Підвищення безпеки харчових продуктів: бізнес має здійснювати діяльність відповідно до євроінтеграційного Закону № 2718-IX
03 березня 2026, 16:04
Бізнес має здійснювати діяльність відповідно до вимог Закону № 2718-IX щодо матеріалів і предметів, призначених для контакту з харчовими продуктами, а саме: впровадити належну виробничу практику (GMP), забезпечити декларації відповідності, простежуваність походження та ланцюга постачання матеріалів, державну реєстрацію об’єктів та коректне маркування продукції з інформацією про виробника, призначення та безпечність для контакту з харчовими продуктами.
У Комітеті з питань аграрної та земельної політики нагадують, що для впровадження цих вимог Законом був передбачений трирічний перехідний період. Він завершився 19 листопада 2025 року.
Належна виробнича практика
Ключовим нововведенням Закону є обов’язкове впровадження вимог належної виробничої практики (GMP). Оператори ринку мали створити, впровадити та застосувати дві системи: забезпечення якості та контролю якості. Перша має враховувати кваліфікацію працівників, їхні знання та навички, а також організацію виробництва і якість сировини, необхідні для виконання вимог. Друга включає моніторинг досягнення цілей належної виробничої практики (GMP).
Декларація відповідності та простежуваності
Оператори ринку зобов’язані підтверджувати дотримання законодавчих вимог через складання письмової декларації відповідності. Декларація має супроводжувати предмети та матеріали на усіх етапах обігу, окрім етапу продажу кінцевому споживачеві.
Також виробники та імпортери повинні будуть подавати інформацію щодо простежуваності матеріалів та предметів, тобто вони мають дати змогу ідентифікувати потужність, з якої та до якої постачаються матеріали і предмети.
Маркування
Предмети та матеріали, призначені для контакту з харчовими продуктами, мають обов’язково містити інформацію про їх використання, виробника, повну простежуваність походження та ланцюга постачання, а також особливості матеріалу, з якого вони виготовлені, що впливають на безпечність контакту з харчовими продуктами.
Зокрема, такі вироби повинні містити чітке позначення їх призначення — напис «для контакту з харчовими продуктами» або інше формулювання, що однозначно вказує на сферу використання (наприклад, із зазначенням типу виробу чи способу застосування), а також окремий графічний знак, який має супроводжувати матеріали та предмети, призначені для контакту з харчовими продуктами.
Окремо передбачено вимогу про розпізнавання інформації на етикетці або упаковці. Це має забезпечуватися, зокрема, достатньою висотою малих літер (не менше 1,2 міліметра, а для неїстівних частин матеріалів та предметів – 3 міліметри) та виконанням маркування українською мовою. Також чорнило на матеріалах та предметах не повинно жодним чином переносилися на поверхню матеріалів і предметів, яка контактує з харчовим продуктом, у кількості, що спричиняє забруднення харчових продуктів.
Державна реєстрація
Законодавство передбачає створення нового електронного державного реєстру, а саму реєстрацію буде проводити Міністерство охорони здоров’я (МОЗ). До об’єктів, які підлягають реєстрації, входять речовини, що використовуються у виробництві матеріалів і предметів та процеси переробки пластику, що використовуються у виробництві матеріалів і предметів. Сама реєстрація проводиться на безстроковий термін, обіг речовин та матеріалів без реєстрації або з її порушенням забороняється.
Щоб зареєструвати об’єкт, заявник має насамперед подати пакет документів, який включає заяву, реєстраційне досьє об’єкта та його резюме. Після того, як МОЗ впевниться, що інформація є повною та достовірною, воно передає її уповноваженій особі (державне підприємство) для отримання науково-експертного висновку щодо безпечності об’єкта (за оплату на основі договору між заявником та уповноваженою особою). Строк підготовки висновку – шість місяців, але у разі складності об’єкту строк може бути продовжений ще на шість місяців. Після цього МОЗ має один місяць для прийняття рішення.
Рішення про державну реєстрацію визначатиме дозволені сфери та умови використання відповідного матеріалу чи речовини. Таке рішення може бути змінене або скасоване, якщо з’являться нові дані про можливу загрозу для безпечності харчових продуктів. У такому випадку проводиться повторна наукова експертиза.