Підвищення зарплат педагогам, воєнні виклики та ШІ у навчанні: Голова Комітету з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак розповів про те, що чекає сферу

Голова Комітету з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак розповів про ключові бюджетні рішення в освіті, плани щодо оплати праці педагогів, особливості вступної кампанії під час війни, оновлення предмета «Захист України», освітні можливості для ветеранів та роль штучного інтелекту в навчанні.

—  У бюджеті на наступний рік закладено підвищення зарплати вчителям. Скільки вони отримуватимуть у наступному році?

— Загалом цього року до зарплат педагогів було додано близько  59 млрд грн. Такого не було ніколи за історію України. Адже вже давно зрозуміло, що оплата праці вчителів — одна з найнижчих порівняно з іншими секторами, і це є величезною проблемою.

Спочатку було виділено близько 53 мільярдів гривень, щоб спрямувати їх саме на зарплати педагогам. Пізніше на засіданні бюджетного Комітету і Фракції підняв питання, щоб на наступний рік на нашу сферу заклали додаткових 4,8 млрд грн. Дякую колегам за розуміння та підтримку, на наступний рік маємо ці кошти. Основна ідея полягала в тому, щоб підвищити зарплати працівникам загальної  середньої  освіти, педагогам в професійній і фахово- передвищій освіті та окремо науково-педагогічним працівникам в університетах. Усе інше фінансується з місцевих бюджетів: дошкілля — громади, частково професійна і фахово-передвища освіта — області або великі міста.

Ми, як депутати, після першого читання побачили унікальну можливість гарантувати вчителям зарплату, яка становитиме три мінімальні. Тобто виконати, нарешті, норму Закону «Про освіту», за якою зарплата вчителя має становити не менше трьох мінімальних заробітних плат. Але якщо просто зараз в нинішній конструкції системи оплати праці підвищити її до трьох мінімальних, ціна питання становитиме приблизно 336 млрд грн, тоді як у бюджеті 2025 року закладено лише 103 млрд. Для країни, яка воює, така цифра є об’єктивно недосяжною.

— Тому було вирішено змінити саму систему нарахувань?

— Саме так. Ми подали правку до проєкту Держбюджету, яка дозволяла б одночасно закласти додаткові кошти й змінити саму логіку системи оплати праці. Сьогодні оклад дуже малий, але є величезна кількість надбавок. Ми хотіли зробити навпаки: збільшити оклад і мінімізувати надбавки. Зараз молодий учитель отримує на руки десь 6 200 гривень окладу, а з доплатою — близько 8 200 грн. Це абсолютно демотивує. За новою системою молодий вчитель отримував би близько 20 тисяч гривень на руки. Погодьтеся набагато приємніше. Однак, після довгих консультацій та дискусій ми відійшли від цих правок, тому з 1 січня відбудеться чергове підвищення на 30%, а з вересня має бути ще +20% до суми, що є зараз. Також Кабінет Міністрів отримав доручення розробити й подати до Верховної Ради свої пропозиції щодо нової системи оплати праці до 1 вересня.

- Ви згадали про відсутність мотивації у вчителів. Який реальний масштаб дефіциту кадрів?

— Щороку ми готуємо понад 10 тисяч майбутніх учителів, але більшість із них у школу не йдуть — головна причина низька зарплата. У шкільній системі є 316 тисяч ставок, але фактично працює 272 тисячі. Тобто 44 тисячі — це приховані вакансії, які покриваються сумісництвом. Це близько 15% дефіциту.

Молодій людині потрібні нормальні стартові умови: можливість зняти житло, планувати майбутнє. Якщо зарплата 8–10 тисяч, вона шукає іншу роботу. І за 30 років жоден уряд не піднімав зарплати всім учителям радикально, тому що їх просто дуже багато, і це потребує величезного матеріального ресурсу.

— А яка ситуація з кадрами у ЗВО?

— Там проблема меншою мірою. Зарплати вищі — наприклад, доцент отримує близько 15 тисяч гривень. До того ж університети мають додаткові інструменти заробітку: гранти — контрактники, наукові дослідження, практичні роботи. У шкіл таких можливостей немає.

— Якою буде вступна кампанія цього року? І чи плануються якісь зміни щодо іспитів, зокрема для тих, хто навчається або перебуває за кордоном?

— Цьогоріч ми зберігаємо модель вступу, яка вже показала свою ефективність під час повномасштабної війни. Це формат НМТ з чотирма предметами — три обов’язкові й один на вибір. Тестування відбувається в один день, і це критично важливо з огляду на безпеку. Найважливіші фактори  — безпека учасників і рівність доступу до вищої освіти. Власне, заради останнього ЗНО і створювалося двадцять років тому.

