Вирішення ключових викликів кодифікації законодавства у сфері захисту державності та статусу Захисників — один із пріоритетів держави: у Комітеті соцполітики відбувся “круглий стіл”

26 лютого 2026 року відповідно до плану роботи Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів на період п’ятнадцятої сесії Верховної Ради України дев’ятого скликання було проведено засідання «круглого столу» на тему: «Кодифікація законодавства у сфері захисту державності та статусу захисників» під головуванням заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Тараса Тарасенка.

У заході взяли участь народні депутати України, представники центральних органів виконавчої влади, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, наукових установ, громадських організацій та медіа. 

Головуючий на засіданні «круглого столу», заступник голови Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Тарас Тарасенко розпочав захід хвилиною мовчання на вшанування пам’яті Захисників та Захисниць України. 

Під час виступу Тарас Тарасенко окреслив ключові виклики кодифікації законодавства у сфері захисту державності та статусу Захисників. На даний час це є одним із пріоритетів держави.

За його словами, Міністерством у справах ветеранів України було ініційовано розроблення проекту Кодексу про захист державності, незалежності та статус Захисників держави. Водночас у межах діяльності робочої групи прийнято рішення щодо підготовки саме Кодексу ветеранів. 

«При цьому постає принципове питання: чи є можливим і доцільним кодифікувати відповідне правове поле на нинішньому етапі державотворення, з огляду на динамічні зміни у сфері ветеранської політики та триваючі воєнні дії», – зазначив Тарас Тарасенко.

Він також наголосив, що значна частина проблем, з якими стикаються Захисники і Захисниці, має технічно-бюрократичний характер. Йдеться про недосконалі формулювання у чинних нормативно-правових актах, надмірний людський фактор, а також окремі неточності, які унеможливлюють повноцінну реалізацію економічних, трудових та освітніх прав. Окрему увагу було приділено чинному Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який за його словами, є застарілим, хоча за роки незалежності зазнав численних змін. У результаті закон містить значний обсяг гарантій, частина з яких фактично існує лише декларативно. Однією з підстав для ініціювання кодифікації Міністерство у справах ветеранів України називає необхідність перегляду гарантій для так званих «ветеранів незалежності» після здобуття Україною незалежності. Водночас на переконання Тараса Тарасенка, поставленої мети в запропонованій редакції проекту кодексу наразі не досягнуто.

Як приклад, він навів сферу медичного забезпечення. Чинне законодавство чітко визначає перелік медичних гарантій для ветеранів, зокрема, протезування, зубопротезування та лікування. Паралельно Міністерство у справах ветеранів України через Кабінет Міністрів України ініціювало низку експериментальних проектів, зокрема, щодо лікування шрамів, абілітації та паліативного догляду. Однак, як зазначено, відповідні рішення наразі не реалізуються належним чином.

За його словами, на рівні Верховної Ради України відсутня цілісна аналітична картина щодо практичної реалізації норм закону та гарантій для ветеранів та членів їхніх сімей на рівні підзаконних актів, що ускладнює їх системну імплементацію у кодифікованому акті.

Крім того, у запропонованій редакції проекту кодексу передбачено, що медичні гарантії надаються відповідно до пакетів медичних послуг Національної служби здоров’я України. Водночас такі пакети вже поширюються на всіх громадян України, зокрема, ветеранів, які не мають можливості самостійно оплачувати лікування. Особи, які мають фінансову спроможність, забезпечують медичні послуги за власний кошт у приватних закладах охорони здоров’я. У цьому контексті Тарас Тарасенко підкреслив, що кодекс, якщо йдеться саме про кодифікований акт, має встановлювати чіткі, прості та зрозумілі правила, розраховані на довгострокову перспективу. Натомість неприпустимою є ситуація, коли положення кодексу лише узагальнюють чинні норми та відсилають до інших законів, зокрема, до законодавства про соціальні послуги.

Також було порушено питання термінології, можливість використання поняття «Захисники/Захисниці» щодо нової категорії ветеранів. На його переконання, таке визначення є більш змістовним у контексті сучасного етапу державності.

