікопомним є внесок Інституту в наближення Дня Перемоги. Запроваджені під керівництвом академіка Євгена Оскаровича Патона високоефективні технології автоматичного зварювання під флюсом корпусів танків, артилерійських систем та авіабомб значно підвищили бойові якості радянської військової техніки, оперативно вирішили невідкладні проблеми літако- та моторобудування, масового виробництва боєприпасів.
Десятки оборонних заводів впровадили цей процес, налагодивши безперебійне виробництво танків Т-34 – найкращих бойових машин періоду Другої світової війни.
Думаю, що тут особливо доречно згадати ще й про високий заряд моралі та людяності Євгена Патона.
Хто б ще у 1941 році насмілився вказати Голові Раднаркому СРСР той факт, що уряд припустився помилки, присудивши Державну премію СРСР одному лише Патону, несправедливо оминувши при цьому безсумнівні заслуги низки співробітників Інституту?
А те, що батько не хотів бачити своїх синів “білоручками” і змушував їх нарівні з робітниками опановувати зварювання – хіба це не мудра батьківська наука?
Чому виникає гостре бажання акцентувати на цьому увагу?
Та тому, що справжні “апостоли добра, і правди, і науки” – найчастіше поряд з нами, між нас, але чи вміємо ми своєчасно розпізнати їх і повірити їхнім пророчим передбаченням?
Впевнений, що не тільки під ювілей, а повсякчас має звучати глибока вдячність співвітчизників монолітному колективу науковців та інженерно-технічних працівників Інституту на чолі з Борисом Євгеновичем.
Можливо, у повсякденному житті не кожен з нас стикається з науковими розробками Інституту.
Патонівська наукова школа – взірець унікального єднання, навіть консолідації інтелектуальних і людських ресурсів в ім’я створення конкурентоспроможного науково-технічного продукту.
Новітні високотехнологічні розробки вчених Інституту, зокрема зварювання м’яких живих тканин у клінічній практиці, своєю науковою сміливістю можуть вразити навіть фантастів.
Понад дві тисячі безкровних хірургічних операцій, виконаних за цією методикою, – це ще одне свідчення безмежних можливостей науки.
Науки, натхненної ідеєю творення добра задля кожної людини, а не в ім’я ідеологічно примарної могутності держави.
Ви, звичайно ж, добре розумієте, що дальші успіхи фундаментальної та прикладної науки в Україні перебувають у прямій залежності від державної політики у сфері науки і освіти. Хочу сказати, що Верховна Рада України послідовно здійснюватиме системне законодавче забезпечення реального пріоритету науки, вищої та середньої школи як основи економічного зростання, технологічного прогресу і соціальної стабільності в Україні.
Щиро бажаю всім співробітникам Інституту та вашим родинам святкового настрою, нових наукових здобутків і відкриттів, незмінного лідерства на пріоритетних наукових напрямках.
Дорогий Борисе Євгеновичу!
Взявши в далекому 1941 році з батьківських рук електрод – електрод довжиною в життя і на вагу долі – тримайте його міцно, щоб він горів незгасно, освітлюючи шлях майбутнім поколінням.
Нехай же “патонівський шов” надійно з’єднує минуле, сучасність і майбутнє, де домінує високоморальний інтелект і життєствердна духовність!