09 червня 2004, 11:18
8 ЧЕРВНЯ У ВЕРХОВНІЙ РАДІ ВІДБУВСЯ ДЕНЬ УРЯДУ З ПОРЯДКОМ ДЕННИМ „ПРО ДОТРИМАННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ЩОДО РОЗВИТКУ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ” ТА „ПРО СТАН ФОРМУВАННЯ ЦІН ТА ТАРИФІВ У ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНІЙ СФЕРІ”.
У сесійній залі були присутні народні депутати, члени уряду на чолі з віце-прем’єр-міністром України Дмитром Табачником, а також керівний склад Національної академії наук України на чолі з Борисом Патоном, голова Рахункової палати Валентин Симоненко.
Доповідав міністр освіти і науки України Василь Кремень. Він зазначив, що спільними зусиллями Верховної Ради та уряду України створена основа законодавчої системи, яка визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку науково-технічного потенціалу та інноваційної діяльності.
Міністр докладно поінформував народних депутатів про здійснювані урядом програми, бюджетне фінансування для проведення фундаментальних наукових досліджень, розвитку інфраструктури наукової і науково-технічної діяльності, збереження наукових об’єктів, підготовки наукових кадрів.
Далі доповідач підкреслив, що важливим механізмом реалізації державної політики у науково-технічній сфері є формування державного замовлення на новітні технології. За результатами закінчених за державним замовленням наукових досліджень лише у 2003 році створено нових видів техніки - 25, технологій - 14, нових матеріалів речовин - 22, понад 100 інших розробок.
В.Кремень навів ще кілька цифр, які характеризують стан галузі. Зокрема, бюджетні видатки минулого року на науку урядом профінансовано на 100 відсотків, що дало змогу повністю розрахуватися з виконавцями. Проте ще не вдається забезпечити виконання законодавчих норм щодо фінансування науково-технічної діяльності згідно Закону України „Про наукову, науково-технічну діяльність”. Показники бюджетного фінансування суттєво нижчі від законодавчо визначених 1,7% ВВП.
Уряд цілеспрямовано працює над досягненням цих показників, оскільки невиконання саме цієї норми закону в значній мірі не дає можливості науці зайняти належне їй місце в економіці держави. Збільшення бюджетного фінансування науково-технічної сфери є першим назрілим кроком, і цей крок передбачений Програмою дій уряду і проектом Бюджетної резолюції.
Водночас для подальшого розвитку фундаментальних досліджень необхідно збільшувати фінансування Державного фонду фундаментальних досліджень. У посланні Президента України до Верховної Ради України вказано, що ці обсяги повинні становити шість відсотків від загального видатку на науку. На сьогодні цей показник складає лише 0,8 відсотка.
В.Кремень наголосив далі на необхідності кардинального поліпшення фінансування наукових досліджень у вищих навчальних закладах та оновлення наукового обладнання в університетах.
Міністр зазначив, що ці проблеми та пропозиції щодо шляхів їх вирішення стосуються всіх секторів науки: академічного, вузівського, галузевого. Уряд розпочав роботу над удосконаленням порядку планування та використання видатків спеціального фонду Державного бюджету на наукові розробки та послуги, розробляється Державна програма прогнозування науково-технологічного інноваційного розвитку України, яка буде складовою частиною програми діяльності уряду на 2004 рік.
В.Кремень доповів про здійснювані урядом заходи для розвитку міжнародного наукового та науково-технічного співробітництва, системи державної підтримки суб’єктів наукової та науково-технічної діяльності.
Міністр торкнувся у доповіді другої важливої складової розвитку науки - інноваційної діяльності. Як приклад реалізації інноваційної моделі розвитку економіки України він назвав діяльність восьми технологічних парків. У інноваційних та інвестиційних проектах технопарків задіяні понад 32 тисячі осіб, додатково створено тисячу 550 нових робочих місць. Обсяг реалізованої продукції склав за 3 роки понад 2 мільярдів гривень. На проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт зі спеціальних рахунків технологічними парками використано за два останніх роки 40 мільйонів гривень.