Окремо Тарас Тарасенко наголосив на необхідності формування нової нормативно-правової бази, яка буде чіткою, зменшить бюрократичні перепони та забезпечить реальний доступ до послуг. Йдеться, зокрема, про отримання послуг у колишніх МСЕК та органах пенсійного забезпечення, де особа має швидко та без надмірного збору документів отримувати належні послуги, попри задекларований курс на цифровізацію державних процесів.

Директор Департаменту соціальної політики Міністерства у справах ветеранів України Наталія Гуменюк поінформувала про стан підготовки редакції проекту кодексу. Вона підкреслила, що у межах роботи профільної робочої групи триває опрацювання концептуального результату, при цьому значну частину зауважень і пропозицій вже враховано. Запровадження кодексу, за її словами, є необхідним кроком до систематизації та кодифікації законодавства у сфері ветеранської політики. Наталія Гуменюк наголосила, що майбутній акт має стати більш ґрунтовним та містити згруповані норми залежно від категорій ветеранів і періодів їх участі в бойових діях. 

Директор Департаменту політики розвитку соціального страхування, пенсійного забезпечення та захисту осіб похилого Міністерства соціальної політики, сім'ї та єдності України Валентина Кудін зазначила, що міністерство підтримує підходи до систематизації та уніфікації законодавства, зокрема в соціальній сфері, та позитивно оцінює як проект Кодексу України про захист державної незалежності та статус захисників держави № 14265, так і альтернативний проект. Серед ключових переваг зазначено намір впорядкувати розгалужену сферу ветеранської політики, запровадити підхід, орієнтований на потреби особи, цифровізацію процесів, законодавче врегулювання функціонування Єдиного державного реєстру ветеранів війни та чіткий алгоритм верифікації статусів. За словами Валентини Кудін, кодифікація має стати інструментом формування зрозумілого та ефективного правового поля, яке дозволить у повоєнний період реально забезпечити гарантії та пільги ветеранам і членам їхніх сімей.

Директор Департаменту зайнятості Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України Богдан Матвійчук висловив позицію щодо необхідності уточнення підходів до працевлаштування ветеранів. Він зазначив, на необхідності чіткого розмежування понять «гідне працевлаштування» та «активна зайнятість». За його словами, лише навчання чи перенавчання не гарантує економічної самостійності ветерана війни. Програми мають бути орієнтовані на реальні потреби ринку праці та поєднувати інтереси бізнесу, систему підтвердження кваліфікації та підтримку здобутих під час війни навичок. Богдан Матвійчук наголосив, що ключовою метою має залишатися забезпечення економічної самостійності ветеранів, а відповідні положення не повинні бути втрачені під час подальшого доопрацювання проекту кодексу.

Заступник директора Департаменту медичних послуг – начальник відділу спеціалізованої медичної допомоги та охорони здоров’я матерів і дітей Міністерства охорони здоров’я України Андрій Нечипорук наголосив, що міністерство не лише погоджує, а й розширює можливості надання медичної допомоги ветеранам. Зокрема, йдеться про первинну медичну допомогу, послуги з ментального здоров’я, реабілітаційну допомогу в стаціонарних та амбулаторних умовах, психосоціальну і психіатричну підтримку дорослих і дітей. Андрій Нечипорук повідомив про участь у робочій групі з підготовки проекту кодексу та внесення зауважень щодо гарантування безперервності медичних послуг, ведення відповідних реєстрів, особливостей надання допомоги ветеранам з інвалідністю та порядку електронної взаємодії між міністерствами. Він висловив сподівання, що запропоновані положення будуть враховані у фінальній редакції документа для належного забезпечення прав Захисників України.

Заступник Міністра молоді та спорту України Сергій Тимофєєв зазначив, що в цілому підтримує проект кодексу у запропонованому вигляді. Водночас він наголосив, що відповідне рішення має ґрунтуватися на спільній та погодженій позиції всіх сторін. За його словами, на сьогодні надзвичайно важливим елементом залишається саме розробка цього кодексу як комплексного нормативного акта. Також він наголосив на принциповій різниці між адаптивним спортом і спортом ветеранів. За його словами, адаптивний спорт є окремим напрямом фізичної культури і спорту, що передбачає системні тренування та спрямований насамперед на відновлення людини. Натомість спорт ветеранів більше стосується змагальної складової та визначення найкращих результатів. 

