Виступ Віцеспікерки Олени Кондратюк на урочистому засіданні Верховної Ради з нагоди 30-ї річниці Незалежності України
24 серпня 2021, 15:36
Шановний пане Президенте, пани Президенти,
Пане Голово ВРУ,
Святіші отці,
Представники дипломатичних місій,
Шановне товариство!
Розумію, що виступаю останньою сьогодні на цьому урочистому історичному засіданні. Тому насамперед хочу поділитись почутим і побаченим, своїми відчуттями – гордості і надії! Гордості за те, що ми об’єднали у залі Верховної ради України батьків-засновників Незалежності з молодим поколінням та з дітьми, які занесли прапор Незалежності. З тими, хто народився вже в суверенній Україні, і на яких ми покладаємо славу нашої Батьківщини у майбутньому.
Ми з вами є свідками унікального моменту. 30 років тому, саме тут — у Верховній Раді проголошувалась Незалежність, тут приймалась Конституція і затверджені головні державні символи – Прапор і Тризуб.
Я знаю, що саме у цій залі конституційною проєвропейською більшістю українські депутати проголосують за вступ України в Європейський Союз і НАТО. Бо Ми, українці, великий європейський народ, ми українці, надто дорого заплатили за свою Незалежність, і ми українці, зробимо усе, щоб повернути вкрадені ворогом землі з тим, щоб примножити щастя і велич українського народу.
Повторюючи за Оленою Телігою, видатною українською поетесою, розстріляною у Бабиному Яру під час німецької окупації Києва, я вірю, що Міцні держави стоять на внутрішній єдності та силі народу.
В ім’я пам’яті мільйонів українців, які поклали свої голови у боротьбі за омріяну Українську Державу, ми маємо подбати про нашу Єдність, нашу Відповідальність, нашу Чесність. Чесність перед собою і людьми, і не відкладати на завтра рішення, які вже сьогодні можуть і мають зробити життя громадян нашої країни кращим.
Розбудовуючи нашу країну – ми маємо дивитись вперед, до мрії і до завтрашнього дня, ми маємо підтримувати одне одного і припинити дивитись назад, вишукуючи образи роз’єднання. Саме до єдності навколо спільних цінностей я закликаю об’єднуватись сьогодні.
Рівність прав і можливостей чоловіків та жінок, свобода слова, демократія, народовладдя і парламентаризм!
Ми знаємо українців, вони з молоком матері отримують гідність, силу і жагу до волі, до свободи і до справедливості. Саме тому ми маємо подбати, щоб права і свободи кожної людини, рівні можливості для самореалізації кожного і кожної, стали такими ж символами нашої Держави, як і наш Прапор, і Герб.
Я вірю, що ми будуємо країну — де статус державної української мови не піддається сумніву, а влада має подавати приклад поваги до української мови! Бо без власної мови і сучасної культури неможливо побудувати сильну і самодостатню державу.
Наша гордість, наша сильна безстрашна армія, яка захистила Україну і показала приклад справжнього героїзму — добровольців і волонтерів, професійних військових, чоловіків і жінок, безвусих юнаків і міцних чоловіків, які вже тримали на руках внуків, перед тим як зі зброєю в руках зупинити загарбників – наша армія стала основою Незалежності, а нашою міццю має стати економіка.
Бо сучасне, успішне суспільство вже не будується лише за кордонами. Боротьба йде за людей та їх розум і свідомість, за таланти, за сенси і смисли та міцні спільноти! А тому ми маємо приймати закони в інтересах українців. Ми маємо нарешті дозволити нашим талантам розвиватись в Україні.
Серед нас є Жан Беленюк, Олімпійський чемпіон – хіба це не приклад для натхнення? Так само, як серед нас: Яна Зінкевич, Сергій Соболєв, Іван Заєць, Юлія Лапутіна, Роман Костенко, Андрій Шараськін, Мустафа Джемілєв. І ми гідні найбільших перемог!
«Огидна річ — наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас», — геніальні слова Ліни Костенко як ніколи актуальні в епоху динамічних змін у світі.
Терплячість до імітації в усьому, починаючи від ухвалення рішень, боротьби з корупцією, завершуючи цілими гілками влади, коштує нам дуже дорого — років втрачених можливостей. Імітація — ворог якісних змін, на які заслуговують українці, змін, які виборювалися на Майданах і відстоюються в окопах на Сході.
І насамкінець я би закликала всіх усвідомити величезну цінність Довіри. Довіри одне до одного, довіри в суспільстві, довіри до державних інституцій, якої нам також як ніколи бракує. І не треба на це весь час жалітися, треба братися за справу і відновлювати цю довіру. Власним прикладом, новим етичним кодексом, реальними добрими справами, відкритістю та прозорістю, близькістю до людей та їхніх реальних потреб.
Формування довіри в суспільстві має стати головним завданням для всіх органів та гілок влади на наступні десятиріччя Незалежності. Бо відсутність довіри роз’їдає, розколює, підважує нашу Свободу і Незалежність.
Ніхто не казав, що буде просто. Блаженнійший Любомир Гузар говорив: «Любов до України — це прекрасний слоган. Можна говорити палкі слова про любов до України: це ні до чого не зобов'язує. А любити треба українців, жителів цієї країни — це є любов до України».
Тому, святкуючи сьогодні, дозвольте мені, від імені усіх, хто живе Україною, цінує свою Незалежність, подякувати усім українцям і друзям України у всьому світі. Подякувати нашим дивовижно працьовитим людям — людям з мозолями на долонях і ІТ-шникам, які часто не можуть пояснити, що конкретно вони роблять, але досягають прекрасних результатів, вчителям, які закладають любов до України з першої літери, і отцям різних конфесій, які щодня за Україну моляться.
І всім побажати Єдності і Перемоги. Перемоги добра, Перемоги України!
Слава Україні!