В.Кремень зазначив, що урядом здійснено заходи щодо оновлення нормативно-правової базі інноваційної діяльності та покращання стану справ в організації діяльності технопарків. Це забезпечило підвищення рівня вимог при розгляді проектів технопарків, а здійснення моніторингу їх виконання дозволило зменшити обсяги наданих раніше податкових та митних пільг на 4,4 млрд. грн.
Міністр зауважив, що чи не найважливішим механізмом забезпечення інноваційного розвитку є фінансова підтримка суб’єктів інноваційної діяльності з боку держави. Він звернувся до народних депутатів з проханням при формуванні Державного бюджету на 2005 рік підтримати ініціативу Президента щодо відновлення бюджетного фінансування інноваційної діяльності, яке не здійснювалося з 2000 року. При цьому він звернув увагу на збільшення за останні два роки майже в три рази обсягів позабюджетного кредитування інноваційної діяльності, а також зростання, майже в півтора рази, обсягів залучених коштів вітчизняних інвесторів і інноваційну сферу.
На думку В.Кременя, недостатньо врегульованим залишається сфера трансферу технологій. За оцінками експертів, відсутність відповідного закону призводить до щорічних втрат державного бюджету на суму до 3 млрд. гривень. Міністр запропонував прискорити розгляд законопроекту про державне регулювання у сфері трансферу технологій.
Дуже важливим завданням залишається проблема захисту прав на інтелектуальну власність. Без її розв’язання практично не можна перейти до широкого застосування науково-інформаційних технологій в нашій країні.
Підсумовуючи, В.Кремень наголосив, що закладені основи законодавчої системи для розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності. Проблема полягає у її поліпшенні та забезпеченні реалізації. Основними заходами мають стати: подальше вдосконалення законодавства; забезпечення бюджетного фінансування науково-технічної та інноваційної діяльності в обсягах, передбачених законами; оснащення науково-дослідницької бази університетів, наукових установ Національної та галузевих академій новітнім науковим обладнанням; підвищення заробітної плати науковців; всебічна підтримка молодих вчених; перегляд державних галузевих та регіональних науково-технічних програм; державна підтримка суб’єктів інноваційної діяльності, спрямована на досягнення п’ятого та шостого технологічних укладів шляхом запровадження державного замовлення на інноваційну продукцію, фінансова підтримка інноваційних проектів підприємств, стратегічно важливих для економіки та безпеки держави; кредитування пріоритетних інноваційних проектів.
Відповідаючи на запитання народних депутатів, В.Кремень поінформував про кроки, здійснювані урядом для заохочення населення до підтримки інноваційної діяльності, розповів про проблеми та перспективи підготовки наукових кадрів, відтік науковців за кордон, надання податкових пільг закладам, які займаються науковою та інноваційною діяльністю тощо.
Співдоповідав перший заступник Голови Комітету з питань науки і освіти Ігор Юхновський. Він акцентував увагу на тому, що ефективна діяльність науки у суспільстві визначається як її готовнісю сприйняти позитивні зовнішні впливи, так і її активністю у внутрішньому житті держави, яка залежить в основному від ролі, що відводиться науці.
Вирішальним фактором готовності держави до інноваційної діяльності був і залишається високий рівень фундаментальної науки, які як „зіницю ока” необхідно зберігати і надалі.
Конкурентоспроможність фундаментальної науки повинна утримуватися як шляхом базового фінансування, так і особливою увагою до розвитку і підтримки проекту фундаментальних досліджень. Бюджетні асигнування на фонд мають становити 0,1 відсотки ВВП щорічно (300 мільйонів гривень).
І.Юхновський також звернув увагу на проблеми відсталої лабораторно-дослідницької базу науки, катастрофічної і довготривалої бідності учителів і науковців.
Щоб подолати ці та інші проблеми і повернути науці гідне місце у суспільстві, І.Юхновський вважає, що необхідно подолати антагонізм науки та виробництва, який існує в Україні, перейти до інноваційної моделі розвитку економіки, розробити і запровадити заходи, спрямовані на стимулювання наукових досліджень шляхом списання витрат на наукові дослідження і розробки при визначенні бази оподаткування і амортизації капіталовкладень, а також більше уваги приділяти технопаркам, при цьому стимулюючи проекти, а не території і галузі, і нарешті, суттєво підвищити заробітну плату науковцям.
