Огляд головних тем «Голосу України» від 1 жовтня

 Чому морське узбережжя перетворюється на кам’яні джунглі

Маємо працювати набагато швидше та ефективніше на всіх рівнях — від уряду і парламенту до кожної громади

Кожна область має шукати свої сенси

Старанність студентів Піщанобрідського ліцею оцінили і роботодавці, і наші воїни

На карантині музичну майстерність відточуватимуть через Viber та Skype

Спільними зусиллями врятували життя

«Чорний Вир» — у критичному стані

Чому морське узбережжя перетворюється на кам’яні джунглі

Нещодавно екологічні активісти із застосуванням квадрокоптерів провели відеозйомку морського узбережжя Одеси.

Політ над Одесою з боку моря проходив на великій висоті — від Малого Фонтана й далі прибережною зоною, яка, починаючи від Ланжерону й парку імені Шевченка, вздовж верхньої крайки схилів, масово забудовується висотками. Потім у фокус потрапило Гагарінське плато. Видно, як воно стало справжнісіньким залізобетонним гетто, спальним житломасивом — тоді як ще з десяток років тому це був курортний район, із санаторіями. Потім — політ над Аркадією. Сьогодні це найшикарніше місце для відпочинку на морському узбережжі — осередок пафосних нічних клубів та інших закладів, у результаті чого там майже не залишилося доступних одеситам пляжів.

Така гірка реальність сьогоднішньої Одеси — морське узбережжя через фантастично масштабну забудову перетворюється на кам’яні джунглі.

Новий висотний готель і ресторан «прикрасять» Трасу здоров’я в районі пляжу «Дельфін» уже найближчим часом. Вони з’являться на місці колишньої рятувальної станції та унікального аеросолярію — останнього, що залишилося від знищеного санаторію «Магнолія», на місці якого зводиться житловий комплекс. Дозвіл на будівництво, за кілька днів до свого розформування, видала Державна архітектурно-будівельна інспекція України компанії «Одесаінвестбуд».

На місці рятувальної станції площею 363 квадратні метри з’явиться готель, а замість аеросолярію площею 180 квадратів — ресторан. Загальна площа забудови становитиме понад 8700 квадратних метрів. Дозвіл видано на клас наслідків «СС3», що означає будівництво об’єктів підвищеної небезпеки: житлових будинків висотою понад 100 метрів і громадських будівель з великою кількістю відвідувачів.

Зазначимо, обидва об’єкти (формальна адреса: провулок Кренкеля, 2а й 2б), пішли в приватні руки ще в 2010 році В серпні 2018-го обидві будівлі викупив сучасний власник — ТОВ «Одесаінвестбуд». Рятувальна станція обійшлася в смішні 485 632 грн, аеросолярій і того менше — 169 368 гривень. В обох випадках мали місце порушення — об’єкти викуплялися частинами в один день і на одну й ту саму юридичну особу, що прямо заборонено законодавством. (читайте у «Голосі України» на 1,6 стор. >>> article/351758 ).

 Маємо працювати набагато швидше та ефективніше на всіх рівнях — від уряду і парламенту до кожної громади

*Голова Верховної Ради Дмитро Разумков взяв участь у роботі Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України.

За словами очільника країни, так само гостро нині постає питання забезпечення громадян України питною водою. Тут є два аспекти, наголосив В. Зеленський, — як реалізовується відповідна державна програма і чому деякі регіони не мають власної питної води, а возять її з інших. Також учасники конгресу говорили про підготовку кадрів для місцевого самоврядування. «Від рівня їхніх знань та управлінських навиків безпосередньо залежить рівень розвитку громад та добробуту людей», — наголосив Президент.

Однак найактуальнішим очільник країни назвав питання підготовки до опалювального сезону. Цього року це особливий виклик для всіх, з огляду на рекордне зростання ціни на газ, зауважив В. Зеленський. Він наголосив, що в Європі ціна на блакитне паливо вперше перетнула позначку в тисячу доларів за тисячу кубометрів. Тож за дорученням Президента Кабінет Міністрів спільно із НАК «Нафтогаз» та Асоціацією міст України провели велику і складну роботу. Як результат — на Конгресі місцевих та регіональних влад підписано меморандум, згідно з яким до кінця опалювального сезону тарифи на тепло та гарячу воду не зростатимуть. «Вважаю, що це велика перемога, — сказав В. Зеленський. — Люди цього чекали. Це відбуватиметься попри будь-які ринкові зміни, коливання і тиск інших держав. Це не комплексне поки що рішення. Тобто латаємо дірки. І я очікую на появу аналогічного меморандуму не на один, а на три наступні роки, щоб не було сюрпризів для громадян України».

