21 червня 2004, 13:12
Члени Комітету зазначили, що на початку періоду приватизації законодавство не містило чіткого визначення права, на якому такі об‘єкти передавалися покупцям об’єктів приватизації. В результаті цього склалася ситуація, коли соціально важливі і найбільш привабливі об’єкти були приватизовані в складі цілісних майнових комплексів підприємств і стали їх власністю. У результаті підприємства самостійно вирішують питання їх подальшого функціонування, в тому числі і продажу без збереження профілю діяльності.
На засіданні Комітету звернуто увагу на те, що приватизаційні процеси в галузях промисловості суттєво вплинули на забезпечення соціальними послугами їхніх працівників. Так, у легкій та текстильній промисловості втрачено більше 50% об’єктів соціальної сфери. Підприємства металургійної та гірничодобувної промисловості втратили 44% санаторіїв-профілакторіїв, 25% дитячих оздоровчих таборів, 33% палаців культури.
Народні депутати у своїх виступах наголошували, що значною проблемою залишається питання використання гуртожитків та будинків для малосімейних, які належать приватизованим підприємствам. Велика кількість цього житлового фонду під час приватизації була включена до статутних фондів даних підприємств всупереч вимогам законодавства про передачу їх до комунальної власності територіальних громад. Непоодинокі випадки перепрофілювання гуртожитків, передачі їхніх приміщень в оренду або в заставу, продажу будівель гуртожитків та наступного виселення їхніх мешканців на порушення Конституції України (ст.47).
Особливо складною є ситуація з об’єктами соціально-культурної сфери на селі, які практично були втрачені в результаті аграрної реформи. Станом на 1 січня 2004 р. лише 3% сільських населених пунктів забезпечено дільничними лікарнями, 10% - амбулаторно-поліклінічними закладами, 55% - фельдшерсько-акушерськими пунктами, 29% - дошкільними закладами, 61% - клубами та будинками культури.
Народні депутати підкреслювали, що мають місце численні факти поспішного, без належного врахування інтересів територіальних громад міст, селищ і сіл, трудових колективів підприємств, без прогнозування можливих наслідків прийняття органами місцевого самоврядування рішень про приватизацію об’єктів соціально-культурної сфери. У результаті непродуманої і неузгодженої приватизації книгарень, бібліотек, кінотеатрів, клубів, інших закладів культури, дошкільних закладів територіальні громади і держава в цілому позбулися значної частини інфраструктури, за допомогою якої формується культурно-освітній рівень і світогляд суспільства, особливо молодої його частини.
Члени Комітету зазначали, що основними причинами, які зумовили такий стан, є відсутність концепції розвитку соціально-культурної сфери держави в цілому та окремих регіонів з урахуванням їх особливостей на сучасному етапі, недостатність правового забезпечення для створення дієвого механізму збереження об’єктів цієї сфери в умовах приватизації, дефіцит коштів місцевих бюджетів на їх утримання та функціонування, а також незначні обсяги фінансової допомоги з боку держави на ці цілі.
Комітет, з метою подолання негативних тенденцій у соціально-культурній сфері держави, спричинених процесом зміни форми власності суб’єктів господарювання, та створення умов для подальшого її розвитку, рекомендував Верховній Раді прийняти зазначений проект Постанови.