19 червня 2026, 11:18
«Не потоком шумних і галасливих фраз, а тихою, невтомною працею…»
– митрополит Андрій Шептицький
За рік роботи Тимчасова слідча комісія Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов’язаних із корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади провела широке дослідження стану антикорупційної політики Держави та функціонування ключових правоохоронних і судових інституцій у сфері запобігання та протидії корупції.
Головою Тимчасової слідчої комісії було обрано народного депутата України Сергія Володимировича Власенка (депутатська фракція політичної партії Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»), а заступником голови – народного депутата України Максима Аркадійовича Бужанського (депутатська фракція політичної партії «Слуга Народу»).
До складу Тимчасової слідчої комісії увійшли народні депутати України Павло Бакунець (депутатська група «ДОВІРА»), Валерій Божик, Максим Павлюк, Олександр Ткаченко, Галина Третьякова та Павло Фролов (фракція партії «Слуга Народу»), Валерій Гнатенко (депутатська група «Відновлення України»), Ірина Констанкевич (депутатська група «Партія «За майбутнє»), Григорій Мамка (депутатська група «Платформа за життя та мир»), Максим Саврасов (фракція партії «Європейська Солідарність») та Олександра Устінова (фракція партії «Голос»).
Комісія провела 21 засідання, працювала також у форматі нарад, здійснювала аналіз документів (зокрема з грифом «Для службового користування»), повідомлень в засобах масової інформації, співпрацювала з Дослідницькою службою Верховної Ради України. Комісія заслухала керівників та представників практично всіх ключових правоохоронних і антикорупційних органів держави, отримала більше 230 звернень від громадян, бізнесу, адвокатів, громадських організацій, а також направила понад 155 звернень та запитів до органів державної влади, посольств, підприємств, установ та організацій. Аналіз цих матеріалів дозволив виявити низку тривожних тенденцій, які свідчать про кризу довіри до окремих правоохоронних та судових інституцій. За результатами роботи до Верховної Ради України подано звіт про виконану роботу.
Результати діяльності Комісії свідчать про існування архаїчних системних проблем, які роками накопичувалися в органах, покликаних забезпечувати законність, справедливість та боротьбу з корупцією.
Незалежність правоохоронних і судових органів не є індульгенцією від відповідальності. Жоден статус, посада чи гарантія незалежності не дають права порушувати закон і уникати покарання.
Незалежність покликана захищати від незаконного втручання, а не прикривати безкарність.
Щоразу, коли Комісія починала перевіряти факти корупції або виявляла можливі корупційні ризики у правоохоронних органах, лунали заяви про нібито «тиск». Водночас жоден орган не надав жодного доказу такого тиску і навіть не пояснив, у чому саме він полягав. Насправді Комісія діяла виключно в межах своїх законних повноважень, а спроби окремих правоохоронних і судових органів видати парламентський контроль за «тиск» виглядають як небажання відповідати на незручні питання.
Однією з головних проблем, на яку звернула увагу Комісія, стало використання правоохоронної системи як інструменту тиску на бізнес та окремих громадян. Значна кількість звернень до Комісії стосувалася випадків, коли кримінальні провадження використовувалися не для встановлення істини та притягнення винних до відповідальності, а як механізм економічного або політичного впливу. Заявники повідомляли про необґрунтоване відкриття кримінальних проваджень, проведення численних обшуків без подальших результатів, блокування господарської діяльності підприємств, а також використання слідчих дій для створення додаткового тиску на суб'єктів господарювання.
Не менш серйозною проблемою Комісія визнала вибірковість правосуддя та вплив на перебіг досудового розслідування. У багатьох зверненнях йшлося про ситуації, коли одні кримінальні провадження роками залишаються без належного розслідування, тоді як інші отримують непропорційно високий рівень уваги правоохоронних органів. Такі факти створюють підстави для сумнівів у рівності всіх громадян перед законом та породжують ризики політично або економічно мотивованого правозастосування.
Окремий блок дослідження стосувався діяльності судової влади. Комісія отримала численні сигнали про порушення права на справедливий суд, затягування розгляду справ, можливі дисциплінарні проступки суддів, а також про недоліки у функціонуванні органів суддівського врядування.