У своєму виступі В. Зеленський також зазначив, що завдяки збільшенню частки ПДФО на чотири відсотки всі громади отримали ресурс у розмірі понад 11 мільярдів гривень. «Це правильна робота місцевих влад, — сказав він. — Адже вони захищають не просто своїх виборців, а всіх громадян України. Вважаю, що це прекрасна робота». (читайте у «Голосі України» на 2 стор. >>> article/351774 ).

 Кожна область має шукати свої сенси

Громади, на території яких є цінні пам’ятки архітектури, мають активніше розробляти проектно-кошторисну документацію (ПКД), щоб їх об’єкти змогли потрапити у програму Президента «Велика реставрація».

На цьому наголосила заступниця голови  фракції «Слуга народу» Євгенія Кравчук під час круглого столу «Туристичне Тернопілля — синергія держави та громад». Захід відбувся у Збаразькому замку. «Хочу звернутися до голів громад, — сказала парламентарій. — Розробляйте ПКД на реставрацію ваших пам’яток! Так, це трохи складніше, ніж ПКД на садочок чи школу, це специфічний процес. Але тут як у відомому анекдоті: хочеш виграти в лотерею — купи лотерейний квиток», — сказала вона.

За словами Є. Кравчук, незабаром буде опубліковано список із 28 нових об’єктів «Великої реставрації» — йдеться про пам’ятки, які перебувають у комунальній, а не державній власності. «Щоб включити такі об’єкти у програму, ми прийняли спеціальний закон № 5551-2. Він уже запрацював. І цього року розпочнуться реставраційні роботи», — пояснила народна депутатка. Заступниця голови партії нагадала, що 2022-й стане другим роком дії програми, розрахованої на три роки. За цей час планують реставрувати 150 пам’яток архітектури. «Ми наполягатимемо на збільшенні бюджетних видатків на «Велику реставрацію» у 2022 році. Загалом потрібно три мільярди гривень, з яких 1,8 мільярда — на пам’ятки комунальної власності. За ці кошти зможемо розпочати реставрацію 50—70 об’єктів. Інакше ризикуємо втратити нашу культурну спадщину, бо 80 відсотків українських пам’яток потребують реставрації, а 30 відсотків — перебувають в аварійному стані й не можуть приймати туристів», — зауважила Є. Кравчук. (читайте у «Голосі України» на 3 стор. >>> article/351761).

 Старанність студентів Піщанобрідського ліцею оцінили і роботодавці, і наші воїни

Заповнені класи Піщанобрідського аграрного ліцею, який очолює відмінник освіти України, кавалер ордена княгині Ольги ІІІ ст. Тетяна Ліщенюк, свідчать про те, що заклад користується популярністю. Чимало абітурієнтів, переважно — жителів двох колишніх районів області, Добровеличківського та Вільшанського, визначилися, що їм більше до душі професії електрозварника, тракториста, перукаря, бухгалтера, адміністратора чи кухаря. Вересень покликав їх до аудиторій, де пахне свіжою фарбою, новими меблями і чистотою.

Надзвичайно важлива аксіома аграрного бізнесу, яка тримається на доведеному факті: земля, допоки родить, завжди прогодує того, хто на ній працює. Звідси і престижність професії тракториста, основи якої викладаються у двох групах ліцея. Щороку тут приймають на навчання п’ятдесят майбутніх механізаторів. А найближчим часом планується відкриття ще й третьої, комерційної групи...

У класах ще пахне літом

...Улітку частина студентів проходить практику — працює за контрактами з працедавцями. І не лише на полях чи в офісах, а й на морському узбережжі. Приміром, у Кирилівці власники кафе й магазинів ще розраховують на прибуток від літнього сезону, а ліцеїсти заробляють собі на обнови до нового навчального року. Сонце, море, степ — для шукачів пригод, фанатів засмаги і солоної хвилі  це лише сезонна розвага. А для юнаків і дівчат — серйозна підмога, можливість покращити матеріальне становище.