Заступник директора департаменту – начальник відділу соціальної політики Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України Сергій Кучеренко зазначив, що під час обговорення було висловлено думки про невідповідність окремих положень ознакам кодексу та доцільність врегулювання частини питань окремими законами. Водночас, за рішенням центральних органів виконавчої влади та керівництва Міністерства оборони України, обрано шлях підготовки саме кодексу. Окрему увагу він звернув на важливість коректного застосування правничої термінології, підкресливши, що за кожним терміном стоїть визначений зміст, який має однаково розумітися по всій території України. 

Заступник голови правління Пенсійного фонду України Ірина Ковпашко наголосила на важливості отримання якісного, системного документа, який має акумулювати основні правила підтримки Захисників та членів їхніх сімей. Водночас кодекс не повинен бути лише зібранням чинних норм, розпорошених у різних законах та підзаконних актах, що регулюють призначення пенсій, встановлення надбавок, доплат і підвищень. Особливу увагу вона звернула на проблему одночасного призначення виплат, адже чинні акти часто передбачають взаємні обмеження (зокрема, неможливість одночасного встановлення окремих підвищень до пенсії). 

Заступник директора Департаменту реалізації політики зайнятості Державного центру зайнятості Альона Скорзова повідомила, що Державна служба зайнятості України опрацьовувала проекти кодексів та надала свої пропозиції. Зокрема, було запропоновано розширити гарантії прав ветеранів і ветеранок у сфері зайнятості, а також розширити коло осіб, які потребують державної підтримки. Вона зазначила, що служба активно долучена до доопрацювання проекту в межах робочої групи та підтримує ініціативу щодо актуалізації і кодифікації законодавства у сфері захисту державності та статусу Захисників. 

Член Піклувальної Ради Національної асоціація лобістів України, доктор юридичних наук, доктор наук з державного управління, професор, учасник бойових дій Сергій Лисенко повідомив, що опрацював подані ініціативи та висловив конкретні пропозиції щодо розробки майбутнього кодексу. Він наголосив на необхідності відмови від точкового підходу до законотворення, коли акти ухвалюються залежно від окремих проблем, що виникають. За його словами, з огляду на значну кількість чинних законів, одним кодексом неможливо вирішити всі питання, тому доцільно застосувати системний підхід від загального до конкретного із попереднім визначенням моделі документа. Сергій Лисенко запропонував створити спеціальний кодекс, який систематизує кілька законодавчих актів у сфері суспільних відносин щодо ветеранів. У такому кодексі мають бути закріплені основні принципи, механізми, методи забезпечення діяльності, визначення статусу, а також функції та цілі державної політики.

Представниця адвокатського об’єднання «СЕТЕС» Олена Смоляк висловила позицію як практикуючий адвокат, який у разі ухвалення застосовуватиме цей акт на практиці. Вона наголосила, що з позиції загальної теорії держави і права кодекс є найвищим за ієрархією нормативно-правовим актом, який має регулювати однорідні суспільні відносини - галузеві, спеціальні або міжгалузеві. Водночас, аналізуючи запропонований документ, вона зазначила, що складно визначити, до якого виду кодексів він належить, оскільки регулює питання різних сфер соціальної політики, спорту, медицини, трудових відносин без чіткого окреслення однорідності правовідносин. Окремо вона підкреслила проблему рамковості документа та значної кількості відсилочних норм до інших нормативно-правових актів. У підсумку Олена Смоляк висловила позицію, що питання, передбачені проектом, не доцільно оформлювати саме у вигляді кодексу. Натомість вона припустила доцільність розгляду ширшого підходу кодифікації соціально-економічного захисту населення в цілому із врахуванням різних категорій осіб, які потребують державної підтримки, зокрема, ветеранів.