Особливу увагу було приділено роботі Вищої кваліфікаційної комісії суддів та процедурам добору суддів до апеляційних судів. За результатами аналізу Комісія дійшла висновку про наявність серйозних ризиків виникнення конфлікту інтересів, недостатньої прозорості окремих процедур та можливого стороннього впливу на процеси оцінювання кандидатів.
За результатами аналізу матеріалів, що стосуються проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, Тимчасовою слідчою комісією було виявлено обставини, які можуть свідчити про наявність ознак кримінальних правопорушень, пов’язаних із можливим зловживанням службовим становищем, втручанням у процедури оцінювання кандидатів та іншими порушеннями законодавства. У зв’язку з цим, відповідні матеріали були передані до правоохоронних органів, за результатами чого розпочаті кримінальні провадження для перевірки встановлених фактів та надання їм належної правової оцінки.
Відтак, Тимчасовою слідчою комісією під час аналізу проведеного конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів встановлено обставини, які свідчать про можливі порушення законодавства у діях Голови Вищої кваліфікаційної комісії Андрія Пасічника. Зокрема, Тимчасовою слідчою комісією встановлено, що Андрій Пасічник був визначений членом екзаменаційної комісії для перевірки 210 практичних робіт кандидатів. Водночас, у період, відведений для їх оцінювання, він перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджено офіційною інформацією лікарні «Феофанія». При цьому, згідно з журналами логування інформаційної системи, за весь період перевірки він здійснив лише один вхід до системи та виставив оцінки усім 210 роботам протягом надзвичайно короткого проміжку часу – з інтервалом у кілька хвилин між діями, що об’єктивно виключає можливість реальної перевірки такого обсягу робіт.
Під час засідання Тимчасової слідчої комісії Андрій Пасічник пояснив, що перевіряв роботи не через інформаційну систему, а в паперовому вигляді у себе вдома, що вже є грубим порушенням встановленого законодавством порядку. Комісія встановила, що чинні процедури не передбачали належного контролю за такими діями, що створювало ризики несанкціонованого доступу до екзаменаційних матеріалів, втручання в процес оцінювання та порушення вимог інформаційної безпеки.
Крім того, Комісія встановила відсутність належного документального обґрунтування виставлених балів. Екзаменаційні відомості не містили детального пояснення щодо оцінювання окремих елементів практичних завдань відповідно до затверджених ВККС методичних рекомендацій. Аналогічні порушення були підтверджені і судовою практикою, зокрема рішенням Верховного Суду, який визнав неправомірними окремі рішення ВККС щодо результатів практичного завдання та констатував відсутність доказів об’єктивності й повноти перевірки робіт кандидатів.
В свою чергу, Верховний Суд підтвердив, що станом на листопад 2025 року на розгляді перебувало 143 справи у спорах щодо оскарження рішень ВККС, прийнятих у межах проведення конкурсу на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням ВККС від 14 вересня 2023 року, що свідчить про значну кількість обґрунтованих сумнівів щодо законності та об'єктивності процедур добору, а також про системний характер проблем під час проведення конкурсу.
Також Комісія звернула увагу на факти участі у конкурсах близьких осіб, інспекторів та помічників членів ВККС і ВРП, які отримували непропорційно високі результати саме на етапах суб’єктивного оцінювання. Серед таких осіб був і інспектор Голови ВККС Андрія Пасічника, який успішно пройшов конкурсні процедури попри наявність суттєвих питань щодо доброчесності. На думку Комісії, це створює обґрунтовані підозри щодо конфлікту інтересів та привілейованого ставлення до окремих кандидатів.
Чи є такі конкурси прозорими і справедливими?
За результатами проведеного розслідування Тимчасова слідча комісія дійшла висновку про наявність ознак порушення законодавства, зокрема антикорупційного, у діях Голови ВККС Андрія Пасічника та зазначила, що такі дії можуть містити ознаки кримінальних правопорушень. Матеріали Комісії були передані до правоохоронних органів, за результатами розгляду яких, відповідні відомості внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Наразі за відповідними фактами здійснюється досудове розслідування, кримінальні провадження перебувають на стадії розслідування.