Важливо порозумітися з фермерами

...Піщанобрідський аграрний ліцей — один із 17 сільських (відповідно — обласної підзвітності) подібних закладів на Кіровоградщині. Ще п’ять учорашніх ПТУ мають міське підпорядкування. В принципі, навчати є кого, робітничі спеціальності країні потрібні. Щоправда, демографічна ситуація, внаслідок якої у нас поменшало і шкільних класів, спричинила скорочення закладів професійної освіти в області з 42 до 22. Далеко не всі вони так добре інтегрувалися в непросту економічну реальність України, як згаданий вище. Дякуючи стабільному менеджменту, зручному розташуванню (автобусом по хорошій, на сьогодні, дорозі можна доїхати на навчання чи з Помічної, чи з Добровеличківки за якусь годину), добрій матеріальній базі (ті ж самі автобуси для підвезення учнів у ліцею власні, є тракторний парк, суттєве оновлення якого очікується до кінця року), хорошим умовам навчання (уже сьогодні ліцей готовий до початку опалювального сезону), пристойному рівню знань випускників, батьки з радістю відпускають сюди своїх дітей. (читайте у «Голосі України» на 4 стор. >>> article/351789 ).

На карантині музичну майстерність відточуватимуть через Viber та Skype

Попри жовту зону, запроваджену з 23 вересня, школи Львова різного профілю працюють у режимі офлайн. На дистанційному навчанні — лише гімназія Шептицьких.

Начальниця управління освіти Львівської міської ради Зоряна Довганик наразі оптимістична. Про перехід шкіл на повноформатне дистанційне навчання поки що не йдеться. Та це нині, кажуть, в управлінні охорони здоров‘я Львівської ОДА, бо осіннього загострення COVID-19 ніхто не скасовував.

«Згідно з рішенням Львівської міської комісії з питань надзвичайних ситуацій, якщо у школі понад 80% вакцинованих працівників, або якщо є довідки негативного ПРЛ-тесту, чи про те, що працівники перехворіли на коронавірус упродовж останніх півроку — така школа повинна працювати, — зазначила Зоряна Довганик. — Допускають лише персонал, який приносить відповідні документи. Або довідки, що не можуть вакцинуватися за станом здоров’я — є протипоказання. Лише у 23 закладах Львова щеплено менш ніж 50 % співробітників. Пункти вакцинації працюють у двох школах — № 40 та 99, відкриють і в Дублянській. Якщо буде потреба — організуємо пункти і в інших школах Львівської ОТГ».

Нагадаємо, раніше головна освітянка Львова офіційно заявила, що всі протиепідемічні правила безпеки, які діяли у львівських школах 2020-го, чинні й цьогоріч.

Якщо ж знову оголосять так звану освітню дистанційку, то постає логічне запитання: яким чином навчатимуться, наприклад, вихованці музичних освітніх закладів Львова і чи можливо стати музичним маестро, якщо працювати у форматі онлайн? (читайте у «Голосі України» на 4 стор. >>> article/351782 ).

 Спільними зусиллями врятували життя

Двом пацієнтам Миколаївської обласної клінічної лікарні, які мають хронічну хворобу нирок п’ятої стадії, зробили складні операції з пересадки нирок. У порятунку людей були задіяні лікарі та представники влади, правоохоронці та представники громадськості, інші небайдужі люди. Почалася історія з того, що днями на базі Миколаївської обласної клінічної лікарні провели консультативний прийом пацієнтів з хронічним захворюванням нирок завідувач центру трансплантації Київської обласної клінічної лікарні Михайло Загрийчук та лікар-трансплантолог Микола Поляков. Зазначений захід відбувся за активної участі завідувачки обласного Центру нефрології та діалізу обласної лікарні Тетяни Костиненко, громадських діячів Миколаївської філії ГО «Національний рух за трансплантацію» Ксенії Щіголь та Олени Запорожченко.

У той час, коли тривала зустріч, лікарі отримали інформацію, що у Києві зареєстровано мультиорганного донора, який за всіма показниками міг стати потенційним донором для миколаївських пацієнтів. Отримавши згоду від пацієнтів на оперативне лікування, в області негайно було розпочато організаційні заходи щодо транспортування хворих до Києва.

Враховуючи необхідність термінового вирішення зазначеного питання, керівництво лікарні звернулося по допомогу до голови Миколаївської обласної ради Ганни Замазєєвої. Вона розповідає: «Слід було допомогти в організації перевезення двох пацієнтів до Києва для проведення операції. Наші лікарі завжди готові надати пацієнтам допомогу, але в цьому випадку потрібне долучення й інших служб, зокрема, супроводу з боку поліції. Звичайно, я одразу відреагувала, тому що порятунок життів — вкрай важливе питання, яке потребує швидких і чітких рішень. Одразу обговорила з начальником ГУ НП у Миколаївській області Сергієм Шайхетом цю ситуацію, де рахунок іде не на дні, а на години. Питання було вирішено. Дякую Сергію Шайхету за оперативну реакцію, а також патрульним, які супроводжували наших земляків до столиці, Центру трансплантації Київської обласної клінічної лікарні». (читайте у «Голосі України» на 7 стор. >>> article/351796 ).