Окремо хочу відзначити роботу Українського центру оцінювання якості освіти, особливо за кордоном. Це великий шмат роботи,  який не фінансується ані державним бюджетом, ані іншими джерелами. Воно проводиться  завдяки підтримці наших партнерських країн. Понад 30 держав надають свої університетські бази, комп’ютерні класи, часто навіть у вихідні або святкові дні. Їхні співробітники виходять волонтерами, щоб забезпечити можливість нашим дітям скласти тест. Це колосальна робота.

Минулого року через систему пройшло близько 300 тисяч учасників. І що важливо — діти, які складали НМТ за кордоном, продемонстрували дуже високі результати. У середньому вони показали рівень, співставний із результатами Києва та Львівської області — двох традиційних лідерів. З іноземних мов у них навіть вищі показники, що зрозуміло, адже вони вже тривалий час живуть у іноземному мовному середовищі. Але й українська мова, і історія України, математика — на хорошому рівні. Тобто їхні результати повністю відповідають високому загальному стандарту.

— Чи переглядатимуться шкільні програми з огляду на повномасштабну війну?

Є фундаментальні дисципліни, на які воєнний стан не впливає взагалі. Математика, фізика, хімія, українська мова — це основа, яка не потребує кардинальних змін через сам факт війни.

Але є предмет, який уже суттєво змінюється. Це «Захист України». Колись він називався допризовною підготовкою. Більшість не сприймали його серйозно, неохоче готувалися, та й інфраструктура занепала, обладнання в школах застаріло на десятиліття. У деяких сільських школах досі можна побачити макети зброї, яким років п’ятдесят.

Ми розуміли, що з початком повномасштабного вторгнення цей предмет має стати абсолютно іншим. Тому з 2022 року почали роботу над оновленням, а в 2023-му взялися за це дуже серйозно. Тоді в бюджеті залишилися невикористані кошти, і ми ухвалили рішення спрямувати їх на повне оновлення предмета «Захист України».

Було закладено фінансування на створення великої мережі — більше 900 міжшкільних ресурсних центрів. Адже немає сенсу відновлювати інфраструктуру в кожній із 12 000 шкіл. Замість цього зроблено іншу модель: міжшкільні центри на базі існуючих установ — будинків техніків, позашкільних закладів тощо — де є сучасне обладнання.

Тепер там зовсім інший рівень та можливості для навчання: дрони, тактична підготовка, стрілецька зброя, домедична допомога. Учні приїжджають на один навчальний день і проходять повний цикл модулів. Це формує реальні практичні навички.

Паралельно ми оновлюємо інші елементи програм. Наприклад, підручники з історії України. В 11-му класі є розділ «Сучасна історія», і ми вже доповнили його матеріалами про повномасштабне вторгнення. Це була непроста робота: контент дуже чутливий, але ми вважали за потрібне оновити цей розділ ще до того, як за нормативами настане час перевидання підручників.

— Освітній додаток «Мрія» мали на меті закріпити в законодавстві, але відповідний законопроєкт депутати не підтримали. Чи буде він доопрацьований та знову винесений до сесійної зали?

— «Мрія», як і низка інших проєктів, які ми зараз запускаємо, у мирний час потребувала б спочатку ухвалення Закону, а вже потім — розробки й упровадження. В умовах воєнного стану парадигма змінюється, тому спочатку запустили експериментальний проєкт.  І це, насправді, чудова можливість. Я б особисто залишив цю опцію й після завершення війни.

Експеримент може тривати максимум два роки. І це дає державі можливість запустити продукт, подивитися, як він працює, чи потрібен він узагалі. У випадку «Мрії» експеримент пішов добре, тому обов’язково буде друга спроба ухвалити Закон.

— Але також було багато розмов навколо цього додатку, причому думки були досить полярні?

— Одна із версій зараз існує ринок комерційних освітніх додатків. Держава не вкладала в них коштів — це приватні бізнеси. І уявіть: 12 000 шкіл, майже 4 мільйони дітей. Це великий ринок. Якщо ти покриваєш навіть 10%, у тебе вже гарний дохід. Можливо, це питання конкуренції на ринку.

Але чому виникла сама ідея державного додатку? Тому що держава зобов’язана забезпечити базові, мінімально необхідні речі безкоштовно для всіх дітей. Для тих, хто не може собі дозволити платні сервіси.  Держава повинна дати їм базовий безкоштовний продукт. Додаток «Мрія» — саме такий.

— Давайте поговоримо про штучний інтелект. Чи планується якесь регулювання його використання у навчальному процесі?

— Це, насправді, набагато цікавіше питання, ніж здається. Чи будемо ми його регулювати? Відверто кажучи, ми поки що не впевнені.

