08 жовтня 2026, 12:18
7 жовтня 2026 року в Андоррі-ла-Вельї в межах 24-ї Осінньої сесії Парламентської асамблеї ОБСЄ Парламентська група підтримки України в ПА ОБСЄ провела окреме засідання, присвячене злочинам Росії проти українських дітей.
Відкрила засідання голова Парламентської групи підтримки України Ненсі Фезер.
Голова Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики, Віцепрезидент ПА ОБСЄ та співголова Парламентської групи Микита Потураєв у своєму виступі акцентував увагу на тому, що Україна готова до діалогу та прагне миру, але лише на основі принципів Гельсінського заключного акта, суверенітету, територіальної цілісності, міжнародного права та відповідальності за воєнні злочини. За його словами, мир і діалог не можуть означати замовчування російських злочинів або поступки агресору і саме захист цих принципів сьогодні є спільною відповідальністю держав-учасниць ОБСЄ.
Основну увагу під час дискусії було приділено злочинам Росії проти українських дітей — їхній депортації, примусовому переміщенню, індоктринації та мілітаризації. На засіданні прозвучали особисті свідчення молодих українців Дмитра, Вікторії та Поліни, які виросли в окупації та після досягнення повноліття змогли самостійно виїхати на підконтрольну Україні територію.
Дмитро виріс в окупованій Хрестівці на Донеччині. Він розповів, як зі шкільної програми зникли українська мова та література і як поступово змінювалося те, про що дозволялося говорити. «Представники російських спецслужб проводили в мене обшуки й погрожували мені. Двоє співробітників ФСБ наказали мені роздягнутися, допитуючи про мої татуювання. Представники окупаційної влади били мене. Зрештою я зрозумів, що залишатися у своєму рідному місті для мене більше небезпечно», — сказав Дмитро.
Вікторія розповіла про життя в окупованому Бахчисараї. Після окупації Криму з її школи зникла українська мова, виїхали вчителі, натомість з'явилися мілітаризовані заходи та «Юнармія». Дітей навчали збирати й розбирати автомат та марширувати як солдатів. Поступово обмежувався доступ до соціальних мереж і незалежних медіа. Під час навчання на журналістиці студентів зобов'язували створювати матеріали, що прославляли окупацію Криму, а згодом — війну проти України.
«Нас змушували писати листи підтримки російським солдатам, — розповіла Поліна. — Іноді ці солдати приходили просто до наших класів. Але найстрашніше було бачити, як діти починають у це вірити».
«Ми багато й абсолютно справедливо говоримо про депортацію та викрадення українських дітей росією. Але проблема значно ширша. росії навіть не потрібно фізично викрадати дитину, щоб спробувати відібрати в неї Україну. На окупованих територіях вона вже створила цілу фінансовану державою систему індоктринації та мілітаризації наших дітей. «Юнармія», «Рух перших», «Зарніца 2.0», кадетські та «козачі» класи, військова підготовка, навчання керуванню БПЛА. Це не окремі ініціативи. Це елементи однієї системи, мета якої — змінити ідентичність української дитини, нав’язати їй російське бачення історії та війни і зробити мілітаризацію частиною її повсякденного життя», — говорить заступник Голови Комітету Євгенія Кравчук, зауваживши, що «росія не лише забирає дітей з України, вона забирає Україну з дітей.»
Вона також нагадала міжнародним парламентарям про щоденні злочини росії проти українських громадян. У день засідання ПА ОБСЄ в Прилуках внаслідок російського ракетного удару по житловому будинку загинули 22 дорослих і п’ятеро дітей.
Парламентарії та представники міжнародних делегацій вшанували оплесками виступи Дмитра, Вікторії та Поліни та їх сміливість.
«Ми маємо продовжувати говорити про українських дітей і молодих людей, які живуть в окупації, та давати їм голос на міжнародному рівні. Щоб за розмовами про території світ ніколи не забував про людей, які там живуть», — зазначила Євгенія Кравчук.
Організаторами заходу виступили Парламентська група підтримки України в ПА ОБСЄ (на чолі з Ненсі Фезер), ініціатива Bring Kids Back UA за участі Максима Максимова та Таміли Ташевої, а також українська делегація в ПА ОБСЄ.