14 жовтня 2009, 11:52
Члени Комітету заслухали та обговорили інформацію Державного комітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду про практику застосування його посадовими особами норм законодавства з охорони праці.
Народні депутати за результатами обговорення вважають, що здійснення заходів з охорони праці потребує збільшення фінансового та матеріально-технічного забезпечення. Для цього, на їхню думку, необхідно чітко визначити джерела, обсяги та напрями витрачання коштів. На засіданні Комітету зазначалося, що норми статті 19 Закону "Про охорону праці" не дозволяють розробити механізм фінансування охорони праці на підприємствах через невизначеність його умов та джерел надходження коштів.
Крім цього, Комітет відзначає, що впродовж дії Закону "Про охорону праці" жодного разу не було забезпечено, а відповідними органами проконтрольовано, виконання його норм щодо виділення окремим рядком бюджетних коштів на профілактику нещасних випадків, а витрати бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань на фінансування профілактичних заходів є мізерними. Внаслідок незадовільного фінансування не виконується значна кількість заходів, передбачених Національною (загальнодержавною), галузевими та регіональними програмами поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища.
Члени Комітету також зазначали, що проблемами у вирішенні питань промислової безпеки та охорони праці, зниження рівня травматизму і аварійності на виробництві є відсутність або недосконалість системи управління охороною праці на підприємствах, низький рівень виконавчої та технологічної дисципліни, порушення вимог безпеки під час експлуатації устаткування, машин і механізмів, незадовільний технічний стан виробничих об'єктів, будівель, споруд, засобів виробництва, а також забезпечення засобами індивідуального захисту працівників.
Народні депутати наголошували на тому, що згідно із чинним законом саме роботодавець несе повну відповідальність за створення належних, безпечних і здорових умов праці на підприємстві та має забезпечити належне фінансування заходів щодо їх покращання.
Однак, на законодавчому рівні не вирішено питання про достатню економічну відповідальність роботодавця за неодноразові порушення вимог законодавства з охорони праці, допущення випадків аварійності, виробничого травматизму, в тому числі із смертельними наслідками, і профзахворювань.
Комітет вважає, що ефективним засобом для забезпечення дотримання роботодавцями норм з охорони праці є соціальна відповідальність бізнесу та державне запровадження ефективних важелів впливу на їх діяльність.
Нагальною потребою, зазначали народні депутати, є створення системи обліку усіх нещасних випадків, виявлення порушень у сфері охорони праці й техніки безпеки, комплексний економічний аналіз втрат робочого часу, матеріальних і фінансових витрат у зв'язку з незадовільними умовами праці.
У виступах наголошувалося на відсутності ефективної системи управління охороною праці, не вирішенні питання про обов'язкову участь в управлінні охороною праці обласних, районних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування.
Комітет за наслідками розгляду рекомендує Кабінету Міністрів доручити Держкомстату, Держгірпромнагляду, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань разом із соціальними партнерами підготувати пропозиції щодо перегляду форм статистичної звітності про виробничий травматизм та матеріальні збитки від нього, розглянути питання про створення з 2010 року в структурі місцевих державних адміністраціях окремих підрозділів з охорони праці, унормування фінансового та кадрового забезпечення їх діяльності та передбачити виділення у проекті Державного бюджету на 2010 рік коштів на охорону праці окремим фінансовим кодом.
Члени Комітету рекомендують уряду внести пропозиції до Верховної Ради щодо посилення адміністративної і кримінальної відповідальності посадових осіб, в частині приховування від розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві та розглянути питання про впровадження системи управління охороною праці на державному, галузевому та регіональному рівні.