Крім того, Тимчасова слідча комісія встановила, що діяльність Громадської ради доброчесності характеризується відсутністю чітких вимог до її членів, непрозорістю процедур формування, надмірною дискрецією під час оцінювання кандидатів та ризиками неформального впливу на ухвалення рішень. Виявлено ознаки застосування вибіркових підходів до оцінювання кандидатів, поширення практики «рекомендованих списків», монопольний вплив з боку окремої громадської організації та її керівника, а також недостатню прозорість діяльності ГРД, що створює корупційні ризики та підриває довіру до процедур добору суддів.
Також, одним із найбільш показових результатів діяльності Комісії став аналіз роботи Національного агентства з питань запобігання корупції. Фактично вперше на парламентському рівні було проведено комплексну оцінку ефективності системи фінансового контролю та моніторингу способу життя посадових осіб правоохоронних і судових органів.
Тимчасова слідча комісія Верховної Ради виявила низку системних проблем у діяльності Вищого антикорупційного суду. Серед основних зауважень –дефіцит суддівських кадрів, сумнівна практика надання державної охорони суддям та членам їхніх сімей, ризики в роботі системи автоматизованого розподілу справ, низька результативність розгляду кримінальних проваджень, значна кількість справ, закритих через сплив строків, а також домінування угод про визнання винуватості. Особливу увагу привертає той факт, що у 2025 році ВАКС як судом першої інстанції із 109 вироків (тільки 3 виправдувальні) – 72 ухвалено на підставі угод про визнання винуватості, що становить понад 66 % усіх вироків суду. Тобто переважає практика завершення кримінальних проваджень шляхом укладення угод про визнання винуватості, що суттєво зменшує частку справ, у яких обставини правопорушення досліджуються судом у змагальному процесі. Комісія також звернула увагу на ознаки неефективного використання бюджетних коштів, високу залежність окремих напрямів діяльності ВАКС від міжнародної допомоги та необхідність додаткової оцінки взаємодії суддів із представниками НАБУ і САП. За результатами роботи Комісія вважає за необхідне проведення комплексного незалежного аудиту ВАКС, посилити парламентський контроль і забезпечити більшу прозорість та підзвітність антикорупційного суду.
Крім того, Комісія дійшла висновку, що існуюча модель перевірки декларацій залишається переважно формальною та технічною. НАЗК значною мірою покладається на автоматизовані алгоритми, які здатні виявляти лише ті порушення, які вже закладені у програмний код системи. Такий підхід може виявити арифметичні помилки або формальні невідповідності, однак практично безсилий перед складними схемами приховування активів, використанням підставних осіб, оформленням майна на родичів чи корпоративні структури.
Особливе занепокоєння викликали масштаби моніторингу способу життя посадовців правоохоронних і судових органів. На переконання Комісії, отримані показники є критично низькими та не відповідають потребам держави, де тисячі правоохоронців мають доступ до значних владних повноважень та перебувають у зоні підвищених корупційних ризиків. Фактично це свідчить про те, що один із ключових антикорупційних інструментів використовується в мінімальному обсязі.
Також Комісія звернула увагу на недостатню реакцію НАЗК на численні журналістські розслідування та публікації у засобах масової інформації, які містять відомості про можливе незаконне збагачення посадових осіб правоохоронних і судових органів. На думку членів Комісії, антикорупційна система не повинна обмежуватися лише аналізом декларацій та державних реєстрів, а має активно використовувати відкриті джерела інформації, проводити глибокі аналітичні дослідження та перевіряти фактичний спосіб життя посадовців правоохоронних, судових органів.
Ще одним важливим висновком стало виявлення проблем із внутрішнім контролем у самих антикорупційних органах. Комісія констатувала, що механізми внутрішньої перевірки часто не забезпечують належного рівня виявлення потенційних порушень та конфліктів інтересів. Це створює ризик виникнення ситуацій, коли органи, покликані боротися з корупцією, самі залишаються недостатньо підзвітними суспільству.