За словами співдоповідача, держава має повністю стимулювати п’ятий і шостий економічні уклади: інформатизація, біотехнології, надпровідність, воднева енергетика, економіка знань. При відміні стимулювання деяких галузей економіки, вважає І.Юхновський, це додатково даватиме кожен рік 11 млрд. грн., які підуть на вклад цих галузей в інноваційну політику, який повинен супроводжуватися податковими пільгами.
Підсумовуючи сказане, І.Юхновський зазначив, що інноваційний розвиток України має торкнутися практично всіх економічних укладів від добувної галузі до інформатики і знань. „У цілому положення не є безнадійним. База для дій є. Вона вимагає чіткого і системного розгортання”, - завершив співдоповідач.
Другий співдоповідач Президент Національної академії наук Борис Патон зупинитися на окремих принципових моментах. За його словами, перехід на інноваційну модель розвитку економіки є необхідним для сучасної України, але при цьому треба не забувати, що справжня інновація, тобто створення принципово нової продукції чи технології неможливе без нової ідеї і тільки фундаментальна наука здатна такі ідеї народжувати. На його думку, законодавче забезпечення випереджаючого розвитку в Україні сфери фундаментальних наук має дуже важливе значення.
Важливими аспектами інноваційного розвитку держави, Б.Патон вважає необхідність його належного забезпечення на регіональному рівні, вдосконалення діяльності технопарків, законодавства у галузі створення, використання та охорони інтелектуальної власності.
Інноваційний розвиток держави, вважає Б.Патон, неможливий без розвитку та поєднання таких важливих його складових, як освіта та наука. Подальша інтеграція цих сфер діяльності є надзвичайно актуальною. „Наука і освіта - це найбільш важливі пріоритети з усіх, що можуть забезпечити подальший розвиток України, її майбутнє. І вони повинні дійсно стати пріоритетами державної політики усіх гілок влади”, - завершив Б.Патон.
В обговоренні питання взяли участь представники всіх фракцій і груп. Всі вони практично висловлювались за всебічну підтримку інноваційної діяльності в Україні, пропонували відновити пільги, призупинені законом, закликали берегти всі надбання і приумножувати їх. Наука, зазначали промовці, повинна бути профінансована стовідсотково і стати адресатом довгострокових вкладень.
Завершуючи обговорення, перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк зазначив, що Верховна Рада зробила все для законодавчого забезпечення науки. Проблема полягає у тому, щоб забезпечити стовідсоткове її виконання.
З другого питання Дня Уряду „Про стан і формування цін та тарифів у житлово-комунальній сфері” доповідав перший заступник голови Державного комітету з питань житлово-комунального господарства Володимир Альохін.
В.Альохін поінформував про борг населення України по оплаті комунальних послуг, який досяг 8 млрд. грн. За його словами, після прийняття Закону України „Про реструктуризацію боргів населення” рівень оплати збільшився. Це торкнулося і поточних сплат. Водночас, підприємства галузі не можуть реструктуризувати свою заборгованість перед енергогенеруючими компаніями. Це ставить їх в невигідні умови, тому що є необхідність підвищувати ціни на комунальні послуги, що у свою чергу потягне за собою надання субсидій незахищеним категоріям населення.
Він звернув увагу на основні чинники зниження рівня відшкодування собівартості послуг діючими тарифами та зростання збитковості підприємств житлово-комунального господарства. Серед них - підвищення цін на енергоносії, зростання вартості матеріалів, погіршення технічного стану основних фондів. За розрахунками, що наведені у проекті Загальнодержавної програми реформування розвитку та розвитку житлово-комунального господарства тільки на реалізацію першочергових заходів реформування галузі потрібно понад 34 мільярди гривень.
За словами доповідача, підприємства галузі у значній мірі залежать від цінової політики у паливно-енергетичному комплексі у зв’язку із значною часткою вартості енергоносіїв у структурі собівартості. Зокрема, у теплопостачанні вона становить близько 60 відсотків, у водопостачанні - 30 відсотків. Діюча практика щомісячної зміни тарифів на електроенергію для підприємств, що надають житлово-комунальні послуги, вкрай негативно впливає на їх фінансовий стан.
