Ситуація на атомних об’єктах України

Інформаційне управління
07 червня 2022, 11:38


Інформація щодо м. Cлавутич

4 червня - День міста Славутич!

35-річний Славутич - наймолодше місто України. Проте на його долю випало стільки випробувань, скільки не мали міста з багатовіковою історією.

Збудований для ліквідаторів аварії на Чорнобильській атомній електростанції, Славутич підхопив у «завмерлої» Прип’яті статус міста-супутника ЧАЕС і відразу став «атомградом». Тут все відбувалося атомно - суперенергійно, швидко, завзято: лише два місяці на проектування цілого міста, рік і ще трішки – на будівництво, а далі названий давньослов’янським найменуванням Дніпра Славутич уже гостинно зустрічав Своїх Людей…

Вони, його жителі, пережили багато радісних подій та чимало потрясінь, але ніколи не здавалися, не втрачали віри ні в себе, ні у своє місто.

Цього року Славутичу судилося пережити найтяжче випробування - рашистську окупацію. Понад місяць тривоги та невизначеності, загибель земляків і «хронічна» небезпека з боку ЧАЕС, поки станція перебувала «під терористами»... Проте знову не здалися, вистояли, пережили.

Свято цього року - тихе: жодних салютів, феєрверків, гучних концертів. Зате радість – гучна: живі, вільні, з Україною! А ще – світлий сум за тими, хто віддав життя за свободу ЧАЕС і Славутича. Та безмежна вдячність всім, хто щодня продовжує захищати свободу країни. Право та можливість кожної її громади проживати й відзначати свої свята.

З днем міста, прекрасний Славутичу! Зі святом, славутичани!

Разом – до Перемоги! Слава Україні!

 

Інформація шодо Південноукраїнської АЕС.

5 червня 2022 року, російська держава-агресор вчинила черговий акт ядерного тероризму – о 5.30 ранку російська крилата ракета, схожа на ракету типу «Калібр», пролетіла критично низько над Південноукраїнською АЕС.

Ймовірно, ця ракета була випущена в бік Києва, де того ж ранку пролунали вибухи.

Наразі російська держава-агресор продовжує створювати загрози ядерній безпеці українських АЕС та загрожує усьому світу новою ядерною катастрофою. Рашисти досі не розуміють, що навіть найменший уламок ракети, який може потрапити у працюючий енергоблок, може спричинити ядерну катастрофу та витік радіації.

Інформація щодо Зони  відчуження

Зона відчуження має всі можливості стати світовим науковим центром з вивчення мирного атому. Сьогодні Зона відчуження потроху оговтується від варварської навали. Триває інвентаризація та оцінка розміру завданих збитків. Ми маємо всі шанси зробити її центром вивчення мирного атому, прийняття рішень і впровадження нових практик. Мова йде про створення нової наукової платформи із сучасним обладнанням та фахівцями світового рівня.

Водії, електрослюсарі, машиністи, начальники змін та цехів, кухарі, охоронці, інженери, всі працівники Зони відчуження, які протягом 600 годин під прицілами російських військових продовжували виконувати свої обов’язки. Вони протистояли терористам та врятували світ від ядерної катастрофи.

А далі – друга зміна добровольців, які свідомо пішли на ротацію, щоб не допустити зупинення роботи критичної інфраструктури. Усі вони підтримували життєдіяльність об’єктів на території Чорнобильської зони та за 35 днів окупації не дали статися трагедії, що назавжди б змінила життя цілого світу.

У кожного працівника Зони відчуження своя історія, однак всіх об’єднують спільні риси – самовідданість, мужність та любов до рідної землі. Вони в умовах окупації забезпечували безперебійну роботу обладнання, здійснювали його технічне обслуговування, ліквідовували аварійні стани, змогли налагодити безпечний процес поводження з радіоактивними відходами, зберегли важливі бази даних, зуміли зберегти частину продовольчих запасів від розграбування та налагодити харчуванням працівників, а також до останнього охороняли об’єкти зони відчуження.

Коли 31 березня ЗМІ облетіли заголовки про те, що окупанти покинули Зону відчуження, ми видихнули з полегшенням, хоча й багато втратили внаслідок окупації. Однак головне – ми не втратили наших людей, завдяки яким напад російських варварів на ЧАЕС не перетворився в нову катастрофу світового масштабу. Ми пам’ятаємо, що було у 1986 році і розуміємо, чого уникнули в 2022 році. Велика подяка всім працівникам зони відчуження за самовіддану працю та людяність.