За результатами проведеної роботи, Комісія дійшла висновку про неприпустимість практики систематичних спільних закордонних відряджень керівництва Національного антикорупційного бюро України, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та суддів Вищого антикорупційного суду. Такі поїздки суперечать принципу інституційної відокремленості органів, які в межах кримінального провадження виконують різні та взаємоконтролюючі функції. Національне антикорупційне бюро України здійснює досудове розслідування, Спеціалізована антикорупційна прокуратура забезпечує процесуальне керівництво та нагляд за законністю такого розслідування, а Вищий антикорупційний суд здійснює незалежний судовий контроль та розгляд відповідних справ. Комісія констатує, що регулярна участь керівників зазначених органів у спільних заходах, конференціях та закордонних відрядженнях створює ризики формування неформальних зв'язків між посадовими особами, які за законом повинні залишатися незалежними один від одного. Подібна практика породжує обґрунтовані сумніви щодо об'єктивності процесуального контролю, неупередженості судового розгляду та фактичного дотримання принципу розподілу повноважень між правоохоронними органами, прокуратурою та судом.
Особливе занепокоєння Комісії викликає тенденція фактичного включення Вищого антикорупційного суду до так званої «антикорупційної системи». Вищий антикорупційний суд є судом, а не правоохоронним органом чи органом прокуратури. Його завдання полягає у здійсненні незалежного та безстороннього правосуддя. Суд не може бути частиною єдиної корпоративної або інституційної спільноти разом з органами, законність дій яких він зобов'язаний перевіряти.
Тимчасова слідча комісія також встановила факти системного та демонстративного ігнорування парламентського контролю з боку Директора Національного антикорупційного бюро України Семена Кривоноса та керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександра Клименка.
Незважаючи на належним чином направлені запрошення, обидва керівники двічі відмовилися взяти участь у засіданнях Тимчасової слідчої комісії та надати пояснення щодо питань, які стали предметом парламентського розслідування. Перше запрошення було направлено більш ніж за два тижні до засідання Комісії. Повторні запрошення були надіслані майже за місяць до наступних засідань. Водночас про свою відсутність керівники повідомляли лише напередодні або безпосередньо в день проведення засідань, посилаючись на службову зайнятість та перебування у відпустці. При цьому, ні Національне антикорупційне бюро України, ні Спеціалізована антикорупційна прокуратура не забезпечили участь жодного належним чином уповноваженого представника, що фактично призвело до повної відсутності представництва цих органів під час роботи Комісії.
Тимчасова слідча комісія наголошує, що відповідно до статті 19 Закону України «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» явка на запрошення Комісії є прямим законодавчим обов'язком посадових осіб. Закон не передбачає можливості самостійно вирішувати питання щодо участі у засіданні або замінювати особисту присутність листуванням.
Комісія визнала причини неявки Директора Національного антикорупційного бюро України Семена Кривоноса та керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександра Клименка неповажними. На переконання Комісії, повністю синхронізована поведінка керівництва двох органів, їх одночасна відмова від участі у засіданнях та використання аналогічних аргументів для пояснення своєї відсутності свідчать про існування скоординованої стратегії уникнення парламентського контролю.
Матеріали, досліджені Тимчасовою слідчою комісією, результати аналізу Дослідницької служби Верховної Ради України та численні публікації у засобах масової інформації також свідчать про наявність системних корупційних ризиків у діяльності Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Серед встановлених проблемних аспектів: значні обсяги бюджетного фінансування, численні закордонні відрядження керівництва поза межами безпосередніх функціональних повноважень, високий рівень укладення угод зі слідством, низькі показники перевірки декларацій та недостатня ефективність у виявленні й притягненні до відповідальності за корупційні правопорушення.
Тимчасова слідча комісія вважає, що ігнорування законних вимог парламентського органу контролю підриває принципи відкритості, підзвітності та верховенства права, дискредитує конституційний механізм парламентського контролю та створює небезпечний прецедент фактичної непідконтрольності окремих державних органів суспільству та Верховній Раді України. Тимчасова слідча комісія, проаналізувавши відповіді на свої запити, дійшла висновку, що діяльність НАБУ та САП не демонструє належного рівня ефективності у протидії корупції. Незважаючи на значні повноваження та суттєве фінансування, результати роботи цих органів не відповідають суспільному запиту на невідворотність покарання за корупційні правопорушення.