Голова правління Військово-безпекової профспілкової організації «Київ» Галина Кавун  зазначила, що спроба оформити запропоновані новації у вигляді кодифікованого нормативно-правового акта не виглядає обґрунтованою. За її словами, у національній правовій традиції кодекс - це систематизований законодавчий акт, який регулює відносини певної галузі права або її значної частини та містить норми прямої дії. Натомість запропонований документ, на її думку, охоплює розрізнені відносини різних галузей права - соціального забезпечення, трудового, конституційного, адміністративного тощо. Значну частину положень можна було б віднести до соціального законодавства, а самі норми переважно мають бланкетний характер. У підсумку Галина Кавун повідомила, що представники громадянського суспільства та наукової спільноти не підтримують проект у запропонованому вигляді, водночас залишаючись відкритими до подальшої роботи над системними та юридично виваженими ініціативами у сфері ветеранської політики. 

Голова підкомітету з правового забезпечення Комітету з питань ветеранів Всеукраїнської асоціації громад Станіслав Ралдугін зазначив, що головним завданням кодексу є кодифікація та фактична консервація сталої ветеранської системи. Водночас, за його словами, така система в Україні наразі ще не сформована, особливо в умовах триваючої війни та динамічних змін у сфері ветеранської політики. Станіслав Ралдугін поставив під сумнів доцільність ухвалення саме кодексу як форми нормативно-правового акта, зауваживши, що рамковий закон може бути більш гнучким інструментом, який легше змінювати відповідно до розвитку суспільних відносин. Підсумовуючи, він висловив позицію, що системний документ у сфері ветеранської політики є необхідним і бажано терміновим, однак запропонований кодекс у нинішньому вигляді потребує суттєвого доопрацювання та не є готовим до прийняття. 

Член Піклувальної Ради Національної асоціації лобістів України, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України, академік Василь Костицький наголосив на потребі комплексного підходу до вирішення наявних проблем. За його словами, передусім необхідно дати оцінку запропонованому проекту, зокрема, з огляду на його соціальну вартість, витрачений час, залучені людські ресурси та якість підготовки. Василь Костицький підкреслив, що необхідність кодифікації є очевидною, адже сфера правового регулювання охоплює широкий спектр суспільних відносин: порядок надання статусу ветерана, гарантії та пільги, соціальні послуги, працевлаштування, освіту і перекваліфікацію, стимулювання зайнятості, фінансування, соціальну, психологічну та медичну адаптацію. Серед проблемних аспектів було зазначено невизначеність концептуальної назви та підходів до регулювання, а також окремі положення, які можуть не враховувати гідність ветеранів, зокрема у сфері зайнятості. На його переконання, першочерговим завданням є ухвалення ефективного нормативного акта, який врегулює правовий статус Захисників України та пов’язані з ним питання. 

Координатор Центру ветеранського розвитку, завідувач кафедри соціоекономіки та управління персоналом Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Галина Лопушняк підкреслила важливість правильної архітектури проекту: базові гарантії мають бути закріплені в кодексі, а порядок їх реалізації у підзаконних актах. Крім того, вона наголосила на важливості принципу адресності та необхідності диференціації гарантій за рівнем потреб і з урахуванням фіскального впливу. Надмірне розширення пільг без фінансового забезпечення може призвести до ситуації, коли прийняті гарантії не будуть реалізовані на практиці через обмеженість ресурсів.

Член Піклувальної Ради Національної асоціації лобістів України, доктор юридичних наук, професор, директор Юридичного інституту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана Людмила Кожура наголосила, що назва документа є сильною та державницькою, однак ключовим залишається питання відповідності назви його змісту. Вона звернула увагу на концептуальну проблему: відсутність у тексті чіткого визначення Захисника України як юридичної фігури та системного опису його правового статусу. Окремо було підкреслено, що кодифікація - це створення єдиної, логічної та ієрархічної системи, а не зведення пільг в один документ. Також вона зауважила, що проект значною мірою відтворює патерналістську модель держави як розподілювача виплат, тоді як сучасний підхід передбачає створення умов для реабілітації, перекваліфікації, підтримки ветеранського підприємництва та інвестицій у людський капітал. Людмила Кожура зазначила, що документ має ознаки програмного або рамкового акта з великою кількістю декларативних норм, без достатньої конкретизації критеріїв, процедур і механізмів захисту прав. 

