23 жовтня 2026, 15:25
Комітет Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики ухвалив рекомендації за результатами слухань на тему «Стан та проблеми розвитку сімейних форм виховання дітей: виклики та пріоритети державної політики України», що відбулися 16 вересня 2026 року.
«Документ, ухвалений на засіданні 21 жовтня 2026 року, визначає кроки, які мають здійснити Уряд, профільні міністерства, органи виконавчої влади та місцевого самоврядування для розвитку сімейного виховання, посилення соціальної підтримки й забезпечення безпеки дітей», – коментує Голова підкомітету у справах сім'ї та дітей Комітету Тетяна Скрипка.
За словами Тетяни Скрипки, головна мета рекомендацій – доопрацювати закони та підзаконні акти, створити алгоритми дій, посилити фінансування, аби кожна дитина, яка потребує захисту, не залишалася зі своїми проблемами наодинці та без уваги держави.
Аналіз багаторічного розвитку нормативно-правової бази у цій сфері та практики застосування законодавства, досвід реалізації Стратегії забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2024–2028 роки (далі – Стратегія) свідчать про необхідність запровадження цілісної законодавчої моделі забезпечення права кожної дитини на зростання у сімейному оточенні.
До рекомендацій включено також висновки Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів можливих порушень прав дитини при формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав дітей, соціальної підтримки сімей з дітьми, розвитку сімейних форм виховання та усиновлення, що була створена Постановою Верховної Ради України №4623-IX від 8 жовтня 2025 року для ретельного аналізу поточного стану справ.
Серед ключових викликів визначено скорочення кількості прийомних сімей і припинення діяльності дитячих будинків сімейного типу, насильства щодо дітей та порушення їхніх прав, недостатність соціального супроводу сімейних форм виховання, несвоєчасність виплат державної допомоги, брак психологічної підтримки та реабілітаційних послуг для дітей і батьків-вихователів, недостатнє фінансове й кадрове забезпечення служб у справах дітей, недоступність соціальних послуг у громадах, труднощі із влаштуванням дітей старшого віку, дітей з інвалідністю та братів і сестер в одну сім’ю, а виклики, спричинені війною, зокрема евакуація та переміщення дітей, розлучення з батьками, втрата батьків, вилучення дітей із біологічних сімей через складні життєві обставини чи відмову батьків від евакуації та інші.
Сімейні форми виховання в Україні є основним механізмом забезпечення права дитини на сімейне середовище. Утім, їх розвиток супроводжується скороченням кількості прийомних сімей, припиненням діяльності дитячих будинків сімейного типу, недостатньою підтримкою дітей і осіб, які про них піклуються тощо.
Такі тенденції відзначаються на тлі проголошеного державою курсу на деінституціалізацію, тобто відмови від утримання дітей в інтернатах.
За даними Державної служби України у справах дітей, станом на 30 червня 2026 року на первинному обліку перебувала 58 301 дитина-сирота та дитина, позбавлена батьківського піклування. Під опікою та піклуванням — 70,7% від загальної кількості. Водночас кількість дітей під опікою та піклуванням з року в рік скорочується.
Суперечливою залишається динаміка інших сімейних форм. Станом на 30 червня 2026 року в Україні функціонував 1 331 (1318 у 2025 році) дитячий будинок сімейного типу, де виховувалися 8 978 дітей. Протягом того року припинили роботу 44 таких заклади.
Кількість прийомних сімей станом на середину 2026 року становила 2 706, у них виховувалися 5 079 дітей. У 2025 році припинили діяльність 410 прийомних сімей, тоді як створили 326.
Загалом за 2025 рік кількість функціонуючих прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу зменшилася на 43 родини. За офіційними даними, за останні 20 років із цих форм виховання вибуло майже 20 тисяч дітей.
Виявлено також системні порушення у сфері захисту дітей від насильства. У 2025 році кількість кримінальних правопорушень щодо дітей зросла на 8,6% — із 5 774 до 6 272. Зареєстровано 564 правопорушення, пов’язані з домашнім насильством, потерпілими від яких стали 585 дітей, зокрема 395 малолітніх.
За сім місяців 2026 року поліція отримала 51 740 повідомлень про події, пов’язані з домашнім насильством, а факти насильства щодо дітей підтверджено у 6 811 випадках.
ТСК констатує несвоєчасне вилучення дітей із небезпечного середовища, формальний соціальний супровід, необґрунтоване повернення дітей у сім’ї без підтверджених позитивних змін, неналежне реагування правоохоронців і приховування недостовірної інформації, та загалом відзначає неефективність міжвідомчої взаємодії між службами у справах дітей, поліцією, закладами освіти, охорони здоров’я та органами місцевого самоврядування, що призводить до втрати критичної інформації та відсутності узгоджених дій.