 «Чорний Вир» — у критичному стані

Науковець із Києва Сергій Шумило — дослідник українсько-афонських зв’язків, цьогоріч разом із сином знову досліджує афонські святині — скити, келії, так чи інакше пов’язані з українським чернецтвом.

уже часто українські козаки на старість ставали монахами саме на Афоні.

Нинішня експедиція відзначена цікавими знахідками. Зокрема, знайдено ймовірну печеру святого Івана Вишенського. Пише з Афона Сергій Шумило: «З допомогою болгарських колег-спелео-логів вдалося відшукати невідому чернечу печеру неподалік стародавнього Зографського монастиря, в якій, імовірно, в затворі провів останні роки життя видатний український святий, афонський старець і письменник-полеміст XVII століття преподобний Іван Вишенський, який родом був із Судової Вишні, що на Львівщині. Ім’я цього видатного українця добре відомо зі шкільних уроків з української літератури, в радянські часи це був єдиний церковний автор, який дивом залишався у шкільній програмі. Проте мало хто знав, що насправді Іван Вишенський не просто письменник-полеміст, а й афонський схимник, який на Афоні прожив понад 40 літ. Останні роки життя він провів у печерному затворі поряд із Зографським монастирем, підписуючись у своїх посланнях як «Іоан Русин, печерник Зографський».

Вдалося українському досліднику знайти на Афоні й старовинну «руську келію» Архангела Михаїла, в якій в XIX — на початку XX століття жили вихідці з Кубані, зокрема й колишні кубанські козаки.

Він виявив на Святій Горі пустельну обитель у гірських лісах Капсали — «руську келію» святого Димитрія (Туптала). Її заснував у ХІХ столітті козак з Катеринославщини схимонах Симеон (Сахно). Навколо цієї пустельної обителі тоді зібралось братство до 10 осіб. Серед них схимонах Симеон (Назаренко), схимонах Феофан (Поворознюк), монах Косьма (Коваленко) з Волині та інші. В ХХ столітті обитель занепала. Лиш не так давно тут оселився румунський чернець-пустельник о. Паїсій.

Неподалік, у районі Капсала, в ХІХ столітті були й інші келійні обителі українських ченців. Зокрема, чернець Іллінського скиту Варсонофій (у миру Василь Бойко) з Харківщини за власний кошт придбав тут закинуту стародавню келійну обитель преподобного Сави Освяченого, засновану майже 800 років тому. Згодом до нього з Іллінського скиту приєднався монах Веніамін, якому о. Варсонофій благословив бути настоятелем келії. При цій обителі жили схимонах Арсеній (Сандига) з Черкащини, схимонах Іконій (Колгащенко), о. Василь (Кранга) з Бессарабії та інші. Також у районі Капсали в ХІХ столітті діяла келійна обитель на честь ікони Богородиці «Скоропослушниця», старцем якої був ієросхимонах Іоан (Матюкаченко) з Чернігівщини. Разом з ним жив схимонах Пантелеймон (Семченко) та інші. Ця обитель є й донині, дуже маленька, з двома невеличкими хатинками та мікроскопічною церковцею...

А ось знаменита історично обитель «Чорний Вир», заснована українськими козаками в 1740-ві роки, про яку писав свого часу і «Голос України», — у тривожному стані. «Обстеження показало, що порівняно з останнім оглядом храму п’ять років тому фарби на залишках іконостаса та на настінних фресках через надмірну вологість поступово осипаються, — повідомляє Сергій Шумило. — І якщо п’ять років тому лики на іконографічних зображеннях ще досить добре проглядались, то тепер значно гірше... Стала більшою і тріщина в стіні вівтарної частини храму. У неї тепер майже повністю проходить долоня. Ще років 7—10, і цю унікальну пам’ятку козацької присутності на Афоні XVIII століття може бути втрачено». (читайте у «Голосі України» на 7 стор. >>> article/351797).

 Повністю «Голос України», № 187 (7687), від 1 жовтня читайте на сайті: http://www.golos.com.ua