Огляд головних тем «Голосу України» від 11 січня

Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України
11 січня 2022, 10:00

Сьогодні у «Голосі України»:

 

Реєстратори розрахункових операцій: що змінилося з 1 січня

Скажи агресору «ні»!

Голови ОТГ та депутати не знаходять компромісу

Віолета Лабазюк: «У черзі бажань можна простояти до віку. А можна розпочати шлях до успіху з малих кроків»

Мельники не хочуть гнути спину на чужині

Про найстійкіших мешканців поліського хутора Ковбан

 

Реєстратори розрахункових операцій: що змінилося з 1 січня

З 1 січня 2022 року законодавство передбачає обов’язкове використання касових апаратів або реєстраторів розрахункових операцій (РРО/ПРРО) для ФОП.

1 січня 2022 року законодавство передбачає обов’язкове використання касових апаратів або реєстраторів (програмних реєстраторів) розрахункових операцій (РРО/ПРРО) для фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку другої-четвертої груп та обсяг доходів яких протягом календарного року не перевищує граничного обсягу доходу, встановленого для першої групи платників єдиного податку, крім тих, що здійснюють діяльність у сферах із суттєвими ризиками ухилення від оподаткування.

У зв’язку з цим Комітет Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики підготував узагальнюючу позицію щодо проблемних питань застосування РРО/ПРРО з 1 січня 2022 року та звернувся до Міністерства фінансів, Національного банку та Державної податкової служби з проханням враховувати її під час розгляду звернень платників податків.

Для яких фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку, застосування РРО/ПРРО з 1 січня 2022 року не є обов’язковим?

Згідно з пунктом 296.10 статті 296 Податкового кодексу України РРО/ПРРО не застосовуються платниками єдиного податку першої групи. Крім того, урядом прийнято постанову «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 1336 від 23 серпня 2000 року, що передбачає умови та порядок ведення діяльності без застосування РРО (за умови використання ними розрахункових книжок та КОРО), а також 23 грудня 2021 року до цієї постанови внесено зміни, якими передбачено, що роздрібна торгівля на території села товарами (крім підакцизних товарів) ФОП, які сплачують єдиний податок, може здійснюватись без застосування РРО/ПРРО (за умови використання ними розрахункових книжок та КОРО). Цей пункт не застосовується за наявності хоча б однієї з таких умов: така роздрібна торгівля здійснюється в торговельному об’єкті, в якому також здійснюється торгівля підакцизними товарами; такими ФОП також здійснюється дистанційна торгівля, зокрема через Інтернет; сільськими радами та радами ОТГ прийнято рішення про обов’язкове застосування на території села реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій для форм і умов проведення діяльності, визначених у цьому пункті. .(читайте у «Голосі України» на 1-2 стор. >>> article/354979).

 

Голови ОТГ та депутати не знаходять компромісу

На Сумщині після підбиття підсумків місцевих виборів так і не сформувалась політична конфігурація значної кількості рад.

Обрані до них депутати та очільники громад продовжують тягнути ковдру на себе, а відсутність стабільності заважає розвитку територій.

Круглий стіл не допоміг

Нещодавно голова Сумської облдержадміністрації Дмитро Живицький організував круглий стіл для міського голови Охтирки Павла Кузьменка та вісімнадцяти депутатів міськради, позаяк налагодити діалог самотужки сторони не зуміли. Під час зустрічі з керівником області депутати нарікали, що голова та члени міськвиконкому не співпрацюють із ними у розробці бюджету громади на 2022 рік та не хочуть звітувати, як розпорядились громадськими грошима у нинішньому році. Після більш як двогодинного спілкування П. Кузьменко пообіцяв: надалі збиратимуться разом із депутатами чи не щодня, щоб якісно обговорити ці питання.

Конфлікт у міськраді позначився на добробуті місцевих жителів. Уже пізніше, під час апаратної наради в облдержадміністрації 20 грудня, стало відомо: керівництво Охтирської ОТГ — чи не єдине в області, котре проігнорувало підписаний із урядом Меморандум про недопущення підвищення тарифів на опалення. У деяких містах Сумщини, зокрема, в Ромнах навіть знизили вартість послуги. Одне з комунальних підприємств цієї міськради зменшило суми у платіжках, виставлені за тепло, на 5 %, а інше — на 8,2 %. Ніби й небагато, але важливий сам факт: виявляється, за бажання навіть за нинішніх умов місцева влада може приймати рішення, приємні для людей.