Зараз університети вже почали впроваджувати власні правила в межах своєї автономії — і це абсолютно законно. Кожен університет має право сам вирішувати, як регулювати застосування штучного інтелекту. Світ рухається тим самим шляхом: одні університети дозволяють використання ШІ, інші — забороняють повністю. Але поки що фактичного регулювання для дітей немає.

Ми нещодавно — буквально місяць тому — спілкувалися з депутаткою британського парламенту, яка також обіймає дві урядові посади: парламентської заступниці державного секретаря з питань дошкільної освіти та з питань рівності у складі Міністерства освіти Великої Британії. Основна тема нашої розмови якраз і стосувалася регулювання штучного інтелекту. У них є серйозні дослідницькі групи — як університетські, так і незалежні. Але навіть вони досі не мають однозначної відповіді, чи потрібно вводити окреме регулювання.

У прогресивному світі сьогодні переважає думка, що ШІ все одно стане постійною частиною нашого життя — як помічник. Він уже таким є. Але проблема починається там, де його намагаються використовувати як замінник власного інтелекту. І саме тут може виникнути потреба в певному регулюванні, тому що ШІ має бути вашим супутником, інструментом, а не заміною.

По суті, це ситуація як з мобільними телефонами чи інтернетом: я переконаний, що забороняти не варто. Треба вчити користуватися. І вчити користуватися правильно.

— Тобто ви допускаєте, що ШІ буде  імплементований в освіту найближчим часом?

— Елементи штучного інтелекту вже інтегровані в «Дію» і зараз тестуються у «Мрії». Поки що вони працюють як помічники — і то доволі базового рівня. Але ми точно будемо далі експериментувати, пробувати різні моделі. А вже після тестів ухвалюватимемо рішення.

— Чи плануються для ветеранів окремі освітні програми, окрім існуючих, які були б спрямовані на інтеграцію їх у цивільне життя, перекваліфікацію?

— Після 2022 року стало очевидним, що Україна матиме безпрецедентно велику ветеранську спільноту. За свідченнями самих військових, уже через півроку служби стає зрозуміло, що повернення до попередньої професії буде непростим: досвід війни суттєво змінює людину, а отримані військові спеціальності переважно не мають прямого цивільного еквівалента.

Саме тому ще з 2022–2023 років ми почали готувати системні рішення. Ключовим інструментом став Закон “Про професійну освіту”, який у тому числі відкриває великий пул можливостей  для майбутньої реінтеграції ветеранів. Закон передбачає два паралельні треки: стандартну професійну освіту для молоді (після 9 класу) та освіту дорослих через короткострокові курси тривалістю від одного до шести місяців — залежно від складності професії.

Цей другий трек був створений зокрема і з прицілом на майбутній шлях реінтеграції ветеранів і надає можливість швидко здобути нову спеціальність у різних сферах професійної освіти. Ветерани можуть пройти інтенсивну підготовку, адаптовану для дорослих, які вже мають середню або вищу освіту, а після завершення курсу скласти іспит у кваліфікаційному центрі та офіційно отримати право працювати за новою професією.

Реформа професійної освіти має працювати,  як для ветеранів, так і для будь-якого дорослого українця, який бажає змінити професію або підвищити кваліфікацію. Війна лише зробила цю потребу гострішою й нагальнішою.

— Які плани на наступний рік щодо євроінтеграційного треку? Які законопроєкти у сфері мають бути ініційовані та прийняті в наступному році?

— Наш прогрес уже дуже непоганий. Наприклад, Закон “Про дошкільну освіту” Європейська комісія внесла в топ-3 наших досягнень загалом на шляху євроінтеграції, тому що він навіть перевершує європейське законодавство.

Наступного року ключові Закони стосуватимуться науки: «Про пріоритети наукової діяльності», «Про інноваційну діяльність» та «Про дослідницьку інфраструктуру». Одна із моїх цілей, щоб наші університети стали центрами розробки інновацій. Ми хочемо зняти законодавчі обмеження, які не дозволяють вищим навчальним закладам просто взяти і створити стартап. Також очікуємо від Уряду проєкт Закону Sience city.

— Тобто головна мета — побудувати місток між науковими розробками та економікою?

— Саме так. Ми працюємо над тим, щоб наука тісно співпрацювала з економікою через інноваційні інструменти.

Воєнний стан показав, що це можливо. Наші науковці дуже швидко навчилися й роблять дрони, РЕБи, хоча наука та економіка раніше були двома розмежованими історіями, які жили самі по собі.

Коли поєднуються ці виміри, вони починають працювати. Закон «Про інноваційну діяльність» якраз закладе фундамент для всієї екосистеми.