Член Піклувальної Ради Національної асоціації лобістів України, доктор соціологічних наук, професор Ольга Сусська звернула увагу на доцільність перегляду самої форми документа, зауваживши, що з юридичної точки зору термін «кодекс» у цьому випадку не повною мірою відповідає змісту, а більш прийнятною формою може бути закон про основні засади ветеранської політики та статус Захисників держави. За її словами, у документі відсутня відповідність між назвою та змістом, оскільки задекларовані в назві категорії «державність» і «незалежність» фактично не розкриті в тексті. Вона підкреслила необхідність дотримання логіки, структури та системності законодавства, зважаючи на вже значну розгалуженість нормативної бази в Україні. Окремо було наголошено на необхідності належного формулювання принципів ветеранської політики. Із запропонованих у тексті принципів, за її оцінкою, лише людиноцентризм має ознаки повноцінного правового принципу, тоді як інші положення мають радше декларативний або моральний характер.

Доктор філософії з права, член правління Дипломатичного правового хабу Інна Силантьєва зосередила увагу на двох ключових питаннях. Перше стосується створення Єдиного державного реєстру ветеранів війни, який визначається як єдине офіційне джерело відомостей про наявність статусу для реалізації соціальних гарантій. Вона зазначила, що, з одного боку, це є логічним кроком у напрямку цифровізації, що дозволить мінімізувати бюрократію, автоматизувати надання послуг та забезпечити взаємодію між державними реєстрами. Водночас в умовах повномасштабної війни централізація чутливих персональних даних, їх інтеграція з іншими базами, тривале зберігання та обробка створюють ризики для державної безпеки. За її словами, необхідно забезпечити належний кіберзахист і узгодженість із законодавством про захист персональних даних та міжнародними стандартами, оскільки йдеться про довіру до державної цифрової системи. Друге питання стосується підстав для відмови у наданні статусу та позбавлення права на державну підтримку. Проект передбачає можливість позбавлення підтримки у разі обвинувального вироку за низку злочинів, у тому числі проти національної безпеки, життя і здоров’я особи та громадської безпеки.

Член Піклувальної Ради Національної асоціації лобістів України, доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Ярослав Мельник наголосив, що існує об’єктивна потреба у нормативно-правовому врегулюванні відповідних суспільних відносин, які мають фундаментальне значення для реалізації державної політики у сучасний період. За його словами, чинний комплекс нормативно-правових актів не забезпечує комплексного та сучасного регулювання у сфері соціальної значущості, запобігання конфліктам інтересів та системного врегулювання правовідносин. Ярослав Мельник підкреслив, що постає питання не лише ухвалення рамкового закону чи кодексу, а можливості систематизації та кодифікації відповідних положень у формі «основ законодавства», що з точки зору теорії права є кодифікованим актом із загальною структурою. За його оцінкою, нинішній текст має здебільшого декларативний характер і не містить нових комплексних кодифікованих рішень.

Доктор юридичних наук, професор, підполковник Сергій Пєтков наголосив, що представлений проект наразі не демонструє повноцінної кодифікації, а радше є стратегічним документом або основами законодавства. Водночас він зауважив, що чинне регулювання значною мірою ґрунтується на підзаконних актах, що може ускладнити практичну реалізацію майбутнього кодексу. Окрему увагу Сергій Пєтков приділив необхідності закріплення в кодексі розділу про відповідальність за його порушення. Він підкреслив, що у кодифікованому акті мають бути визначені загальні засади відповідальності, зокрема, для посадових осіб і органів державної влади, за матеріальні, інформаційні та дискримінаційні порушення, включаючи неправомірну відмову у наданні гарантій, ненадання або надання недостовірної інформації, а також обмеження прав за ознакою ветеранського статусу чи інвалідності, отриманої під час захисту держави. 