Щодо Охтирки, то його мешканці незадоволені не лише дорогим теплом. Колишній міський голова, а нині депутат міськради Ігор Алексєєв дорікає Павлу Кузьменку за те, що нинішнього року в Охтирці практично згорнули капітальне будівництво. Планові надходження до міського бюджету перевиконані на 14 % — значить, грошей не бракує, але заплановані роботи обіцяють виконати лише на 30 %. «Такого ще ніколи не було! — констатує І. Алексєєв. — При всіх попередніх керівниках міста грошей, навпаки, не вистачало, але все заплановане виконували». .(читайте у «Голосі України» на 4 стор. >>> article/354957).

 

Скажи агресору «ні»!

Напередодні переговорів у Женеві між США та Росією на Михайлівській площі в Києві відбулася акція «Скажи Путіну НІ!/Say NO to Putin».

До участі в ній долучилися кілька сотень людей із українськими прапорами та гаслами проти агресії Росії. Ініціаторами події виступили громадські організації «Рух опору капітуляції» та «Вільні Люди». «На жаль, зло не спить на свята. Путін хоче втопити в крові Казахстан, а 10 січня — примусити Україну до капітуляції. Для цього він тримає на нашому кордоні 100-тисячну орду», — йдеться в заяві організаторів.

Акції із закликом до світових лідерів сказати «ні» президенту Росії Володимиру Путіну та його імперській політиці відбулися у містах України та за її межами.

Нагадаємо: в грудні минулого року російська влада, зібравши на кордонах з Україною 100-тисячну армію, висунула західному світові, й передусім Сполученим Штатам, завідомо не виконуваний ультиматум. Серед його умов не лише вето на вступ України до НАТО та гарантія того, що Києву не постачатимуть летальну зброю, а й навіть обмеження обороноздатності країн, які вступили до Альянсу після 1997 року.

Мова про держави Центральної та Східної Європи, які раніше належали до Організації Варшавського договору. Що пропонує Кремль взамін — не повідомлялося.

Звичайно, такі вимоги (та ще й оголошені з порушенням усталених дипломатичних традицій переговорного процесу — на сайті МЗС РФ) неможливо виконати, навіть якщо б у Білому домі дуже цього захотіли. По-перше, російський ультиматум суперечить статуту НАТО, яким закріплено право будь-якої країни претендувати на членство в Альянсі, і жодна третя країна не має права їй перешкоджати. А рішення про вступ приймається виключно державами-членами. По-друге, Кремль підкреслено прагне вирішувати питання «гарантій своєї безпеки» з Вашингтоном, оминаючи не лише Київ, а й Брюссель. Це вже викликало обурення двох столиць.

Так, у своєму блозі, оприлюдненому за день до перемовин у Женеві, голова європейської дипломатії Жозеп Боррель написав: «Нічого не може обговорюватись про безпеку в Європі без європейців». «Крім того, не може бути жодних обмежень незалежності України чи її права визначати свій зовнішньополітичний вибір. І, звичайно, будь-які дискусії про Україну вимагають присутності України за столом переговорів», — зазначив глава дипломатії Євросоюзу. Боррель наголосив, що Росія є стороною конфлікту в Україні, а не посередником, як вона часто стверджує.

Свою думку перед початком переговорів висловив і міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба. «Час називати речі своїми іменами. Путін вимагає від США, НАТО та ЄС визнати сферу впливу Росії, до якої належали би суверенні сусідні держави. Але холодна війна давно завершилася, а разом із нею — сфери впливу. Вимоги Путіна неправомірні та загрожують міжнародному миру і безпеці» — написав Д. Кулеба у Твіттері.

До речі, паралельно з переговорами в Женеві у Брюсселі учора відбулося засідання Комісії Україна — НАТО, українську сторону на якому представила віце-прем’єрка з питань європейської і євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина.

Жорстко з приводу агресивних прагнень Кремля висловився і держсекретар США Ентоні Блінкен. Він заявив, що є два шляхи вирішення російсько-українського конфлікту. «Шлях діалогу та дипломатії, щоб врегулювати наші розбіжності та уникнути конфронтації, і шлях конфронтації та серйозних наслідків для Росії, якщо вона відновить свою агресію», — написав держсекретар. .(читайте у «Голосі України» на 5 стор. >>>  article/354977 ).