Ситуацію ускладнюють наслідки війни, переміщення, втрати та психологічне виснаження осіб, які здійснюють догляд.
Що має бути виконано за результатами рекомендацій?
Кабінету Міністрів України рекомендовано ухвалити необхідні нормативно-правові акти для реалізації Закону № 2541-IX, відновити державне фінансування забезпечення житлом дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, проаналізувати причини вибуття дітей із сімейних форм виховання та їхнього подальшого забезпечення житлом і освітою тощо. Також пропонується передбачити у Державному бюджеті на 2027 рік кошти на підтримку сімейних форм виховання та соціальних послуг, запровадити фінансову підтримку громад і державну програму житлових гарантій для релокованих сімей, які виховують дітей.
До 1 грудня 2026 року Міністерству соціальної політики, сім’ї та єдності України рекомендовано дослідити причини припинення діяльності прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу та вибуття дітей до повноліття, переглянути чинні стандарти соціальних послуг і затвердити відсутні. До 1 квітня 2027 року – розробити гарантований мінімальний пакет соціальних послуг для дітей і сімей, оцінити достатність державної допомоги дітям під опікою та піклуванням, зокрема дітям з інвалідністю, і подати пропозиції щодо її перегляду, своєчасного фінансування та продовження виплат до 23 років у разі навчання.
Серед інших рекомендацій – цифровізація системи захисту прав дітей, створення єдиної електронної системи документації служб у справах дітей, спрощення оформлення сімейних форм виховання через використання державних реєстрів і міжвідомчу електронну взаємодію. Також пропонується налагодити взаємодію між громадами, звідки через війну переміщують сім’ї, та громадами, які їх приймають, щоб забезпечити права дітей і запобігати їх вилученню з біологічних сімей через складні життєві обставини.
Національній соціальній сервісній службі України слід підготувати та подати до Комітету звіт про забезпечення прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу соціальним супроводженням на підставі Положення про прийомну сім’ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 року №565, та Положення про дитячий будинок сімейного типу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №564 від 26 квітня 2002 року.
Державна служба України у справах дітей до 1 грудня 2026 року має забезпечити проведення оцінки стану розвитку сімейних форм виховання в кожній області, узагальнити дані про загиблих на фронті осіб, які до мобілізації були прийомними батьками, батьками-вихователями та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які у дитячому віці перебували на вихованні у прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, під опікою, подати до Комітету інформацію щодо прийомних дітей та дітей-вихованців, які вибули з прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу під час перебування у евакуації за кордоном тощо.
Обласні військові адміністрації та органи місцевого самоврядування до 1 січня 2027 року мають затвердити або переглянути регіональні й місцеві плани реалізації Стратегії та передбачити в бюджетах на 2027 рік кошти на соціальні послуги, підтримку сімей і належну роботу служб у справах дітей. А також – зберегти ресурси трансформованих закладів та спрямувати їх для підтримки дітей і сімей з дітьми у територіальних громадах тощо.
Службам у справах дітей рекомендовано регулярно оцінювати ризики для безпеки, здоров’я та розвитку дітей у вразливих сім’ях і визначати необхідні заходи реагування, зокрема під час переходу від інституційного до сімейного догляду. Також передбачено розроблення індивідуальних планів підтримки дитини та сім’ї з визначенням необхідних послуг, відповідальних осіб, строків і моніторингом виконання.
Координаційному центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей рекомендовано доповнити моніторинг Стратегії показниками щодо загибелі та порятунку дітей, стабільності сімейних форм виховання, незапланованого припинення влаштування та повторного переміщення дітей. Також передбачено оцінити виконання плану заходів на 2024–2026 роки й до 1 січня 2027 року подати Уряду план на 2027–2028 роки.
Крім того, оцінити результати реалізації Операційного плану заходів на 2024-2026 роки з реалізації Стратегії та розробити проєкт Операційного плану заходів на 2027-2028 роки та подати його до КМУ до 1 січня 2027 року.
Рекомендації мають бути враховані під час підготовки законопроєкту на основі проєктів №15438 та №15438-1 щодо вдосконалення механізмів захисту дітей і забезпечення їхнього права на сімейне виховання.
До 1 лютого 2027 року Кабінет Міністрів України має поінформувати Комітет про стан реалізації рекомендацій. Це дасть змогу оцінити виконання визначених заходів і прогрес у розвитку сімейних форм виховання та захисті прав дітей.