Керівник Інститут реінтеграції, реабілітації та професійного розвитку ветеранів «Архітектура стійкості» КНУБА Артем Гончаренко наголосив на важливості системного супроводу ветерана після демобілізації. За його словами, в Україні вже реалізуються ініціативи із запровадження сервісного підходу при університетах та через ЦНАП із залученням фахівців із супроводу ветеранів, однак доступ до таких послуг суттєво відрізняється в залежності від регіону, що створює нерівність між великими містами та громадами з обмеженою інфраструктурою. Окремо Артем Гончаренко звернув увагу на необхідність перегляду підходів до ветеранського спорту як інструменту реабілітації, а також до програм підтримки ветеранського бізнесу. Він підкреслив, що забезпечення базових умов доступу до послуг є першочерговим завданням державної політики у ветеранській сфері. 

Кандидат юридичних наук, доцент, докторант Національного університету «Київський авіаційний інститут» Анастасія Суходольська наголосила, що першочерговим є не посилення кримінальної відповідальності соціальних працівників, а безперервне та реальне забезпечення гарантованих ветеранам прав. Вона підкреслила, що держава має забезпечувати виконання взятих на себе соціальних зобов’язань як під час воєнного стану, так і після його завершення. Водночас проект кодексу, на її переконання, має бути ухвалений як кодифікований закон, однак у доопрацьованому вигляді. 

Помічник ректора з питань ветеранської політики Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», доцент, кандидат технічних наук Андрій Гаврушкевич порушив питання врегулювання статусу учасника бойових дій та осіб, які безпосередньо брали участь у захисті держави, але з формальних причин не отримали відповідного статусу. Зокрема, він підкреслив, що це питання соціальної справедливості та довіри до держави, оскільки військовослужбовець має бути впевненим, що у разі поранення або загибелі його родина буде захищена. На його думку, чітке нормативне визначення статусу, врахування тяжких поранень та створення ефективного механізму супроводу ветеранів є необхідними умовами формування справедливої та дієвої ветеранської політики.

Заступник начальника Управління додержання прав військовослужбовців, поліцейських, ветеранів та членів їх родин Офісу Омбудсмана України Володимир Дятел звернув увагу на питання підготовки ветеранського кодексу. Попри інформацію про громадське обговорення проекту, за його словами, до Офісу зверталися ветерани із зауваженнями щодо відсутності належної комунікації стосовно такого обговорення. Також він зазначив, що в плані Ukraine Facility відсутні вимоги щодо обов’язкового ухвалення кодексу у визначені строки. На його переконання, перед підготовкою комплексного кодифікованого акта необхідно здійснити систематизацію потреб ветеранів та чинного законодавства у сфері пільг і соціальних гарантій. Лише після ґрунтовного опрацювання та напрацювання рекомендацій можливий перехід до розробки масштабного нормативного акта, і альтернативою кодексу може стати закон про основи ветеранської політики. 

Голова ГО «Об’єднання родин Небесної Сотні», дружина Героя Небесної Сотні Тамара Швець навела приклади реальних труднощів родин загиблих: відсутність підтримки після виписки з лікарні, потреба у засобах гігієни та складності з оформленням групи інвалідності. Вона підкреслила, що кількість таких сімей залишається значною, і закликала зважати на їхні потреби під час розробки та впровадження ветеранських програм та законодавчих ініціатив. 

Завідувач кафедри теорії та історії права Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, доктор політичних наук, професор, Заслужений працівник освіти України, почесний член Союзу юристів України Федір Шульженко висловив зауваження щодо проекту ветеранського кодексу. Він наголосив на необхідності чіткої концепції нормативного акта, яка закладається вже в його назві, та запропонував, що замість загального кодексу варто розглядати соціальний кодекс для всіх категорій, а не лише для окремих груп ветеранів і їх родин.

На завершення заступник голови Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Тарас Тарасенко у своєму заключному слові наголосив на необхідності законодавчого регулювання перехідного періоду від військової служби до цивільного життя. Він повідомив, що в рамках програми Ukraine Facility передбачено розробку зазначеного проекту та запропонував прийняти окремий закон, який включатиме індивідуальний підхід до оцінки функціонування ветеранів війни та розширені соціальні гарантії для тих, хто втратив здоров’я, з подальшим оновленням законодавства про ветеранську політику. 

Засідання «круглого столу» стало важливою складовою обговорення викликів кодифікації законодавства у сфері захисту державності та статусу Захисників.

Деталі засідання «круглого столу» у відеозаписі за посиланням