 

Віолета Лабазюк: «У черзі бажань можна простояти до віку. А можна розпочати шлях до успіху з малих кроків»

Підсумки першого року роботи Віолети Лабазюк на посаді голови Хмельницької обласної ради.

Очолити область у часи, коли країна переживає складний період через війну, економічні негаразди та ще й пандемію, — це серйозний виклик і для політика, і для господарника з чималим досвідом. А сісти у крісло голови обласної ради молодій людині та ще й жінці — завдання у кілька разів складніше. Бо одразу опиняєшся під пильним оком і цілої громади, і численних опонентів: чи насправді зможе зробити щось добре для краю? Чи розв’яже ті проблеми, котрі виявились непідйомними для попередників? На кого спиратиметься сама і кому допомагатиме? Чи вистачить сил здолати труднощі, котрими сповнене сьогодення?

Відповіді на ці запитання Віолеті Лабазюк довелось давати буквально з першого дня її обрання на посаду голови Хмельницької обласної ради. Рік роботи виявився непростим. Та вже можна підбити перші підсумки, оцінити зроблене і поглянути в найближчу перспективу. .(читайте у «Голосі України» на 7 стор. >>>  article/354962).

 

Мельники не хочуть гнути спину на чужині

Василь та Тетяна Мельники із Сарн, що на Рівненщині, хочуть показати людям на власному прикладі, що не треба десь у світі шукати роботу – її вистачає і вдома.

Василь Мельник із села Бережниця колишнього Дубровицького, а нині Сарненського району Рівненщини ніколи не хотів жити в місті. Любив і шанував своїх батьків, які тяжко працювали в селі. Його маму, телятницю, поважали за сумлінну працю, відзначали високими нагородами. Хлопець змалку навчився прокидатися рано, часто допомагав їй, привчився до роботи.

Після служби в армії Василь повернувся знову в село. Одружився з такою ж роботящою дівчиною Тетяною, з якою разом уже відзначили срібне весілля. Народили і виховали двох синів.

Старший нині проживає з родиною в Рівному (вже й онучку з дружиною подарували батькам), але рідні в Бережниці завжди можуть розраховувати на його підтримку. Тут він орендує 20 гектарів, обробляє, молотить, організовує збут зерна. Аби навчитися по-сучасному господарювати на землі, опанував затребувану і перспективну професію фермера в Олександрійському навчальному відділенні Рівненського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості. Молодший син Мельників працює в пожежній частині в Дубровиці (обидва сини «еменесники», чергують добу через дві-три, то час є).

У дружини Василя, Тетяни, батьки були бджолярами. Пасікою славились на все село! Таня, тоді ще незаміжня дівчина, помагала їм вивозити мед. Батьки часто брали її з собою на ринок.

Тетяна Мельник дуже сором’язлива й небагатослівна. 35 років працювала дитячою медичною сестрою. Свою роботу вважає не тільки важливою, а й надзвичайно цікавою, «живою».

...Молоде подружжя прожило п’ять років, і мама Тетяни дала їм корову. Як у селі без неї? Попри часту нестачу грошей, на заробітки, домовились між собою, ніхто нікуди не їде. Родина має бути разом. А заробляти спробують у селі. Так невдовзі з’явилася друга корова, а потім третя. «Що ж мені три корови, — казала чоловікові господиня, — якби п’ять». І незадовго в хліві вже стояло п’ять корів. .(читайте у «Голосі України» на 9 стор. >>>  article/354995).

 

Про найстійкіших мешканців поліського хутора Ковбан

У невеликому хуторі Ковбан, що розташований поблизу села Яринівка Сарненського району Рівненщини, орієнтовно проживають 30 людей. Мешканці хутора — переважно пенсіонери. Однак є й декілька молодих сімей. У населеному пункті немає навчального закладу, амбулаторії та навіть магазину. Жителі все необхідне отримують у сусідньому селі.

Друга хата на в’їзді

Знайти Ковбан неважко. Навіть якщо не знаєш, де шукати. Варто лише повернути з Яринівки на Тріскині й за кількасот метрів буде Ковбан. Тут лише 12 хат. Хотіли дізнатись у місцевих жителів про історію назви хутора. Тож завітали в перший, на нашу думку, будинок. .(читайте у «Голосі України» на 12 стор. >>>   article/354978).

«Голос України», № 3 (7753) від 11 січня 2022 року - на сайті http://www.golos.com.ua