В.Альохін проаналізував проблеми, які не дають галузі нормально функціонувати і розвиватися. Уряд вживає заходів для удосконалення нормативної бази формування цін і тарифів у житлово-комунальній сфері. Зокрема, підготовлено проект закону про внесення змін і доповнень до Законів України „Про місцеве самоврядування в Україні” та „Про місцеві державні адміністрації”, в яких передбачено покласти на сільські, селищні, міські ради повноваження встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, що надаються підприємствами усіх форм власності, окрім тих, які перебувають у спільній власності територіальних громад.
Урядом також зроблені кроки для компенсації втрат доходів підприємств житлово-комунального господарства органами, які уповноважені встановлювати тарифи для населення в разі затвердження таких тарифів нижчої від фактичної вартості послуг. Зокрема, розроблено проект закону про внесення змін до ст. 9 Закону України „Про ціни і ціноутворення”.
Запроваджуються нові порядки формування тарифів на житлово-комунальні послуги, якими посилюються вимоги до обмеження окремих складових тарифів. Зокрема, при розрахунках тарифів до складу інших операційних витрат не дозволяється включати суми безнадійної дебіторської заборгованості, витрати на утримання об’єктів соціальної інфраструктури, штрафи, пені, суми спонсорської та благодійної допомоги і ще ряд невиробничих витрат.
Виправленню становища, на думку доповідача, сприятиме також визначення мінімального переліку послуг житлово-експлуатаційних організацій, необхідних для підтримання санітарно-гігієнічних вимог та експлуатації безпеки будинків і встановлення мінімального розміру квартирної плати, який повинен обов’язково сплачуватися всіма мешканцями незалежно від місця проживання.
Другим важливим напрямком державної політики у цій сфері є зменшення собівартості послуг, зниження непродуктивних витрат та втрат на всіх етапах виробництва і надання послуг.
Суттєвим впливом на зменшення собівартості послуг є жорстке унормування всіх статей витрат. У першу чергу це стосується підприємств-монополістів. Відповідний документ підготовлено Антимонопольним комітетом України і зараз розглядається урядом.
Однак, для більш ефективного вирішення проблем ресурсозбереження, крім нормування, слід додати метод стимулювання або заохочувального регулювання, застосовуючи економічні важелі, конкуренцію, оприлюднення у засобах масової інформації основних показників діяльності підприємств.
В.Альохін зазначив, що реалізація державної тарифної політики, яка має бути прозорою, зрозумілою, стимулюючою, передбачуваною, базуватися на принципах економічної обгрунтованості, виробничих витрат та справедливого їх відшкодування, неможлива без консолідації зусиль Верховної Ради, Кабінету Міністрів, місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Співдоповідав перший заступник Голови Комітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій Володимир Демьохін. За його словами, час докорінного реформування житлово-комунального господарства давно настав. Він проаналізував формування цін і тарифів у цій сфері, звернувши увагу на головні складові: енергоносії, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизаційні відрахування. Саме тут співдоповідач вбачає прихований потенціал до здешевлення тарифів і цін. За його словами, система діючих нормативно-правових актів не стимулює і не заохочує до зменшення втрат і підвищення ефективності роботи підприємств житлово-комунального господарства, тому що формування тарифів здійснюється переважно на основі фактичних витрат.
В.Демьохін вважає, що уряду і парламенту необхідно зосередити увагу на побудові, напрацюванні і прийнятті такої системи нормативно-правових актів, яка стимулювала б інвестиційний та інноваційний підхід в реформуванні галузі, особливо об’єктів енергозбереження, зменшення споживання води, теплової енергії і технологічних втрат. Необхідно прискорити розробку та затвердження нормативних документів по унормуванню витрат електроенергії на технологічні потреби підприємств комунальної теплоенергетики, порядку формування тарифів на теплову енергію та послуги централізованого теплозабезпечення, правил постачання використання теплової енергії та гарячої води.