Комісією встановлено ознаки вибіркового підходу до розслідування окремих справ, недостатню результативність у виявленні корупції всередині самих антикорупційних інституцій, а також неналежне реагування на факти, які набули широкого суспільного резонансу. Такий стан справ негативно впливає на довіру громадян до системи антикорупційних органів та ефективності державної антикорупційної політики.
Тимчасова слідча комісія встановила відсутність єдиної методики визначення розміру застави, що призводить до неоднакової судової практики, суб’єктивного підходу та випадків призначення необґрунтовано високих застав. Така практика створює ризики порушення права на свободу, не повною мірою відповідає стандартам ЄСПЛ та потребує законодавчого врегулювання шляхом запровадження прозорих і обов’язкових критеріїв розрахунку застави.
Комісія звернула увагу на практику спрямування коштів у межах угод про визнання винуватості на користь недержавних благодійних організацій. Відсутність чітких критеріїв вибору таких отримувачів створює корупційні ризики, підриває принципи рівності перед законом та може негативно впливати на довіру до правосуддя. У зв’язку з цим більш обґрунтованим є спрямування таких коштів до Державного бюджету України або спеціально визначених державних фондів.
Загалом головний висновок роботи Тимчасової слідчої комісії полягає в тому, що проблема корупції в правоохоронній та судовій системах України сьогодні має не стільки індивідуальний, скільки системний характер. Йдеться не про окремі випадки зловживань, а про наявність недосконалих процедур контролю, недостатню прозорість окремих процесів, формальний підхід до перевірок, слабкість внутрішніх механізмів відповідальності та недостатню ефективність реагування на суспільно значущі сигнали про можливі корупційні прояви.
Саме тому у своєму звіті Комісія наголошує на необхідності комплексного реформування системи фінансового контролю, посилення моніторингу способу життя посадових осіб правоохоронних і судових органів, удосконалення процедур добору суддів, розширення можливостей парламентського контролю та підвищення рівня підзвітності правоохоронних і антикорупційних органів перед суспільством. На переконання членів Комісії, лише усунення цих системних проблем дозволить забезпечити реальне, а не декларативне функціонування антикорупційної інфраструктури Держави.
Недопустимість використання кримінального процесу в інтересах правоохоронних органів означає, що кримінальне провадження не може застосовуватися для досягнення відомчих, статистичних чи інших службових цілей органів досудового розслідування та прокуратури, а має здійснюватися виключно для забезпечення завдань кримінального судочинства, захисту прав і свобод людини, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень. Будь-які процесуальні рішення повинні ґрунтуватися лише на вимогах закону та належних допустимих доказах, а не на інтересах правоохоронних органів чи прагненні покращити показники їхньої діяльності.
Невід’ємним додатком до проєкту Постанови Верховної Ради України від 17.06.2026 № 15337 є Звіт Тимчасової слідчої комісії, який містить ґрунтовний аналіз діяльності правоохоронних органів, судів та органів судової влади, а також висвітлює низку системних проблем і корупційних ризиків. Комісія закликає експертне середовище, антикорупційні органи та інші уповноважені інституції невідкладно ознайомитися з викладеними у Звіті Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень в правоохоронних органах, судах та органах судової влади фактами та висновками, надати їм належну правову оцінку і в межах своїх повноважень вжити вичерпних заходів реагування щодо виявлених порушень та зловживань.
Звіт Тимчасової слідчої комісії містить результати масштабного розслідування, яке виявило низку системних проблем, законодавчих прогалин, корупційних ризиків та системних недоліків у діяльності правоохоронних органів, судів і органів судової влади. Проведений аналіз засвідчив необхідність невідкладного посилення механізмів контролю та впровадження інституційних змін для забезпечення прозорості, справедливості та ефективності правосуддя.
Головним результатом року роботи Комісії стало повернення парламентського контролю туди, де протягом тривалого часу його фактично не існувало, та формування підстав для подальшого очищення й удосконалення антикорупційної системи Держави.