Співдоповідач також акцентував на необхідності посилення контролю за дотриманням дисципліни цін і тарифів, фінансово-економічної діяльності підприємств житлово-комунального господарства. На його думку, необхідно внести зміни до Бюджетного кодексу для покриття житлових субсидій малозабезпеченим громадянам, вирішити проблему повноважень між органами місцевого самоврядування і державними адміністраціями щодо затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги.
В.Демьохін вважає, що у галузі потрібні зміни, які підвищили б рентабельність, створили умови для залучення закордонних інвесторів, а також підвищили рівень зборів оплати послуг від споживачів. Водночас, не треба забувати про соціальний захист громадян. Для цього необхідно визначити і запровадити економічну обґрунтовану ціну оплати житлово-комунальних послуг.
В.Демьохін запропонував роботу Кабінету Міністрів по проведенню цінової політики у житлово-комунальній сфері визнати недостатньою.
В обговоренні питання взяли участь народні депутати Василь Надрага, Володимир Лещенко, Ігор Шурма, Олексій Козаченко, Юрій Луценко, Людмила Кириченко, Андрій Шкіль, Іван Резнік та ін. У своїх виступах вони висловлювали занепокоєння критичним станом галузі, наводили приклади неефективного господарювання, аналізували причини та пропонували шляхи їх вирішення.
За словами народного депутата Ігоря Шурми, ефективна політика в житлово-комунальній сфері повинна вирішувати як завдання захисту найменш незахищених верств населення, так і примусу до сплати несумлінних платників. Держава повинна більш енергійно удосконалювати керівництво цим процесом, аби, принаймні, захистити бідніші верстви населення від ще більшого чи обвального зростання цін, яке буде обумовлене об’єктивними факторами росту цін на нафту.
Він висловився за необхідність розроблення гнучкої системи тарифів, яка базувалася б на відповідній системі реальних соціальних пільг на електроенергію, газ, тепло та інше. Економіка повинна акумулювати достатні фінансові ресурси для відтворення енергетичного циклу. Однак, незаможні прошарки населення не повинні від цього страждати.
Народний депутат Юрій Луценко розкритикував діяльність уряду у цій сфері. Він різко виступив проти підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги. Як один з шляхів розв’язання проблем житлово-комунального господарства він запропонував політичний і економічний вихід із цієї ситуації, який полягає у тому, щоб при формування тарифів за водовідведення і теплопостачання враховувати українську ціну газу, яка складає 20 доларів за відповідну одиницю, а не 60 доларів - ціну російського газу, який закладають в тарифи на теплопостачання. Ю.Луценко запропонував роботу уряду вважати незадовільною.
Народний депутат Іван Резнік вважає, що проблеми житлово-комунального господарства не будуть розв’язані до тих пір, поки не буде визначено власника у цій сфері, не будуть створені умови для появи реального власника, який в умовах ринку напряму спілкується з надавачем послуг. Неправильно, коли покупцем цих послуг виступає влада.
На думку народного депутата Віталія Майка, „питання тарифів, собівартості - це питання до кінця нашого життя і Верховної Ради, і уряду”. Він запропонував вирішувати їх впроваджуючи новітні технології енерго- та тепло збереження, ощадливого використання інших ресурсів.
За словами іншого промовця, народного депутата В’ячеслава Коваля, наявна законодавча нормативна база у сфері є недостатньою і недосконалою, вона не забезпечує правових засад регулювання взаємовідносин підприємств, організацій галузі із споживачами послуг, не передбачає необхідних важелів для врегулювання соціального захисту населення та здійснення ефективної тарифної політики. Тому прийняття відповідного уніфікованого закону вкрай необхідне.
В.Коваль також запропонував шляхи удосконалення системи регулювання тарифів через впровадження заходів по забезпеченню прозорості структури витрат і забезпечення оптимального рівня перехресного субсидіювання, створення в тарифах інвестиційної складової, впровадження заходів по забезпеченню окупності діяльності суб’єктів природних монополій.
Учасники Дня Уряду вказали на інші недоліки функціонування житлово-комунальної сфери у її нинішньому стані. Народні депутати висловили пропозиції щодо покращання та вдосконалення роботи галузі, яка є однією з проблемних у структурі економіки.
На цьому День Уряду у Верховній Раді завершився.